Рішення

від 09.03.2011 по справі 22/202-10-5449

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/202-10-5449

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2011 р.Справа  № 22/202-10-5449

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Югтранс»;

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»;

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»;

про визнання частково недійсними договорів та визнання права власності.

Суддя Торчинська Л.О.

За участю представників:

Від позивача: Аврамов В.П. –представник за довіреністю від 16.08.2010р. №181;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Відкрите акціонерне товариство «Югтранс»звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»про:

-          визнання недійсними п. 4.4., 11.6., 16.6. Договору фінансового лізингу № 020/07/АВТ від 23.04.2007 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»;

-          визнання недійсними п. 4.4., 11.6., 16.6. Договору про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу № 033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за Додатковою угодою № 1 від 05 жовтня 2009 р. «про внесення змін до Договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.», та за Додатковим Договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.»укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»;

-          визнання недійсними п. 4.4., 11.6., 16.6. Договору про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за Додатковою угодою № 1 від 09 листопада 2007 р. «до Договору № 032/07-АВТ фінансового лізингу від 28 серпня 2007 р.», за Додатковою угодою № 2 від 05 жовтня 2009 р. «про внесення змін до Договору фінансового лізингу №032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.», та за Додатковим Договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.»укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»;

-          визнання права власності за Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»на автобус Богдан А 092Н2, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4600 ТD, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092H27B002275, номер двигуна 556827;

-          визнання права власності за Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»на автобус «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 ТD, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B001809, номер двигуна 537079;

-          визнання права власності за Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»на автобус «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 ТD, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B000787, номер двигуна 490409;

-          визнання права власності за Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»на автобус «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 ТD, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B000823, номер двигуна 491438;

-          визнання права власності за Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»на автобус «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 ТD, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B000824, номер двигуна 491446.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що необхідність здійснення валютного коригування лізингових платежів є істотними умовами укладених між сторонами договору фінансового лізингу та договорів про заміну боржника за договором фінансового лізингу. Спірні положення договорів в частині здійснення валютного коригування лізингових платежів суперечать ст.ст. 180, 189, 198 Господарського кодексу України, оскільки грошові зобов'язання мають бути виражені у національній валюті –гривні, ст.ст. 10, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 1 Постанови КМУ від 18.12.1998р. № 1998.

В частині недійсності пунктів 11.6. договору фінансового лізингу та договорів про заміну боржника за договором фінансового лізингу позивач посилався на те, що зазначені пункти оспорюваних договорів протирічать вичерпному переліку альтернативних способів встановлення штрафних санкцій закріплених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та протирічать визначенню поняття штрафу (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

В частині недійсності пунктів 16.6. договору фінансового лізингу та договорів про заміну боржника за договором фінансового лізингу позивач посилався на те, що зазначені пункти суперечать ст. 321 та ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки Лізингоодержувач не набуває права власності на майно у випадку його повернення, тому має право на повернення частково сплачених в рахунок відшкодування вартості майна коштів.

Відповідач-2 у письмовому відзиві на позов проти заявлених вимог заперечував, просив суд у їх задоволенні відмовити. Заперечення відповідача мотивовані тим, що приписи ст.198 Господарського кодексу України, ст.533 Цивільного кодексу України,  п. 1 Постанови КМУ від 18.12.1998р. № 1998 визначають національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України, проте, вони не містять заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Розглянувши наявні в справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Одеської області, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»був укладений Договір фінансового лізингу № 020/07-АВТ, де ТОВ «Богдан-Лізинг»виступає Лізингодавцем, а ВАТ «Югтранс»–Лізінгоодержувачем.

Згідно Договору фінансового лізингу № 020/07-АВТ ВАТ «Югтранс»є лізингоодержувачем на умовах фінансового лізингу майна, а саме:

–          Автобуса «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 ТD, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B000787, номер двигуна 490409;

–          Автобуса «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 ТD, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B000823, номер двигуна 491438;

–          Автобуса «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 ТD, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B000824, номер двигуна 491446, загальна вартість майна на момент передачі становить 571500 грн.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»,  Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»було укладено наступні договори:

03 грудня 2009 р. –Договір про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу № 033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за Додатковою угодою № 1 від 05 жовтня 2009 р. «про внесення змін до Договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.», та за Додатковим Договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.».

Згідно Договору про заміну боржника від 04.12.2009 р. ВАТ «Югтранс»є лізингоодержувачем на умовах фінансового лізингу майна, а саме:

–          Автобуса «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 ТD, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B001809, номер двигуна 537079, загальна вартість майна на момент передачі становить 195500 грн.

04 грудня 2009 р. –Договір про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за Додатковою угодою № 1 від 09 листопада 2007 р. «до Договору № 032/07-АВТ фінансового лізингу від 28 серпня 2007 р.», за Додатковою угодою № 2 від 05 жовтня 2009 р. «про внесення змін до Договору фінансового лізингу №032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.», та за Додатковим Договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.».

Згідно Договору про заміну боржника від 04.12.2009 р. ВАТ «Югтранс»є лізингоодержувачем на умовах фінансового лізингу майна, а саме:

–          Автобуса Богдан А 092Н2, 2007 року випуску, реєстраційний номер АА2066ЕН, обсяг двигуна 4600 ТD, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092H27B002275, номер двигуна 556827, загальна вартість майна на момент передачі становить 202500 грн.

Відповідно до умов вищезазначених Договорів про заміну Боржника, відбулась заміна Первісного Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»Новим Боржником –Відкритим акціонерним товариством «Югтранс», а саме до Нового боржника перейшли усі права та обов'язки Первісного боржника за Договором фінансового лізингу № 033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та додатковими угодами до нього та за Договором фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та додатковими угодами до нього.

Згідно умов зазначених вище договорів строк лізингу починається з дня приймання майна Лізингоодержувачем та складає 60 місяців за Договором про заміну боржника від 04.12.2009р., 48 місяців –за Договором про заміну боржника від 03.12.2009р., 60 місяців –за Договором фінансового лізингу.

За своєю правовою природою дані договори є договорами лізингу, розділом 4 яких встановлені лізингові платежі та порядок розрахунків. Лізингові платежі складаються з авансованого платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та винагороду Лізингодавця. Розмір лізингових платежів за певний період лізингу зазначений в відповідних графіках, які є додатками до Договору  про заміну боржника від 04.12.2009 р., Договору про заміну боржника від 03.12.2009р., Договору фінансового лізингу.

У пунктах 4.2, 4.3 вищезазначених Договорів та графіках до цих договорів зазначено, що:

- загальна сума винагороди Лізингодавця за Договором про заміну боржника від 04.12.2009р. становить 136 284,88 грн., а авансовий лізинговий платіж становить суму у розмірі 47 927,00 грн., в т.ч. ПДВ.

- загальна сума винагороди Лізингодавця за Договором про заміну боржника від 03.12.2009р. становить 106 737,50 грн., а авансовий лізинговий платіж становить суму у розмірі 7 860,92 грн., в т.ч. ПДВ.

- загальна сума винагороди Лізингодавця за Договором фінансового лізингу становить 314 262,51 грн., а авансовий лізинговий платіж становить суму у розмірі 162 903,98 грн., в т.ч. ПДВ.

Крім того, пунктом 4.4 кожного з вищевказаних договорів встановлено, що зазначений в цих графіках розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується з коригуванням на зміну курсу гривні до долару США за наступною формулою. Сума лізингового платежу (ЛПф), що підлягає сплаті на користь Лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином:

ЛПф=ЛП*Кф/Кп,

де ЛП –сума чергового лізингового платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору);

Кф –курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату виставлення рахунку;

Кп –курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату підписання Договору;

«*»– знак множення, «/»–знак ділення.

          Відповідно до пунктів 4.4.1. оспорюваних договорів порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, згідно п. 4.4 договорів, застосовуються у випадку, коли курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, який був встановлений на дату підписання договору, більше ніж 1 відсоток.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до Договору) Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісячно авансом до 10 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця.

У відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, господарський договір, в т.ч. договори лізингу в спірній частині, можуть бути визнані недійсними за наявності двох умов: перша - це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга - це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2,5,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", істотними умовами договору лізингу є в тому числі і розмір лізингових платежів. Частиною 2 ст. 16 вказаного Закону встановлено вичерпний перелік платежів, які можуть включати в себе лізингові платежі, передбачені умовами договору, а саме:

- суму, яка відшкодовує частину вартості Предмету лізингу;

- платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- компенсацію відсотків за кредитом;

- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 5 ст. 180 ГК України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами КМУ. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги), вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно до ст. 189 ГК України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг) які реалізуються суб'єктам господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть виражатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Стаття 1 ЗУ “Про зовнішньоекономічну   діяльність” визначає зовнішньоекономічний договір (контракт) як матеріально оформлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Під іноземними контрагентами слід розуміти суб'єктів господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

У листі Міністерства Економіки України від 01.06.2009 г. № 3802-25/202 “стосовно надання роз'яснень правомірності визначення ціни в еквіваленті до іноземної валюти” вказано що:

Частиною 1 ст. 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Зокрема, пунктом 1 Постанови КМУ №1998 встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обгрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Аналогічної позиції дотримується Державна інспекція з контролю за цінами, яка в листі від 03.12.2009 г. № 200/7-6/6148 зазначає, що відповідно до п. 1 Постанови КМУ №1998 український суб'єкт господарювання в договорі з іншим українським суб'єктом господарювання не має права встановлювати ціну договору в еквіваленті іноземної валюти з прив'язкою до офіційного курсу НБУ на день оплати.

Статтею 117 Конституції України передбачено, що постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.

Крім того, частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна зазначається в договорі в гривнях, а у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) ціна може бути визначена в іноземній валюті за згодою сторін.

Отже, враховуючи, що ні ТОВ «Богдан-Лізинг»ні ТОВ «АТП «Південне»ні ВАТ «Югтранс»не є іноземними контрагентами, та укладені між ними договори не є зовнішньоекономічними договорами (контрактами), грошові зобов'язання мають бути виражені у гривнях.

Стосовно доводів Відповідача-2 щодо визначення платежу, передбаченого пунктами 4.4. статті 4 Договору про заміну боржника від 04.12.2009 р. пункт 4.4. Договору про заміну боржника від 03.12.2009 р., пункт 4.4. Договору фінансового лізингу від 23.04.2007 р., як компенсації  відсотків за кредитами або витрат відповідача, що безпосередньо пов'язані з виконанням договорів лізингу, суд зазначає наступне.

В порядку ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем-2 не було доведено, що такі кредити ним бралися, зокрема за відома позивача. Тим більше, факт отримання відповідачем кредиту для здійснення господарської діяльності в цілому не свідчить про можливість включення відсотків за такий кредит до конкретних договорів фінансового лізингу, що укладаються відповідачем при здійсненні ним господарської діяльності. Крім того, Відповідачем-2 не було доведено, що ним були понесені інші витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договорів фінансового лізингу.

Такі умови договору не відповідають засадам розумності, справедливості та добросовісності цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України), принципу рівного захисту державою усіх суб'єктів господарювання (ст.6 ГК України), оскільки порушують принцип рівності сторін у договорі, надаючи в односторонньому порядку одній стороні договору неправомірну перевагу перед іншою без еквівалентної зворотної умови.

Враховуючи вищенаведене господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача та визнає  недійсними пункт 4.4. Договору про заміну боржника від 04.12.2009 р. пункт 4.4. Договору про заміну боржника від 03.12.2009 р., пункт 4.4. Договору фінансового лізингу від 23.04.2007 р.

