Постанова

від 12.10.2011 по справі 5020-9/052-12/199

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-9/052-12/199

 < Список > 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2011 року Справа № 5020-9/052-12/199

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Балюкової К.Г.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради)

відповідача: не з'явився (приватне підприємство "Юридична компанія  "Таврійський центр юридичних послуг")

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 22 лютого 2011 року у справі № 5020-9/052-12/199

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради  (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

до приватного підприємства "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг"  (вул. Партизанська, 4 а, офіс 36, місто Севастополь, 99011)  

про стягнення заборгованості в сумі 58604,84 грн. за фактичне користування майном та зобов'язання повернути майно                              

ВСТАНОВИВ:

                  20 квітня 2010 року Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг" та просив стягнути з останнього на свою користь суму відшкодування за фактичне користування нерухомим майном у розмірі 58604,84 грн., а також зобов'язати повернути майно та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (а.с. 2-3, т. 1).

                  Позов мотивований тим, що 04 червня 2009 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та приватним підприємством "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг" був укладений договір оренди нерухомого майна № 44-09, який є неукладеним, оскільки у порушення норм статей 793, 794 Цивільного кодексу України він нотаріально не посвідчений та не пройшов державної реєстрації, а тому позивач просить повернути майно на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Також, позивач вказує на те, що відповідач з 04 червня 2009 року фактично користується майном, що підтверджується актом приймання-передачі майна, а тому він повинен відшкодувати вартість за фактичне користування майном з 01 червня 2009 року по 31 січня 2010 року у розмірі 58604,84 грн., на підставі статті 1213 Цивільного кодексу України.

       Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2011 року у справі № 5020-9/052-12/199 позовні вимоги задоволенно частково (а.с. 144-148, т. 1).

                  Зобов'язано приватне підприємство "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг" у десятиденний термін після набрання рішенням законної сили, звільнити майно – прибудовані нежитлові приміщення літ. Б, загальною площею 26,00 кв.м., розташовані в місті Севастополі по проспекту Нахімова, 7, та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.

                  В частині позовних вимог про стягнення суми відшкодування в розмірі 58604,84 грн. за фактичне користування майном –відмовлено.

                  Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

                  Рішення обґрунтовано тим, що відповідач повинен повернути позивачу майно, яке передане йому за актом приймання-передачі від 04 червня 2009 року, оскільки договір оренди нерухомого майна № 44-09, на підставі якого складено та підписано зазначений акт, є неукладеним, а тому передане майно  знаходиться у користуванні відповідача без достатньої правової підстави. Стосовно стягнення суми відшкодування за фактичне користування майном суд зазначив, що позивач просить стягнути суму, яка фактично є оплатою за оренду майна, котра була врахована при укладанні договору оренди № 44-09 від 04 червня 2009 року, який є неукладеним, а тому не може бути врахована судом при розрахунку вартості позову.

                  Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми відшкодування в розмірі 58604,84 грн. за фактичне користування майном та прийняти в цій частині нове рішення, яким їх задовольнити (а.с. 8-9, т. 2).

                  Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права, а саме, статей 11, 190, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, оскільки приватне підприємство "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг" за період користування майновим правом, без достатніх правових підстав, а саме, з червня 2009 року по січень 2010 року, повинна відшкодувати Фонду комунального майна Севастопольської міської ради його вартість, яка складає 58604,84 грн., а також повернути майно.

                  За розпорядженням заступника голови суду від 10 жовтня 2011 року, у зв'язку з хворобою судді Лисенко В.А., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему  документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу  України склад колегії з розгляду апеляційної скарги  змінений: головуючий суддя –Балюкова К.Г., судді Гоголь Ю.М., Волков К.В.

                  За розпорядженням заступника голови суду від 12 жовтня 2011 року, у зв'язку з відпусткою судді Волкова К.В., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему  документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу  України склад колегії з розгляду апеляційної скарги  змінений: головуючий суддя –Балюкова К.Г., судді Гоголь Ю.М., Дмитрієв В.Є.

                  Відзив на апеляційну скаргу від приватного підприємства "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг"  до суду апеляційної інстанції не надходив.

                  В судове засідання, яке призначено на 12 жовтня 2011 року, сторони по справі явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомленні своєчасно та належним чином.

          Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.         

                  Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03 червня 2009 № 2-7/10608-2008.

                  Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи те, що згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.  

                  Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України,  судова колегія встановила наступне.

                  Як вбачається з матеріалів справи, 04 червня 2009 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (далі –Орендодавець) та приватним підприємством "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг" (далі –Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 44-09 (далі – Договір) (а.с. 9-10, т.1).

                  Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у оренду майно –прибудовані нежитлові приміщення лит. Б, загальною площею 26,00 кв.м., розташовані за адресою: місто Севастополь, проспект Нахімова, яке знаходиться на балансі КП „РЕП № 3”, вартість якого складає, відповідно до незалежної оцінки станом на 28 лютого 2009 року –139000,00 грн.

                  Згідно з пунктами 3.1-3.3 Договору розмір орендної плати встановлений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не включається в орендну плату. Орендна плата складає 7500,00 грн. за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати  за наступний місяць на індекс інфляції, який відповідає наступному місяцю.

                  Відповідно до пунктів 4.4.3, 4.4.4, 4.4.7 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язанні з використанням об'єкту оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг. Протягом 30 календарних днів з дня підписання договору укласти з підприємствами комунальної сфери договори по наданню комунальних та експлуатаційних послуг. Застрахувати орендоване майно та надати Орендодавцю протягом 30 календарних днів з дня підписання договору оренди копію договору страхування та докази внесення страхових платежів.

                  Строк дії договору встановлений до 27 травня 2014 року (пункт 7.1 Договору).

                  Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказаний договір оренди № 44-09 від 04 червня 2009 року є неукладеним, оскільки він нотаріально не посвідчений та не здійснено його державну реєстрацію. Водночас, відповідач фактично користувався орендованим майном, а тому повинен сплатити позивачу заборгованість за фактичне користування майно за період з 01 червня 2009 року по 31 січня 2010 року та повернути його Орендодавцю в порядку глави 83 Цивільного кодексу України.

                  Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду –скасуванню у зв'язку з наступним.

                  Пунктом 3 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

                  Аналогічні норми містяться у статті 11 Цивільного кодексу України.

                  Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

                  Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

                  Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

                  Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

                  Отже, вказані положення статті можливо застосувати до спірних правовідносин лише на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання (часткового виконання) цього договору сторонами.

                  Згідно з статтею 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-XII договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.   

                  Як зазначалось вище, на виконання умов договору оренди нерухомого майна № 44-09 від 04 червня 2009 року було передано відповідачу в оренду нерухоме майно - прибудовані нежитлові приміщення лит. Б, загальною площею 26,00 кв.м., розташовані за адресою: місто Севастополь, проспект Нахімова, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі.

                  Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по справі вживаються заходи на виконання умов договору, а саме, укладання з підприємствами комунальної сфери договори по наданню комунальних та експлуатаційних послуг, а також на нотаріальне посвідчення договору з метою його подальшої державної реєстрації (а.с. 61-64, 113, 124-126, т. 1).

                  Таким чином, оскільки дії сторін свідчать про те, що між ними досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, про що свідчать підписи сторін на спірному договорі та підписаний акт приймання –передачі орендованого майна,  часткове виконання відповідачем умов договору, передбачених спірною угодою, судова колегія не погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо його неукладеності.

                  Судова колегія дійшла висновку, що визнання договору неукладеним може мати місце на стадії його укладення, а не за наслідками частково виконання договору сторонами. В даному випадку часткове виконання договору вже свідчить про те, що дії сторін направлені на настання реальних правових наслідків. Адже, виконуючи договір, сторони вважали його таким, що відбувся.

          Зазначеної позиції дотримується  Вищий господарський суд України у постанові від  20 липня 2011 р. у справі № 5020-6/068.

                  Отже, судом першої інстанції зроблений висновок, що договір оренди № 44-09 від 04 червня 2009 року є неукладеним, позовні вимоги, заявлені на підставі глави 83 Цивільного кодексу України, задоволені судом.

                  Однак з даним висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

                  Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

        1) повернення виконаного за недійсним правочином;

        2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

        3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

        4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

                  Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

                  - є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

                  - мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

                  - обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

                  До відсутності правової підстави дана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним.

                  Отже зі змісту вказаної статті вбачається, що для необхідності її застосування повинні мати місце факти безпідставного набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

          Оскільки був встановлений той факт, що договір є укладеним та між сторонами виникли орендні відносини, по яких Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно - прибудовані нежитлові приміщення лит. Б, загальною площею 26,00 кв.м., розташовані за адресою: місто Севастополь, проспект Нахімова, відсутні підстави вважати дії відповідача щодо користування майном такими, що здійснені без достатніх правових підстав. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач мав право звернутись до суду з вимогами, які випливають з орендних правовідносин, а не з вимогами, які ґрунтуються на нормах глави 83 Цивільного кодексу України.

                  Також, слід зазначити, що в силу норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений вимогами позовної заяви та підставами, які зазначив позивач, зміна судом підстав заявлених позовних вимог та самих позовних вимог не передбачена, внаслідок чого суд позбавлений можливості у випадку встановлення неправильного визначення позивачем підстав заявлених позовних вимог або самих позовних вимог змінити їх на власний розсуд.

                  Отже, позивачем зроблений помилковий висновок стосовно неукладеності договору оренди № 44-09 від 04 червня 2009 року та наявності підстав застосування глави 83 Цивільного кодексу України.

                  Суд першої інстанції і судова колегія суду апеляційної інстанції позбавлені можливості самостійно змінити підстави позову.

                  На підставі вищевикладеного судова колегія дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути майно та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської ради підлягає скасуванню, а позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню, оскільки строк закінчення дії договору № 44-09 від 04 червня 2009 року ще не настав, зазначений договір не розірваний та не визнаний у судовому порядку недійсним, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача повернути позивачеві предмету оренди.          

Стосовно позовних вимог про стягнення суми відшкодування за фактичне користування нерухомим майном у розмірі 58604,84 грн. з позовної заяви слідує, що  позивач просив стягнути зазначену суму на підставі статті 1213 Цивільного кодексу України, норми якою регулюють відносини повернення в натурі безпідставно набутого майна.

          Однак, оскільки судова колегія визнала наявним існування правовідносин сторін на підставі договору оренди № 44-09 від 04.09.2009 р., вказане виключає можливість застосування до них положень статті 1213 Цивільного кодексу України, що регулюють позадоговірні відносини, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення суми відшкодування, по заявлених позивачем підставах слід відмовити, отже рішення суду першої інстанції стосовно результату вирішення даних вимог судова колегія залишає без змін.

                  При цьому, слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись до суду із заявленими ним вимогами, встановивши інші правові підстави для цього.

                  Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

                  Згідно з нормами статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та  порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

                 Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2 частини 1), 104 (пункти 1,3 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                  1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

                  2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2011 року у справі № 5020-9/052-12/199 скасувати в частині зобов'язання приватного підприємства "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг" у десятиденний термін після набрання рішенням законної сили, звільнити майно –прибудовані нежитлові приміщення літ. Б, загальною площею 26,00 кв.м., розташовані в місті Севастополі по проспекту Нахімова, 7, та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.          

                  3. Прийняти в цій частині нове рішення.

                  „В частині позовних про зобов'язання приватного підприємства "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг" у десятиденний термін після набрання рішенням законної сили, звільнити майно –прибудовані нежитлові приміщення літ. Б, загальною площею 26,00 кв.м., розташовані в місті Севастополі по проспекту Нахімова, 7, та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради - відмовити.          

                  4. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2011 року у справі № 5020-9/052-12/199 –залишити без змін.  

                              Головуючий суддя                                                  К.Г. Балюкова

Судді                                                                                Ю.М. Гоголь

                                                                                                    В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Фонду комунального майна Севастопольської міської ради  (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

2. Приватному підприємству "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг"  (вул. Партизанська, 4 а, офіс 36, місто Севастополь, 99011)

3. Приватному підприємству "Юридична компанія "Таврійський центр юридичних послуг"  (вул. Советська, 12, місто Севастополь, 99011)

4. до господарського суду міста Севастополя.