Рішення

від 17.02.2011 по справі 8/292-22/43-10/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/292-22/43-10/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2011                                                                                             Справа № 8/292-22/43-10/186

за позовом Приватного підприємства "КСП", 36021, м. Полтава, вул. Фрунзе, 146а (адреса для листування : вул. Куйбишева, 12, оф. 306, м. Полтава, 36039)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба автомобільних доріг у Полтавській області, вул. Куйбишева, 22-а, м. Полтава, 36039

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 36024, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22а

про : стягнення 43 0720,92 грн. пені та 16 566,51 грн. штрафу,

Суддя   Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Лазоренко К.В., наказ № 1 від 16.01.2006 р.;  

від відповідача: Васильченко К.В., довіреність № 01-15/04 від 11.01.2011 р.;

від третьої особи: Нечипоренко В.П,, довіреність № 1 від 17.01.2011 р..

У судових засіданнях 01.02.2011 р. та 10.02.2011 р., судом було оголошено перерву в порядку                ст. 77 ГПК України до 10.02.2011 р. на 10 год. 00 хв та відповідно до 17.02.2011 р. на 14 год. 00 хв..

17.02.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : Розглядається позовна заява Приватного підприємства "КСП" про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 43 0720,92 грн. пені та 16 566,51 грн. штрафу відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за несвоєчасну оплату останнім поставленого позивачем товару за умовами договору купівлі-продажу № 5/02, укладеного між сторонами 13.02.2006 р. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 23.03.2006 р.).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.07.2008 р. порушено провадження у справі № 8/292.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 р. по справі № 8/292 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Полтава  на користь Приватного підприємства "КСП", м. Полтава 236 664,40 грн. боргу, 28 873,06 грн. втрат від інфляції, 3 530,57 грн. річних, 16 566,51 грн. штрафу, 43 072,92 грн. пені, 3 287,07 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.10.2008 р. у задоволенні апеляційної скарги ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Полтава  відмовлено, рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 р. по справі № 8/292  змінено,  викладено його в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Полтава  на користь Приватного підприємства "КСП", м. Полтава 236 664,40 грн. боргу, 26 506,43 грн. інфляційних нарахувань, 3 540,24 грн. 3% річних, 2 667,11 грн. та 95,74 грн. витрат по сплаті державного мита.

В іншій частині позовних вимог Підприємству відмовлено".

Постановою Вищого господарського суду України по даній справі від 05.02.2009 р. касаційну скаргу Приватного підприємства "КСП", м. Полтава задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 р. та постанову від 29.10.2008 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду даної справи (№ 8/292-22/43) господарським судом Полтавської області було прийнято рішення від 11.02.2010 р., яким позовні вимоги задоволено частково, з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Полтава  на користь Приватного підприємства "КСП", м. Полтава стягнуто 14 837,84 грн. інфляційних втрат, 2 792,98 грн. - 3% річних, 126,60 грн. державного мита та 22,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 267 473,92 грн. провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р.  апеляційну скаргу Приватного підприємства "КСП", м. Полтава залишено без задоволення, а рішення від 11.02.2010 р. господарського суду Полтавської області у справі № 8/292-22/43 - без змін.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Приватне підприємство "КСП",                       м. Полтава звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.10 р. у справі № 8/292-22/43 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.10 р. у справі № 8/292-22/43, у якій просить  скасувати останні  в частині відмови в стягненні з ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Полтава  пені за порушення господарського зобов'язання у сумі 43 072,92 грн. та штрафу за прострочення господарського зобов'язання понад 30 днів у сумі 16 566,51 грн..

Постановою Вищого господарського суду України по даній справі від 23.09.2010 р. у справі                       № 8/292-22/43 касаційну скаргу Приватного підприємства "КСП", м. Полтава задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2010 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. в частині стягнення пені та штрафу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий господарський суд України вказав на необхідність при новому розгляді справи з'ясувати, чи є в спірних правовідносинах хоча б одна із сторін суб'єктом  господарювання, що належить до державного сектору економіки, або те, що порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або  зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного контракту.

10.12.2010 р. ухвалою господарського суду Полтавської області справа була прийнята до розгляду з присвоєнням номера справи № 8/292-22/43-10/186.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви та обґрунтування позовних вимог № 5/01-11 від 5 січня 2011 року (вх. № 215д від 10.01.2011 р.) з огляду на висновки касаційної інстанції за постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 23 вересня 2010 року по справі № 8/292-22/43. Крім того, останній просив суд стягнути з відповідача судові витрати в сумі                    25 000,00 грн. понесені ним на оплату адвокатських послуг.

Відповідач позов не визнає за мотивами заперечень на позовну заяву № 01-09/838 від 19.08.2008 р. (вх. № 12556 від 19.08.2008 р., том справи 1, а.с. 164-166) та письмових заперечень № б/н від      07.02.2011 р. (вх. № 1726д від 01.02.2011 р., том справи 4, а.с. 36-39), посилаючись на те, що : 1) Філія "Автодорсервіс", яка уклала договір купівлі-продажу № 5/02 від 13.02.2006р. та на підставі якого утворилась заборгованість, не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, 2) зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України та 3) ним було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій, передбачені п. 2 ст. 231 ГК України.