Стосовно визнання пунктів 11.6. Договору про заміну боржника від 04.12.2009 р., Договору про заміну боржника від 03.12.2009 р., Договору фінансового лізингу від 23.04.2007 р., які викладені сторонами договору у наступній редакції: «За кожен випадок неналежного (несвоєчасного, неповного чи неякісного) виконання своїх обов'язків за даним Договором протягом терміну його дії, а також за однобічну необгрунтовану відмову від їхнього виконання, винна Сторона цілком відшкодовує збитки, понесені при цьому іншою стороною і, крім відшкодування збитків, сплачує постраждалій Стороні штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від вартості Майна, вказаного в п. 1.6. даного Договору»господарський суд підтримує позицію позивача та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р., який є спеціальною нормою в цих правовідносинах, передбачено для платників грошових коштів за прострочку платежу єдиний вид відповідальності –пеню.

Статтею 3 вищезазначеного Закону передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Крім того, пунктами 11.5.1.  оспорюваних договорів передбачено: «У випадку прострочення сплати, або несплати кожного поточного лізингового платежу, у тому числі прострочення сплати першого лізингового платежу, незалежно відпричини такого прострочення (несплати), Лізингоодержувач крім штрафів, зазначених у пункті 11.6. даного Договору, виплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми несплаченого, несвоєчасно сплаченого, неповністю сплаченого лізингового платежу за кожень день прострочення платежу та відшкодовує всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню».

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії.

Пункт 11.6. оспорюваних договорів протирічить вичерпному переліку альтернативних способів встановлення штрафних санкцій закріплених ч. 4 ст. 231 ГК України та протирічить визначенню поняття штрафу (ч. 2 ст. 549 ЦК України), крім того, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу одночасно суперечить Цивільному кодексу України, Господарському кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та Конституції України. Враховуючи наведене господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача та визнє  недійсними пункти 11.6. Договору про заміну боржника від 04.12.2009 р., Договору про заміну боржника від 03.12.2009 р., Договору фінансового лізингу від 23.04.2007 р.

Також, позивач просить визнати недійсними пункти 16.6. Договору про заміну боржника від 04.12.2009 р., Договору про заміну боржника від 03.12.2009 р., Договору фінансового лізингу від 23.04.2007 р., які викладені сторонами договору у наступній редакції: «У випадку розірвання (дострокового припинення) договору, з причин зазначених у договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають».

Господарський суд дійшов висновку, що зазначені пункти оспорюваних договорів суперечать цивільному законодавству в частині положень про неповернення, в разі розірвання (припинення) договору, раніше сплачених Лізингоодержувачем лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна, у зв'язку з чим зазначені пункти повинні бути визнані недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингові платежі включають не тільки винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, але і суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, а отже за своєю правовою природою вказані договори містять елементи як договору найму (оренди) - щодо винагороди, так і договору купівлі-продажу (щодо відшкодування частини вартості предмету лізингу).

Саме у зв'язку з цим, як зазначено у ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” та ст. 806 Цивільного кодексу України, відносини з фінансового лізингу регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Ст. 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 1.4. укладених між сторонами договорів фінансового лізингу майно є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії даних договорів, тому суд вважає, що в разі розірвання договорів та повернення майна Лізингодавцю, отримані ним кошти від Лізингоодержувача в частині, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, є набуттям ним майна без достатньої правової підстави.                     

У зв'язку з цим умови спірного договору в частині положень про неповернення всіх раніше сплачених Лізингоодержувачем лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості Предмету лізингу, суперечать ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

До того ж, в силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З цього слідує, що Лізингоотримувач не набуває права власності на майно у випадку його повернення, тому принаймні, має право на повернення частково сплачених в рахунок відшкодування вартості майна коштів.

В частині позовних вимог про визнання права власності на транспортні засіби: автобус Богдан А 092Н2, 2007 року випуску, номер кузова Y7BA092H27B002275; автобус «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, номер кузова Y7BA092027B001809; автобус «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, номер кузова Y7BA092027B000787; автобус «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, номер кузова Y7BA092027B000823; автобус «Богдан А 092.02»міський, 2007 року випуску, номер кузова Y7BA092027B000824, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з огляду на  наступне:

За змістом означених  вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні права власності на предмет лізингу внаслідок набуття останнього через сплату обумовлених лізингових платежів та фактичної правової природи відносин сторін з фінансового лізингу.

