Постанова

від 22.02.2011 по справі 2а-18852/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-18852/10/2670

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 22 лютого 2011 року           11:00           № 2а-18852/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,за участю представників:позивача – Старікова А.В. (довіреність від 09.02.2011р. б/н),відповідача –Моїсеєнко Я.О. (довіреність від 05.01.2011р. № 24/9/10-009), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Торговельно-виробничого приватного підприємства «Ренд»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування рішення від 16 липня 2010 року № 1894/10/28-410, -

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2010 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТВПП «Ренд»звернулось з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення від 16 липня 2010 року № 1894/10/28-410.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що неприйняття податкової звітності позивача, оформленої належним чином, суперечать вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а підстави, з яких податкова звітність не прийнята є неправомірними, оскільки подана податкова  декларація з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року містить усі обов'язкові реквізити: підписана відповідними посадовими особами і скріплена печаткою підприємства.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року не була визнана податковим органом як податкова звітність, оскільки позивачем порушено порядок подання та загальні вимоги оформлення податкової звітності, що затверджені Наказом ДПА України від 30.05.97р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання».

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ТВПП «Ренд»було зареєстровано 01 лютого 1994 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридичну особу (ідентифікаційний код 20039872) згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (Серія А00 № 058088).

ТВПП «Ренд»перебуває на обліку як платник податку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

16 липня 2010 року ТВПП «Ренд»подало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року (вх.. №  170822).

Листом від 16 липня 2010 року № 1894/10/28-410 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повідомила позивача про те, що його декларація з податку на прибуток за півріччя 2010 року  не визнана як податкова звітність із посиланням на те, що подана податкова декларація заповнена всупереч правилами, зазначеним у затвердженому порядку, а саме: неможливо прочитати текст або  цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181–ІІІ  (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі –Закон № 2181–ІІІ) під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181–ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно з п. 4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 2010 року 1997 року № 166. (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. № 213) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

В силу п. 1.20 ст. 1 Закону № 2181–ІІІ апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

Суд трактує зазначені положення таким чином, що законодавством надано право податковому органу не визнати податкову звітність, отриману і заповнену платником податку всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, у випадку, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, вона не підписана відповідними посадовими особами, не скріплена печаткою платника податку.

Перелік зазначених підстав є вичерпним.

В такому випадку податковий орган письмово повідомляє платника про таке невизнання із повідомленням підстави для такого невизнання та пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками. При цьому відповідне письмове звернення податкового органу надсилається поштою з повідомленням про його вручення.

Таке рішення податкового органу може бути оскаржено платником податку в адміністративному та судовому порядку.

Зі спірного рішення не вбачається наявність жодної підстави із вичерпного переліку для невизнання податкової декларації як податкової звітності. Відсутнє посилання на відсутність обов'язкових реквізитів (із зазначенням конкретних відсутніх реквізитів), підписів відповідних осіб або печатки.

Крім того, із долученої до матеріалів справи копії вказаної декларації (з вхідним штампом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) вбачається наявність усіх обов'язкових реквізитів, підпис відповідної посадової особи та наявність печатки, а також відсутність будь-яких пошкоджень податкової звітності. Оригінал вказаної декларації оглянутий судом в судовому засіданні та співпадає з долученою позивачем копією.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неправомірність спірного рішення і обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на його користь всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним  та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про невизнання як податкової звітності податкової декларації Торговельно-виробничого приватного підприємства «Ренд»з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, викладене в листі від 16 липня 2010 року № 1894/10/28-410.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Торговельно-виробничого підприємства «Ренд»(місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 63, ідентифікаційний код 20039872) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.  254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 –187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

         Суддя

О.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови –28 лютого 2011 року.