Рішення

від 23.07.2007 по справі 12/1344

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1344

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" липня 2007 р.                                                     Справа № 12/1344

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Верниба В.А., дов. від 01.09.06 (23.07.07 - представник в с/з не з'явився);

від відповідача Левшина А.Г. - дов. №01/03/07 від 01.02.07р.

Розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Група "Берег" (м. Київ)  

до Приватного підприємства "Укрпродукт Логістикс" (м. Житомир)

про стягнення 15737,92 грн.

В порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш тривалий термін ніж передбачено ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 18.07.07р. до 15:20 год.  23.07.07р.

Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача 15737,92 грн., з яких 3181,00 грн. - заборгованість за послуги перевезення; 554,93 грн. інфляційних та 138,18 грн. - 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 3181,00 грн.; 4522,79 грн. інфляційних та 1126,02 грн. 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 25557,48 грн.; 784,00 грн. моральна шкода; 5432,00 грн.  витрати на юридичну допомогу та судових витрат.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги заперечує в повному обсязі.

Представником позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог до 15634,00 грн., згідно якого уточнено розрахунок інфляційних витрат та 3% річних.  Відповідно до розрахунку позивача інфляційні за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі  25557,48 грн. становлять 4458,52 грн., 3% річних - 1088,12 грн.

Оскільки дії позивача не суперечать ст. 22 ГПК України спір вирішується в межах уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні оглядались матеріали  справи № 2/3899.

За ухвалою господарського суду від 03.07.07 відповідачем по справі є Приватне підприємство "Логістик плюс".

Дослідивши документи по справі, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2005р. між позивачем та відповідачем були укладені договори-заявки на перевезення продукції ЗАТ "Сармат" автомобільним транспортом з м. Донецька по території України.

Відповідач порушуючи умови договорів-заявок відмовився оплачувати останніх п'ять перевезень, заборгувавши позивачу 28738,48 грн.

27.12.2005р. позивачем була подана позовна заява до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача на користь позивача відповідної суми боргу.

Згідно з рішенням господарського суду від 06.04.2006р. по справі №2/3899 позов було задоволено частково.

Дане рішення було оскаржено позивачем в апеляційному порядку.

Відповідно до постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. апеляційну скаргу позивача задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 25557,48 грн. боргу за перевезеннями згідно  договору - заявки №224/3ЛЦ/ВН від 19.08.2005р. та товарно - транспортної накладної серії  02 АБА №865738; договору - заявки №255/3ЛЦ/ВН від 25.08.2005р. та товарно - транспортної накладної серії 02 АБА №864399; договору - заявки №249/3ЛЦ/ВН від 24.08.2005р. та товарно - транспортної накладної серії 02 АБА №864334;  договору - заявки №266/3ЛЦ/ВН від 26.08.2005р та товарно - транспортної накладної серії 02 АБА №864527.  В частині стягнення суми 3181,00 грн. за договором-заявкою  №243/ЗЛЦ/ВН та ТТН серії 02БА №864267 було відмовлено (а.с. 13-15).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2007р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. у справі №2/3899 залишено без змін (а.с.10-12).

В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 15737,92 грн. з наступних підстав.

Постановою Житомирського апеляційного суду по справі №2/3899 позивачу було відмовлено в частині стягнення 3181,00 грн. в зв'язку недоведеністю позивачем факту надання послуг по договору-заявці №243/ЗЛЦ/ВН - на ТТН серії 02БА №864267 відсутній підпис особи, яка прийняла вантаж.

Станом на день звернення до суду позивач усунув виявлені недоліки та надав належним чином оформлену ТТН серії 02БА №864267. (а.с. 19)

Керуючись ст. 611, 625 ЦК України позивач нарахував на дану суму 554,93 грн. інфляційних втрат та 138, 18 грн. річних (а.с.5).

Як вказав позивач,  при розгляді справи №2/3899 ним було заявлено до стягнення лише розмір основної заборгованості без урахування інфляційних витрат та 3% річних. За рішенням Житомирського апеляційного господарського суду по справі №2/3899, яке залишив в силі Вищий господарський суд України, підлягає стягненню на користь позивача 25557,48 грн. Відповідно до ст.611, 625 ЦК України позивач нарахував на вказану суму інфляційні витрати та 3 % річних в сумі 4522,79 грн. та 1126,02 грн.

Як вказав позивач, згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав та законних інтересів юридичних осіб.

Позивач зазначив, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті заборгованості був вимушений знаходити інші джерела фінансування для розрахунку з перевізниками: залучати кошти з банківських установ, затримувати виплату заробітної плати працівникам тощо.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача 784,00 грн. моральної шкоди.

