Постанова

від 19.09.2006 по справі 11/152-06-3786а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/152-06-3786А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" вересня 2006 р. Справа № 11/152-06-3786А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача                    Картере В.І.

суддів:                              Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання –Буравльвій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача –Жекова Ю.Ю.

від відповідача –Шульга М.В.

розглянувши відкритому судовому апеляційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 23.06.06р.

по справі № 11/152-06-3786А

за позовом ТОВ „Інтерсервіс”

до скаржника

про скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

10.05.06р. ТОВ „Інтерсервіс” звернулося до господарського суду Одеської області із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 22.02.06р. № 0000672301/0.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням ДПІ, посилаючись на порушення позивачем приписів п.п. 5.5.2 п.5.5. ст.5 та п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, встановлені актом перевірки №851/23-10/31689692 від 14.02.2006р., визначила позивачу податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток за І-ІІІ квартали 2005 р. у сумі 60 700грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 17 860грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ „Інтерсервіс” віднесено до складу валових витрат у 2004 році та у І-ІІІ кварталах 2005року відсотки, сплачені за користування кредитами наданими АКБ «Порто-франко»у загальній сумі 322000грн. без порушень приписів п.п. 5.5.2 п.5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також здійснено амортизаційні відрахування у ІІ-ІІІ кварталах 2005р. на суму 74000 грн. без порушень вимог п.8.1 ст.8 цього ж Закону,

Постановою господарського суду Одеської області від 23.06.06р. (суддя Власова С.Г.) позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із судовим рішенням ДПІ подала апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі, відповідач наполягає на тому, що витрати позивача на виплату процентів сплачені на користь особи пов'язаної із нерезидентом - ТОВ «Ньюбауер Холдінгз Рига»(Латвія), у власності якого перебуває більше 50 відсотків статутного фонду позивача.

Такою пов'язаною особою, на думку відповідача, є Воловик В.В., який будучи головою правління АКБ «Порто-франко»на момент укладання кредитних договорів, одночасно мав довіреності від ТОВ «Ньюбауер Холдінгз Рига»(Латвія) на розпорядження часткою статутного фонду позивача, що належить ТОВ «Ньюбауер Холдінгз Рига», які відповідно до вимог ст. 70 ЦК УРСР, ст. 249 ЦК України були дійсними до квітня-травня 2006р., оскільки Воловик В.В. до цього часу не міг дізнатися про скасування зазначених довіреностей.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач не надав доказів використання у господарський діяльності комбайнів та обладнання для виробництва водонагріваючих баків, а відтак висновок суду першої інстанції про правомірне здійснення позивачем амортизаційних відрахувань на вказане майно на думку відповідача зроблений із неправильним застосуванням вимог пп. 8.1.4. п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач стверджує, що всі довіреності видані ТОВ «Ньюбауер Холдінгз Рига»(Латвія) на ім'я Воловика В.В. були анульовані до моменту призначення Воловика В.В. на посаду голови правління, а амортизаційні відрахування були здійснені на комбайни, що були придбані позивачем, як внесок до статутного фонду і використовувалися у господарській діяльності як предмет застави за кредитним договором.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази по справі, та проаналізувавши на підставі встановлених у справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому апеляційний господарський суд виходить з наступного:

Оспорюване податкове повідомлення-рішення від 22.02.06р. №0000672301/0 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси оформила на підставі акту перевірки від 14.02.06р. №851/23-10/31689692, складеного за результатами планової комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Інтерсервіс” за період з 01.04.04р. по 01.10.05р.

Згідно вказаного акту перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем приписів п.п. 5.5.2 п.5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обґрунтований тим, що Воловик В'ячеслав Васильович на підставі довіреності №2 від 26.07.2001р. території України здійснює контроль над ТОВ «Ньюбауер Холдінгз Рига»(Латвія) та одночасно є посадовою особою АКБ «Порто-франко», уповноваженою здійснювати від імені АКБ «Порто-франко»юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин.

Втім, такий висновок ДПІ не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, згідно листа ТОВ «Ньюбауер Холдінгз Рига»останнє доручення на ім'я Воловика В.В. від ТОВ «Ньюбауер Холдінгз Рига»анульовано 31.12.2003р.

Актом перевірки від 14.02.06р. №851/23-10/31689692 встановлено, що згідно бази даних СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області Воловик В.В. обіймає посаду голови правління АКБ «Порто-франко»з 05.04.2004р.

Отже, Воловик В.В. у період здійснення повноважень голови правління АКБ «Порто-франко»не мав жодних правових підстав здійснювати на території України контроль над ТОВ «Ньюбауер Холдінгз Рига»(Латвія), або вчиняти будь-які дії від імені даного підприємства, а відтак вказана особа не підпадає під ознаки пов'язаної особи в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ствердження відповідача у апеляційній скарзі про те, що Воловику В.В. не було відомо про скасування дії довіреностей, виданих ТОВ «Ньюбауер Холдінгз Рига»(Латвія) не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки таке ствердження не підтверджено ніякими доказами.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність у податкового органу підстав для ствердження про завищення позивачем у перевіряємому періоді розміру валових витрат на 322000грн. , що складає суму відсотків сплачених на користь АКБ «Порто-франко»та відхиляє ствердження відповідача про наявність у Воловика В.В. ознак пов'язаної особи у розумінні п.п. 5.5.2 п.5.5. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, в акті перевірки від 14.02.06р. №851/23-10/31689692 зроблений висновок про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на 74000грн. за перше півріччя 2005р., виходячи з того, що вказані амортизаційні відрахування здійснені позивачем на основні фонди, що не використовувалися у господарській діяльності платника податку, а саме на комбайни та обладнання для виробництва водонагріваючих баків.

Втім, такий висновок ДПІ зроблений без будь-якого обґрунтування.

Так, в акті перевірки від 14.02.06р. №851/23-10/31689692 відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Не були надані вказані документи податковим органом й на вимогу апеляційного господарського суду.

Згідно із п. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Висновок податкового органу про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на 74000грн. за перше півріччя 2005р. з огляду на наведені обставини є недоведеним.

При цьому, слід зазначити, що даний висновок також суперечить фактичним обставинам справи.

Так, згідно із приписами пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до основних фондів відносяться матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку.

Тобто, для визнання матеріальних цінностей як основних фондів та нарахування на них амортизації не обов‘язкове безпосереднє використання їх у господарській діяльності, а достатньо того, що відповідні матеріальні цінності призначені для цього.

Надані позивачем матеріали, а саме опис основних фондів та відомість нарахування зносу свідчать про те, сума амортизаційних відрахувань 74000грн. здійснених позивачем за перше півріччя 2005р., складається крім відрахувань на комбайни та обладнання для виробництва водонагріваючих баків також і з амортизаційних відрахувань на інше майно, належність якого до основних фондів, що підлягають амортизації податковим органом не оспорюється.

При цьому, слід зазначити, що два зернозбиральних комбайни марки МF 40 RS були передані до статутного фонду позивача у якості іноземної інвестиції від ТОВ «Ньюбауер Холдінгз Рига»(Латвія) у 2002р. Зазначені комбайни віднесені позивачем до основних фондів і в тому ж році, з метою отримання кредиту для здійснення господарської діяльності, передані у заставу.

Згідно опису основних фондів та пояснень позивача обладнання для виробництва водонагріваючих баків поступово придбавалося позивачем і не могло бути використаним до збирання і монтажу, однак це майно також, було призначено для використання у господарській діяльності.

Враховуючи наведені обставини апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушень приписів пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при здійсненні амортизаційних відрахувань у сумі 74000грн. здійснених позивачем за перше півріччя 2005р., та не приймає до уваги ствердження відповідача про недоведеність використання позивачем комбайнів та обладнання для виробництва водонагріваючих баків у господарській діяльності.

З огляду на викладене оскаржена постанова є законною та обгрунтовнаою і підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 150, 160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Одеської області від 23.06.06р. по справі №11/152-06-3786А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач:                                                                      В.І. Картере

Судді:                                                                                          В.Т. Пироговський

                                                                                                    В.І. Жеков