Постанова

від 28.02.2008 по справі 11/161-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/161-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 лютого 2008 р.                                                                                    № 11/161-07  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргузакритого акціонерного товариства "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування (далі Товариство)

на рішеннягосподарського суду Харківської області

від18.10.07

у справі№ 11/161-07

господарського судуХарківської області

за позовомприватної виробничо-комерційної фірми "Лана" (далі Фірма)

доХарківської міської ради (далі Рада)

провизнання права власності

В засіданні взяли участь представники:

- скаржника:Мазепа Г.Б. (за дов. № К/7 від 17.12.07);

- позивача:

не з'явились;

- відповідача:не з'явились.

Ухвалою від 01.02.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства № 3/76/юр від 17.12.07 була прийнята до провадження, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 27.02.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

26.02.08 до Вищого господарського суду України надійшла телеграма Фірми в якій ставиться питання про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки його представника у судове засідання через стан здоров'я.

У судове засіданні 28.02.08 представник Фірми не з'явився.

До початку розгляду справи по суті колегією суддів Вищого господарського суду України було поставлено на обговорення клопотання Фірми про відкладення розгляду справи.

Присутній в судовому засіданні представник скаржника щодо вказаного клопотання заперечував, вважаючи його безпідставним та таким, що спрямований на затягування розгляду справи по суті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, керівник Фірми не був обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншій особі з урахуванням відомостей про те, що її представник Примич перебуває на лікарняному, що може перешкодити йому взяти участь у розгляді справи по суті у судовому засіданні.

У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у скаржника було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та з'явитися у суд касаційної інстанції самому, або надати довіреність іншій особі.

З урахуванням зазначеного та тієї обставини, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено про те, що у випадку неявки їх представників справа може бути розглянута за наявними матеріалами справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про можливість розгляду справи по суті у судовому засіданні 28.02.08.

Про вказані обставини представника скаржника було повідомлено на початку судового засідання 28.02.08. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.02.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 18.10.07 господарського суду Харківської області (суддя Черленяк М.І.) позов задоволено.

За Фірмою визнано право власності на нежитлові самочинно побудовані будинки, а саме: двоповерховий деревообробний цех Літ. "П-2" загальною площею 1 417,5 м2, склад пиломатеріалів Літ. "С-1" загальною площею 260,2 м2, склад будматеріалів Літ. "У-1" загальною площею 51,1 м2, склад готової продукції, дільниця зборки меблів (двоповерховий) Літ. "0-2" загальною площею 1 758,3 м2, гаражі Літ. "Ш-1" загальною площею 320,8 м2, склад Літ. "Ф-1" загальною площею 29,3 м2 дільниця по обробці скла Літ. "-1" загальною площею 178,5 м2, цех первинної обробки деревини Літ. "Т-1" загальною площею 318,4 м2, дільниця техобслуговування та ремонту Літ. "Х-1" загальною площею 195,4 м2, розташовані за адресою: м.Харків, Жовтневий район, пр.Ілліча 118А; нежитлову будівлю (майстерню) –двоповерхову Літ. "С-2" загальною площею 1 299,9 м2 та нежитлова будівля двоповерхова Літ. "А-2" загальною площею 197,4 м2, розташовані за адресою: м.Харків, Жовтневий район, вул.Червоножовтнева, 7.

Вказане судове рішення мотивовано, зокрема, тим, що Фірма на законних підставах займає вказану земельну ділянку, на якій за власний рахунок збудувала перелічені будівлі або здійснила їх реконструкцію, і це не порушує прав інших осіб, у зв'язку з чим позов про визнання права власності є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 328, ст. 331, ч. 5 ст. 376, ст. 392 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішеннями попередньої судової інстанцій Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 116 Земельного кодексу України, ст. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч. 1, 4 ст. 376, ст. 377 Цивільного кодексу України щодо порядку визначення права на самочинне збудоване нерухоме майно.

Також, скаржник посилається на порушення судовою інстанцією вимог ст.ст. 43, 107-111, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів та всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Фірма щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши представника скаржника, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Попередня судова інстанція у судовому акті вказала, що відповідно до рішенням Виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів № 45 від 27.05.88, з метою задоволення потреб населення в товарах і послугах та на виконання рішення Жовтневого РВК № 71-4 від 03.05.88 було утворено Кооператив "Лана" по виробництву товарів народного споживання та побутовому обслуговуванню населення.

Рішенням Виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів від 05.12.89 № 181-5 директора заводу під'ємно-транспортного устаткування ім.Леніна було зобов'язано виділити приміщення, необхідне обладнання та інше майно для виробничо-господарської діяльності кооперативу "Лана" та визначити оренду плату.

Рішенням Виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів від 08.05.90 № 88-197 "Про узаконення самовільних будівель", на підставі звернення адміністрації заводу під'ємно-транспортного устаткування ім.Леніна, кооперативу "Лана" було надано згоду на використання складського приміщення, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Червоножовтнева, 7 та зазначеним рішенням вказану будівлю було узаконено.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів Харківської області від 14.11.90 № 316-2 було надано згоду на будівництво тимчасового складу на території заводу під'ємно-транспортного устаткування імені Леніна по пр.Ілліча № 118.

В 1993 році кооператив "Лана" було реорганізовано у приватну виробничо-комерційну фірму "Лана", яка стала правонаступником кооперативу "Лана".

14.01.05 між закритим акціонерним товариством "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування (яке є правонаступником Заводу під'ємно-транспортного устаткування імені Леніна) та Фірмою було укладено договір № 5 про передачу у користування земельної ділянки площею

12 035,82 м2.

Відповідно до п.п. 1, 6 вказаного договору до вирішення питання відводу землі Фірма використовує земельну ділянку Товариства площею 12 035,82 м2, а строк дії договору визначено до оформлення Фірмою відводу землі.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом 1990 року господарським способом Фірмою було збудовано двоповерховий склад Літ. "П-2", який у теперішній час використовується у якості деревообробного цеху, загальна площа будівлі якого складає 1 319,1 м2, будівля була введена в експлуатацію актом № 45 від 30.12.90.

У зв'язку з виробничою необхідністю у 1991 році Фірмою було збудовано такі будівлі: склад пиломатеріалів Літ. "С-1" загальною площею 260,2 м2; склад будматеріалів Літ. "У-1" загальною площею 51,1 м2; склад готової продукції (двоповерховий) Літ. "0-2" загальною площею 1 758,3 м2; гаражі Літ. "Ш-1" загальною площею 320,8 м2.

Актам від 30.12.91 № 47- 50 було введено в експлуатацію склад готової продукції, гаражі, склад будматеріалів, склад пиломатеріалів.

Протягом 1992 року Фірмою було збудовано: склад Літ. "Ф-1" загальною площею 29,3 м2; дільницю обробки скла Літ. "Р-1" загальною площею 178,5 м2; цех первинної оброки деревини Літ. "Т-1" загальною площею 318,4 м2.

Актами від 29.12.92 № 63-65 було введено в експлуатацію дільницю по обробці скла, цех по первинній обробці деревини, склад.

Протягом 1993 року Фірмою було збудовану дільницю технічного обслуговування Літ. "Х-1", загальною площею 195,4 м2, яка була введена в експлуатацію на підставі акту від 30.12.93 № 70.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент розгляду справи у господарському суді збудовано комплекс будівель: двоповерховий склад Літ. "П-2", склад пиломатеріалів Літ. "С-1", склад будматеріалів Літ. "У-1", склад готової продукції (двоповерховий) Літ. "0-2", гаражі Літ. "Ш-1", склад Літ. "Ф-1", дільниця обробки скла Літ. "Р-1", цех первинної обробки деревини Літ."Т-1", дільниця технічного обслуговування Літ. "Х-1", які розташовані у місті Харкові за адресою: Жовтневий район, пр.Ілліча, 118А.

В основу оскарженого рішення господарського суду покладено висновок про стан будівельних конструкцій та можливість подальшої експлуатації нежитлових приміщень за адресою: м.Харків,Жовтневий район, пр.Ілліча, 118А та висновки Головного управління МНС України в Харківській області від 27.09.07 № 030/142/, Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 03.09.07 № 520-32 про те, що зазначені будівлі відповідають вимогам протипожежної безпеки та вимогам діючого санітарного законодавства України.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом 1992 року складські приміщення, що розташовані за адресою м.Харків, вул.Червоножовтнева, 7 і були узаконені Рішенням Виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів від 08.05.90 № 88-197 реконструйовано Фірмою господарським способом та здійснено прибудову до вказаного будинку.

Суд врахував, що на підставі звернення Фірми № 11 від 02.03.95 до Фонду міського майна Харківської міської ради народних депутатів надано відповідь від 28.03.95 № 702, якою Фонд не заперечував проти будівництва прибудови до будинку по вулиці Червоножовтневій, 7-А.

Також протягом 1992 року Фірмою було реконструйовано нежитлову будівлю (двоповерхову) –майстерню Літ. "С-2" загальною площею 1 299,9 м2 та здійснено прибудову до нежитлову будівлю (двоповерхову) Літ. "А-2" загальною площею 197,4 м2.

Актом від 30.08.92 № 9 нежитлову будівлю Літ. "С-2" було введено в експлуатацію, актом від 28.12.95 № 185 нежитлову будівлю Літ. ЦА-2" було введено в експлуатацію.

Відповідно до висновку про технічний стан будівельних конструкцій по вулиці Червоножовтневій, 7 в місті Харкові, який виконаний

ПНВФ "Вабсервіс" (ліцензія АВ № 051200) технічний стан будівельних конструкцій є задовільним, будівля в цілому є придатною для подальшої експлуатації.

Згідно висновку Головного управління МНС України в Харківській області від 27.09.07 № 030/142/8320 будівлі відповідають вимогам протипожежної безпеки. Висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.10.07 № 587-31 свідчить, що будівлі відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи вимоги ст. 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку, що попередня судова інстанція у судовому акті не надала правової оцінки наказу Виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів та Житлово-експлуатаційного об'єднання № 75 від 27.05.88, яким виділено приміщення за адресою м.Харків, вул.Червоножовтнева, 7 та станки і обладнання, яке знаходиться у виділеному приміщені.

Також, колегія суддів вважає, що в рішенні суду також не надано правової оцінки рішенню Виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів № 45 від 27.05.88, а також рішенню Жовтневого РВК № 71-4 від 03.05.88, оскільки вказані рішення в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи позовну заяву та обставини по справі, які свідчать про самочинне будівництво вказаних об'єктів вважає, що визнання Фірмою права власності на ці об'єкти може бути здійснено на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України будівлі, споруди, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудовано на земельній ділянці, що не була виділена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, але вказаним обставинам суд не надав належної правової оцінки та не визначив власника, або користувача земельних ділянок на яких здійснене будівництво нерухомого майна.

Також суд першої інстанції не врахував, що згідно з вказаною нормою право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнано, на підставі рішення суду, за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України, приходить до висновку про те, що матеріалами справи не доведено хто є власником, або користувачем земельної ділянки, разом з тим відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України лише власник (користувач) земельної ділянки, може надавати або заперечувати проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, але цим обставинам не надано належної правової оцінки, оскільки відповідна особа не була учасником судового процесу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України визнання у судовому порядку права власності на самовільно збудоване нерухоме майно може бути здійснено лише в тому разі, коли відповідна земельна ділянка в установленому порядку надана особі, що здійснила самочинне будівництво, але докази про виділення земельної ділянки Фірми відсутні, а є лише докази про сплату коштів Товариству, за відшкодування плати за землю.

Судом не враховано, що відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації в межах їх повноважень.

При розгляді справи суди встановили, що земельна ділянка, на якій розташовані спірні об'єкти, на момент розгляду спору не передавалась у власність або користування Фірми.

Звертаючись з касаційною скаргою Товариство, вказує на неврахування судами певних доказів щодо наявності у нього прав на відповідну земельну ділянку та незалучення його до розгляду справи, з чим погоджується касаційна інстанція, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 ("рівність перед законом і судом") та 43 ("Змагальність") Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За змістом ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що касаційну скаргу може подати, зокрема, й особа довівши, що при прийнятті рішень по справі до участі у якій її не було залучено, порушено її права та обов'язки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що рішення ставиться під сумнів особою, права та обов'язки якої зачіпаються спірним рішенням. Так, оскільки в рішенні суду безпосередньо розглядався та вирішувався спір щодо правовідносин, учасни ком яких є скаржник, та міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, а тому касаційна інстанція приходить до висновку, що спірне рішення є таким, що стосується прав та обов'язків Товариства, яке не було залучено до участі у справі.

При новому розгляді справи суду необхідно встановити на підставі належним чином оформлених доказів користувача або власника земельної ділянки та встановити, чи може така особа бути учасниками господарського процесу та вирішити спір відповідно до закону.

Крім того, під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Титан" по виробництву під'ємно-транспортного устаткування 3/76/юр від 17.12.07 задовольнити частково.

Рішення від 18.10.07 господарського суду Харківської області у справі

№ 11/161-07 господарського суду Харківської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий

Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська