Постанова

від 22.02.2011 по справі 3/194-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/194-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р. Справа № 3/194-10

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів М.А. Мишкіної, Л.О. Будішевської

секретаря судового засідання Романів О.В.

за участю представників сторін

від позивача – не з'явився

від відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного підприємства „Промислово-торгівельна фірма „Софія”

на рішення господарського суду Херсонської області від 20.01.2011 р.

по справі №  3/194-10       

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал-С”  

до приватного підприємства „Промислово-торгівельна фірма „Софія”

про стягнення 7342 грн. 37 коп.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 20.01.2011 р. (суддя Людоговська В.В.) позов  товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал-С” (далі –ТОВ „Арсенал-С”) задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства „Промислово-торгівельна фірма „Софія”  (далі - ПП „ПТ фірма „Софія”) на користь ТОВ „Арсенал-С” 7200 грн. боргу, оскільки суд дійшов висновку про часткову доведеність позову, а відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу. В задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних відмовлено з посиланням на недоведеність позивачем дати виставлення відповідачу рахунків та вручення актів виконаних робіт.

Не погоджуючись з судовим рішенням ПП „ПТ фірма „Софія” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, відмовивши у задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник вважає, що позивачем не надано суду доказів отримання апелянтом рахунків, на підставі яких у останнього виникло б зобов'язання по оплаті наданих послуг, оскільки, згідно з укладеними між сторонами договорами по здійсненню пропускного режиму, оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунків і надання актів виконаних робіт. Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено право сторони процесу, передбачене ст. 22 ГПК України, на ознайомлення з матеріалами справ, оскільки ним відхилено клопотання відповідача про перенесення розгляду справи та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Заява відповідача про перенесення розгляду даної справи в зв'язку з відрядженням юрисконсульта до м. Києва судовою колегією розглянуто та відхилено, оскільки вказана в ньому обставина документально не підтверджена і не являється підставою для відкладення розгляду справи, апеляційна інстанція не визнавала явку сторін обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Апеляційна інстанція вважає, що господарський суд правомірно дійшов висновку про наявність у відповідача боргу за надані позивачем послуги по здійсненню пропускного режиму на об'єкті замовника в сумі 7200 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (а. с. 15-16) та гарантійним листом ПП „ПТ фірма „Софія”, яким останній зобов'язався до 09.07.2010 р. виплатити заборгованість станом на 06.07.2010 р. в сумі 6300 грн.

При цьому, з апеляційної скарги вбачається, що скаржник і сам не оспорює обставину виконання позивачем послуг та обставину існування у нього заборгованості по сплаті таких послуг, а лише зазначає, на його думку, про відсутність у нього обов'язку на оплату вказаних послуг за умови відсутності в матеріалах справи доказів отримання ним рахунків позивача про оплату, що передбачається умовами п. 3.1 договорів.

Між тим, посилання скаржника на відсутність підстав для оплати наданих послуг, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів отримання апелянтом рахунків є помилковим, оскільки зазначеним вище гарантійним листом скаржник вже сам визначив дату, з якою погодився і позивач, про сплату заборгованості в сумі 6300 грн. до 09.07.2010 р. Також колегія суддів вважає, що після отримання скаржником копії даної позовної заяви в останнього виник обов'язок і щодо сплати  залишку (900 грн.). Відтак, посилання скаржника в цій частині судовою колегією відхиляються.

Доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції його процесуальних прав у зв'язку з відхиленням клопотання про перенесення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами також не заслуговують на увагу, так як в матеріалах справи відсутнє таке письмове клопотання, як відсутні і зауваження до протоколів судового засідання, в яких посилання про таке клопотання скаржника не міститься. При цьому, колегія суддів враховує положення ст. 69 ГПК України та те, що представник скаржника приймав участь у розгляді справи, а отже не був позбавлений можливості ознайомитись з її (справи) матеріалами до прийняття рішення.

Відтак, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, матеріалам та обставинам справи, правових підстав для скасування останнього і задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 20.01.2011 р. по справі №  3/194-10 без змін.

Головуючий суддя                                                                       Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                                       Мишкіна М.А.          

          Суддя                                                                                               Будішевська Л.О.

          Постанова підписана 23.02.2011 р.