cpg1251
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/38453/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2011 року по справі № 2а-18427/10/2670 за позовом Дочірнього підприємства «ЕксЕмДжі» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання незаконними дій щодо реєстрації обтяження активів та звільнення активів з податкової застави, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «ЕксЕмДжі» вернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання незаконними дій щодо реєстрації обтяження активів та звільнення активів з податкової застави.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну перевірку ТОВ «ЕксЕмДжі» з питань дотримання вимог валютного законодавства та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за підсумками встановлені порушення з боку позивача ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185/94-ВР) , що призвело до несвоєчасного надходження валютної виручки по контракту від 01.10.2006 року №23М/0906.
На підставі наведеного відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 червня 2010 року № 0000562202/0, якими визначено суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 151418,50 грн.
У зв'язку з непогашенням позивачем протягом 30 днів від для отримання цього рішення штрафних санкцій, відповідачем вчиненні дії щодо обтяження активів позивача в подвійному розмірі від суми податкового боргу.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) право податкової застави виникає (в числі інших умов) у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.
Податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2), а податкове повідомлення -письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначений контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 1.9 вказаного Закону).
Таким чином, правильними є висновки судів про те, що пеня за порушення резидентами термінів, встановлених ст. 1 і ст. 2 Закону №185/94-ВР, яка була застосована відповідачем, не визначена як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому обов'язок позивача зі сплати пені за порушення норм Закону №185/94-ВР не належить до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.
У преамбулі Закону №2181-III зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування.
Аналізуючи правову природу пені за порушення, встановлені статтями 1, 2 Закону №185/94-ВР, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Пеня, за порушення встановлених статтями 1, 2 Закону №185/94-ВР термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2011 року по справі №2а-18427/10/2670 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 29.10.2013 |
Оприлюднено | 11.11.2013 |
Номер документу | 34684379 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Голубєва Г.К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні