Постанова

від 13.02.2008 по справі 41/377-17/291

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/377-17/291

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 лютого 2008 р.                                                                                    № 41/377-17/291  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:  

Козир Т.П.- головуючого, Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

          за участю представника позивача –Голубєвої Н.А. дов. №03Д від 08.01. 2008 року, представників відповідача –Якименка Ю.В. дов. № 300 від 28.12.2007 року, Кучинської О.А. дов. № 141 від 14.08.2007 року, Білявського Я.М. дов. №140 від 14.08.2007 року та представника третьої особи –Деденка Д.І. дов. №69/03 від 16.04.2007 року,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2007 року у справі господарського суду м. Києва за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до ВАТ "Укртранснафта", третя особа –АБ "Брокбізнесбанк", про стягнення суми,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2006 року до господарського суду звернувся Фонд майна Автономної Республіки Крим з позовом до ВАТ "Укртранснафта" про стягнення пені за невиконання умов договору та мирової угоди.

Справа в судах розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва  від 25 вересня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2007 року апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишено без задоволення, а рішення - без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 25 вересня 2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2007 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити і стягнути з ВАТ "Укртранснафта" до бюджету Автономної республіки Крим 915 050 грн.

Стверджує, що судом порушено положення п. 5 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 611 ЦК України.

Наголошує на тому, що мировою угодою було встановлено термін виконання зобов'язання, який порушено відповідачем.

Заслухавши доводи представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що 05 листопада 1997 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Акціонерним банком “Брокбізнесбанк” був укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач продав, а АБ “Брокбізнесбанк” купив об'єкт незавершеного будівництва –профілакторій на 200 місць, який розташований на земельній ділянці площею 0,17 га по вул. Тавричеська в м. Ялта.

Відповідно до розділу 5 цього договору покупець зобов'язувався сплатити продавцю ціну продажу об'єкту; завершити будівництво із збереженням проектного призначення об'єкта в строки згідно проекту організації будівництва і спрямувати на завершення будівництва асигнування в сумі, еквівалентної 4000000 доларів США; дотримуватися при будівництві та експлуатації об'єкту санітарно-екологічних норм та створити до 95 нових робочих місць після вводу об'єкту в експлуатацію.

Також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 5 березня 1998 року АБ “Брокбізнесбанк” продав Державному підприємству Придніпровських магістральних нафтопроводів (правонаступником якого є ВАТ “Укртранснафта”) об'єкт незавершеного будівництва –профілакторій на 200 місць, розташований за адресою: м. Ялта, вул. Тавричеська, 14.

Згідно з умовами п.5.1 договору від 5 березня 1998 року відповідач зобов'язався за рахунок власного прибутку спрямувати на завершення будівництва грошові кошти у межах суми еквівалентної 4000000 доларів США.   

У зв'язку з тим, що відповідач у справі взятих на себе зобов'язань не виконав, Фонд майна АРК звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна і стягнення штрафу.

Встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 4 березня 2003 року у справі №20/111 за зазначеним вище позовом Фонду майна АРК було затверджено мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем.

Відповідно до умов затвердженої судом мирової угоди ВАТ “Укртранснафта” за невиконання зобов'язань по спрямуванню асигнувань на завершення будівництва профілакторію повинно сплатити Фонду майна АРК неустойку в сумі 84320 грн. протягом одного місяця з дня затвердження судом мирової угоди.

Крім того, мировою угодою за погодженням Ялтинської міської ради був встановлений термін завершення будівництва профілакторію на 200 місць по вул. Тавричеській в м. Ялта до 31 грудня 2006 року.

Згідно з пунктом в) мирової угоди відповідач повинен був здійснити завершення будівництва об'єкта з внесенням інвестицій в сумі, еквівалентній 4000000,00 доларів США в наступні терміни: 300000,00 дол. США –не пізніше 31 грудня 2003 року, 700000,00 дол. США –не пізніше 31 грудня 2004 року, 1000000,00 дол. США –не пізніше 31 грудня 2005 року, 2000000,00 дол. США –не пізніше 31 грудня 2006 року.

Також сторонами досягнуто домовленості, що з усіх питань щодо взаємовідносин між собою сторони керуються умовами договорів купівлі-продажу від 5 листопада 1997 року №2162 та від 5 березня 1998 року №338.    

Встановлено, що позивач стверджує, що відповідач взятих на себе за мировою угодою зобов'язань не виконав.

За твердженням позивача, відповідачем було внесено інвестицій в об'єкт незавершеного будівництва на суму, еквівалентну 272000,00 дол. США.

Зазначена обставина на думку позивача, є підставою для застосування до відповідача правових наслідків, встановлених договором або законом, а саме нарахування пені на підставі п.5 ст.29 Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Судами встановлено, що на підтвердження невиконання зобов'язань щодо внесення інвестицій позивач посилається на Акт від 17 квітня 2006 року поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва –профілакторію на 200 місць по вул. Тавричеській в м. Ялта, від 5 листопада 1997 року №2162.

Відповідно до ст.23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” до договору купівлі-продажу включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань.

У разі невиконання покупцем передбачених договором купівлі-продажу зобов'язань щодо строку внесення інвестицій у встановленому обсязі він сплачує на користь місцевого бюджету пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених у строк інвестицій за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації і застосовувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом. Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

Статтею 29 Закону України “Про приватизацію державного майна” встановлено, що при повному або частковому невиконанні умов договорів купівлі-продажу встановлюється така відповідальність покупців: у разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення.

Судами встановлено, що в договорах  №338 від 5 березня 1998 року та №2162 від 5 листопада 1997 року, укладених між позивачем та покупцями об'єкту незавершеного будівництва, не було встановлено строків внесення інвестицій та не було передбачено відповідальності за невиконання покупцем зобов'язань щодо внесення інвестицій.

Отже, підстав для стягнення передбаченої законом пені за невиконання умов договору щодо строків внесення інвестицій у суду немає.

Крім того, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та знаходить безпідставними посилання заявника касаційної скарги на те, що, що мировою угодою від 4 березня 2003 року було фактично внесено зміни до договорів купівлі-продажу щодо строків та розмірів внесення покупцем інвестицій.

Дані твердження заявника спростовуються тим, що доказів внесення у встановленому законом порядку змін до договорів щодо строків та розмірів внесення покупцем інвестицій до суду подано не було.

Крім того, встановлено що зі змісту мирової угоди не вбачається, що сторони погодили те, що умови мирової угоди слід вважати відповідними змінами та доповненнями до договорів купівлі продажу.

Вбачається, що позивач фактично не надав суду доказів порушення умов договорів купівлі - продажу об'єкту незавершеного будівництва.

Натомість, позов ґрунтується лише на доказах невиконання відповідачем умов мирової угоди.

Правовідносини щодо виконання умов мирової угоди мають іншу правову природу порівняно з заявленими позовними вимогами, а відтак не повинні вирішуватись в даному позовному провадженні.

Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі.

Відтак, вищенаведене дає підстави Вищому господарському суду України стверджувати про правильність оскаржуваних судових рішень та про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2007 року –без зміни.

Головуючий                                                                           Т. Козир

Судді                                                                              Н. Мележик      

                                                                                              О. Подоляк