Постанова

від 26.02.2008 по справі 8/154-07-6406

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/154-07-6406

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 лютого 2008 р.                                                                                    № 8/154-07-6406  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника позивача В. Уставицької (дов. від 18.09.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Омбілік-Агро” на рішення господарського суду Одеської області від 29 серпня 2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2007 року у справі № 8/154-07-6406 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Омбілік-Агро” до товариства з обмеженою відповідальністю “Система підприємств Содружество” про стягнення 21 531 грн. 21 коп.,

  ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю “Омбілік-Агро” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Система підприємств Содружество” про стягнення пені в розмірі 7 281 грн. 21 коп. та штрафу в розмірі 14 250 грн. з підстав неналежного виконання зобов'язання, що виникло з договору.

Відповідач позов визнав і просив суд зменшити розмір неустойки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 серпня 2007 року (суддя Т.Атанова), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2007 року, позов задоволено частково: стягнута пеня в розмірі 677 грн. 30 грн. та штраф в розмірі 4 250 грн.; у решті позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Омбілік-Агро” просить судові рішення в даній справі скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статей 231, 233 Господарського кодексу України, статей 549, 550, 624 Цивільного кодексу України, , статей 4, 33, 34, 43, 83, 99, 101, 107 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю “Система підприємств Содружество” право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 9 лютого 2007 року сторони уклали договір поставки № 10/02, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити сільськогосподарську техніку.

Позивач своєчасно перерахував контрагентові обумовлену ціну договору, але той порушив строки поставки, а саме: поставка техніки вартістю 367 241 грн. 49 коп. здійснена з порушенням строку на 1 день; вартістю 29 250 грн. - на 8 днів; вартістю 71 250 грн. - на 12 днів.

Відповідальність продавця за порушення строків поставки встановлена пунктом 5.2 договору поставки, відповідно до якого за кожний день прострочення поставки сплачується пеня в розмірі 0,5 відсотка. У разі прострочення поставки більш ніж на 10 днів, продавець має сплатити штраф у розмірі 20 відсотків від вартості несвоєчасно поставленої техніки.

За обставин порушення відповідачем зобов'язання господарські суди на підставі пункту 5.2 договору, статті 549 Цивільного кодексу України та статей 230 і 232 Господарського кодексу України обґрунтовано дійшли висновку про стягнення з винної сторони неустойки.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому враховується ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондує з правилом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якого розмір  неустойки  може  бути  зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків,  та за  наявності  інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, право господарського суду зменшувати розмір неустойки встановлений пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що розмір заявлених до стягнення санкцій є надмірно великим при незначному простроченні боржника та значно перевищують прибуток, який відповідач отримав за 6 місяців 2007 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що господарські суди правомірно застосували надане законом право і зменшили розмір неустойки.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

 ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 29 серпня 2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2007 року у справі № 8/154-07-6406 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Омбілік-Агро” без задоволення.

Головуючий, суддя

М.В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій