Рішення

від 23.02.2011 по справі 40/335-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІ ВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. ка нцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2011 р. Справа № 40/335-10

вх. № 10860/4-40

Суддя господарського суд у Шатерніков М.І.

при секретарі судового зас ідання Вишневський О.В.

за участю представників ст орін:

позивача - ОСОБА_1 (довір еність № 1744 від 23.10.2010р.);

відповідача - Брагіна А.В . (довіреність № 5695 від 31.12.2010р.);

розглянувши справу за поз овом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Сєвєродонецьк Л уганської області,

до Публічного акціонер ного товариства "УкрСиббанк" , м.Харків,

про визнання недійсним дог овору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особ а - підприємець ОСОБА_3, м.Сє вєродонецьк Луганської обла сті, звернувся до господарсь кого суду з позовною заявою п ро визнання недійсним Догово ру кредиту № 11112235000 від 01.02.2007р., який було укладено між позивачем та відповідачем - Публічним а кціонерним товариством "УкрС иббанк" із застосуванням ч. 1 с т. 216 Цивільного кодексу Украї ни. Позивач також просить виз нати недійсним Договір іпоте ки від 01.02.2007р., який було укладен о між сторонами, а також зняти заборону на відчуження і вив ести з реєстру обтяжень неру хомого майна, об'єкт нерухомо сті (трьохкімнатна квартира) , що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського су ду Харківської області від 14.1 2.2010р. (суддя Хотенець П.В.) за вищ евказаним позовом було поруш ено провадження у справі № 40/335-10 та розгляд справи п ризначено на 23.12.2010р. о 10:00 год.

У зв'язку з неявкою представ ників сторін у призначене су дове засідання, розгляд спра ви № 40/335-10 було відкладено на 24.01.201 1р. об 11:30 год.

20.01.2011р. відповідач надав чере з канцелярію суду заяву, в які й просить суд застосувати по зовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог .

У відзиві на позовну заяву, який було також надано до суд у 20.01.2011р., відповідач проти позо ву заперечує в повному обсяз і.

Ухвалою господарського су ду Харківської області від 24.0 1.2011р. було задоволено клопотан ня позивача про витребування у відповідача відомостей ст осовно сплат позивачем в рах унок погашення заборгованос ті за договором кредиту грош ових коштів з зарахуванням п ені, строку сплат, розміру спл ат, розподілення цих грошови х сум відповідачем (тіло кред иту, штрафні санкції, тощо). У з адоволенні клопотання позив ача про витребування у відпо відача банківських ліцензій відмовлено. Розгляд заяви ві дповідача про застосування п о справі позовної давності в ідкладено до наступного судо вого засідання. Розгляд спра ви відкладено на 09.02.2011р. о 10:00 год.

У зв'язку з хворобою судді Х отенця П.В. станом на 09.02.2011р., пров едено повторний автоматични й розподіл справи, за результ атами якого справу № 40/335-10 перед ано до розгляду судді Шатерн ікову М.І.

В судовому засіданні, яке ві дбулося 09.02.2011р., представник поз ивача підтримав позовні вимо ги у повному обсязі та надав п исьмові заперечення на відзи в відповідача, які було оглян уто та долучено судом до мате ріалів справи.

У зв'язку із закінченням вст ановленого законом строку ро згляду справи та необхідніст ю надання додаткових доказів , що мають суттєве значення дл я вирішення спору по суті, сто рони звернулись до суду з узг одженим клопотанням про прод овження строку розгляду спра ви за межами, встановленими с т. 69 Господарського процесуал ьного кодексу України.

Клопотання сторін було зад оволено судом та строк розгл яду справи продовжено на 15 дні в - по 28.02.2011р.

У судовому засіданні була о голошена перерва до 23.02.2011р. до 10:0 0 год. для дослідження матеріа лів справи та наданих сторон ами документів.