Згідно із ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також –належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є як наявність у Позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права Відповідачем, що засвідчує право власності.   

Відповідно до  ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, серед іншого, внаслідок укладання угод, що кореспондується із загальними положеннями  ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту позовної заяви та наявних матеріалів справи, наявність спірного права Позивачем обґрунтовується посиланням на укладений з Відповідачем Договір про заміну боржника від 04.12.2009 р., Договір про заміну боржника від 03.12.2009 р., Договір фінансового лізингу від 23.04.2007 р. та факт виконання грошових зобов'язань за ними.   

Частина 2 ст. 8 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачає можливість переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача у разі сплати останнім ціни відповідного предмету.

Виходячи із розміру визначених сторонами лізингових платежів та їх структури у розумінні ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата повної вартості предмету лізингу відбулася внаслідок повної сплати всіх лізингових платежів,  факт чого (сплати) встановлений судом на підставі представлених платіжних документів, про що свідчать відповідні банківські виписки.

Таким чином, фактично уклавши з Відповідачем-2 договори фінансового лізингу, умови яких передбачали сплату лізингових платежів у розмірі, що перевищували вартість самого предмету лізингу, Позивач, здійснивши такі платежі здобув „законні сподівання” на набуття у власність оплаченого ним майна.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 38 Рішення Суду у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.) застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст. 17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції  є джерелом права для національних судів, зазначені сподівання та майновий інтерес особи, пов'язані із набуттям права власності на оплачений предмет фінансового лізингу, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

Визнання недійсними п. 4.4 Договору фінансового лізингу № 020/07-АВТ від 23.04.2007р., п. 4.4 Договору про заміну боржника від 03.12.2007р. та п. 4.4 Договору про заміну боржника від 04.12.2007р., з урахуванням здійснених ВАТ «Югтранс»оплат за вищевказаними договорами згідно прив'язки до курсу долара США, має наслідком повне погашення заборгованості за Договором фінансового лізингу та Договорами про заміну боржника.

Як справедливо зазначає Позивач, сплата обумовлених договорами платежів унеможливлює подальше продовження лізингових правовідносин в форматі перебування майна у користуванні Лізингоодержувача, тоді як ані подальші платежі, ані повернення майна Лізингодавцеві не матимуть належної правової підстави –отримавши повну компенсацію вартості майна, Лізингодавець не може розраховувати на повернення йому оплаченого майна, оскільки у такому випадку матиме місце безпідставне збагачення за рахунок Лізингоодержувача у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, договір, докази спростування чинності  якого у розумінні ст. 204 Цивільного кодексу України відсутні, об'єктивно не може бути спрямований на безпідставне збагачення однієї сторони за рахунок іншої, адже це не відповідає вимогам чинності такого договору, встановленим у ст. 203 вказаного Кодексу. Таким чином, згода сторін про застосування до виниклих між ними правовідносин положень про купівлю-продаж (поставку) у сукупністю із отриманням повної оплати  та змістом ст. 655 Цивільного кодексу України вказує на набуття Позивачем права власності на спірне майно, і такий висновок відповідає встановленим п. 6 ст. 3 цього Кодексу принципам справедливості, добросовісності і розумності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів пропорційно. Тобто з ТОВ «АТП «Південне»та ТОВ «Богдан-Лізинг»на користь ВАТ  «Югтранс»підлягає стягненню державне мито - 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215, 321, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 189, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 10, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг", ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства “ЮГТРАНС” задовольнити.

2.          Визнати недійсним п. 4.4. Договору фінансового лізингу № 020/07-АВТ від 23.04.2007 р. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс».

3.          Визнати недійсним п. 11.6. Договору фінансового лізингу № 020/07-АВТ від 23.04.2007 р. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс».

4.          Визнати недійсним п. 16.6 Договору фінансового лізингу № 020/07-АВТ від 23.04.2007 р. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс».

5.          Визнати недійсним п. 4.4. Договору про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу № 033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за Додатковою угодою № 1 від 05 жовтня 2009 р. «про внесення змін до Договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.», та за Додатковим Договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.»укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс».

6.          Визнати недійсним п. 11.6  Договору про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу № 033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за Додатковою угодою № 1 від 05 жовтня 2009 р. «про внесення змін до Договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.», та за Додатковим Договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.»укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс».

7.          Визнати недійсним п. 16.6 Договору про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу № 033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за Додатковою угодою № 1 від 05 жовтня 2009 р. «про внесення змін до Договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.», та за Додатковим Договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу №033/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.»укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс».

8.          Визнати недійсним п. 4.4. Договору про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за Додатковою угодою № 1 від 09 листопада 2007 р. «до Договору № 032/07-АВТ фінансового лізингу від 28 серпня 2007 р.», за Додатковою угодою № 2 від 05 жовтня 2009 р. «про внесення змін до Договору фінансового лізингу №032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.», та за Додатковим Договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.»укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс».

9.          Визнати недійсним п. 11.6  Договору про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за Додатковою угодою № 1 від 09 листопада 2007 р. «до Договору № 032/07-АВТ фінансового лізингу від 28 серпня 2007 р.», за Додатковою угодою № 2 від 05 жовтня 2009 р. «про внесення змін до Договору фінансового лізингу №032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.», та за Додатковим Договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.»укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс».

10.          Визнати недійсним п. 16.6 Договору про заміну боржника у зобов'язаннях за Договором фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р. та за Додатковою угодою № 1 від 09 листопада 2007 р. «до Договору № 032/07-АВТ фінансового лізингу від 28 серпня 2007 р.», за Додатковою угодою № 2 від 05 жовтня 2009 р. «про внесення змін до Договору фінансового лізингу №032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.», та за Додатковим Договором від 02 грудня 2009 р. до договору фінансового лізингу № 032/07-АВТ від 28 серпня 2007 р.»укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Південне»та Відкритим акціонерним товариством «Югтранс».

11.          Визнати право власності на Богдан А 092Н2, 2007 року випуску, реєстраційний номер АА2066ЕН, обсяг двигуна 4570 куб.см, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092H27B002275, номер двигуна 556827 за Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»(65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 03114945).

12.          Визнати право власності на автобус «Богдан А 092.02»міський, реєстраційний номер АА0085АА, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 куб.см, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B001809, номер двигуна 537079 за Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»(65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 03114945).

13.          Визнати право власності на автобус «Богдан А 092.02»міський, реєстраційний номер АА0061АА, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 куб.см, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B000787, номер двигуна 490409 за Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»(65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 03114945).

14.          Визнати право власності на автобус «Богдан А 092.02»міський, реєстраційний номер АА0063АА, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 куб.см, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B000823, номер двигуна 491438 за Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»(65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 03114945).

15.          Визнати право власності на автобус «Богдан А 092.02»міський, реєстраційний номер АА0062АА, 2007 року випуску, обсяг двигуна 4570 куб.см, жовтого кольору, номер кузова Y7BA092027B000824, номер двигуна 491446 за Відкритим акціонерним товариством «Югтранс»(65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 03114945).

16.          Стягнути з ТОВ «АТП «Південне»(65037, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, вул. Виноградна, 22, код ЄДРПОУ 30559650) на користь Відкритого акціонерного товариства «Югтранс»(65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 03114945) державне мито –42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 гривень.

17.          Стягнути з ТОВ «Богдан-Лізинг»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87, код ЄДРПОУ 32960732) на користь Відкритого акціонерного товариства «Югтранс»(65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 03114945) державне мито –42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 гривень.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя                                                                                       Торчинська Л.О.

Повне рішення складено 09.03.2011р.