Постанова

від 23.02.2011 по справі 6/192-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/192-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2011 р.                                                           Справа № 6/192-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" Турбівський машинобудівний завод на рішення господарського суду Вінницької області від 12.10.10 р. у справі № 6/192-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Екологія, комунальне обладнання" Турбівський машинобудівний завод

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Вінниця"

про  визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Екологія, комунальне обладнання»(Турбівський машинобудівний завод), звернулось з позовом до закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Вінницьке центральне відділення Промінвестбанку»про визнання недійсним договору про внесення змін №06-2.1/362/1 від 30 жовтня 2008 року до кредитного договору №06-2.1/362 від 12.05.2006 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.10.2010 року у справі № 6/192-10 (суддя  Говор Н.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, проведено заміну відповідача у справі –ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний  банк»в особі філії «Вінницьке центральне відділення Промінвествбанку» його  правонаступником –Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Вінниця".

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував зокрема тим, що позивач не довів факту надання банку статуту в редакції від 15.05.2008 р., чи доказів повідомлення будь-яким іншим способом сторону за договором про обмеження повноважень щодо представництва генерального директора товариства при укладанні договорів. Суд прийняв до уваги наступне схвалення позивачем договору, про що свідчать  дії  по його виконанню, зокрема сплата відсотків за підвищеною ставкою, що стверджується виписками банку за період з 01.09.08 року по 31.12.08 року та з 01.01.09 року по 01.01.10 року. В обґрунтування рішення суд послався також на положення ч. 3 ст. 92, ч. 1, ч. 2 ст.241 ЦК України.  

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом не були прийняті до уваги положення п. 9.3.3, ч. 16 п. 9.3.4,, ч. 2 п.9.4.5 статуту товариства, щодо обмежень повноважень генерального директора на укладення спірної угоди, у зв'язку з чим спірний договір на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.  

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. Банк, зокрема, вказує, що позивачем було схвалено дії генерального директора по укладенню спірного договору, оскільки позивачем здійснювалась сплата відсотків за новою ставкою, що відповідає ч. 1 ст. 241 ЦК України. Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на дію ч. 3 ст. 92 ЦК України.

Представники сторін на розгляд апеляційної скарги до суду не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, хоча про місце, день та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 12.10.2010 року у справі  № 6/192-10  слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 12 травня 2006 року між ЗАТ АК «Промінвестбанк», правонаступником якого є відповідач, та ВАТ "Екологія, комунальне обладнання" (Турбівський машинобудівний завод) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 06-2.1/362. Вказаний договір від імені позивача, який виступив позичальником, було підписано генеральним директором Ільчуком І.Я..

30 жовтня 2010 р. між цими ж сторонами було укладено договір про внесення змін № 06-2.1/362/1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 06-2.1/362 від 12 травня 2006 року в частині підвищення відсоткової ставки з 13.10.2008 р. до 26 % річних, а у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного кредиту до 36 % річних. Від імені ВАТ «Екологія, комунальне обладнання» (Турбівський машинобудівний завод) договір знову ж таки був підписаний генеральним директором Ільчуком І.Я., який діяв на підставі Статуту.

Судом першої інстанції та апеляційним судом встановлено, що на момент укладення спірного договору чинним був статут товариства, в редакції, затвердженій загальними зборами акціонерів (протокол № 1 від 22.03.2008р.), зареєстрований 15.05.2008р.

Відповідно до п.9.2.1. статуту (у вказаній редакції) ВАТ «Екологія, комунальне обладнання»(Турбівський машинобудівний завод), вищим органом товариства є загальні збори акціонерів товариства.

Згідно з п.9.3.3. статуту позивача, в період між проведенням загальних зборів акціонерів наглядовій раді передаються всі повноваження, що відносяться до компетенції вищого органу управління, окрім тих, що згідно з законодавством України належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Як слідує із змісту ч. 16 п.9.3.4. статуту, наглядова Рада надає письмове погодження на укладання генеральним директором товариства угод про відчудження, заставу, оренду нерухомого майна та основних засобів Товариства, незалежно від вартості нерухомого майна чи основних засобів, а також на укладання кредитних договорів незалежно від суми кредиту і вартості майна, що має бути передане в заставу для забезпечення повернення кредиту, а згідно з ч.2 п.9.4.5. статуту, генеральний директор за умови погодження своїх дій з наглядовою радою щодо питань, визначених п.9.3.4. цього Статуту, серед іншого, приймає рішення про одержання банківського кредиту, визначення умов кредитного договору, відсоткової ставки, прав та обов'язків сторін, підписанням кредитного договору та інших документів, пов'язаних з отриманням кредиту.

Проте, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав суду копію статуту ВАТ «Екологія, комунальне обладнання» (Турбівський машинобудівний завод)», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протоколом №1 від 23.02.2007 р.), зареєстрований 12.06.2007 року, з якого вбачається, що генеральний директор товариства має право на укладання договорів, без погодження з наглядовою радою. Нотаріально завірена копія вказаного статуту була надана позивачем до банку відповідно до вимог договору банківського рахунку.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді не було надано доказів того, що він надав для банку статут у редакції від 15.05.2008 р., чи будь-яким іншим способом повідомив сторону за договором про обмеження повноважень щодо представництва генерального директора товариства при укладанні договорів.

За змістом п. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Отже, звертаючись з вимогою про визнання договору недійсним через невідповідність його вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, позивач, повинен був довести суду, що банк знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обмеження повноважень генерального директора, встановлені п. 9.3.4, п. 9.4.5. статуту в редакції, що затверджена 15.05.2008 року.

Позивачем таких доказів суду надано не було.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в момент укладання договору банк за всіма обставинами не міг знати, чи існують обмеження повноважень щодо представництва генерального директора позичальника, оскільки керувався наданими йому позичальником установчими документами.

Господарським судом Вінницької області при вирішенні даного спору вірно прийнято до уваги положення ст. 241 ЦК України, згідно якої,  правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. (ч.1 ст. 241 ЦК України). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. (ч.2 ст. 241 ЦК України).

Судом першої інстанції було вірно встановлено факт наступного схвалення договору від 30.10.2008 р. про внесення змін №06-2.1/362/1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії та прийняття його до виконання  юридичною особою ВАТ «Екологія, комунальне обладнання» (Турбівський машинобудівний завод), що підтверджується вчиненням дій по виконанню вказаного договору, а саме сплатою відсотків за підвищеною ставкою, що стверджується виписками банку за період з 01.09.08 року по 31.12.08 року та з 01.01.09 року по 01.01.10 року.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Вінницької області від 12.10.2010 року у справі № 6/192-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Екологія, комунальне обладнання»(Турбівський машинобудівний завод) - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.