Постанова

від 01.03.2011 по справі 18/116 (2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/116 (2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

01.03.11                                                                                           Справа  № 18/116 (2010)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді – Гнатюк Г.М.

суддів          -  Кравчук Н.М.

          -  Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», м.Львів від 23.12.2010р.

на  рішення  господарського  суду Львівської області  від 08.12.2010р.

у справі  №18/116 (2010)

за  позовом    Відкритого акціонерного товариства «Галичіндустріал», м.Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», м.Львів

про стягнення 160634,90грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ганущин М.В. –представник,

від відповідачів: Булик І.І. –голова правління

Представникам сторін роз‘яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням  господарського суду Львівської області  від 08.12.2010р. у справі №18/116(2010) (суддя Рим Т.Я.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнено з відкритого акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галичіндустріал"  153493,49 грн. основного боргу, 6346,60 грн. інфляційних збитків, 794,80 грн. –3% річних, 1607,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 11250,00грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального  права, так як  місцевим господарським судом не досліджено всіх обставин справи та безпідставно задоволено позовні вимоги, тому просить рішення місцевого господарського  суду скасувати і відмовити в задоволенні позову повністю. Зокрема, апелянт зазначає, що приймаючи рішення у справі господарський суд Львівської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та мотивував своє рішення фактами, які визнано встановленими за відсутності належних та допустимих доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу від 26.01.2011р. (вх.№713 від 26.01.2011р.) та в судовому засіданні позивач спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу  залишити без задоволення, а  оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши представника позивача, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2010р. у справі №18/116 (2010) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галичіндустріал" (постачальник) та Відкритим акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1"   укладено договір від 05.05.2008 р., за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу будівельні матеріали  (труби стальні) згідно із заявкою покупця (відповідач у справі), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

На виконання умов Договору позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 174454,44 грн., що підтверджується:

-    видатковою накладною №РН-0000053 від 29.08.2008 р. на суму 21169,10 грн. та довіреністю №109 від 29.08.2008 р.,

-    видатковою накладною №РН-0000054 від 29.08.2008 р. на суму 6744,00 грн. та довіреністю №113 від 29.08.2008 р.,

-    видатковою накладною №РН-0000057 від 29.08.2008 р. на суму 5548,67 грн.,

-    видатковою накладною №РН-0000068 від 31.10.2008 р. на суму 2083,86 грн. та довіреністю №329 від 31.10.2008 р.,

-    видатковою накладною №РН-0000069 від 04.11.2008 р. на суму 103248,00 грн. та довіреністю №331 від 03.11.2008 р.,

-    видатковою накладною №РН-0000001 від 12.02.2009 р. на суму 31562,50 грн. та довіреністю №24 від 05.02.2009 р.,

-    видатковою накладною №РН-0000002 від 12.02.2009 р. на суму 388,20 грн. та довіреністю №24 від 05.02.2009 р.,

-    видатковою накладною №РН-0000003 від 28.05.2009 р. на суму 3'710,11 грн. та довіреністю №140 від 18.05.2009 р.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у сумі 20960,95 грн., що підтверджується копією банківської виписки, яка долучена до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем не проведено повної оплати отриманого товару, позивачем на адресу відповідача надіслано лист-претензія №10 від 03.11.2009 р. про оплату вартості поставленого товару. Однак, вимоги позивача відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання зобов'язання між сторонами не було встановлено у договорі, позивач надіслав лист-претензію про оплату вартості поставленого товару, у зв'язку з чим, у відповідача виник обов'язок оплати отриманого товару.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.33,34 ГПК України, кожна  сторона  повинна  довести ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  позовних  вимог  і  заперечень, а обставини справи, які  відповідно до законодавства  повинні бути  підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення 153493,49грн. основного боргу, 794,80грн. –3% річних та 6346,60 інфляційних втрат.

Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного при значення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 р. №П-7, встановлено такі правила. Приймання продукції за якістю та комплектністю проводиться у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість та комплектність продукції, яка поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів чи деяких з них не зупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, яка надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати документи, що стосуються товару, визначені статтею 666 Цивільного кодексу України. Так, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо відсутності супровідних документів (сертифіката якості), з пропозиціями у розумний строк передати йому такі документи, натомість прийняв товар та частково оплатив його вартість.

На надіслану вимогу про оплату відповіді не надав та не повідомив, що причиною не оплати являється не надання позивачем  супровідних документів.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому  відсутні підстави  для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2010 року у справі №18/116(2010) залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1" залишити без задоволення.

2.          На виконання постанови місцевому господарському суду  видати  відповідний наказ.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.          Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 02.03.2011р.