Постанова

від 13.01.2011 по справі 2а-18427/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-18427/10/2670

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 13 січня 2011 року           12:47           № 2а-18427/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Бузінській А.В., за участю представників сторін:

від позивача: Березанської А.О. (довіреність б/н від 01.12.2010 р.), Кустової С.В. (довіреність б/н від 23.12.2010 р.),

від відповідача: Федорова С.Ф. (довіреність від 11.08.2010 р. № 5995/9/10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  Дочірнього підприємства «ЕксЕмДжі»

до  Державної податкової інспекції у Голосіївскьому районі міста Києва

про  визнання незаконними дій щодо реєстрації обтяження активів та звільнення активів з податкової застави,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «ЕксЕмДжі»(далі –позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі –відповідач) про визнання незаконними дій щодо реєстрації обтяження активів та звільнення активів з податкової застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно застосовано податкову заставу до активів позивача у зв'язку з несплатою ним штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вважає, що несплата штрафних (фінансових) санкцій, які у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не є податковим зобов'язанням, не призводить до виникнення податкового боргу, в той час як податкова застава може бути застосована лише до платників податків, які мають податковий борг. Відтак, оскаржувані дії відповідача, на думку позивача, вчинені з порушенням пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до абз. 3 пп. 1 п. 2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органам. Відповідач зазначав, що рішення про застосування штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення для визначення податкової застави є тотожними поняттями, оскільки кожне з них містить суму зобов'язання, яку повинен сплатити платник та строк її погашення.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство «ЕксЕмДжі»зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 25 грудня 2002 року та перебуває не обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

10 червня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562202/0, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 151 418,52 грн.

Дочірнім підприємством «ЕксЕмДжі»вказане вище рішення оскаржувалося в судовому порядку.

З даних Документообігу адміністративних судів та матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2010 року Окружним адміністративним судом м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «ЕксЕмДжі» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562202/0 від 10.06.2010 р. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. У зв'язку з поданням Дочірнім підприємством «ЕксЕмДжі» апеляційної скарги на зазначену постанову, справа передана до Київського апеляційного адміністративного суду.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562202/0 від 10.06.2010 р., підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій було встановлення порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185-94-ВР.

13 липня 2010 року податковий керуючий ДПІ у Голосіївському районі м. Києва склав акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, № 1040/24-113, згідно якого податкова застава поширюється на активи платника податків, розмір яких дорівнює не менше двохкратному розміру суми податкового боргу.

14 липня 2010 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі заяви ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було зареєстровано податкову заставу, до якої включено активи Дочірнього підприємства «ЕксЕмДжі»відповідно до Акту опису активів від 13 липня 2010 року № 1040/24-113.

Судом також встановлено, що будь-яких інших боргів перед бюджетом та державними цільовими фондами позивач не має.

З огляду на зазначене вбачається, що податкову заставу було застосовано до позивача у зв'язку з несплатою ним визначеної йому за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000562202/0 від 10.06.2010р. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 151 418,52 грн.

Дані обставини не заперечувались сторонами.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, на день складення акту опису майна та реєстрації права податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, позивач мав борг по пені за прострочення термінів розрахунків в іноземній валюті, визначений рішенням податкового органу № 0000562202/0 від 10 червня 2010 року.

Вказане рішення було винесено у зв'язку з виявленням порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідальність за порушення строків, передбачених ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачена ст. 4 вказаного Закону: порушення резидентами строків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В пункті 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 зазначено, що, у разі порушення валютного законодавства до платників податків застосовуються штрафні санкції та фінансові, у вигляді пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірах, визначених відповідними законодавчими актами.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 06.07.2001 № 567/5758 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення порушень, не пов'язаних з порушенням правил оподаткування, податковий орган відповідно до законодавчих актів, яким надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції, приймає та надсилає суб'єкту господарювання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було направлене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, складене за вказаною вище формою «С».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III.

01 січня 2011 року даний Закон втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, однак положення цього Закону застосовуються до спірних правовідносин, оскільки оскаржувані дії були вчинені відповідачем під час дії вказаного Закону.

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк.

Виникнення права податкової застави регламентоване п. 8.2. ст. 8 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно із п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами державними цільовими фондами»право податкової застави виникає (в числі інших умов) у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

У статті 1 цього Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2), а податкове повідомлення –як письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначений контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1.9).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтях 14, 15 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251- XII "Про систему оподаткування".

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст. 14 та ст.15 Закону України «Про систему оподаткування» вiд 25.06.1991 № 1251-XII (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

У зазначених нормах пеня за порушення резидентами термінів, встановлених ст. 1 і ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка була застосована відповідачем, не визначена як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому обов'язок позивача зі сплати пені за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР не належить до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

Вказане відповідає також правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18 вересня 2007 року по справі № 21-988во06 за позовом ВАТ «Чернігівське Хімволокно»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень (номер у ЄДРСР 3384426). В цій постанові Верховний Суд України, зокрема, зазначив, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами державними цільовими фондами» «встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування. Тобто цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів».

Суд підкреслює, що позивачу, як зазначалось вище, було направлено не податкове повідомлення-рішення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С", яке приймається у разі виявлення порушень, не пов'язаних з порушенням правил оподаткування.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України), що застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ведення розрахунків в іноземній валюті.

Таким чином, обов'язок юридичної та фізичної особи –суб'єкта підприємницької діяльності щодо сплати штрафних санкцій застосованих на підставі ст. 4 названого вище Закону не належить до категорії «податкового зобов'язання».

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалі від 07.05.2008 р. по справі № К-10951/06, ухвалі від 28.02.2008 р. по справі № К-8383/06, ухвалі від 31.10.2007 р. по справі № К-9080/06 тощо.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що віднесення пені до податкового зобов'язання, несплата якого тягне податкову заставу активів платника податків, є помилковим, а за умови відсутності іншої податкової заборгованості Дочірнього підприємства «ЕксЕмДжі», у відповідача не було підстав застосовувати податкову заставу по відношенню до активів позивача.

Відтак, дії відповідача щодо реєстрації обтяження активів позивача податковою заставою, не грунтуються на нормах закону.

Крім того, суд зазначає, що податкова застава відповідно до ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»вiд 18.11.2003 № 1255-IV належить до публічних обтяжень. При публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган (ст. 38 Закону), яким в даному випадку є відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до вимог ст.ст. 42, 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», п.п. 2, 4, 5 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. № 830, реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень проводиться реєстратором - Державним підприємством «Інформаційний центр»Мін'юсту та його філіями.

Згідно ст. 41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»вiд 18.11.2003 № 1255-IV публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили.

Частиною 6 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»вiд 18.11.2003 № 1255-IV передбачено, що заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Таким чином, у суду є всі підстави згідно ч. 2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва надати державному реєстратору заяву про виключення запису від 14.07.2010 року за № 10031800 про публічне обтяження активів ДП «ЕксЕмДжі»на підставі акту опису активів від 13 липня 2010 року № 1040/24-113 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що дії відповідача не відповідають вищезазначеним принципам.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо реєстрації обтяження активів Дочірнього підприємства «ЕксЕмДжі»- неправомірними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва звільнити з податкової застави активи Дочірнього підприємства «ЕксЕмДжі»(код ЄДРПОУ 32245596, адреса: м. Київ, пр. Науки, 41, кім. 338) згідно акту опису активів, на які поширюється право податкової застави, від 13 липня 2010 року № 1040/24-113.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва надати державному реєстратору заяву про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 14.07.2010 року за № 10031800 про публічне обтяження активів Дочірнього підприємства «ЕксЕмДжі»(код ЄДРПОУ 32245596, адреса: м. Київ, пр. Науки, 41, кім. 338) на підставі акту опису активів від 13 липня 2010 року № 1040/24-113.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 17 січня 2011 року.