Постанова

від 14.02.2008 по справі 12/1344

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/1344

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 лютого 2008 р.                                                                                    № 12/1344  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Логістик Плюс"

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р.

у справі№12/1344

господарського суду Житомирської області

за позовомПП "Група Берег"

до ПП "Логістик Плюс"

простягнення 15 737,92 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Верниба В.А.

від відповідача:Левшина А.Г. (дов. а.с. 107)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.07.2007 р. у справі №12/1344 (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р. (судді: Ляхевич А.А., Зав'язун В.С., Зарудяна Л.О.), позов задоволено частково: стягнуто з ПП "Логістик плюс" на користь ПП "Група Берег" 3 982,32 грн. інфляційних, 995,18 грн. 3% річних, 49,78 грн. державного мита, 37,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 3 181,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПП "Логістик Плюс" просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р. у справі №12/1344 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПП "Група Берег" до ПП "Логістик плюс", посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, оскільки затримка в оплаті послуг позивачу відбулася через необхідність вирішення спірних питань щодо належного оформлення ПП "Група Берег" товарно-транспортних документів, тобто через прострочення кредитора.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

У серпні 2005 р. між сторонами у справі —позивачем —приватним підприємством "Група Берег" та відповідачем —приватним підприємством "Логістик Плюс" (ПП "Укрпродуктлогістикс") було укладено договори-заявки на перевезення продукції ЗАТ "Сармат" автомобільним транспортом з м.Донецька по території України.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вказаних перевезень, 27.12.2005 р. позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на його користь 28 738,48 грн. заборгованості. Даний позов задоволено частково рішенням господарського суду Житомирської області від 06.04.2006 р. у справі №2/3899.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 р. у справі №2/3899, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2007 р., рішення місцевого господарського суду змінено, стягнуто з відповідача на користь ПП "Група Берег" 25 557,48 грн. боргу за перевезеннями згідно з договором-заявкою №224/ЗЛЦ/ВН від 19.08.2005 р. та товарно-транспортною накладною серії 02 АБА №865738; договором-заявкою №255/ЗЛЦ/ВН від 25.08.2005 р. та товарно-транспортною накладною серії 02 АБА №864399; договором-заявкою №249/ЗЛЦ/ВН від 24.08.2005 р. та товарно-транспортною накладною серії 02 АБА №864334; договором-заявкою №266/ЗЛЦ/ВН від 26.08.2005 р. та товарно-транспортною накладною серії 02 АБА №864527. В частині стягнення суми 3 181,00 грн. за договором-заявкою №243/ЗЛЦ/ВН від 25.08.2005 р. та товарно-транспортною накладною серії 02 АБА №864267 у позові було відмовлено.

10.03.2007 р. ПП "Група Берег" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ПП "Укрпродукт Логістикс" 15 737,92 грн., з яких 3 181,00 грн. заборгованості за послуги перевезення, 554,93 грн. інфляційних та 138,18 грн. 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 3 181,00 грн.; 4 522,79 грн. інфляційних та 1 126,02 грн. 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 25 557,48 грн.; 784,00 грн. моральної шкоди; 5 432,00 грн. витрат на юридичну допомогу.

У запереченнях на відзив позивач зменшив розмір позовних вимог із 15 737,92 грн. до 15 634,00 грн., уточнив розрахунок інфляційних та 3% річних, відповідно до якого 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 3 181,00 грн. становлять 135,43 грн.; інфляційні за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 25 557,48 грн. —4 458,52 грн., 3% річних —1 088,12 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду у справі№2/3899 позивачу було відмовлено в частині стягнення 3 181,00 грн. через недоведеність позивачем факту надання послуг за договором-заявкою №243/ЗЛЦ/ВН та товарно-транс портною накладною серії 02 АБА №864267 у зв'язку з відсутністю підпису особи, яка прийняла вантаж. Оскільки на день звернення до суду позивач усунув виявлені недоліки та надав належним чином оформлену товарно-транспортну накладну серії 02 АБА №864267, він просив стягнути заборгованість за даним договором заявкою з врахуванням інфляційних та річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, зважаючи на те, що при розгляді справи №2/3899 позивачем було заявлено до стягнення лише суму основного боргу (відповідно до постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 р. у справі №2/3899, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2007 р., стягненню підлягає 25 557,48 грн.), позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних на вказану суму.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 784,00 грн. моральної шкоди та 5 432,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.07.2007 р. у справі №12/1344 у зв'язку зі зміною назви підприємства відповідача з ПП "Укрпродукт Логістикс" на ПП "Логістик Плюс" зазначено відповідача у справі —приватне підприємство "Логістик Плюс".

Задовольняючи частково позовні вимоги у частині стягнення 3 982,32 грн. інфляційних і 995,18 грн. річних, господарські суди виходили з того, що факт укладання між позивачем і відповідачем протягом серпня 2005 р. договорів-заявок на разове перевезення (за якими відповідач зобов'язувався сплатити вартість наданих йому послуг безготівковим розрахунком протягом 7 банківських днів після отримання товарно-транспортної накладної з печаткою вантажоотримувача та підписом відповідальної особи), встановлено постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 р. у справі №2/3899 (в якій брали участь ті самі сторони).

Відмовляючи в позові у частині стягнення моральної шкоди, витрат на оплату послуг адвоката, господарські суди виходили з того, що позивачем не доведено завдання йому відповідачем втрат немайнового характеру, як і не доведено факт надання йому послуг саме адвокатом позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт укладання між позивачем і відповідачем протягом серпня 2005 р. договорів-заявок на разове перевезення №224/ЗЛЦ/ВН від 19.08.2005 р.,  №255/ЗЛЦ/ВН від 25.08.2005 р.; №249/ЗЛЦ/ВН від 24.08.2005 р.; №266/ЗЛЦ/ВН від 26.08.2005 р. (за якими відповідач зобов'язався сплатити вартість наданих йому послуг протягом 7 банківських днів після отримання товарно-транспортної накладної з печаткою вантажоотримувача та підписом відповідальної особи), здійснення позивачем за вказаними договорами-заявками перевезень і несвоєчасної оплати останніх відповідачем встановлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, у зв'язку з чим висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 982,32 грн. інфляційних і 995,18 грн. річних є законними та обґрунтованими.

Висновки господарських судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди і витрат на оплату послуг адвоката (які не є предметом оскарження) також відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.  

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р. у справі №12/1344 не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП "Логістик Плюс" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р. у справі №12/1344 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 р. у справі №12/1344 —без змін.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                               С.Бакуліна