Постанова

від 19.09.2006 по справі 12/210-06-5545

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/210-06-5545

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" вересня 2006 р. Справа № 12/210-06-5545

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання   Друзенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача Трунов Г.А. за довіреністю від 20.02.2006р.  б/н

від відповідача не з'явився

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферко”  

на рішення  господарського суду Одеської області від  01 серпня  2006  року

у справі №12/210-06-5545  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферко”  

до Селянського (фермерського) господарства „Бригантина”

про стягнення 210529,8 грн.,  -     

В С Т А Н О В И В:

          ТОВ „Ферко” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СФГ „Бригантина” 210529,80 грн., з яких 130000 грн. –сума передплати за товар, який не поставлений відповідачем, 32500 грн. –сума штрафу та 48029,80 грн. –сума пені, нараховані на підставі п.6.2. договору поставки №25-04-2005 від 25.04.2005р.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 01 серпня 2006 року у справі №12/210-06-5545 (суддя Юдова В.З.) позов ТОВ „Ферко” задоволений частково.  З СФГ „Бригантина” на користь ТОВ „Ферко” стягнутий штраф у розмірі 32500 грн., державне мито в сумі 325 грн. витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. В частині позовних вимог про стягнення 130000 грн. передплати та 48029,80 грн. пені відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що за умовами укладеного між сторонами договору поставки від 25.04.2005р. №25-04-2005, а також заявлених позивачем вимог у претензії, відповідач зобов'язаний поставити позивачу зерно, а оскільки  позивач не відмовився від поставки зерна відповідачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача передплати за це зерно задоволенню не підлягають. Разом з тим, задоволенню не підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, оскільки пеня за недопоставку  продукції цивільним законодавством не установлена, зобов'язання припиняється через шість місяців.

Позивач із судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог не згодний, в апеляційній скарзі просить його в цій частині скасувати і прийняти нове рішення,  яким стягнути з відповідача суму передплати, на яку товар не був поставлений у розмірі 130000 грн.,  суму штрафу у розмірі 32500 грн., пеню у розмірі 48029,80 грн., а також накласти арешт на майно та грошові суми, що належать відповідачу.

При цьому позивач вважає, що оскаржуване судове рішення не є об'єктивним та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

За доводами позивача, на момент подачі позову позивач був зацікавлений саме у поверненні суми  передплати на яку товар так і не був поставлений, що відповідає вимогам ч.1 ст.670, ч.2 ст.693 ЦК України, умовам договору та претензії. Стягнення з відповідача пені, що нарахована позивачем із врахуванням положень ч.6 ст.231, п.6 ст.232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, передбачено положеннями ч.1 ст.216, ч.1 ст.230, ч.3 ст.232 ГК України, ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України, а також умовам п.п.6.1., 6.2. укладеного між сторонами договору поставки від 25.04.2005р. №25-04-2005. Окрім того, позивач посилається на  зазначення ним у позові, що у разі не забезпечення позову існує велика можливість того, що відповідачем будуть вчинятися дії щодо відчуження майна або списання грошових сум з рахунків, і на момент винесення судового рішення, виконання його буде не можливим або утрудненим.

Відповідач у судове засідання не з'явився, ухвала про прийняття апеляційної скарги і призначення її до розгляду повернута суду з довідкою поштового відділення від 08.09.2006р., в якій зазначено, що причиною невручення поштового відправлення являється закінчення терміну зберігання. Але, оскільки судова ухвала направлена на юридичну адресу відповідача, яка станом на 31.08.2006р. не змінювалася згідно з витягом з ЄДРПОУ від 31.08.2006р. №01-02-114-2516, який наданий Головним управління статистики в Одеській області на запит   апеляційного господарського  суду, то відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і тому апеляційна скарга розглянута за його відсутністю.  

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, з наступних мотивів:  

Як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується  матеріалами справи, 25.04.2005р. між позивачем (покупець) і відповідачем (постачальник) укладений договір поставки №25-04-2005р., за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти і оплатити пшеницю фуражну та/або ячмінь фуражний.

При цьому, за умовами цього договору відповідач здійснює поставку протягом вересня-грудня 2005 року в декілька етапів: 1-й етап –в період з 15 серпня по 01 вересня 2005 року включно; 2-й етап –в період з 15 вересня по 01 жовтня 2005 року включно; 3-й етап –в період з 15 жовтня по 01 листопада 2005 року включно; 4-й етап –з 15 листопада по 01 грудня 2005 року включно.  В свою чергу оплата здійснюється позивачем наступним чином: спочатку передплата у розмірі 130000 грн. протягом 3-х робочих днів з моменту підписання договору, а потім поетапна оплата у загальному розмірі 397800 грн. на протязі 3-х банківських днів з моменту відвантаження кожної партії.

Умовами п.6.1. цього договору встановлено, що у випадку, якщо відповідач здійснить поставку сільськогосподарської продукції пізніше, ніж передбачено графіком поставки, то він сплачує позивачу пеню у розмірі 1% від вартості непоставленої сільськогосподарської продукції за кожний день прострочення.

Разом з тим, умовами п.6.2. цього договору позивачу надане право відмовитися від приймання сільськогосподарської продукції та розірвати договір в односторонньому порядку у випадку, якщо якість сільськогосподарської продукції не відповідає вимогам зазначеним в п.2.2. розділу 2 „Кількість та якість”, та/або якщо прострочення поставки сільськогосподарської продукції складає більше 10 робочих днів. У такому випадку відповідач зобов'язується повернути суму передплати, сплатити пеню, нараховану за весь час прострочення згідно п.6.1. розділу 6 „Відповідальність сторін”,   а також сплатити штраф у розмірі 25% від суми передплати.     

Відповідно до п.9.2. договору, він  вступає в силу з дати підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору.

Наявні у матеріалах справи платіжні доручення від 27.04.2005р. №51 і №52, а також виписані відповідачем 27.04.2005р. податкові накладні №2 і №3 свідчать про виконання позивачем свого договірного обов'язку щодо попередньої оплати відповідачу 130000 грн.  В свою чергу, відповідач не з'явився як до суду першої, так і апеляційної інстанції,  і доказів поставки продукції позивачу, а отже і виконання свого договірного обов'язку не надав.

Згідно з витягом з  ЄДРПОУ від 31.08.2006р. №01-02-114-2516, що наданий Головним  управлінням статистики в Одеській області на запит апеляційного господарського суду, станом на 31.08.2006р. СФГ „Бригантина” значиться   в ЄДРПОУ за юридичною адресою:67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Ювілейна,38. Але всі направлені відповідачу процесуальні документи як суду першої, так і апеляційної інстанції,   повернути суду з довідками поштового відділення із зазначенням причини невручення -  закінчення терміну зберігання.   

Таким чином встановлені обставини свідчать, що відповідач не виконав свого договірного обов'язку і не передав позивачу сільськогосподарську продукцію у встановлений договором строк.  

Між тим, умовами укладеного між сторонами  договору встановлено, що  у випадку  прострочення поставки сільськогосподарської продукції  більше 10 робочих днів, позивач має право відмовитися від приймання сільськогосподарської продукції та розірвати договір в односторонньому порядку, а  відповідач зобов'язується  повернути суму передплати, сплатити пеню, нараховану за весь час прострочення згідно п.6.1. розділу 6 „Відповідальність сторін”,   а також сплатити штраф у розмірі 25% від суми передплати.

У судовому засіданні представником позивача надана претензія від 26.02.2006р. №26/02/06/А, згідно з якою, позивач повідомив відповідача про розірвання укладеного з ним договору та заявив вимогу про повернення суми передплати у розмірі 130000 грн., а також вимогу щодо оплати пені в сумі 35144,20 грн. та штрафу у розмірі 32500 грн. Копію цією претензії разом із доказом направлення її відповідачу апеляційний господарський суд за клопотанням представника позивача залучив до матеріалів справи, оскільки останній обґрунтував неподання її до суду першої інстанції тим, що позивачем до матеріалів справи вже надано претензію №25/01/06/А  від 25.01.2006р., в якій позивачем також заявлена вимога про повернення суми передплати, а судом  першої інстанції взагалі не ставилося  вимог і не витребувалися докази щодо розірвання договору позивачем.    

З огляду на викладене, а також враховуючи приписи ч.2 ст.693 ЦК України, згідно з якою, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати за товар, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, апеляційний господарський суд вважає правомірними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача попередньої сплачених 130000 грн.

Разом з тим, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 25% від суми передплати, який передбачений умовами укладеного між сторонами договору (п.6.2.договору) та нарахований  позивачем відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, то такі умови  договору суперечать положенням ч.3 ст.549 ЦК України, згідно з якою, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового  зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а  за умовами договору відповідач зобов'язаний поставити позивачу сільськогосподарську продукцію. Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Окрім того, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні заявленого у позові клопотання про забезпечення позовних вимог, оскільки позивачем всупереч вимог ст.33 ГПК України взагалі не надано жодного доказу в підтвердження його припущення, що відповідачем будуть вчинятися дії щодо відчуження майна або списання грошових сум з рахунків. За таких же підстав апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні  клопотання про забезпечення позовних вимог, що заявлене позивачем в апеляційній скарзі.  

Оскільки судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи лише в частині позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати продукції, то апеляційний господарський суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного судового рішення шляхом доповнення його резолютивної частини пунктом відповідного змісту.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферко”  задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 01 серпня   2006 року у справі №12/210-06-5545 змінити, доповнивши його резолютивну частину пунктом наступного змісту: „Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Бригантина” (67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Ювілейна,38, р/р 26007300100512 в Комінтернівському ВОБ 3163, МФО 388391, код ЗКПО 22507662, ІПН 225076615173, Св.пл.ПДВ №40383083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферко” (04050, м. Київ, вул. Мельникова,12, р/р 26004001030165 в ТОВ КБ „Місто Банк”, МФО 328760, код ЗКПО 31681342, ІПН 316813426597, Св.пл.ПДВ №39109190) 130000 (сто тридцять тисяч) грн. передплати”. Речення щодо відмови по стягненню передплати 130000 грн. виключити із резолютивної частини судового рішення.  

          В іншій частині судове рішення залишити без змін.

3.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов