Рішення

від 27.02.2008 по справі 41/50-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/50-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.08р.

Справа № 41/50-08

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАЛКАВА", м. Київ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН ДНЕПР", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 20331,04 грн.

                                                                                Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Іваненко Н.В, довіреність б/н від 18.02.08 року

Марченко Т.С., довіреність б/н від 01.12.07 року

Від відповідача: Палєєв С.С., довіреність б/н від 28.01.08 року

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6958,26 грн., інфляційних витрат –1283,21 грн., 3 % річних –139,92 грн., всього –8381,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленої йому позивачем продукції за  усною домовленістю сторін.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд залишити позову без розгляду, посилаючись на те, що:

- спірні взаємовідносини сторін регулюються договором поставки № 22/06/06 від 22.06.06 року;

- строк оплати заборгованості відповідача за отриманий товар за умовами договору № 22/06/06 від 22.06.06 року на момент розгляду справи не настав;

- вимогу на оплату продукції від 23.08.07 року відповідач від позивача не отримував.

          За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено  вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За видатковою накладною № ІК-14/08/2 від 14.08.06 року позивачем поставлені відповідачу продукти харчування –кава в асортименті на загальну суму –25866,17 грн.

Факт отримання товару відповідачем не спростований та підтверджений поданими позивачем доказами.

Відповідач стверджує, що товар за вказаною накладною поставлений позивачем на підставі укладеного між сторонами договору № 22/06/06 від 22.06.06 року, яким визначений строк його оплати –протягом 500 банківських днів з дати отримання партії товару, який на момент розгляду справи ще не настав.

Крім того, зазначає, що заборгованість відповідачем за отриманий товар частково погашена, в якості доказів чого ним подане платіжне доручення № 1503 від 22.01.07 року, яким відповідачем на розрахунковий рахунок позивача перераховано за продукти харчування згідно договору 5000 грн. та прибуткові накладні (повернення) № ІК-0000012 від 22.02.07 року, № ІК-0000014 від 22.02.07 року, за якими позивачу повернуто товару на загальну суму 6958,26 грн.

Позивач в поясненнях від 14.02.08 року вказує, що між позивачем та відповідачем укладені 2  різні договори поставки, однак сторони не прийняли по них ні прав, ні обов'язків та на виконання договорів товар не постачався.

Проте з таким твердженням позивача суд погодитись не може з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, інші правочини, юридичні факти, тощо. Правочином, відповідно до ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми, двосторонніми чи багатосторонніми.

Двосторонній чи багатосторонній правочин є погоджена дія двох або більше сторін, тобто є договором. Договір –це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (ст. 626 ЦК України).

Оскільки договір є видом  правочинів, то загальні правила про форму правочинів застосовуються і при укладенні договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Згідно п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами  у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його  істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (п. п. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем поданий суду договір № 22/06/06 від 22.06.06 року, підписаний повноважними  представниками сторін та скріплений їх печатками, за змістом якого вбачається, що між сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, а саме, визначено предмет, ціна та строк дії договору. Поставка товару за  видатковою накладною № ІК-14/08/2 від 14.08.06 року здійснена в межах дії вказаного договору. Часткова оплата відповідачем отриманого товару, з призначенням платежу в платіжному дорученні № 1503 від 22.01.07 року –оплата за продукти харчування згідно договору, свідчить про наявність між сторонами договірних відносин.

Факт укладення договору № 22/06/06 від 22.06.06 року позивачем не спростований.

Більш того, вимога позивача від 23.08.07 року, подана ним суду в якості доказу звернення до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу, містить посилання на укладення між сторонами договору поставки від 22.06.06 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем, у відповідності із ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, продукція за накладною № ІК-14/08/2 від 14.08.06 року поставлена відповідачу саме на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 22/06/06 від 22.06.06 року.

Оскільки предметом позову у справі є стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним прийнятого на себе зобов'язання щодо оплати отриманої  продукції за усною домовленістю сторін, в задоволенні позову слід відмовити, оскільки, судом встановлений факт поставки товару  на суму 25866,17 грн. за договором № 22/06/06 від 22.06.06 року.

Позивач в даному випадку не позбавлений можливості звернутися до суду в загальному порядку з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання останнім умов договору № 22/06/06 від 22.06.06 року

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на позивача.

          Керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                                   Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 26.02.08 року