Постанова

від 21.02.2011 по справі 05/66-92

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/66-92

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р.                                                                Справа № 05/66-92  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Коломис В.В.

суддів                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддів                                                                             Мельник О.В.

при секретарі судового засідання  Кульчин Л.В.

розглянувши  апеляційну скаргу позивача   Акціонерне товариство закритого виду "Виробничо-торговельна кондитерська фірма "Буковинка"   на  рішення  господарського суду Волинської області від 01.12.10 р.

у справі № 05/66-92 (суддя   Бондарєв Сергій Васильович )

позивач  Акціонерне товариство закритого виду "Виробничо-торговельна кондитерська фірма "Буковинка"

відповідач  Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання генеральної кредитної угоди недійсною

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача -  Бакай А.В. (довіреність №2149 від 08.11.2010 р.); Коломійцев Д.І. (довіреність №2150 від 08.11.2010р.);

третьої особи - не з'явився.

 Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.12.2010 р. у справі №05/66-92 у позові Акціонерного товариства закритого виду "Виробничо-торговельна кондитерська фірма "Буковинка" про визнання генеральної кредитної угоди недійсною відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Акціонерне товариство закритого виду "Виробничо-торговельна кондитерська фірма "Буковинка" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Апелянт вважає, що вказане рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема,  апелянт зазначає, що директором АТЗВ "ВТКФ "Буковинка" не було здійснено відповідних дій та не отримано згоди від Наглядової ради саме на підписання генеральної кредитної угоди №010/08-11/1872 від 12.06.2007 року, чим порушено вимоги установчих документів АТЗВ "ВТКФ "Буковинка". Відповідно, на думку скаржика,  укладення оспорюваної угоди відбулося внаслідок перевищення своїх посадових обов'язків керівником підприємства.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу та його представники  безпосередньо в судовому засіданні не погоджуються з доводами апелянта, оскільки вважають, що оскаржуване рішення є законним, а при його прийнятті норми матеріального та процесуального права місцевим господарським судом порушені не були. Просить відмовити позивачу в задоволенні поданої апеляційної скарги та, відповідно, залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи  та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду –залишити без змін.

При цьому, колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 червня 2007р. між Акціонерним товариством закритого виду "Виробничо-торговельна кондитерська фірма "Буковинка", Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцьккондитер" та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") було укладено Генеральну кредитну угоду №010/08-11/1872 (далі - Договір, а.с. 11-13).

Відповідно до п.1.1 Договору відповідач на підставі цієї угоди зобов'язувався надати позивачу та третій особі кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, що укладатимуться в рамках даної угоди і які після їх підписання стають її невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.2. Договору загальна сума кредитних коштів не може перевищувати 3 000 000,00 грн. Термін дії договору встановлено до 05.06.2008р. (п.1.3 Договору).

13 липня 2007р. сторони уклали Додаткову угоду до генеральної кредитної угоди №010/08-11/1872 від 12.06.2007р., відповідно до якої збільшено ліміт активних операцій на 20 200 000,00 грн. з його доведенням до суми еквівалентної 23 200 000,00 грн., а також продовжено термін дії строку ліміту активних операцій до 10.06.2010р. (а.с. 14).

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

В свою чергу, договір - це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав  кредитні   кошти  позивачу,   а  останній   в   свою  чергу  отримав  те  на  що розраховував - отримав кошти на розвиток підприємницької діяльності.

В позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що директором АТЗВ "ВТКФ 2Буковинка" не було отримано згоди від Наглядової ради на підписання Генеральної кредитної угоди №010/08- 11/1872 від 12.06.2007 року, чим порушено вимоги установчих документів АТЗВ "ВТКФ "Буковинка".

Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів і встановлено судом першої інстанції, на засіданні спостережної (наглядової) ради АТЗВ "ВТКФ "Буковинка", про що свідчить відповідний протокол №15/2007 від 04.05.2007р. (а.с. 57), було вирішено звернутись до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" з заявою на отримання кредиту в сумі 4 млн. дол. США та уповноважено директора - Радиш Г.І. на підписання відповідного кредитного договору та договорів забезпечення. Крім того, додатково протоколом спостережної (наглядової) ради №17/2007 від 07.05.2007р. (а.с. 58) було вирішено звернутись до ВАТ "Райффайзен Банк-Аваль" з метою відкриття кредитної лінії з лімітом 950 тис. грн. та відкриття овердрафту з лімітом 1 100 тис. грн.. та уповноважено директора - Радиш Г.І. на підписання відповідного кредитного договору.

Згідно із ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Підставою недійсності господарського зобов'язання за статтею 207 Господарського кодексу України є його невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення зобов'язання з порушенням господарської компетенції (правосуб'єктності).

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99р. з наступними змінами та доповненнями, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Судами обох інстанцій встановлено, що позивачем були вчинені дії, які свідчать про схвалення угоди. Зокрема, позивачем здійснювалось погашення кредитів та відсотків, велась із банком переписка, наприклад щодо збільшення ліміту Генеральної кредитної угоди №010/08-11/1872 від 12.06.2007р., про що свідчить протокол засідання Спостережної (Наглядової) Ради АТЗВ "ВТКФ "Буковинка" №3/2008 від 25.02.2008р.(а.с. 59-62), щодо реструктуризації заборгованості за кредитними договорами, про що свідчить протокол засідання Спостережної (Наглядової) Ради АТЗВ ВТКФ «Буковинка» №6 від 25.05.2009р. (а.с. 63-68).

На підставі ретельного аналізу чинного законодавства України, суд першої інстанції  дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними, а тому такими, що не підлягають до задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області  ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.  

Керуючись  ст.ст.  99,101,103,105  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого виду "Виробничо-торговельна кондитерська фірма "Буковинка" -  залишити без задоволення.

Рішення господарського Волинської області від 01.12.2010 р. у справі №05/66-92 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча  суддя                                                                         Коломис В.В.

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Мельник О.В.