Рішення

від 12.02.2008 по справі 18/267

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/267

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.08                                                                                 Справа №18/267

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство «Хімпоставка», м. Сєвєродонецьк, Луганської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Реал ЛТД», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 57785,33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:                              Сімейко А.М. за дов. від 28.01.2008;

від відповідача:                    Хацков О.М. за дов. від 08.02.2008;

                                        Мєліхов М.І. –директор, паспорт, наказ від 16.02.2004.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 41960, 40 грн. по оплаті вартості клею, поставленого відповідачу за договором поставки від 14.05.2003 № 14/05-Р та неустойки в сумі 15824,93 грн.

У розрахунку, доданому до позовної заяви вказано, що неустойка в сумі 15824,93 грн. не є власно неустойкою, а складається з наступного:

-          штраф в сумі 2098,02 грн. (5 % від суми боргу; на підставі ст. 253 ЦК та п. 66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення);

-          пеня в сумі 6210,14 грн. за 370 днів прострочення (0,04 % за кожен день прострочення від суми боргу; на підставі ст. 253 ЦК та п. 66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення);

-          збитки в сумі 3625,38 грн. (0,04 % за кожен день прострочення від суми боргу; підстави нарахування цих збитків не вказані);

-          збитки в сумі 3891,39 грн. (ставки банку по кредиту).

          Заявою від 29.01.2008 позивач збільшив розмір заявленої до стягнення пені, заявивши до стягнення пеню в сумі 28278,12 грн. (за період прострочення: з 31.05.2003 по 29.01.2008) та додатково на підставі ст. 625 ЦК України заявив нові вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 28113,46 грн. та 3-х процентів річних в сумі 5874,45 грн.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що він господарських відносин з позивачем ніколи не мав. Вказаний позивачем договір є фіктивним, тому що був підписаний колишнім директором відповідача з метою протизаконного одержання грошових коштів відповідача та з метою навмисного доведення відповідача до банкрутства.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          Згідно договору поставки продукції виробничо-технічного призначення від 14.05.2003 № 14/05-Р, укладеному між сторонами за позовом, позивач 15.05.2003 поставив відповідачу клей в асортименті на загальну суму 41960,40 грн., що підтверджується накладною позивача від 15.05.2003 № РН-0000032, яка підписана повноважними представниками сторін за договором, та довіреністю відповідача від 15.05.2003 серії ЯЕП № 822660 (завірені копії цих документів залучені до матеріалів справи).

Відповідач, в свою чергу зобов'язався оплатити товар протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

Однак, відповідач свої обов'язки щодо оплати товару не виконав.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 41960, 40 грн. по оплаті вартості клею, поставленого відповідачу за договором поставки від 14.05.2003 № 14/05-Р та неустойки в сумі 15824,93 грн.

У розрахунку, доданому до позовної заяви вказано, що неустойка в сумі 15824,93 грн. не є власно неустойкою, а складається з наступного:

-          штраф в сумі 2098,02 грн. (5 % від суми боргу; на підставі ст. 253 ЦК та п. 66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення);

-          пеня в сумі 6210,14 грн. за 370 днів прострочення (0,04 % за кожен день прострочення від суми боргу; на підставі ст. 253 ЦК та п. 66 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення);

-          збитки в сумі 3625,38 грн. (0,04 % за кожен день прострочення від суми боргу; підстави нарахування цих збитків не вказані);

-          збитки в сумі 3891,39 грн. (ставки банку по кредиту).

          Заявою від 29.01.2008 позивач збільшив розмір заявленої до стягнення пені, заявивши до стягнення пеню в сумі 28278,12 грн. (на підставі п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення) за період прострочення: з 31.05.2003 по 29.01.2008.

Вказаною заявою позивач одночасно додатково, на підставі ст. 625 ЦК України заявив нові вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 28113,46 грн. та 3-х процентів річних в сумі 5874,45 грн.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що він господарських відносин з позивачем ніколи не мав. Вказаний позивачем договір є фіктивним, тому що був підписаний колишнім директором відповідача з метою протизаконного одержання грошових коштів відповідача та з метою навмисного доведення відповідача до банкрутства.

Відповідач звертався з відповідною заявою про злочин до прокуратури м. Сєвєродонецька (щодо фактів підлогу документів, зловживання службовим становищем колишнім директором відповідача Хацковим А.Н. і директором позивача, які скоєні з метою одержання незаконним шляхом коштів за фіктивним договором) в зв'язку з чим, провадження у справі зупинялося.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

Факт поставки за договором від 14.05.2003 № 14/05-Р позивачем відповідачу вказаного у позовній заяві товару (клею) підтверджується накладною позивача від 15.05.2003 № РН-0000032, яка зі сторони поставщика (позивача) підписана повноважним представником останнього та скріплена печаткою підприємства, а зі сторони одержувача товару (відповідача) підписана особисто директором відповідача Хацковим О.М.

Крім того, одержання продукції відповідачем підтверджується довіреністю останнього від 15.05.2003 серії ЯЕП № 822660, яка оформлена відповідно вимогам діючого законодавства (має усі необхідні реквізити, в тому числі: найменування, кількість та вартість одержуваної продукції, посилання на накладну позивача від 15.05.2003 № РН-0000032; підписи особи, яка одержала довіреність, підписи керівника та головного бухгалтера підприємства, які скріплені печаткою підприємства).

Таким чином, факт поставки позивачем та факт одержання відповідачем клею в асортименті на загальну суму 41960,40 грн. за договором поставки від 14.05.2003 № 14/05-Р підтверджується, самим вказаним договором, специфікацією до нього № 1 від 14.05.2003, накладною позивача від 15.05.2003 № РН-0000032; рахунком позивача від 15.05.2003 № СФ-0000025, податковою накладною позивача від 15.05.2003 № 30 та довіреністю відповідача від 15.05.2003 серії ЯЕП № 822660.

Оригінали вказаних документів досліджувалися судом в судовому засіданні за участю представників сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач свої господарські зобов'язання щодо оплати поставленої продукції не виконав.

Борг відповідача складає 41960,40 грн., що підтверджується вищевказаними матеріалами справи.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 41960,40 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що він господарських відносин з позивачем ніколи не мав, що вказаний договір поставки є фіктивним (тому що був підписаний колишнім директором відповідача з метою протизаконного одержання грошових коштів відповідача та з метою навмисного доведення відповідача до банкрутства) не приймаються судом до уваги в зв'язку з їх безпідставністю.

За заявою відповідача (про підлог документів, зловживання службовим становищем колишнім директором відповідача Хацковим А.Н. і директором позивача, які скоєні з метою одержання незаконним шляхом коштів за фіктивним договором) прокуратурою м. Сєвєродонецька проводилася дослідча перевірка за вказаними відповідачем фактами.

Старшим слідчим прокуратури м. Сєвєродонецька було відмовлено у порушенні кримінальної справи (за вказаною заявою відповідача) за відсутністю ознак складу злочину (постанова від 23.07.2004 та постанова від 27.11.2004 після проведення додаткової перевірки).

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В зв'язку з відсутністю обвинувального вироку суду, яким встановлено факти на які вказує відповідач, його доводи не приймаються судом до уваги.    

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем в зв'язку з чим, на підставі п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,04 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення та у вигляді штрафу у розмірі 5 % суми від сплати якої він ухилився.

Згідно обґрунтованому розрахунку позивача штраф складає 2098,02 грн.

Вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 28278,12 грн. (за період прострочення: з 31.05.2003 по 29.01.2008) підлягають частковому задоволенню на суму 3071,50 грн., в зв'язку з необґрунтованим розрахунком пені (необґрунтованим визначенням періоду прострочення).

Позивач заявив до стягнення пеню за період прострочення, який складає більш ніж 4 роки, тоді як згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями (абз. 2 п. 4 Розділу IX «Прикінцеві положення»Господарського кодексу України.

Таким чином, пеню слід розраховувати лише за шість місяців таким чином: 41960,40 грн. (борг) х 0,04 % (розмір пені встановлений п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення) х 183 дні (шість місяців) = 3071,50 грн.

За таких обставин, з відповідача підлягає до стягнення пеня в сумі 3071,50 грн.

          В решті вимог про стягнення пені (до стягнення була заявлена пеня в сумі 28278,12 грн.) слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача (про що вказано в розрахунку доданому до позовної заяви):

-          збитків в сумі 3625,38 грн. (0,04 % за кожен день прострочення від суми боргу; підстави нарахування цих збитків не вказані);

-          збитків в сумі 3891,39 грн. (ставки банку по кредиту),

не підлягають задоволенню в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

          Заявою від 29.01.2008 про збільшення розміру позовних вимог позивач додатково на підставі ст. 625 ЦК України заявив нові вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 28113,46 грн. та 3-х процентів річних в сумі 5874,45 грн.

Вказані додаткові нові вимоги (про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних) не приймаються судом до розгляду, так як згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити  розмір позовних вимог.

          Вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних не є збільшенням розміру позовних вимог, так як такі вимоги в позовній заяві не заявлялися.

Вказані вимоги є новими вимогами, які можуть бути заявлені шляхом пред'явлення позову в загальному порядку.

          Таку позицію також підтримує Вищий господарський суд України (лист ВГСУ від 02.06.2006 № 01-8/1228).

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 471,30 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 69,64 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 11 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Реал ЛТД», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 3-а, ідентифікаційний код 31023101, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство «Хімпоставка», м. Сєвєродонецьк, Луганської області, пр. Советський, 21/23, ідентифікаційний код 30672321, борг в сумі 41960,40 грн. по оплаті вартості клею, поставленого за договором від 14.05.2003 № 14/05-З, штраф в сумі 2098,02 грн., пеню в сумі 3071,50 грн., витрати на державне мито в сумі 471,30 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 69,64 грн.; наказ видати.

3.          В решті позову відмовити.

12 лютого 2008 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 18 лютого 2008 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                В.В. Корнієнко