Крім того, позивач вказав, що в штаті позивача відсутня посада юриста, а тому між позивачем та ПП "Нова послуга" був укладений договір на інформаційно-консультаційне обслуговування від 20.10.06р. №17. (а.с. 54-55).Позивач просить стягнути з відповідача фактично сплачені грошові кошти в сумі 5432,00 грн. на юридичні послуги, яку підтвердив платіжним доручення №1595 від 25.06.2007р. (а.с. 53)  

В сукупності загальна сума позову становила 15737,92 грн.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву (а.с.37-39), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, мотивуючи наступним.

Постановою Вищого господарського суду України відмовлено в задоволенні позовних вимог в сумі 3181,00 грн., отже відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК, на думку відповідача, необхідно припинити провадження у справі.

Представник відповідача не погоджується з нарахованими 3% річних та інфляційних на суму 25557,48 грн., оскільки позивач нарахував їх на загальну суму, тоді як строк оплати по кожній операції настає в різний час.

Відповідач заперечив проти нарахування моральної шкоди в зв'язку з відсутністю доказів настання моральної шкоди.

Керуючись ст.44 ГПК України представник відповідача заперечив проти стягнення заявлених позивачем судових витрат на юридичні послуги.

Представником позивача було надано заперечення на відзив відповідача, в якому було надано клопотання про зменшення позовних вимог до 15634 грн., відповідно до уточненого розрахунку інфляційних та 3% річних. (а.с. 51-52)

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представників сторін,  господарський суд дійшов висновку про  часткове задоволення позовних вимог на підставі слідуючого.

Відповідно до п.2 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду в частині 3181,00 грн. було відмовлено в зв'язку з ненаданням належних доказів по факту надання послуг по договору-заявці №243/ЗЛЦ/ВН та ТТН серії 02БА №864267.

Як вбачається з матеріалів справи, яка розглядається судом, позивач підставою позовних вимог також вказує договор-заявку №243/ЗЛЦ/ВН та ТТН серії 02БА №864267, яка була виписана на виконання  договору. Враховуючи, що позивач уже звертався з цих же підстав до суду  і є рішення  суду по цьому предмету, то в порядку п.2 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 3181,00 грн.

Оскільки господарський суд виніс рішення  по справі № 2/3899 в частині стягнення суми 3181,00 грн., яким відмовив в цій частині, то нарахування позивачем інфляційних та 3% річних на дану суму є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги в сумі 554,93 грн. та 138,18 грн. інфляційних втрат та 3% річних відповідно не підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 784,00 грн., мотивуючи це необхідністю залучення грошових коштів з банківських установ та затримуванням виплати заробітної плати працівника тощо.

Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення зобов'язань відповідно до п.3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є завдання моральної шкоди іншій особі.

За змістом ч.  1 ст. 1167 ЦК України та інших норм  законодавства,  що  регулюють  ці  правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі  неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного суду України  N 6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", крім застосування принципу вини шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Відсутність хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1167 Цивільного кодексу України.

Під моральною шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації,   посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про настання втрат немайнового характеру для позивача, господарський суд відмовляє в задоволенні даної частини позову, як такої, що заявлена безпідставно.

В позовній заяві, представник позивача  просить у відповідності до рішення господарського суду м. Києва та постанови Київського апеляційного суду (а.с. 56-60), крім судових витрат стягнути з відповідача інші витрати пов'язані із судовою справою, а саме 5432,00 грн., які понесені при оплаті послуг юридичної фірми, і включив їх до загального розрахунку позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача не зумів уточнити  чи відноситься зазначена сума до збитків, чи до судових витрат. Суд вважає, що витрати по  оплаті інформаційно-консультаційного обслуговування  не можуть бути віднесені до збитків, оскільки не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв'язку з заборгованістю, яка стягується позивачем.

Крім того, як було встановлено судом, оплата  суми 5432,00 грн. відбулась після порушення провадження у даній справі. Тобто на момент звернення до суду  підстава для заявлення стягнення даної суми взагалі була відсутня.

Також за приписами ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач також не надав доказів надання послуг саме адвокатом. Таким чином  дана сума не може бути віднесена і до судових витрат.

За таких обставин в сумі 5432,00 грн. позовних вимог слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до розрахунку, наведеного в додатку №2 до позовної заяви (а.с. 52) позивач нарахував відповідачу 4458,52 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2005 р. по січень 2007 р. (відповідач розрахунки в сумі 25921,77 грн. провів 16.01.07) та 1088,12 грн. 3% річних за період з вересня 2005 р. по січень 2007 р.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що подані позивачем розрахунки є помилковими та не відповідають дійсності.

Згідно розрахунку, які зроблені судом, інфляційні та річні становлять 3982,32 грн. та 995,18 грн. враховуючи наступне.

За приписом ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено постановою Житомирського апеляційного господарського суду (а.с.13-15), між позивачем та відповідачем на протязі серпня 2005 року були уккладені  договори-заявки на разове перевезення.  

За вказаними договорами відповідач зобов'язувався сплатити вартість наданих йому послуг безготівковим розрахунком протягом 7 банківських днів після отримання ТТН з печаткою вантажоотримувача і розбірливим підписом відповідальної особи. (а.с.82-85). Дата отримання отримання ТТН відповідачем визначена у позовній заяві по справі № 2/3899 і не заперечується отстаннім (а.с. 86-87).

При проведенні розрахунку господарський суд керувався рекомендаціями Верховного суду України №62-97р. від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. та матеріалами, які містяться у справі № 2/3899 та кінцевим строком, розрахунків, який визначений позивачем.

Відповідно до договору - заявки №224/3ЛЦ/ВН від 19.08.2005р. на разове перевезення, відповідач зобов'язався своєчасно провести розрахунки за виконане замовлення на суму 5612,00 грн. Факт здійснення перевезення підтверджується товарно - транспортною накладною серії  02 АБА №865738. За даними матеріалів справи № 2/3899, пакет документів необхідних для здійснення розрахунків, відповідач отримав 08.09.05.

При проведенні розрахунку господарський суд визначив, що нарахування інфляційних по даній заборгованості слід проводити за період  жовтень 2005р. - січень 2007р.; 3% річних - з 20.09.2005р. по 15.01.07 і їх суми відповідно становлять 482,00 грн. та 222,33 грн.

Відповідно до договору - заявки №255/3ЛЦ/ВН від 25.08.2005р. на разове перевезення, відповідач зобов'язався своєчасно провести розрахунки за виконане замовлення на суму 5136,00 грн. Факт здійснення перевезення підтверджується товарно - транспортною накладною серії 02 АБА №864399. За даними матеріалів справи № 2/3899, пакет документів необхідних для здійснення розрахунків, відповідач отримав 22.09.05.

При проведенні розрахунку господарський суд визначив, що нарахування інфляційних по даній заборгованості слід проводити за період  жовтень 2005р. - січень 2007р.; 3% річних - з 04.10.2005р. по 15.01.07 і їх суми відповідно становлять 468,00 грн. та 197,56 грн.

Відповідно до договору - заявки №249/3ЛЦ/ВН від 24.08.2005р. на разове перевезення відповідач зобов'язався своєчасно провести розрахунки за виконане замовлення на суму 6399,00 грн. Факт здійснення перевезення підтверджується товарно - транспортною накладною серії 02 АБА №864334. За даними матеріалів справи № 2/3899, пакет документів необхідних для здійснення розрахунків, відповідач отримав 12.09.05.

Згідно з даним договором вартість послуг складає 6399,00 грн., проте, в позовній заяві позивач просив стягнути за надані по цьому договору послуги меншу суму, а саме 5709,48 грн.

При проведенні розрахунку господарський суд визначив, що нарахування інфляційних по даній заборгованості слід проводити за період  жовтень 2005р. - січень 2007р.; 3% річних - з 22.09.2005р. по 15.01.07 і їх суми відповідно становлять 480,00 грн. та 225,25 грн.

Відповідно до договору - заявки №266/3ЛЦ/ВН від 26.08.2005р. на разове перевезення відповідач зобов'язався своєчасно провести розрахунки за виконане замовлення на суму 9100грн. Факт здійснення перевезення підтверджується товарно - транспортною накладною серії 02 АБА №864527. За даними матеріалів справи № 2/3899, пакет документів необхідних для здійснення розрахунків, відповідач отримав 22.09.05.

При проведенні розрахунку господарський суд визначив, що нарахування інфляційних по даній заборгованості слід проводити за період  жовтень 2005р. - січень 2007р.; 3% річних - з 04.10.2005р. по 15.01.07 і їх суми відповідно становлять 468,00 грн. та 350,04 грн.

Вказані суми підлягають задоволенню. В частині стягнення різниці  в сумі 476,20 грн. інфляційних та 92,94 грн. 3% річних  суд відмовляє, як заявленій безпідставно.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню в сумі 4977,50 грн. , з яких  3982,32 грн. інфляційних та   995,18 грн. 3% річних. В частині стягнення 3181,00 грн. суд припиняє провадження у справі. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, п. 2 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Приватного підприємства "Логістик плюс", 10025, м.Житомир, вул. Заводська, 21, ЄДРПОУ 33177873

на користь Приватного підприємства "Група Берег", 02002,  м. Київ,  вул.М.Раскової,17, оф. 803, ідентифікаційний код 33444576

-  3982,32 грн. інфляційних;

-  995,18 грн. 3% річних;  

-  49,78 грн. державного мита,

-  37,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення  3181,00  грн. припинити провадження у справі за п. 2 ст. 80 ГПК України.

4. В решті позовних вимог  відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         

          Дата підписання: 30 липня 2007 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу