Постанова
від 23.06.2006 по справі 11/152-06-3786а
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/152-06-3786А

             

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" червня 2006 р. 12 год. 00 хв.  м. ОдесаСправа  № 11/152-06-3786А

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                Власової С.Г.

При секретарі          Язикова О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Жекова Ю.Ю., Іващенко С.Р. (за довіреністю).

від відповідача: Лобанов Р.М., Фірсова О.В. (за довіреністю).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерсервіс” до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ: 10.05.2006 р. за вх. № 5242 Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерсервіс” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (далі –Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення                № 0000672301/0 від 22.02.2006 р.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 06.06.2006 р за вх. № 12091 надав письмові пояснення по справі та пояснення на заперечення Відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву (вх. № 10872 від 23.05.2006 р.) та доповненнях до заперечень на позов                 (№ 13942/9/10-006 від 06.06.2006 р.).

В судовому засіданні від 07.06.2006 р., в порядку ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалась перерва до 23.06.2006 р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерсервіс”  взяте  на облік платника податків у до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси з 05.06.2003р.

На підставі направлення від 21.12.2005 р. №2044/23-10 фахівцями  ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведена планова комплексна документальна перевірка фінансово –господарської діяльності Позивача за період з 01.04.2004 р. по 01.10.2005 р.

За результатами перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Інтерсервіс” ДПІ у Суворовському районі  м. Одеси  було складено Акт за № 851/23-10/31689692 від 14.02.2006 р.

Як стверджує Позивач, директор ТОВ „Інтерсервіс”, після ознайомлення  із змістом вищезазначеного акту від його підпису відмовився, посилаючись на невірне визначення  порушення, зазначеного в п. 1 розділу 4. «Висновок»Акту планової комплексної документальної перевірки в частині  зменшення Позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування на 153,2 тис.грн. у 2004 р., та невірне донарахування податку на прибуток у розмірі 60,7 тис.грн.

20.02.2006 р., Позивач направив до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси,  заперечення до Акту планової комплексної документальної перевірки                                           № 851/23-10/31689692 від 14.02.2006р. (вхід. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси  № б/н                          від 20.02.2006р., а.с.81).

21.02.2006р. за № 4071/10/23-101 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси листом підтвердило правильність виявлених порушень, зазначених в акті перевірки, а саме: зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 153,2 тис.грн. у 2004році ( згідно уточненої декларації за 2004р.) та донарахування податку на прибуток в сумі 60,7 тис.грн., у т.ч. по періодам:

-          1кв. 2005р. 12,6тис.грн.

-          півріччя 2005р. 44,6тис.грн.( в.т.ч. 1кв. 2005р. 12,6тис.грн.);

-          ІІІ квартал 2005р. 60,7тис.грн.( в т.ч. півріччя 2005р. 44,6тис.грн.).

22.02.2006 р. Відповідачем за результатами Акту  планової комплексної документальної перевірки № 851/23-10/31689692 від 14.02.2006 р. видано  податкове повідомлення –рішення № 0000672301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ „Інтерсервіс” за платежем податок на прибуток у розмірі –78 560,00грн., у т.ч. за основним платежем - 60 700,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 17 860,00 грн.  

02.03.2006 р. на адресу начальника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси,  Позивачем  була надана Скарга з проханням  відмінити повідомлення –рішення, яким визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток - 78 560,00 грн.,  у т.ч. за основним платежем -  60 700,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями –17 860,00 грн. (вхід. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси  № 6/ І / С від 02.03.2006р.).

07.03.2006 р.  ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було виставлено ТОВ „Інтерсервіс” першу податкову вимогу за № 1/180 (а.с.89),  з вказівкою, що на 07.03.2006 р. сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями складає 78 560,00 грн. по податку на прибуток приватних підприємств.

21.03.2006 р. за вих. № 20 Позивач направив листа до а ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ( вх. № 2255/10/23-0 від 21.03.2006 р.), з проханням надання копії відповіді на скаргу від 02.03.2006 р. так як  відповідь на неї підприємство не отримало.

За реєстраційним № 2255/10/23-10 від  21.03.2006 р. Позивачу була надана копія  листа ДПІ у Суворовському районі м. Одеси за № 5239/10/23-10 від 06.03.2006 р. „Про розгляд скарги”, в якому  ДПІ у Суворовському районі м. Одеси відмовило в розгляді скарги, так як у ДПІ не приймалось та відсутнє повідомлення рішення яке підприємство просило скасувати.

30.03.2006 р. за № 33 Позивач направив скаргу, в якій оскаржується вищевказане повідомлення –рішення до ДПА в Одеській області (вх. № 358-10 від 30.03.2006 р.).

26.04.2006 р. на адресу підприємства надійшла відповідь ДПА в Одеській області за                      № 7019/25-0007 від 14.04.2006р. в якій в скасуванні податкового повідомлення-рішення від 22.02.2006р.  за  № 0000672301/0  відмовлено.

Не погоджуючись з висновками ДПА в Одеській області та ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000672301/0 від 22.02.2006 р.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву (вх. № 10872 від 23.05.2006 р.) та доповненнях до заперечень на позов                 (№ 13942/9/10-006 від 06.06.2006 р.). та зазначає, що фахівцями ДПІ у Суворовському районі м. Одеси правомірно встановлені порушення п.п. 5.5.2. та п.п. 8.1.4. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого підприємству зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 153,2 тис. грн. у 2004 р. (згідно уточненої декларації за 2004 р.) та донараховано податку на прибуток в сумі 60,7 тис. грн. В обґрунтування заперечень Відповідач посилається  на те, що засновником ТОВ "Інтерморсервіс" є ТОВ "НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА", Латвія, внесок якого до статутного фонду складає 99,985%. Довіреною особою  „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” в Україні, згідно довіреності № 2 від 26.07.2001 р. є громадянин України Воловик В'ячеслав Васильович, який згідно вищезазначеної довіреності уповноважений здійснювати від імені „НЬЮБАУЕР ХОЛДИГЗ РИГА” юридичні дії, в т.ч. представляти інтереси на зборах учасників, голосувати та приймати  рішення з будь - яких питань, що розглядаються на таких зборах, підписувати всі зміни в установчих документах таких підприємств з правом розпорядження часткою у статутному фонді і виходу із складу засновників. Довіреність № 2 від 26.07.01 р. видана Воловику В'ячеславу Васильовичу у м. Ріга, Латвійська Республіка, зареєстрована нотаріусом Ризького окружного суду без зазначення терміну дії довіреності.

Посилаючись на ст. 67 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), якій діяв на момент виникнення спірних правовідносин, Позивач зазначає, що строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Однак Відповідач наполягає на тому, що твердження Позивача не відповідають дійсності у зв'язку з наявністю протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Інтерсервіс" від 10.06.2002 р. №1/2002, від 30.05.2003 р. № 1/2003, від 15.07.2003 р. №2/2003, якими приймались рішення щодо затвердження та реєстрації змін до статуту товариства та інші. Згідно зазначених протоколів від ТОВ "НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” був присутній Воловик В.В., що діяв на підставі довіреності.Відповідач вважає, що зазначена обставина спростовує твердження Позивача щодо втрати чинності довіреності 26.07.2002 р., тому що вже після цього, а саме 30.05.2003 р. та 15.07.2003 р. Воловик В.В. підписував вищезазначені протоколи, як представник ТОВ "НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА", згідно наданої йому довіреності. Таким чином Воловик В'ячеслав Васильович на території України  станом на 01.10.2005 р. здійснює контроль над ТОВ "НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА", та є посадовою особою АКБ "Порто-франко", уповноваженою здійснювати від імені АКБ "Прото-Франко" юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин.

Також Відповідач вказує, що перевіркою правильності обчислення амортизаційних відрахувань встановлено, що Позивачем в порушення п.п. 8.1.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено суму амортизаційних відрахувань на 74,0 тис. грн., у зв'язку з нарахуванням амортизаційних відрахувань по основним фондам, що не використовувались у господарській діяльності платника податку, а саме по комбайнам та обладнанню для виробництва водонагріваючих баків. Протягом перевіряємого періоду підприємство займалось оптовою торгівлею. Власних чи орендованих приміщень для організації виробництва водонагріваючих баків підприємство не має. Згідно наданих документів та усних пояснень директора підприємства, комбайни є об'єктом застави згідно кредитного договору (відклична нереверсивна кредитна лінія) № 06/1 від 19.02.02р. з АКБ "Порто-франко", та в господарській діяльності не використовувались.

Посилаючись наст. 3 ГК України Відповідач вказує, що основні засоби, що є предметом застави, не є такими, що використовуються у господарській діяльності підприємства, про що помилково зазначається в позовній заяві.        

06.06.2006 р за вх. № 12091 Позивач надав письмові пояснення по справі та пояснення на заперечення Відповідача, в яких зазначає, що на загальних зборах ТОВ „Інтерсервіс”, що відбувались 10.06.2002 р., 30.05.2003 р. та 15.07.2003 р. пан Воловик В.В. представляв інтереси ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” на підставі довіреності від 01.06.2002 р., яка була анульована довірителем 31.12.2003 р.

Позивачем на адресу ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” був направлений лист від 23.05.2006 р. з проханням надати інформацію щодо довіреностей, що були видані на ім'я Воловика В.В. для представництва інтересів ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА”. У відповіді  від 26.05.2006 р.,  ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” повідомило, що  Воловик В.В. представляв інтереси ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” на підставі двох довіреностей:

1. Довіреність № 2 від 26.07.2001 р. - на представництво інтересів ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА”, як засновника ТОВ „Інтерсервіс” (Україна, Одеса) – анульована 31.12.2001 р.

2. Довіреність від 01.06.2002 г., яку анульовано –31.12.2003 р.

Також Позивач вказує, що, як зазначає Відповідач, Воловик В.В. є Головою Правління АКБ „Порто-Франко” з 05.04.2004 р. Відповідно до листа ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” від 26.05.2006 р., всі довіреності, що були видані на ім'я Воловика В.В. були анульовані ще до дати, з якої останній вступив на посаду Голови Правління АКБ „Порто-Франко”. Зазначені обставини унеможливлюють застосування до складених правовідносин п. 5.5.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

У відповідності до ст. 49 КАС України, Позивач надав пояснення, щодо обґрунтування використовування у господарської діяльності ТОВ «Інтерсервіс»комбайнів, щодо яких Відповідач вважає не правомірно застосовано п. 8.1.4. п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та зазначив, що право власності на вказані в Акті № 851/23-10/31689692 від 14.02.2006 р. комбайни (стор. 13 Акту) було набуто в 2002 р. у зв'язку із внесенням останніх до статутного фонду (капіталу) Позивача. Факт внесення комбайнів до статутного фонду ТОВ „Інтерсервіс” підтверджується й Відповідачем, що відображується в п. 1.7.1 розділу 1 Акту (стор. 3) „Статутний фонд сформований”. 25.10.2002 р. зазначені комбайни стали предметом договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу від 25.10.2002 р. та зареєстрованого за № 11866. Договір застави був укладений в забезпечення повернення кредиту, згідно кредитного договору № 06/1 від 19.02.2002 р. Цільовим призначенням отриманих за кредитним договором коштів є здійснення поточної діяльності Позивача (п. 1.1. Кредитного договору). Так, відповідні комбайни були задіяні у господарської діяльності Позивача майже з часу набуття на них права власності. Крім того зазначає, що ТОВ „Інтерсервіс” не особисто придбало ці комбайни, для  використання їх за цільовим призначенням, а вони були внесені в статутний фонд Позивача відповідно до вимог законодавства України та Статутних документів ТОВ „Інтерсервіс”, і використовувались Позивачем як предмет застави для можливості отримати кредиту, який на той час був необхідним для здійснення поточної діяльності ТОВ „Інтерсервіс”.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог  з огляду на наступне:

Підпунктом 5.5.2 пункту 5.5. „Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями” ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Довіреністю № 2 від 26.07.2001 р. (а.с.) ТОВ „ НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” (Латвія) уповноважило громадянина України Воловика В'ячеслав Васильовича здійснювати від імені Засновника юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну, або зупинення правових відносин, представляти інтереси Засновника на зборах засновників, в органах державної влади, нотаріальних конторах, в інших установах, підприємствах, організаціях на території України.  Також вести від імені Засновника цивільні, адміністративні та карні справив усіх судових, прокурорських та правових установах ( державної податкової адміністрації, інспекції, міліції ), з усіма  правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі і т.д.

На момент видачі ТОВ „ НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” довіреності № 2 від 26.07.2001р. був чинний  Цивільний  Кодекс УРСР від  18.07.1963р., відповідно до ст. 67 якого, строк дії довіреності не перевищує трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, вказує, що оскільки в довіреності № 2 від 26.07.2001 р. не зазначено строк дії довіреності, то строк її дії, з урахуванням приписів ст. 67 ЦК УРСР закінчується 26.01.2002 р.

Відповідач заперечує проти доводів Позивача та, посилаючись на ст. 67 Цивільного  Кодексу УРСР, вказує, що  посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Заперечення  Відповідача, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

За змістом ст. 67 ЦК УРСР посвідчена державним нотаріусом довіреність (мається на увазі територія України), що призначається для вчинення дій за кордоном (за межами України) і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

З матеріалів справи (а.с.33, 134) вбачається, що довіреність ТОВ „НЬЮБАУЄР ХОЛДІНГЗ РИГА” анульовано з 31.12.2001 р. (Листи від 12.04.2006 р. та 26.05.2006 р.).

Судом також не приймаються до уваги заперечення Відповідача стосовно того, що у зв'язку з наявністю протоколів загальних зборів учасників ТОВ "Інтерсервіс" від 10.06.2002 р. №1/2002, від 30.05.2003 р. № 1/2003, від 15.07.2003 р. №2/2003 (а.с.106,108,111), якими приймались рішення щодо затвердження та реєстрацію змін до статуту товариства, суд не повинен приймати доводи Позивача про анульованність довіреності № 2 від 26.07.2001 р., так як в зазначених протоколах вказано, що Воловик В.В. на цих зборах діє від імені ТОВ „НЬЮБАУЄР ХОЛДІНГЗ РИГА”, оскільки з вищезазначених протоколів не вбачається, що на цих зборах Воловик В.В. діяв саме на підставі довіреності № 2 від 21.07.2001 р. Проте в листі ТОВ „НЬЮБАУЄР ХОЛДІНГЗ РИГА” (а.с.134) вказано, що на цих зборах Воловик В.В. діяв на підставі довіреності б/н від 01.06.2002 р., яку було анульовано –31.12.2003 р.

Із змісту довіреності № 2 від 26.07.2001 р. вбачається, що ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” уповноважило Воловика В.В. представляти інтереси Засновника, ТОВ „ НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” на території України. Воловик В.В. є довіреною особою, а не посадовою особою ТОВ „ НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА”, тому твердження  Відповідача про здійснення контролю над   ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА” на підставі вказаної довіреності необґрунтовано.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Як зазначено в акті перевірки № 851/23-10/31689692 від 14.02.2006 р., сторінка 12 (а.с.51): „Згідно баз даних СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області від 08.02.2006 р. № 2020/8/13-34.1 головою Правління АКБ „Порто-Франко” з 05.04.2004 р. по теперішній час є Воловик В.В.

З огляду на викладене на момент складання та підпису кредитних договорів (а.с.34-39) з АКБ „Порто-Франко”, а саме:

·          Кредітний договір (відклична нереверсивна кредитна лінія) №06/1 від 19.02.2002р.у суми –240 000,00 дол.США, зі сторони банку договір підписано головою правління –Панченко А.А., а зі сторони Позивача –директором Мудрик С.В.;

·          Кредітний договір (відклична нереверсивна кредитна лінія) №226/3-04 від 11.08.2004 р. у   суми –12 000,00 дол.США, зі сторони банку договір підписано головою правління –Воловик В.В., якій не є пов'язаною з Позивачем особою, оскільки довіреність № 2 від 26.07.2001 р. - на представництво інтересів ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА”, як засновника ТОВ „Інтерсервіс” (Позивача) –анульована 31.12.2001 р., а Довіреність б/н від 01.06.2002 г. анульовано –31.12.2003 р., тобто до дати укладення договору, а зі сторони Позивача –директором Мудрик С.В.

·          Кредітний договір (відклична нереверсивна кредитна лінія) № 1202/5-05 від 21.09.2005 р. у   суми –200 000,00 дол.США, зі сторони банку договір підписано головою правління –Воловик В.В., якій не є пов'язаною з Позивачем особою, оскільки довіреність № 2 від 26.07.2001 р. - на представництво інтересів ТОВ „НЬЮБАУЕР ХОЛДІНГЗ РИГА”, як засновника ТОВ „Інтерсервіс” (Позивача) –анульована 31.12.2001 р., а Довіреність б/н від 01.06.2002 г. анульовано –31.12.2003 р., тобто до дати укладення договору, а зі сторони Позивача –директором Мудрик С.В.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відсутні підстави вважати , дії Воловика В'ячеслава  Васильовича при укладенні вищезазначених  договорів , як дії пов'язаної з ТОВ „Інтерсервіс” особи , тільки тому що він з 05.04.2004 р. по теперішній час є Головою правління АКБ „Порто-Франко”.

Щодо правомірності встановлення в ході перевірки порушення Позивачем  п.п.8.1.4  п. 8.4. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” щодо завищення суми амортизаційних відрахувань та посилання Відповідача на те, що комбайни, які є предметом Договору застави згідно кредитного договору № 06/1 від 19.02.2002 р., в господарській діяльності Позивачем не використовувались, слід зазначити наступне.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері  суспільного виробництва, що направлена на виготовлення та реалізацію робіт чи надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність (ст. 3 Господарський кодекс України від 16.01.2003 N 436-IV).

Господарська діяльність –це будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару (ВР УРСР, Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 N 959-XII).

Господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (ВР України, Закон "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" від 28.12.1994 N 334/94-ВР)

Господарська діяльність –будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт (ВР України, Закон "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 N 1775-III).

Отже з наведеного вбачається, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а також пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Надання зазначених комбайнів у заставу, укладення договору застави, для отримання кредиту за кредитним договором № 06/01 від 19.02.2002 р. на здійснення поточної діяльності (п.1.1 Договору) і є такою „ діяльністю” (укладення договору застави направлено на виникнення взаємних прав і обов'язків сторін, що за своїм змістом і є господарською діяльністю).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем  не допущено порушень п.п. 5.5.2. п.5.5 ст.5 та п.п. 8.1.4. п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283-97-ВР зі змінами та доповненнями, а висновки  викладені в пункті 1 розділу 4 „Висновок” акту перевірки Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси № 851/23-10/31689692 від 14.02.2006 р., необґрунтовані та не відповідають обставинам справи, таким чином, Відповідач не мав підстав здійснювати донарахування податку на прибуток у розмірі 60700,00 грн. та застосовувати штрафні санкції у розмірі –17860,00 грн.

Крім того підпункт 4.4.1. пункту 4.4. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”                № 2181 від 21.12.2000 р. встановлює, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення  № 0000672301/0 від 22.02.2006 р. Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, прийнято в порушення вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Враховуючи всі обставини справи та доводи сторін, оцінюючи докази в їх сукупності,  суд доходить висновку, що  позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, обґрунтовані та підлягають  задоволенню у повному обсязі.

                    Керуючись ст.ст. 87, 89, 94, п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси № 0000672301/0 від 22.02.2006 р. На суму 78560,00 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерсервіс” (65012, м. Одеса, вул.. Новощепний ряд, 2 каб. 401, код 31689692) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Постанову складено у повному обсязі 23.06.2006 р.

Суддя                                                                                 Власова С.Г.

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення23.06.2006
Оприлюднено28.08.2007
Номер документу27615
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —11/152-06-3786а

Постанова від 19.09.2006

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Картере В.І.

Постанова від 23.06.2006

Господарське

Господарський суд Одеської області

Власова С.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні