Ухвала

від 03.03.2011 по справі 15/189-10-5457

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/189-10-5457

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

         "03" березня 2011 р.Справа  № 15/189-10-5457

Господарський суд Одеської області у складі

судді                                               Петрова В.С.

При секретарі                                Ільєвій Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача  -                               Гриньок О.А.;

від відповідача -                            Поляков Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства „Одеський припортовий завод” про стягнення 6 841 188,83 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 02.03.2011 р. оголошувалась перерва до 03.03.2011 р. в порядку п. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У грудні 2010 року Дочірня компанія "Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про стягнення заборгованості за поставлений природний газ на загальну суму 357 549 719,05 грн., посилаючись на наступне.

22 грудня 2009 року між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (постачальник) та ВАТ „Одеський припортовий завод” (покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 06/09-1912, згідно якого ДК „Газ України” зобов'язалась передати відповідачу протягом січня 2010 року - листопада 2010 року природний газ, а ВАТ „Одеський припортовий завод” - прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Так, позивач вказує, що ДК „Газ України” свої зобов'язання за вказаним договором  виконала, передавши відповідачу протягом січня 2010 року - листопада 2010 року природний газ на загальну суму 2 936 508 195,61 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу. Проте, за ствердженнями позивача, відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково та сплатив за поставлений природний газ суму в розмірі 2 580 040 711,84 грн.

Відповідно до вимог п. 6.1. договору на постачання природного газу № 06/09-1912 від 22.12.2009 року остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, на момент звернення до суду з позовом сума основного боргу ВАТ „Одеський припортовий завод” перед ДК "Газ України” за період з січня 2010 року по листопад 2010 року  становить 356 467 483,77 грн.  

Також позивач вказує, що згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та п. 7.2. договору №06/09-1912 від 22.12.2009 року за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач зобов'язаний сплатити на користь ДК „Газ України” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

При цьому відповідно до п. 9.3. договору пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. Відтак, позивачем здійснено розрахунок пені з 11.12.2010 року по 17.12.2010 року (6 днів), виходячи з облікової ставки НБУ 7,75%, що діяла у вказаний період, тобто за кожен день нараховується 0,0424% (подвійна ставка 15,5% / 365 дн.). Отже, розрахована позивачем сума пені склала 906 853,28 грн.

Також згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3% річних від суми основного боргу, що складають 175 382,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2010 р. порушено провадження по справі № 15/189-10-5457 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

14.01.2011 р. позивачем було подано до господарського суду Одеської області заяву  про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог (а.с. 57-60 т. 1), згідно якої позивач просив суд стягнути відповідача основний борг в сумі 385 516 350,96 грн., пеню в сумі 1 252 916,61 грн., інфляційні втрати в сумі 1 287 739,87 грн. та 3% річних в сумі 242 309,34 грн. Вказану заяву про зміну предмету позову позивач обґрунтував тим, що після подання позовної заяви до суду ДК „Газ України” було здійснено поставку природного газу протягом грудня 2010 року на загальну суму 349548867,19 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за період з січня 2010 року по грудень 2010 року, яка становить 385 516 350,96 грн. При цьому позивачем здійснено розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за грудень 2010 року, що становить 1 287 739,87 грн., а також розрахунок пені з 11.12.2010 року по 11.01.2011 року (31 дні), що складає 1 252 916,61 грн. Крім того, згідно здійсненого позивачем розрахунку 3% річних за період з 11.12.2010 року по 11.01.2011 року сума 3% річних становить 242309,34 грн.

Згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог, поданої до суду 21.02.2011 р. (а.с. 109-111 т. 1) відповідачем під час розгляду справи було сплачено частково суму основного боргу, у зв'язку з чим станом на 31.01.2011 р., за розрахунками позивача, сума боргу склала 5588307,09 грн. Також з огляду на те, що відповідачем несвоєчасно проводиться оплата суми основного боргу за спожитий природний газ по договору № 06/09-1912 від 22.12.2009 року, що призводить до подальшого прострочення грошового зобов'язання, ДК „Газ України” збільшило позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних. Так, згідно здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів з грудня 2010 року по січень 2011 року, становить 4 899 400,96 грн., а 3% річних за період з 11.12.2010 р. по 18.02.2010 р. складає 690 704,94 грн. Відтак, позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 5 588 907,09 грн., пеню в сумі 1 252 916,61 грн., інфляційні втрати в сумі 4 899 400,96 грн. та 3% річних в сумі 690 704,94 грн.

В засіданні суду 23.02.2011 р. представником відповідача було заявлено, що ВАТ „Одеський припортовий завод” сплатило суму основного боргу в розмірі 385 516 350,96 грн. 28 січня 2011 р., що підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 15.02.2011 р.

У судовому засіданні 02.03.2011 р. представник позивача надав суду письмові пояснення (а.с. 137-138 т. 1), згідно яких позивач повідомив, що 21.02.2011 року ВАТ „Одеський припортовий завод” сплатило суму основного боргу, у зв'язку з чим у відповідача відсутній борг за поставлений природний газ. З огляду на викладене, ДК „Газ України” уточнило позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, розрахунок яких позивачем здійснено за період з 11.12.2010 р. по 21.02.2010 р., що склали 688871,87 грн. Відтак, остаточними вимогами, що заявлені позивачем, є вимоги про стягнення пені в сумі 1 252 916,61 грн., інфляційний втрат в сумі 4 899 400,96 грн. та 3% річних в сумі 688871,87 грн., що разом складає 6 841 188,83 грн.

Відповідач заявлені первісні позовні вимоги про стягнення 385 516 350,96 грн. не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 83-86 т.1) та додатку до відзиву (а.с. 124-125 т. 1). Остаточні позовні вимоги відповідач визнав частково, про що зазначено у додатку до відзиву на позовну заяву (а.с. 1-4 т. 2). При цьому представник відповідача пояснив, що відповідно до розрахунків, зроблених відповідачем, стягненню підлягає: пеня в сумі 1 179 463,90 грн., інфляційні втрати в сумі 243 033,41 грн. та 3% річних в сумі 659 086,30 грн. Також представник відповідача пояснив, що ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” має заборгованість перед ВАТ „Одеський припортовий завод” в сумі 5 588 303,10 грн. у зв'язку з чим ВАТ „Одеський припортовий завод”  направив ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” заяву про зарахування зустрічної вимоги в сумі 2 081 583,61 грн. (а.с. 6-8 т. 2).

Крім того, згідно доповнень до відзиву на позовну заяву (а.с. 38-40 т. 2) відповідач заявив про здійснення  позивачем невірного розрахунку інфляційних втрат.  

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2009 р. між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Одеський припортовий завод” (покупець) був укладений договір № 06/09-1912, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсязі, встановленому в ст. 2 договору, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ.

Так, ДК „Газ України” зобов'язання за вказаним договором виконувались належним чином та протягом січня 2010 року –грудня 2010 року відповідачу поставлявся природний газ, що підтверджується актами прийому - передачі природного газу.

Однак, відповідачем оплата поставленого природного газу здійснювалась несвоєчасно, що підтверджується відповідачем. Так, за ствердженнями позивача, сума основного боргу за поставлений Дочірньою компанією „Газ України” НАК „Нафтогаз України” природний газ з січня 2010 р. по грудень 2010 р. склала 385 516 350,96 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в січні 2011 року ВАТ „Одеський припортовий завод” сплатило ДК „Газ України" в рахунок погашення боргу за поставлений в 2010 р. природний газ 111488973,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 95 від 12.01.2011 р. на суму 24350242,10 грн.; № 277 від 18.01.2011 р. на суму 40000000 грн.;  № 277 від 18.01.2011 р. на суму 18089863,80 грн.; № 333 від 20.01.2011 р. на суму 29048867,19 грн.

При цьому несвоєчасне виконання ВАТ „Одеський припортовий завод” договірних зобов'язань, починаючи з вересня 2010 року, відповідач обґрунтовує подіями непереборної сили, що виникли із серпня-вересня 2010 р., а саме:

- значний ріст з 01.08.2010 р. вартості природного газу, що є сировиною для заводу й інших підприємств по випуску азотних добрив (ціна природного газу для промислових підприємств встановлюється щомісячними спеціальними нормативно-правовими актами - постановами органу виконавчої влади - Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ);

- припинення з  вересня 2010 р. відшкодування заводу з Держбюджету податку на додану вартість.

27.01.2011 р. було прийнято рішення про відшкодування з держбюджету ВАТ «Одеський припортовий завод»податку на додану вартість з метою погашення основного боргу по поставках природного газу в 2010 році. Так, 28.01.2011 р., за дорученням Прем'єр-міністра України Азарова М.Я., Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація України вжили заходи по створенню умов для оплати сформованої заборгованості за природний газ ВАТ „Одеський припортовий завод” у вигляді відшкодування з держбюджету ВАТ „Одеський припортовий завод” податку на додану вартість у розмірі 377 767 354,00 грн. із задекларованих до відшкодування 451 365, 94 тис. грн., що підтверджується листом Державної податкової адміністрації України від 28.01.2011 р. №2016/6/07-1315 (а.с. 128-129 т. 1) та листом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 01.02.2011 р. №2655/10/16-3-31 (а.с. 130 т. 1).

Відшкодування ПДВ у розмірі 377 767 453, 00 грн. від органу Державного казначейства було зараховано на рахунок ВАТ „Одеський припортовий завод” 28.01.2011 р. та перераховано на поточний рахунок ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" відповідачем повністю 28.01.2011 р., що підтверджується листом Філії „ОРУ" АТ „Банк „Фінанси та Кредит" від 17.02.2011 р. № 5285 (а.с. 132 т. 1) та гарантійним листом відповідача до СДПІ по роботі з великими платниками податків від 27.01.2011 р. № 348 (а.с. 131 т. 1).

Так, у зв'язку з наведеним позивач в ході розгляду справи заявив, що станом на 31.01.2011 р. сума боргу відповідача становила 5 588 307,09 грн., яка була сплачена відповідачем частково в розмірі 5 588 303,10 грн. згідно платіжного доручення № 745 від 14.02.2011 р., решту суми в розмірі 4,01 грн. відповідачем було сплачено платіжним дорученням № 981 від 21.02.2011 р.    

Між тим, за ствердженнями відповідача, вказана сума боргу за поставлений природний газ було необґрунтовано включено Дочірньою компанією „Газ України” НАК „Нафтогаз України” до загальної суми заборгованості за 2010 рік і неправомірно нараховано на неї пеню, інфляційні втрати і 3% річних.

Дослідивши матеріали справи та виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, з якого виникли спірні правовідносини, суд погоджується з доводами відповідача стосовно неправомірності дій ДК „Газ Україні" НАК „Нафтогаз Україні" з огляду на таке.

Як з'ясовано судом та не спростовано позивачем, відповідно до договору на поставку природного газу № 06/09-1912 від 22.12.2009 р. ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” протягом січня - березня 2010 року було передано у власність ВАТ „Одеський припортовий завод” 258 906 441 м. куб. природного газу, а ВАТ „Одеський припортовий завод” своєчасно сплатило вказаний обсяг природного газу на суму 534 414 928,15 грн. При цьому оплата поставленого протягом січня-березня 2010 р. природного газу була здійснена ВАТ „Одеський припортовий завод” із застосуванням нульової ставки збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ відповідно до діючої з 30.10.2008 р. по 11.06.2010 р. Постанови Кабінету Міністрів України від 14.10.2008 р. № 925 „Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі" (з урахуванням змін, внесених до неї Постановою Кабінету Міністрів від 23.12.2009 р. №1425).

Однак, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в порушення приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 14.10.2008 р. № 925 врахувала двовідсоткову ставку збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, і надалі необґрунтовано включила в загальну суму позовних вимог суму про оплату боргу за постачання газу в січні-березні 2010 р. у розмірі 5 588 307 грн. 09 коп., а також штрафних фінансових санкцій за прострочення оплати зазначеного боргу: пені за невчасні розрахунки, суми боргу унаслідок інфляційних процесів і три відсотки річних за користування грошовими коштами.

У період з січня 2010 р. по лютий 2011 р. ВАТ „Одеський припортовий завод” неодноразово зверталось до ДК „Газ Україні” НАК „Нафтогаз України” про виключення необґрунтовано нарахованого боргу у сумі 5 588 307,09 грн. і забезпечення дотримання Постанови Кабінету Міністрів Україні від 14.10.2008 р. № 925 „Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі", що підтверджується листами позивача за період з 19.01.2010р. по 24.02.2011 р. (а.с. 9-19 т. 2).

Разом з тим ВАТ „Одеський припортовий завод” направило ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»заяву від 01.03.2011 р. №217 (а.с. 6-8) про залік зустрічних однорідних вимог, які витікають із зобов'язання ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” про повернення ВАТ «Одеський припортовий завод” 5 588 307,11 грн., перерахованих платіжними  дорученнями № 745 від 14.02.2011 р. та № 981 від 21.02.2011 р., і зобов'язання ВАТ „Одеський припортовий завод” сплатити ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” пеню, розміру боргу унаслідок інфляції, три відсотки річних за невчасну оплату постачання природного газу у вересні-грудні 2010 р.

До того ж відповідачем були здійснені розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних за невчасну оплату постачання природного газу у вересні-грудні 2010 р., за якими сплаті підлягають пеня в сумі 1 179 463,90 грн., інфляційні втрати в сумі 243 033,41 грн. та 3% річних в сумі 659 086,30 грн., що разом складає 2 081 583,61 грн.

Дослідивши наведені відповідачем у додатку до відзиву на позов (а.с. 1-4 т. 2) розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат за вирахуванням суми 5 588 307,09 грн. (2% збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ), суд вважає вказані розрахунки вірними.

При цьому суд зазначає, що з огляду на існування у відповідача заборгованості по договору за поставлений природний газ у періоди, вказані позивачем в заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 109-111 т. 1) з урахуванням пояснень до вказаної заяви (а.с. 137-138 т. 1), суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення:

-          3% річних від простроченої суми, що складають за вірними розрахунками відповідача 659 086,30 грн. за період з 11.12.2010 р. по 28.01.2011 р.;

-          інфляційних втрат, що складають за вірними розрахунками відповідача за період з грудня 2010 р. по січень 2011 р.  243 033,41 грн.;

-          пені з 11.12.2010 р. по 11.01.2011 р. в сумі 1 179 463,90 грн., нарахованої згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та п. 7.2. договору №06/09-1912 від 22.12.2009 року за несвоєчасну оплату спожитого газу, за яким відповідач зобов'язаний сплатити на користь ДК „Газ України” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який  прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.    

Відповідно до вимог п. 6.1. договору на постачання природного газу №06/09-1912 від 22.12.2009 року остаточний розрахунок за газ здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оскільки ВАТ „Одеський припортовий завод” свої зобов'язання в частині оплати за поставлений природний газ не виконало в повному обсязі, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

У зв'язку з наведеним суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат. Щодо порядку здійснення позивачем розрахунку суми інфляційних втрат (а.с. 110 т. 1), то слід зазначити, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат. Так, індекс інфляції застосовується до простроченої суми заборгованості. Наприклад на існуючу заборгованість, що виникла у грудні 2010 року, застосовується індекс інфляції за грудень 2010 року, який визначається даними Державного комітету статистики України. Між тим, як вбачається з розрахунків позивача 3% річних протягом  грудня 2010 року сума боргу у зв'язку з частковою сплатою її відповідачем постійно змінювалася: на початок грудня 2010 року сума боргу склала 2 930 919 888,52 грн. (за вирахуванням суми 5 588 307,09 грн. - 2% збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ), а на кінець грудня 2010 р. сума боргу склала 30 379 176,68 грн. (2 930 919 888,52 грн. –2 900 540 711,84 грн.) Відповідно сума інфляційних втрат позивача за грудень 2010 року з урахуванням показнику інфляції за грудень 2010 року (за даними Державного комітету статистики України склав 100,8%) складає 243 033,41 грн.  ((30 379 176,68 грн./100%*102,1%) - 30 379 176,68 грн.). При цьому суд зазначає, що сплата відповідачем суми боргу в ході розгляду справи не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому заявлені позивачем вимоги про відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції є цілком обґрунтованими.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором поставки не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Отже, виходячи з усього вищевикладеного судом підтверджено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем по пені в сумі 1 179 463,90 грн., інфляційним втратам в сумі 243 033,41 грн. та 3% річних в сумі 659 086,30 грн., що разом складає 2 081 583,61 грн.

Однак, з огляду на те, що у позивача існує зобов'язання перед відповідачем по поверненню 5 588 307,11 грн., безпідставно перерахованих платіжними  дорученнями № 745 від 14.02.2011 р. та № 981 від 21.02.2011 р., суд вважає цілики обґрунтованою заяву відповідача про залік зустрічних однорідних вимог.   

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування –це односторонній правочин. Його особливість полягає у тому, що воно може припинити відразу два зустрічних зобов'язання –при умові рівності розміру вимог.

Зарахуванням можуть припинятися тільки однорідні вимоги. Вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту. Не можна зарахувати обов'язок надати послугу в рахунок зустрічного обов'язку поставити товар. Звичайно зарахуванням припиняються грошові зобов'язання, оскільки гроші є в обігу як загальний еквівалент товарів, робіт, послуг.

Юридично неоднорідними є цивільно-правові вимоги про оплату поставлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг з одного боку, і про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання, зустрічні вимоги зміст яких складає цивільно-правова відповідальність –відшкодування шкоди, сплата процентів і сум індексації заборгованості з іншого.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов:

-          зустрічність вимог, це означає, що сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі). При цьому, якщо сторони з метою проведення зарахування своєю угодою змінять предмет вимог (наприклад оцінять речі, послуги тощо в грошах), то така однорідність не відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України і зарахування буде неможливим;

-          зрілість вимог, необхідно, щоб термін виконання зобов'язань вже настав, або був визначений моментом запитання, чи щоб термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна вимагати в будь-якій момент;

-          ясність вимог.                        

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про припинення зобов'язань відповідача перед позивачем щодо сплати 2 081 583,61 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, предмет спору у даній справі відсутній.

Відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі № 15/189-10-5457 підлягає припиненню.

Оскільки відповідачем суму заборгованості було погашено після звернення позивача до  суду з позовом заявою, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись п. 11 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 15/189-10-5457 за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства „Одеський припортовий завод” про стягнення 6 841 188,83 грн. припинити.

2.  СТЯГНУТИ з Відкритого акціонерного товариства „Одеський припортовий завод” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, 3; код ЄДРПОУ 00206539) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (03035, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827)  витрати по сплаті державного мита у сумі 25500/двадцять п'ять тисяч п'ятсот/грн. 00 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний термін з дня її підписання.

                      Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.03.2011 р.