Третя особа на вимогу суду надала письмові пояснення по суті спору № 01-05/12 від 04.02.2011 р. (вх. № 2093д від 07.02.2011 р., том справи 4, а.с. 60-61), у яких зазначає, що Служба автомобільних доріг у Полтавській області не має підпорядкованих їй організацій, а її стосунки з виконавцями робіт, зокрема, з Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор", базуються виключно на умовах договірних господарських відносин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши надані докази,

встановив :

13.02.2006 р. між  приватним підприємством "КСП" та філією "Автодорсервіс" дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" був укладений договір купівлі-продажу № 5/02.

Згідно з вказаним договором позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача товар (щебінь фракції 40-70), а останній зобов'язався прийняти даний товар та оплатити його вартість згідно з п. 6.1 договору на умовах попередньої оплати.

23.03.2006 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу                  № 5/02, у якій між сторонами був погоджений додатковий асортимент товару, що повинен був передаватись у власність покупця, а саме : гранульований шлак, шлаки доменні Д-1, щебінь фракцій             10-20, 20-40, 30-70.

20.06.2006 р. відповідач згідно з умовами договору купівлі-продажу № 5/02   перерахував позивачеві кошти на умовах попередньої оплати у сумі 11 000,00 грн., а позивач з 26.06.2006 р. розпочав поставляти відповідачеві товар.

Відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу № 5/02 відповідач повинен був повністю сплачувати вартість товару до його надходження (попередня оплата), в порушення умов договору відповідач лише частково здійснив попередню оплату.

Незважаючи на те, що оплата була проведена частково, позивач відвантажував товар на умовах договору, додаткового погодження № 1 до нього та специфікацій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач періодично проводив оплату, але уже за відпущений товар позивачем, чим порушував п. 6.1 договору купівлі-продажу № 5/02 стосовно попередньої оплати відпущеного товару договором.

За період з 26.06.2006 р. по 28.01.2008 р. позивач у відповідності до умов договору, специфікацій та за погодженням відповідача, поставляв йому товар, а останній оплачував вартість товару після його надходження. Вказані поставки підтверджуються наявними у справі накладними.

Починаючи з 11.01.2008 р. відповідач припинив проводити розрахунки за поставлений товар, а позивач продовжував поставляти товар до 28.01.2008 р. включно, але враховуючи те, що оплата за відпущений товар не проводиться - припинив його поставляти з 29.01.2008 р..

За даними позивача з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань по договору купівлі-продажу № 5/02 щодо оплати отриманого ним товару у нього станом на 01.02.2008 р. утворилась заборгованість, яка складає 236 664,40 грн.. Дані обставини відповідачем визнаються.

Крім того, вказана сума заборгованості підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків між сторонами від 17.08.2008 р. станом 04.08.2008 р..

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до господарського суду Полтавської області з позовною заявою щодо стягнення з відповідача 236 664,40 грн. вартості щебеня, 43 072,92 грн. пені,                      6 566,51 грн. штрафу, 28 873,06 грн. втрат від інфляції, 3 530,57 грн. річних.

Судовими рішеннями у справі № 8/292-22/43, які набрали законної сили позовні вимоги було задоволено в частині стягнення з відповідача 36 664,40 грн. вартості щебеня та  28 873,06 грн. втрат від інфляції,  3 530,57 грн. річних, а в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 43 072,92 грн. пені та  6 566,51 грн. штрафу - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України по даній справі від 23.09.2010 р. у справі                       № 8/292-22/43, рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2010 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. в частині стягнення пені та штрафу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача 43 0720,92 грн. пені та 16 566,51 грн. штрафу, позивач посилається на те, що відповідач відноситься до державного сектору  економіки та зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України.

При винесенні судового рішення суд виходив з наступного.

Як вже зазначалось судом в описовій частині даного рішення, факт порушення відповідачем його зобов'язань по договору купівлі-продажу № 5/02 щодо своєчасної сплати заборгованості за поставлений позивачем товар встановлений рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 8/292-22/43 від 11.02.2010 р., яке відповідно до ст. 85 ГПК України в цій частині набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

У п. 11.1  договору купівлі-продажу № 5/02 сторони узгодили, що за неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України, до якої апелює позивач в обугрнтування правових підстав позову, передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що штрафні санкції у вигляді пені та штрафу можуть бути застосовані за наявності таких умов :

-          якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

-          якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

-          якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів (п. 2 ст. 22 Господарського кодексу України).

Частиною 4 п. 3 прикінцевих положень Господарського кодексу України зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено, що відповідач належить до державного сектору економіки, а також те, що виконання зобов'язання за спірним договором купівлі-продажу № 5/02 фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Крім того, суд приходить до висновку, що ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові  Верховного Суду України  від 06.12.2010 р. по справі № 42/562.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача щодо позовних вимог судом приймаються.

Таким чином, позовні вимоги є недоведеними,  а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені при пред'явленні позову судові витрати  покладаються на позивача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України,  суд -

ВИРІШИВ :

1. У позові відмовити.

2. Рішення надіслати сторонам та третій особі за адресами зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ                                                                                                                О.В.КІВШИК

Повне рішення складене   22.02.2011 р.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.  У  разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.