Постанова

від 01.03.2011 по справі 18/116/09-нр

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГО СПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р. Справа № 18/116/09-НР

Колегія суддів Одеського апеляційного господарськог о суду у складі:

Головуючо го судді: Лашин а В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі: Скоробагатько О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з' явився

від відповідача: Охримен ко В.А. - довіреність № 522 від 13.04.2010 р.

Розглянувши у відкритом у судовому засіданні апеляці йну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарськ ого суду Миколаївської облас ті

від 20.01.2011 р.

по справі № 18/116/09-НР

за позовом: Фізичної осо би-підприємця ОСОБА_3

до відповідача: Публічн ого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської облас ної дирекції ПАТ „Райффайз ен Банк Аваль”

про визнання недійсним кредитного договору № 010/01-02/08-044 в ід 15.04.2008 р.

Згідно розпоряджен ня голови Одеського апеляцій ного господарського суду Б алуха В.С. № 154 від 21.02.2011 р. була зд ійснена заміна судді Мирошни ченка М.А. на суддю Єрмілова Г. А.

ВСТАНОВИЛА:

06 серпня 2009 року Фізи чна особа-підприємець ОСОБ А_3 (далі - ФОП ОСОБА_3М.) з вернулася до господарського суду з позовом за вих. № 103 до Ві дкритого акціонерного товар иства „Райффайзен Банк А валь” (далі - ВАТ „Райффайз ен Банк Аваль”) про визнанн я недійсним кредитного догов ору № 010/01-02/08-044 від 15.04.2008 р. „Корпорат ивний Інвестиційний кредит Н евідновлювальна Кредитна Лінія”, укладеного між Бан ком і ФОП ОСОБА_3, стягненн я з відповідача судових витр ат, обґрунтовуючи свої вимог и тим, що надання і отримання к редиту в іноземній валюті су перечить вимогам діючого зак онодавства України, зокрема, ст. 99 Конституції України, ст.с т. 524, 533 ЦК України, ст. 198 ГК Україн и, ст. ст. 1, 3 Декрету Кабінету Мі ністрів України „Про систе му валютного регулювання і в алютного контролю” від 19 люто го 1993 року № 15-93, а також посилаюч ись на недодержання сторонам и в момент вчинення правочин у вимог ст. 203 ЦК України, що є пі дставою для визнання правочи ну недійсним відповідно до ч . 1 ст. 215 ЦК України.

В процесі розгляду сп рави позивачем було надано д оповнення до позовної заяви за вих. № 527 від 29.10.2009 р., в якому поз ивач посилався на те, що вказа ний кредитний договір 010/01-02/08-044 в ід 15.04.2008 р. не скріплений печатк ою юридичної особи - банку, а саме його основною печаткою відповідно до положень Інст рукції про порядок видачі мі ністерствам та іншим централ ьним органам виконавчої влад и, підприємствам, установам, о рганізаціям, господарським о б'єднанням та громадянам доз волів на право відкриття та ф ункціонування штемпельно-гр аверних майстерень, виготовл ення печаток і штампів, а тако ж порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виг отовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і прави л провадження діяльності з в ідкриття та функціонування ш темпельно-граверних майстер ень, виготовлення печаток і ш тампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх спр ав України № 17 від 11.01.1999р. (далі Ін струкція № 17), що свідчить про н едодержання письмової форми договору (ст. 207 ЦК України) і не дійсність укладеного догово ру, всупереч ст. 345 ГК України в кредитному договорі відсутн і істотні умови відповідальн ості банку щодо видачі креди ту, що, на думку позивача, тако ж свідчить про недійсність ц ього договору.

Рішенням господарськ ого суду Миколаївської облас ті від 25.01.2010 року позов було зад оволено, кредитний договір № 010/01-02/08-044 від 15.04.2008 р. „Корпоративни й Інвестиційний кредит Невід новлювальна Кредитна Ліні я”, укладений між сторонами , визнано недійсним та присуд жено до стягнення з відповід ача здійснені позивачем судо ві витрати.

Під час розгляду апел яційної скарги судом, в поряд ку ст. 25 ГПК України, здійснюва лась заміна відкритого акціо нерного товариства „Райфф айзен Банк Аваль” його прав онаступником публічним акці онерним товариством „Райф файзен Банк Аваль”.

Постановою Одеського апеляційного господарськог о суду від 15.04.2010 року рішення го сподарського суду Миколаївс ької області від 25.01.2010 р. по спра ві № 18/116/09 залишено без змін, а ап еляційну скаргу без задоволе ння.

Постановою Вищого го сподарського суду України ві д 07.09.2010 року постанову Одеськог о апеляційного господарсько го суду від 15.04.10 р. по справі № 18/116/ 09 та рішення господарського с уду Миколаївської області ві д 25.01.2010 р. скасовано, справу пере дано до господарського суду Миколаївської області на нов ий розгляд.

Рішенням господарськ ого суду Миколаївської облас ті від 20.01.2011 р. (суддя Ткаченко О.В .) у задоволенні позовних вимо г ФОП ОСОБА_3 було відмовл ено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ФОП ОСОБА_3 в апе ляційній скарзі за вих. № 44 від 07.02.2011 р. просить його скасувати , визнати недійсним кредитни й договір № 010/01-02/08-044 від 15.04.2008 р. „Кор поративний Інвестиційний кр едит Невідновлювальна Кре дитна Лінія”, укладений між ВАТ „Райффайзен Банк Ава ль” і ФОП ОСОБА_3 та стягну ти з банківської установи на користь ФОП ОСОБА_3 42,50 грн. держмита, сплаченого при под анні апеляційної скарги, пос илаючись на неповне з`ясуван ня місцевим господарським су дом обставин, що мають значен ня для справи, недоведеність обставин, що мають значення д ля справи, які господарський суд визнав встановленими, не відповідність вкладених в рі шенні суду висновків обстави нам справи, порушення та непр авильне застосування судом н орм матеріального права, оск ільки надання і отримання кр едиту в іноземній валюті на д умку позичальника, суперечит ь вимогам діючого законодавс тва України, зокрема, ст. ст. 192, 52 4, 533 ЦК України, ст. 198 ГК України, с т. 3 Закону України „Про платіж ні системи та переказ коштів в Україні”, ст. 47 Закону Україн и „Про банки і банківську дія льність” та ст. 3, ч. ч. 4, 5 ст. 5 Декр ету КМУ „Про систему валютн ого регулювання і валютного контролю”, т. я. у сторін відсу тні індивідуальні ліцензії Національного Банку Укра їни на використання іноземн ої валюти, як засобу платежу, в ідповідно до п. 1.5 Положення „П ро порядок видачі Націонал ьним банком України індиві дуальних ліцензій на викорис тання іноземної валюти на те риторії України, як засобу пл атежу”, затвердженого постан овою Правління НБУ від 14.10.2004 р. № 483, в банківській ліцензії № 10 в ід 11.10.2006 р. і дозволі № 10-4 від 11.10.2006 р. та додатку до нього відсутня така операція, як використан ня іноземної валюти на терит орії України як засобу плате жу, згідно п. 3.2.6 Інструкції № 17, я кщо в діяльності зазначених в ньому організацій недостат ньо використання однієї печа тки, то є припустимим - у відп овідності з наказом, розпоря дженням або рішенням по них - виготовлення додаткових печ аток з цифрами "1", "2" і т.д., тобто б анк має право виготовити ще о дин примірник печатки з номе ром і використовувати його н а рівні з основною печаткою, к редитний договір № 010/01-02/08-044 від 15. 04.2008 р. не скріплений основною п ечаткою банку - юридичної ос оби, що свідчить про недодерж ання письмової форми договор у (ст. 207 ЦК України) і недійсніс ть укладеного договору з вра хуванням ст. 1055 ЦК України.

В відзиві на апеляцій ну скаргу (вх. № 517/11/Д1 від 01.03.2011 р.) пр едставник банку просить ріше ння господарського суду Мико лаївської області від 20.01.2011 р. п о даній справі залишити без з мін, а апеляційну скаргу без з адоволення.

Позивач в судове засі дання не з' явився, хоча про ч ас, дату та місце його проведе ння був повідомлений належни м чином, причини неявки невід омі.

Обговоривши доводи а пеляційної скарги, заслухавш и пояснення присутнього пред ставника відповідача, дослід ивши матеріали справи та пер евіривши правильність засто сування господарським судом норм матеріального і процес уального права, колегія судд ів вважає, що апеляційна скар га не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 квітня 2008 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” (кредитор) та ФОП ОСОБА_3 (п озичальник) був укладений кр едитний договір № 010/01-02/08-044, згідн о умов якого та в рамках Генер ального кредитного договору № 010/01-02/08-042 від 15.04.2008 р. кредитор зобо в' язався надати позичальни ку кредит на фінансування за трат, пов' язаних з ремонтом , реконструкцією та відкритт ям торгових центрів (в т. ч. спл ата комісій та страхових пла тежів по кредитам в ВАТ „Ра йффайзен Банк Аваль”) у фор мі мультивалютної невідновл ювальної кредитної лінії з л імітом еквівалентним 2 500 000,00 до ларів США з терміном погашен ня до 10 квітня 2013 року зі сплато ю в строк по 14.04.2009 р. 11,5 відсотків р ічних при кредитуванні в дол . США, а позичальник - отримат и кредит, використати його за цільовим призначенням, пове рнути кредитору суму кредиту , сплатити проценти за корист ування кредитом та комісії, а також виконати інші обов' я зки, визначені цим договором (п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1). Згідно п. 6.1 кредитн ого договору заборгованість за кредитом погашається поз ичальником у відповідності д о графіка погашення заборгов аності (додаток № 1 до цього до говору). Пунктами 6.7, 6.8 згаданог о договору передбачено, що вс і платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та с плати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валю ті, що відповідає валюті кред иту; комісії, пені та штрафи за цим договором розраховуютьс я в валюті кредиту.

Приймаючи рішення про від мову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3, господа рський суд виходив з того, що в ідповідач у справі є уповнов ажениим банком, який має нале жну банківську генеральну лі цензію та письмовий дозвіл н а здійснення операцій з кред итування в іноземній валюті, а тому пункти кредитного дог овору про обов' язок поверне ння заборгованості в іноземн ій валюті є законними і таким и, що не порушують права сторі н договору, укладення кредит ного договору в іноземній ва люті не суперечить вимогам д іючого законодавства, а тому не може бути підставою для ви знання його недійсним.

Аналізуючи матеріал и справи, судова колегія дохо дить до висновку про те, що суд ом першої інстанції були ціл ком вірно встановлені обстав ини справи та ним дана правил ьна юридична оцінка із засто суванням до спірних правовід носин належних норм матеріал ьного права з дотриманням но рм процесуального законодав ства.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу Укра їни підставою недійсності пр авочину є недодержання в мом ент вчинення правочину сторо ною (сторонами) вимог, які вста новлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Ко дексу, якщо недійсність прав очину прямо не встановлена з аконом, але одна із сторін або інша заінтересована особа з аперечує його дійсність на п ідставах, встановлених закон ом, такий правочин може бути в изнаний судом недійсним (осп орюваний правочин).

За ст. 203 Цивільного код ексу України зміст правочину не може суперечити цьому Код ексу, іншим актам цивільного законодавства, а також морал ьним засадам суспільства, ос оба, яка вчиняє правочин, пови нна мати необхідний обсяг ци вільної дієздатності, волеви явлення учасника правочину м ає бути вільним і відповідат и його внутрішній волі, право чин має вчинятися у формі, вст ановленій законом, правочин має бути спрямований на реал ьне настання правових наслід ків, що обумовлені ним.

ФОП ОСОБА_3 у позов ній заяві та доповненні до по зовної заяви вказує на те, що умови кредитного договору № 010/01-02/08-044 від 15.04.2008 р. суперечать Цив ільному кодексу України, Гос подарському кодексу України та іншим актам законодавств а, зокрема валютного законод авства.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може викори стовуватися в Україні у випа дках і в порядку, встановлени х законом.

Іноземна валюта і вал ютні цінності належать до ре чей обмежених, але не заборон ених, у господарському оборо ті, і для них державою встанов лено особливі правила.

Декрет Кабінету Міні стрів України „Про систему в алютного регулювання і валют ного контролю” та інші норма тивно-правові акти не передб ачають прямих обмежень щодо видачі кредитів в іноземній валюті.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено , що за кредитним договором ба нк або інша фінансова устано ва (кредитодавець) зобов' яз ується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз мірі та на умовах, встановлен их договором, а позичальник з обов' язується повернути кр едит та сплатити проценти.

Частинами 1 та 2 ст. 198 Гос подарського кодексу України визначено, що платежі за грош овими зобов' язаннями, що ви никають у господарських відн осинах, здійснюються у безго тівковій формі або готівкою через установи банків, якщо і нше не встановлено законом; г рошові зобов' язання учасни ків господарських відносин п овинні бути виражені і підля гають оплаті у гривнях, грошо ві зобов' язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб' єк ти господарювання мають прав о проводити розрахунки між с обою в іноземній валюті відп овідно до законодавства, вик онання зобов' язань, виражен их в іноземній валюті, здійсн юється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Зак ону України „Про банки і банк івську діяльність” кошти - гр оші у національній або інозе мній валюті чи їх еквівалент .

Згідно з ч. 2 ст. 334 Господ арського кодексу України, ба нки - це фінансові установи, фу нкціями яких є залучення у вк лади грошових коштів громадя н і юридичних осіб та розміще ння зазначених коштів від св ого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття т а ведення банківських рахунк ів громадян та юридичних осі б.

Частиною 1 ст. 339 Господа рського кодексу України вста новлено, що фінансове посере дництво здійснюється банкам и у формі банківських операц ій, і їх основними видами є деп озитні, розрахункові, кредит ні, факторингові та лізингов і операції.

За ст. 345 Господарськог о кодексу України кредитні о перації полягають у розміщен ні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юрид ичних осіб (позичальників) та громадян, кредитні відносин и здійснюються на підставі к редитного договору, що уклад ається між кредитором в пози чальником.

Статтею 2 Закону Украї ни „Про банки і банківську ді яльність” встановлено, що ба нківський кредит - це будь-яке зобов' язання банку надати певну суму грошей, будь-яка га рантія, будь-яке зобов' язан ня придбати право вимоги бор гу, будь-яке продовження стро ку погашення боргу, яке надан о в обмін на зобов' язання бо ржника щодо повернення забор гованої суми, а також зобов' язання на сплату процентів т а інших зборів з такої суми.

Статті 47 та 49 Закону „Пр о банки і банківську діяльні сть” визначають операції бан ків із розміщення залучених коштів від свого імені, на вла сних умовах та на власний риз ик як кредитні операції, неза лежно від виду валюти, яка вик ористовується. Вказані опера ції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Зокрема, як кредитні у ст. 49 Закону України „Про банк и і банківську діяльність” р озглядаються операції, зазна чені у п. 3 ч. 1 та п. п. 3- 7 ч. 2 ст. 47 цьог о Закону.

Операції з валютними цінностями банки мають прав о здійснювати на підставі пи сьмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення опер ацій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету К абінету Міністрів України „П ро систему валютного регулюв ання і валютного контролю”. Р озміщення залучених коштів в ід свого імені, на власних умо вах та на власний ризик, тобто здійснення фінансового посе редництва у формі кредитних операцій на підставі кредитн ого договору, є правом банку, щ о здійснюється на підставі б анківської ліцензії.

Як свідчать матеріал и справи, на підставі ст. 47 Зако ну України „Про банки і банкі вську діяльність” Націона льним Банком України видан о ВАТ „Райффайзен Банк Ав аль” банківську ліцензією № 10 від 11.10.2006 р. на право здійснюват и банківські операції, визна чені ч. 1 та п. п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону У країни „Про банки та банківс ьку діяльність”, та Дозвіл Національного Банку № 10-4 від 11.10.2006р.( з додатком до дозволу), н а підставі яких ВАТ „Райффа йзен Банк Аваль” мав право на здійснення операцій з вал ютними цінностями.

Таким чином, господар ським судом першої інстанції правомірно зроблено висново к, що на момент укладення осп орюваного кредитного догово ру та під час його дії ВАТ „Р айффайзен Банк Аваль” мало право здійснювати кредитні операції в іноземній валюті, а отже, умови укладеного між с торонами кредитного договор у не суперечать вимогам чинн ого законодавства та Цивільн ому кодексу України.

Не можна погодитися з твердженнями ФОП ОСОБА_3 про визнання кредитного дого вору недійсним внаслідок вик ористання ним долару США як з асобу платежу за кредитним д оговором всупереч приписам п . „г” ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету М іністрів України „Про систем у валютного регулювання і ва лютного контролю” з огляду н а наступне.

Статтею 5 Декрету Кабі нету Міністрів України „Про систему валютного регулюван ня і валютного контролю” пер едбачено, що Національний Б анк України видає індивіду альні та генеральні ліцензії на здійснення валютних опер ацій, які підпадають під режи м ліцензування згідно з цим Д екретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банка м та іншим фінансовим устано вам України, національному о ператору поштового зв' язку на здійснення валютних опер ацій, що не потребують індиві дуальної ліцензії, на весь пе ріод дії режиму валютного ре гулювання. Індивідуальні ліц ензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійс нення такої операції.

Відповідно до пп. „в”, „г” ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуал ьної ліцензії потребують, в т ому числі, операції щодо: нада ння і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кре дитів перевищують встановле ні законодавством межі; вико ристання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок в идачі Національним Банк ом України індивідуальних лі цензій на використання інозе мної валюти на території Укр аїни як засобу платежу, затве рдженого Постановою Правлін ня Національного Банку У країни від 14.10.2004р. № 483, використа ння іноземної валюти як засо бу платежу без ліцензії дозв оляється: якщо ініціатором а бо отримувачем за валютною о перацією є уповноважений бан к (ця норма стосується лише ти х операцій уповноваженого ба нку, на здійснення яких Нац іональний банк видав йому б анківську ліцензію та письмо вий дозвіл на здійснення опе рації з валютними цінностями ).

Як вказано вище, у відп овідача наявна банківська лі цензія на здійснення операці й, визначених ч. 1 та п. 5 - 11 ч. 2 ст. 47 З акону України „Про банки та б анківську діяльність”.

Крім того, п. 4 ст. 5 Декре ту визначено, що індивідуаль ної ліцензії потребують в то му числі й операції щодо нада ння і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кре дитів перевищують встановле ні законодавством межі.

Кредитний догові р № 010/01-02/08-044 від 15.04.2008 р., відповідно до ст. 347 Господарського кодек су України є довгостроковим, термін його дії межі, встанов лені чинним законодавством, не перевищує.

Щодо меж суми кредиту слід відмітити, що на сьогодн і законодавець не визначив м ежі сум надання/одержання кр едитів в іноземній валюті, пе ревищення яких потребує вида чі індивідуальної ліцензії.

Таким чином, господар ським судом першої інстанції правомірно встановлено, що у кладення та виконання кредит ного договору № 010/01-02/08-044 від 15.04.2008 р . в іноземній валюті не супере чить вимогам ст. 5 Декрету Кабі нету Міністрів України „Про систему валютного регулюван ня і валютного контролю” та П оложенню про порядок видачі Національним банком Укра їни індивідуальних ліцензій на використання іноземної в алюти на території України я к засобу платежу, а отже відсу тні правові підстави для виз нання недійсним кредитного д оговору за ст. 203 Цивільного ко дексу України та задоволення позову.

Суд першої інстанції також правильно визначив ви моги позивача щодо недійснос ті оскаржуваного кредитного договору внаслідок нескріпл ення його печаткою юридичної особи - ВАТ „Райффайзен Б анк Аваль”, необґрунтовани ми.

Оскільки доводи, викл адені в апеляційній скарзі, т а матеріали справи не спрост овують вищенаведені висновк и суду першої інстанції, коле гія суддів вважає, що оскарже не судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріальн ого і процесуального права, в ідповідає фактичним обстави нам і матеріалам справи.

З врахуванням викладеног о і приписів ст. ст. 203, 207, 215 ЦК Укра їни правових підстав для зад оволення апеляційної скарги не вбачається, рішення госпо дарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 103- 105 Господарського процесуаль ного кодексу України, колегі я суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скарг у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задо волення, а рішення господарс ького суду Миколаївської обл асті від 20.01.2011 р. по справі № 18/116/09-Н Р - без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк

Повна постанова складен а 03.03.2011 р.