Постанова

від 14.02.2008 по справі 43/741-27/55

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/741-27/55

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 лютого 2008 р.                                                                                    № 43/741-27/55  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Відкритого акціонерного товариства “Київське автотранспортне підприємство –13068”

на постановуКиївського апеляційного господарського суду  від 15.10.2007

у справі№43/741-27/55

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Дослідно-виробниче підприємство “Київенергомаш”

доВідкритого акціонерного товариства “Київське автотранспортне підприємство –13068”

простягнення 59 732,57 грн

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Руденко В.В. –за дов. від 13.02.08;

від відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Закритим акціонерним товариством "Дослідно-виробниче підприємство "Київенергомаш" у  вересні 2005 року заявлений позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13068" 57 411,97грн - заборгованості, 2320,60 грн –інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав про те, що  відповідач не розрахувався за виконані ним  ремонтні роботи за договором від 23.04.03 №23/04 та додатковою угодою до нього від 05.09.03.

доповідач: Добролюбова Т.В

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2005, ухваленим суддею Пасько М.В., позовні вимоги задоволено. Місцевий суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту не сплати відповідачем вартості виконаних робіт. Суд обґрунтував рішення приписами  статей 202, 205, 207, 225, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Алданова С.О.–головуючого, Дзюбко П.О., Пантелієнко В.О., постановою від 04.04.06, переглянуте рішення місцевого суду скасував. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено виконання робіт на суму 78 112,00 грн за додатковою угодою від 05.09.03, оскільки акт приймання виконаних робіт за листопад 2003 року та довідка про вартість виконаних робіт за цей же період відповідачем не підписані.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. –головуючого, Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В., постановою від 02.11.06, судові рішення скасував. Матеріали справи передав на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Касаційна інстанція зазначала про те, що судами не було з‘ясовано дійсних обставин справи, не враховано вимог чинного цивільного законодавства, якими регулюються підрядні відносини. Окрім цього, суд наголошував на передчасному висновку суду апеляційної інстанції стосовно того, що акт за листопад 2003 року не є доказом, підтверджуючим виконання позивачем робіт. Касаційна інстанція зауважила, що судами безпідставно не надано оцінки претензіям замовника, направленим позивачеві щодо якості виконаних робіт.    

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.07, ухваленим суддею Дідиченко М.А., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28 896,56 грн заборгованості з урахуванням інфляційних втрат. В решті  позову відмовлено. Суд вмотивовуючи рішення визнав дійсним не підписаний відповідачем акт приймання виконаних робіт за листопад 2003 року. При цьому, посилаючись на частину 3 статті 344 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність у відповідача права пропорційно зменшити плату за виконані позивачем роботи, у розмірі витрат, понесених відповідачем при виправленні недоліків, а саме на 29 968,80 грн.  Суд обґрунтував рішення  приписами статей 332, 342, 344 Цивільного кодексу УРСР, статті 625, частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України.      

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Григоровича О.М.- головуючого, Гольцової Л.А., Рябухи В.І., постановою від 15.10.07, рішення місцевого суду змінив, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 29 968,80 грн. Позовні вимоги задовольнив повністю. Вмотивовуючи постанову суд погодився з висновком місцевого суду щодо дійсності акта приймання виконаних робіт за листопад 2003 року. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не позбавлений права за наявності підстав звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих йому через неналежну якість проведених позивачем  робіт. Суд посилався на приписи статей 525, 526, частини 2 статті 625, частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України.   

Відкрите акціонерне товариство “Київське автотранспортне підприємство –13068” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що судами помилково не прийнято до уваги тих обставин, що позивач свої зобов'язання за договором від 23.04.03 виконав частково на суму 86 108,00 грн, а за додатковою угодою не виконав взагалі.  На думку скаржника, суди безпідставно не дослідили матеріали господарських справ №8/165-06 та 45/92, які порушені за позовом відповідача до ЗАТ “Дослідно-виробниче підприємство “Київенергомаш” про стягнення 67572,00 грн за договором №23/04. Разом з цим, скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції, визнавши факт неякісного виконання позивачем робіт, не встановив яка саме частина, за яким договором та на яку суму виконана неякісно. Скаржник вважає, що суд дійшов взаємовиключного висновку,  визнавши, при цьому, дійсним акт за листопад 2003 року. Заявник вважає безпідставним і застосування судом частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, оскільки дана норма не регулює питання оплати підрядних робіт.

Від Закритого акціонерного товариства “Дослідно-виробниче підприємство “Київенергомаш” відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

 Вищий  Господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. і пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши  матеріали  справи та доводи  касаційної  скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  приписів  чинного   законодавства,  відзначає  наступне.

          Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судами першої та апеляційної інстанцій.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.04.03 Закрите акціонерне товариство “Дослідно-виробниче підприємство “Київенергомаш” - підрядник,  уклало з  Відкритим акціонерним товариством “Київське автотранспортне підприємство –13068” –замовником, договір №23/04 за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи з поставки обладнання та монтажу теплового пункту адміністративних приміщень замовника  на  вул. Механізаторів, 2 у місті Києві. Пунктом 1.2 договору сторони встановили, що роботи виконуються в три етапи: проектні роботи; поставка обладнання і комплектуючих; монтажні роботи та пуск теплового пункту. Згідно з пунктом 2.4 цього договору загальна вартість робіт становить 129 460,00 грн. Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 названого договору розрахунки за обладнання проводяться шляхом 100% передоплати відповідно до графіка оплати робіт, а розрахунки за проектні, монтажні та пусконалагоджувальні  роботи –шляхом 50% передоплати, остаточний розрахунок здійснюється упродовж 3- х банківських днів після закінчення робіт та підписання актів здачі –приймання виконаних робіт. Разом з цим, 05.09.03 між сторонами укладена додаткова угода до договору №23/04, предметом якої є виконання підрядником робіт з ремонту теплових мереж до адміністративного корпусу, учбового пункту та до чотирьохповерхового виробничого корпусу товариства. Цією угодою сторони погодили вартість ремонтних робіт, яка становить 78 112, 00 грн та встановили термін виконання робіт –упродовж двох місяців з моменту перерахування авансу. Пунктом 2.2 додаткової угоди визначено, що замовник до початку робіт сплачує аванс у розмірі вартості матеріалів на суму 42 000,00грн. Предметом позову у даній справі є матеріально –правова вимога Закритого акціонерного товариства "Дослідно-виробниче підприємство "Київенергомаш" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13068" заборгованості у розмірі 57 411,97грн та  інфляційних втрат -  2320,60 грн.  Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення місцевого суду в частині відмови у позові щодо стягнення з відповідача 29 968,80 грн, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. З огляду на це, визнається вірним висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що до відносин про оплату підрядних робіт за спірним договором та додатковою угодою до нього слід застосувати положення Цивільного кодексу України.  Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем було поставлено обладнання та виконано будівельно –монтажних робіт за спірним договором на суму 132 980,32 грн, що підтверджується актом здачі –приймання проектної документації від 19.08.03, актами здачі –приймання виконаних робіт від 11.07.03 та 19.08.03, накладною від 30.09.03 №38, довіреністю ЯЕЯ №942739 від 30.09.03, довідкою про вартість виконаних робіт за вересень 2003 року, актом виконаних підрядних робіт за вересень 2003 року від 07.10.03. Відповідач розрахувався за поставлене обладнання та виконані роботи частково, сплативши позивачеві 111 680, 33 грн та 42 000,00 грн авансу на виконання умов додаткової угоди. Судами також установлено, що, після завершення робіт, позивач надіслав на адресу відповідача акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2003 року та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2003 року на суму 78 112,00 грн.  Відповідач відмовився сплатити вартість робіт за додатковою угодою та підписати акт виконаних робіт, посилаючись на те, що позивачем не в повному обсязі виконані роботи, а саме –не проведено пуск теплового пункту. За змістом статті 853  Цивільного кодексу України, одним із обов'язків замовника  є обов'язок прийняти роботу, виконану підрядником. Порядок передачі та прийняття робіт визначений статтею 882 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 4 цієї норми, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. При цьому, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Отже, доказом факту виконання робіт є акт приймання-передачі.  Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач не обґрунтував відмови від виконання зобов'язань за договором щодо оплати підрядних робіт. З огляду на це, суди попередніх інстанцій установили, що акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2003 року на суму  78 112,00 грн є дійсним. Колегія суддів зазначає, що касаційна інстанція не наділена правом встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях господарських судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з  пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України.  З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 59732,57 заборгованості. Разом з цим, апеляційний суд вірно вирішив, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих йому у зв'язку з неналежною якістю робіт, виконаних позивачем за спірним договором. Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунку за виконані роботи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував наслідки, передбачені  частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України та стягнув 2320,60 грн інфляційних. Твердження скаржника про те, що судами не досліджені матеріали   господарських   справ   №8/165-06  та   45/92   є   безпідставними,

оскільки провадження у цих справах припинено  відповідно до приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

         За таких обставин, колегія суддів визнає, що постанова у справі  відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому доводи касаційної скарги  визнаються непереконливими.

        З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

                 Постанову Київського апеляційного господарського суду  від 15.10.07 у справі №43/741-27/55 залишити без змін.

        Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київське автотранспортне підприємство –13068” залишити без задоволення.

Головуючий                                                                            Т.Добролюбова

       Судді                                                                                  Т.Гоголь

         В.Швець