Судом було встановлено, що р азом з позовною заявою позив ачем було надано до суду заяв у про забезпечення позову, в я кій позивач просить суд зобо в'язати призупинити нарахува ння відсотків за Договором к редиту № 11112235000 від 01.02.2007р. та припи нити здійснювати погашення з а договором кредиту на умова х, визначених договором кред иту № 11112235000 від 01.02.2007р.

Розглянувши заяву позивач а про вжиття заходів до забез печення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення, в иходячи з наступного.

Статтею 65 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и встановлено, що з метою забе зпечення правильного і своєч асного вирішення господарсь кого спору суддя вчиняє в нео бхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгля ду, зокрема, вирішує питання п ро вжиття заходів до забезпе чення позову.

Відповідно до ст. 66 Господар ського процесуального кодек су України, за заявою сторони , прокурора чи його заступник а, який подав позов, або з своє ї ініціативи суд має право вж ити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій ста дії провадження у справі, якщ о невжиття таких заходів мож е утруднити чи зробити немож ливим виконання рішення госп одарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу Укра їни, позов забезпечується, зо крема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що нал ежать відповідачеві, заборон ою відповідачеві вчиняти пев ні дії, що стосуються предмет у спору.

Відповідно до інформаційн ого листа Вищого господарськ ого суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, с уд, при вирішенні питання про забезпечення позову має зді йснити оцінку обґрунтованос ті доводів заявника щодо нео бхідності вжиття відповідни х заходів з урахуванням тако го:

розумності, обґрунтованос ті і адекватності вимог заяв ника щодо забезпечення позов у; забезпечення збалансовано сті інтересів сторін, а також інших учасників судового пр оцесу; наявності зв' язку мі ж конкретним заходом до забе зпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи с проможний такий захід забезп ечити фактичне виконання суд ового рішення в разі задовол ення позову; імовірності утр уднення виконання або невико нання рішення господарськог о суду в разі невжиття таких з аходів; запобігання порушенн ю у зв' язку із вжиттям таких заходів прав та охоронювани х законом інтересів осіб, що н е є учасниками даного судово го процесу.

Адекватність заходу до заб езпечення позову, що застосо вується господарським судом , визначається його відповід ністю вимогам, на забезпечен ня яких він вживається. Оцінк а такої відповідності здійсн юється, зокрема, з урахування м співвідношення права (інте ресу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення а решту, або майнових наслідкі в заборони відповідачеві вчи няти певні дії.

З урахуванням викладеного , суд дійшов висновку про те, щ о заява позивача не обґрунто вана належними доказами та п озивачем не доведено, що невж иття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зро бити неможливим виконання рі шення господарського суду.

На підставі викладеного, су д відмовляє у задоволенні кл опотання позивача, як необґр унтованому.

Розглянувши матеріали спр ави, вислухавши пояснення пр едставників сторін, суд вста новив наступне.

01.02.2007р. між позивачем та відпо відачем був укладений Кредит ний договір № 11112235000 про надання у тимчасове користування на умовах строковості, платнос ті та цільового характеру ви користання, грошових коштів в іноземній валюті - долар США (п.1.1. Договору кредиту). Згідно Договору кредиту, позивачу б ув наданий кредит в сумі 31420,00 до ларів США, зі сплатою 12,3 % річни х (п. 1.3.1 Договору), з щомісячним п огашенням заборгованості, зг ідно із графіком погашення к редиту (Додаток № 2 до Договору ).

За умовами Кредитного дого вору, кредит був наданий пози вачу для поповнення обігових коштів строком до 01.02.2018р. (п. 1.2.1.).

В забезпечення кредитних з обов'язань перед відповідаче м з позивачем 01.02.2007р. був укладе ний Договір іпотеки, реєстра ційний № 476, за яким позивачем б уло надано відповідачу в зас таву житлове приміщення, трь охкімнатна квартира, що розт ашована за адресою: АДРЕСА_ 1 (п.1.1. Договору іпотеки), з виз наченою сторонами заставною вартістю предмету іпотеки - 21 1564,00 грн.

Відповідно до умов Договор у кредиту, позивач (позичальн ик) взяв на себе зобов'язання з абезпечувати повернення кре диту, відсотків за фактичний час його використання у визн ачений термін в іноземній ва люті, долар США. Також позивач у відповідності з Договором кредиту, повинен був щомісяц я надавати відповідачу кошти в іноземній валюті - долар США , за користування кредитом дл я погашення заборгованості з а Договором кредиту, та сплат и відсотків.

Позивач зазначає, що уклада ний між сторонами Договір кр едиту, на вищезазначених умо вах, суперечить діючому зако нодавству України, оскільки в порушення ст. 3 Декрету Кабін ету Міністрів "Про систему ва лютного регулювання та валют ного контролю" № 15-93 від 19.02.1993р., кр едит був наданий в іноземній валюті, а не в національній ва люті України, яка є єдиним зак онним засобом платежу на тер иторії України. Також позива ч вказує, що відповідачем пор ушено вимоги підпункту "г" пун кту 4 ст. 5 того ж Декрету, а саме використано іноземну валюту , як засіб платежу без індивід уальної ліцензії НБУ, що не до пускається.

Надаючи правову кваліфіка цію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та пра вових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд ви ходить з наступного.

Статтями 6, 627 Цивільного Коде ксу України передбачено, що с торони є вільними в укладенн і договору, виборі контраген та та визначенні умов догово ру з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільн ого законодавства, звичаїв д ілового обороту, вимог розум ності та справедливості. Змі ст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та ум ови, які є обов'язковими відпо відно до актів цивільного за конодавства згідно ст. 628 Циві льного кодексу України.

Одним із загальних принцип ів цивільного законодавства є принцип свободи договору, я кий втілюється в положеннях ст.ст. 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору вк лючає й вільне визначення ст оронами його умов, де фіксуют ься права та обов'язки учасни ків.

Відповідно умов кредитног о договору підписанням цього договору, позивач свідчив пр о те, що повністю розуміє всі у мови договору, свої права та о бов'язки за договором і погод жується з ними.

Крім того, для отримання кре дитних коштів позивач мав мо жливість обрати будь-яку інш у з належною діловою репутац ією банківську або кредитну установу, зареєстровану у пе редбаченому законодавством порядку та яка має відповідн і дозволи, ліцензії тощо, але в се ж таки звернувся з цього пр иводу саме до відповідача, що підтверджує усвідомлення по зивачем своїх дій при укладе нні кредитного договору.

Про згоду Фізичної особи - п ідприємця ОСОБА_3 з умовам и укладеного кредитного дого вору також свідчить і те, що з моменту укладення договору в ін протягом певного часу нал ежним чином виконував умови кредитного договору, вчасно, в повному обсязі сплачував г рошові кошти за користування кредитом та до моменту зверн ення до суду не висловлював с вою незгоду/заперечення з ум овами кредитного договору.

При укладенні кредитного д оговору позичальнику були ві домі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, я кі б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для се бе умовах. Укладаючи кредитн ий договір, сторона з'ясовує, н а яких умовах він укладаєтьс я, а відтак з власної ініціати ви на момент отримання кошті в визначає для себе правила п одальшої поведінки, які в под альшому не мають безпідставн о змінюватися на вимогу одні єї зі сторін.

Згідно ст. 1046 Цивільного коде ксу України, за договором поз ики одна сторона (позикодаве ць) передає у власність другі й стороні (позичальникові) гр ошові кошти або інші речі, виз начені родовими ознаками, а п озичальник зобов'язується по вернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму по зики) або таку ж кількість реч ей того ж роду та такої ж якост і. Відповідно до статті 1054 Циві льного кодексу України за кр едитним договором банк або і нша фінансова установа (кред итодавець) зобов'язується на дати грошові кошти (кредит) по зичальникові у розмірі та на умовах, встановлених догово ром, а позичальник зобов'язує ться повернути кредит та спл атити проценти.

Умовами кредитного догово ру передбачено зобов'язання банку надати кредит відповід но до умов договору, кредит бу в наданий Фізичній особі - під приємцю ОСОБА_3 в повному обсязі, що він і не заперечує в позовній заяві.

У кредитному договорі сума , яка підлягає поверненню, заз начена в іноземній валюті, а н е у гривні без еквівалента в і ноземній валюті. Також креди тний договір не містить умов щодо можливості (альтернати вного вибору) повернення кре диту в іншій валюті, ніж та, в я кій він був отриманий позича льником.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 Цивіль ного кодексу України, викори стання іноземної валюти, а та кож платіжних документів в і ноземній валюті при здійснен ні розрахунків на території України за зобов'язаннями до пускається у випадках, поряд ку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчими актами, що вс тановлюють право банку здійс нювати операції в іноземній валюті, є Закон України "Про ба нки і банківську діяльність" , Декрет Кабінету Міністрів У країни "Про систему валютног о регулювання і валютного ко нтролю", Закон України "Про Нац іональний банк України". Зазн ачені нормативні акти визнач ають, що банк має право здійсн ювати свою діяльність на під ставі виданої НБУ ліцензії.

Відповідно до ст. 47 Закону Ук раїни "Про банки і банківську діяльність", на підставі банк івської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених кошті в від свого імені, на власних у мовах та на власний ризик.

Частиною 1 ст. 47 Закону Україн и "Про банки і банківську діял ьність" розміщення залучених від свого імені визнається к редитною операцією. Відповід но до ст. 2 Закону України "Про б анки і банківську діяльність ", банк на підставі банківсько ї ліцензії має право здійсню вати кредитування в іноземні й валюті.

Нормою ст. 5 Декрету Кабінет у Міністрів України "Про сист ему валютного регулювання і валютного контролю" передбач ено, що Національний банк Укр аїни видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійс нення валютних операцій, які підпадають під режим ліценз ування згідно з цим Декретом . Генеральні ліцензії видают ься комерційним банкам та ін шим фінансовим установам Укр аїни, національному оператор у поштового зв'язку на здійсн ення валютних операцій, що не потребують індивідуальної л іцензії, на весь період дії ре жиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії вида ються резидентам і нерезиден там на здійснення разової ва лютної операції на період, не обхідний для здійснення тако ї операції.

Відповідно до п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету, індивідуальної ліце нзії потребують, в тому числі , операції щодо: надання і одер жання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термі ни і суми таких кредитів пере вищують встановлені законод авством межі; використання і ноземної валюти на території України як засобу платежу аб о як застави.

Водночас, відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видач і Національним банком Україн и індивідуальних ліцензій на використання іноземної валю ти на території України як за собу платежу, використання і ноземної валюти як засобу пл атежу без ліцензії дозволяєт ься: якщо ініціатором або оде ржувачем за валютною операці єю є уповноважений банк (ця но рма стосується лише тих опер ацій уповноваженого банку, н а здійснення яких Національн ий банк видав йому банківськ у ліцензію та письмовий дозв іл на здійснення операції з в алютними цінностями).

Матеріалами справи встано влено наявність у Акціонерн ому комерційному інноваційн ому банку "УкрСиббанк" Банків ської ліцензії № 75 від 24.12.2001р., ви даної Національним банком Ук раїни на право здійснення ба нківських операцій, визначен их ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону Укр аїни "Про банки та банківську діяльність", дозволи № 75-2, № 75-3 на право здійснення операцій, в изначених п.п. 1-4 ч. 4 ст. 47 Закону У країни "Про банки та банківсь ку діяльність" згідно з додат ками до цих дозволів, додатки до дозволу з переліком опера цій, які має право здійснюват и Банк, у тому числі операції з валютними цінностями.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 5.3. глави 5 Поло ження про порядок видачі бан кам банківських ліцензій, пи сьмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операц ій, затвердженого постановою Правління Національного бан ку України № 275 від 17.07.2001р., письмо вий дозвіл Національного бан ку України на здійснення опе рацій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на з дійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету М іністрів України від 19.02.1993р. № 15-9 3 "Про систему валютного регул ювання і валютного контролю" . Тобто, письмові дозволи за № 75-2 та № 75-3 надають відповідачу п раво здійснювати операції з валютними цінностями, та згі дно з п. 5.3 глави 5 Положення № 275, є генеральною ліцензією на зд ійснення валютних операцій у розумінні ст. 5 Декрету, про що також зазначено в листі Наці онального банку України від 15.10.2010р. № 28-313/3303-18036.

Станом на час вчинення спір ного правочину і досьогодні межі, про які йдеться в п.п. в), г ) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міні стрів України "Про систему ва лютного регулювання і валютн ого контролю" (щодо термінів і сум валютних кредитів перев ищення яких потребує ліцензі ї) не визначені. Отже законода вчого припису, який міг би бут и наразі порушений операцією з видачі валютного кредиту, н е існує.

Така правова позиція суду у згоджується із позицією Наці онального банку України, вик ладеною у листі від 07.12.2009р. № 13-210/7871 -22612 "Про правомірність, укладан ня кредитних договорів в іно земній валюті". НБУ, зокрема, р оз'яснив, що, оскільки на сього дні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/о держання кредитів в іноземні й валюті, то операція з наданн я банками кредитів в іноземн ій валюті не потребує індиві дуальної ліцензії.

Згідно листа Національног о банку України № 18-311/5472 від 27.10.2010р. , за відсутності нормативних умов для застосування режим у індивідуального ліцензува ння щодо вказаних операцій, є диною правовою підставою для здійснення банками кредитув ання в іноземній валюті згід но з вимогами ст. 5 Декрету Каб інету Міністрів України "Про систему валютного регулюван ня і валютного контролю" є ная вність у банку генеральної л іцензії на здійснення валютн их операцій, отриманої у вста новленому порядку.

Така позиція Національног о банку України підтверджена Висновком науково-правової експертизи Інституту держав и і права імені В.М.Корецько го Національної академії н аук України щодо правових пі дстав надання кредитів в іно земній валюті від 09.11.2006р., згідн о з яким відповідно до норм ст .ст. 192, 533, 1054 Цивільного кодексу У країни, ст. 198 Господарського к одексу України, ст.ст. 32, 44 Закон у України "Про національний б анк України", ст.ст. 2, 47, 49 Закону У країни "Про банки і банківськ у діяльність", ст.ст. 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послу ги та державне регулювання р инків фінансових послуг", ст.с т. 1, 3, 5 Декрету Кабінету Мініст рів України "Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю", банки та інші фіна нсові установи, які у встанов леному порядку отримали гене ральну ліцензію НБУ на здійс нення валютних операцій, маю ть достатні юридичні підстав и та законне право для наданн я резидентам України кредиті в в іноземній валюті.

Таким чином, банк має право здійснювати операції з інозе мною валютою, у тому числі опе рації з надання кредитів в ін оземній валюті на підставі о триманої від Національного б анку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валют них операцій, а тому вираженн я в іноземній валюті грошово го зобов'язання за кредитним договором відповідає вимога м законодавства.

У відповідності до ст. 15, 16 Цив ільного кодексу України, виз нання правочину недійсним є одним із способів захисту ци вільного права та інтересу у разі його порушення, невизна ння або оспорювання. Аналогі чно, ст. 20 Господарського коде ксу України передбачає можли вість визнання недійсними го сподарських угод з підстав, п ередбачених законом з метою захисту прав і законних інте ресів суб'єкта господарюванн я.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивіль ного кодексу України, підста вою недійсності правочину є недодержання в момент вчинен ня правочину стороною (сторо нами) вимог, які встановлені ч астинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Коде ксу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, з міст правочину не може супер ечити цьому Кодексу, іншим ак там цивільного законодавств а, а також моральним засадам с успільства.

Зазначені положення Цивіл ьного кодексу України узгодж уються з положеннями ч. 1 ст. 207 Г осподарського кодексу Украї ни, відповідно до якої господ арське зобов'язання, що не від повідає вимогам закону, або в чинено з метою, яка завідомо с уперечить інтересам держави і суспільства, або укладено у часниками господарських від носин з порушенням хоча б одн им з них господарської компе тенції (спеціальної правосуб 'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відпові дного органу державної влади визнано судом недійсним пов ністю або в частині.

Отже, господарський догові р, в т.ч. спірний Кредитний дог овір № 11112235000 від 01.02.2007р. та Договір іпотеки від 01.02.2007р., можуть бути визнані недійсними за наявн ості двох умов: перша - це пору шення ним прав та/або охороню ваних законом інтересів пози вача; друга - це наявність пере дбачених законом підстав для визнання договору недійсним .

Така правова позиція суду в ідповідає п. 7 та п. 5 Постанови П ленуму Верховного Суду Украї ни від 06.11.2009р. № 9 "Про судову прак тику розгляду цивільних спра в про визнання правочинів не дійсними", якими передбачено , що правочин може бути визнан ий недійсним лише з підстав, в изначених законом, та із заст осуванням наслідків недійсн ості, передбачених законом. В имога про визнання оспорюван ого правочину недійсним та п ро застосування наслідків йо го недійсності, а також вимог а про застосування наслідків недійсності нікчемного прав очину може бути заявлена як о днією зі сторін правочину, та к і іншою заінтересованою ос обою, права та законні інтере си якої порушено вчиненням п равочину.

Таким чином, позивач в силу викладеного та відповідно ст . 4-3 та ст. 33 Господарського проц есуального кодексу України ( судочинство у господарських судах здійснюється на засад ах змагальності; сторони та і нші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої в имоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставин и, на які вона посилається як н а підставу своїх вимог і запе речень) зобов' язаний довест и за допомогою належних та до пустимих доказів факт поруше ння спірним правочином його прав та/або охоронюваних зак оном інтересів, а також це ная вність передбачених законом підстав для визнання догово ру недійсним.

Втім, позивачем, ні в позові , ні в письмових поясненнях не доведено яким чином його пра ва та/або інтереси порушують ся спірними правочинами - Кре дитним договором № 11112235000 від 01.02.20 07р. та Договором іпотеки від 01.0 2.2007р.

Не наведено з цього приводу і відповідних обґрунтованих доводів представником позив ача у судових засіданнях. Від сутні в матеріалах справи й і нші докази, які могли б привес ти суд до висновку про наявні сть таких порушень прав, інте ресів позивача.

Так само позивачем не довед ено наявність передбачених з аконом підстав для визнання правочину недійсним. Положен ня норми ч. 1 ст. 203 Цивільного ко дексу України (зміст правочи ну не може суперечити цьому К одексу, іншим актам цивільно го законодавства, а також мор альним засадам суспільства) та норми ч. 1 ст. 227 Цивільного ко дексу України (правочин юрид ичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцен зії), може бути визнаний судом недійсним) потребують наявн ості норми права, котра прямо передбачає необхідність оде ржання індивідуальної ліцен зії на вчинення передбаченої правочином господарської оп ерації (зокрема - надання кред иту в іноземній валюті).

Проте, в даному випадку такі норми відсутні. Натомість, но рмами ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 Цивільно го кодексу України прямо пер едбачена можливість викорис тання іноземної валюти на те риторії України, в тому числі при здійсненні розрахунків за зобов'язаннями у випадках , порядку і на умовах, встановл ених законом. Такою системою спеціальних норм є блок норм ативно-правових актів, які ре гулюють здійснення банківсь кої діяльності та операцій.

Відповідно до ст. 47 Закону Ук раїни "Про банки і банківську діяльність", банки мають прав о розміщати залучені кошти в ід свого імені, на власних умо вах і на власний ризик, здійсн ювати операції з валютними ц інностями. При цьому, відпові дно до ст. 2 вищевказаного зако ну коштами вважаються гроші в національній валюті або ін оземній валюті чи їх еквівал енті.

Нормою ст. 3 Декрету КМУ Укра їни "Про систему валютного ре гулювання і валютного контро лю" встановлено статус валют и України (яка є таким засобом платежу на Україні, що прийма ється для оплати без обмежен ь) і статус іноземної валюти, я ка також є засобом платежу і м оже виступати предметом дого вору. Однак, такі операції маю ть окремий дозвільний порядо к (за умови отримання ліцензі ї НБУ). Зокрема, в п. "в" ч. 4 ст. 5 Дек рету передбачено "надання і о держання резидентами кредит ів в іноземній валюті". При цьо му, якщо терміни і суми таких к редитів не перевищують встан овлених законодавством меж, то ліцензія не вимагається.

В кредитному договорі грош ова сума в іноземній валюті є предметом договору, за корис тування яким позичальник (ві дповідач) зобов'язаний сплач увати відсотки, розмір і поря док сплати яких встановлено договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

З огляду на вищевикладене г осподарський суд приходить д о висновку, що зміст Кредитно го договору не суперечить ви могам діючого законодавства .

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу Укра їни, доказами у справі є будь-я кі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у виз наченому законом порядку вст ановлює наявність чи відсутн ість обставин, на яких ґрунту ються вимоги і заперечення с торін, а також інші обставини , які мають значення для прави льного вирішення господарсь кого спору.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України, кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Таким чином, приймаючи до ув аги, що зміст Кредитного дого вору не суперечить вимогам д іючого законодавства, господ арський суд дійшов висновку, що у суду відсутні підстави д ля визнання недійсними Креди тного договору № 11112235000 від 01.02.2007р. та Договору іпотеки від 01.02.2007р., укладеного між сторонами в з абезпечення виконання зобов 'язань за Кредитним договоро м № 11112235000 від 01.02.2007р.

Відповідно до ст. 256 Цивільно го кодексу України, позовна д авність - це строк, у межах яко го особа може звернутися до с уду з вимогою про захист свог о цивільного права або інтер есу.

Відповідно до ст. 257 Цивільно го кодексу України, загальна позовна давність встановлює ться тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивіль ного кодексу України, сплив п озовної давності, про застос ування якої заявлено стороно ю у спорі, є підставою для відм ови у позові.

Враховуючи те, що про застос ування строку позовної давно сті заявлено відповідачем, с уд вважає, що право на судовий захист прав позивача віднос но визнання недійсними догов орів, укладених 01.02.2007р. сплив 02.02.20 10р.

З урахуванням викладеного , суд вважає за необхідне в зад оволенні позову відмовити по вністю.

Відповідно до ст. 49 Господар ського процесуального кодек су України, державне мито та с удові витрати на інформаційн о-технічне забезпечення судо вого процесу у разі відмови в позові покладаються на пози вача.

На підставі викладеного та керуючись 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 47 Закону Україн и "Про банки і банківську діял ьність", ст.ст. 6, 15, 16, 192, 203, 215, 227, 256, 257, 267, 533, 627 , 628, 1046, 1054 Цивільного кодексу Укр аїни, ст. 207 Господарського код ексу України, ст.ст. 3, 5 Декрету КМУ України "Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю", ст.ст. 1, 4, 12, 21, 32, 33, 43, 44-49, 66-67, 82-85 Господарського процесуал ьного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви п озивача про забезпечення поз ову відмовити.

У позові відмовити повніст ю.

Суддя Шатерніков М.І.

Повне рішення складено "25" лютого 2011 року.