Постанова

від 21.02.2008 по справі 20-7/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-7/113

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"21" лютого 2008 р.  16:45                                                                      м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

Судді - Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Юренковій І.В.,

за участю представників:

від позивача          -          Вохмянін А.М., представник, довіреність №  638/09 від 10.04.07;

          -          Онущак Н.С., представник, довіреність №  681/09   від 16.04.07;

          -          Аксенов В.В., голова правління, наказ за №  77   від 18.06.2000;

          -          Кудінова В.Д., представник, довіреність № 492/09 від 18.02.2008;

від відповідача          -          Федченко Д.Ю., головний державний податковий ревізор-інспектор відділу контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД, довіреність №  2444/10-0 від 16.04.07;

          -          Шинкаренко О.П., головний державний податковий інспектор відділу супроводження справ у судах юридичного управління, довіреність №  1678/10-0 від 16.04.07;

          -          Гармаш О.М., заступник начальника відділу контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД, довіреність №  2943/10-0   від 16.04.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за          Відкритого акціонерного товариства

адміністративним          „Акціонерний Банк „Морський”

позовом          (99001, м.Севастополь, вул. Брестська, 18-А)

до відповідача          Державної податкової інспекції

          у Нахімовському районі м. Севастополя

          (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 74)

про          визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000222200/1 від 18.01.2007 по податку на прибуток в сумі 806059,40 грн., у тому числі: 537059,45 грн. –основного платежу та 268999,95 грн. –фінансових санкцій;

          визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення обов'язку позивача зменшити у 2006 році збитки в сумі 6142987,53 грн. від операцій придбання акцій Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Укрспецсталь” і Відкритого акціонерного товариства „Нефтеоргсинтез”, -

Обставини справи:

26.03.2007 (вх.№810) Відкрите акціонерне товариство „Акціонерний Банк „Морський” звернулось до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про:

- визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000222200/1 від 18.01.2007 по податку на прибуток в сумі 806059,40 грн., у тому числі: 537059,45 грн. –основного платежу та 268999,95 грн. –фінансових санкцій;

- визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення обов'язку позивача зменшити у 2006 році збитки в сумі 6142987,53 грн. від операцій придбання акцій Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Укрспецсталь” і Відкритого акціонерного товариства „Нефтеоргсинтез”, з посиланням на статтю 19 Конституції України, підпункт 4.4.1 статті 4 і підпункт 5.2.5 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пункт 7.6. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м.Севастополя (далі - ДПІ) у період з 18.09.2006 по 27.10.2006 проведена виїзна  планова документальна перевірка ВАТ „АБ „Морський” з питань дотримання   вимог   податкового,   валютного   та   іншого   законодавства   за   період   з 01.04.2004 по  30.06.2006.  За результатами  перевірки  складений  акт №1870/10/22-Ю748213 від 03.11.2006, який підписаний керівництвом ВАТ „АБ „Морський” із запереченнями (далі - акт перевірки). На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222200/0 від 16.11.2006 на суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 806059,40 грн., у тому числі 537059,45 грн. основного платежу і 268999,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Апеляційне оскарження позивача не задоволено, податкове повідомлення-рішення №0000222200/0 від 16.11.2006 залишено без змін суми податкового зобов'язання і фінансових санкцій, у зв'язку з чим, 18.01.2007 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000222200/1 на суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 806059,40 грн., у тому числі 537059,45 грн. основного платежу і 268999,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає податкове   повідомлення-рішення   №0000222200/1   від 18.01.2007 року протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, так як у періоді, що перевірявся відповідачем, ВАТ „АБ „Морський” здійснював операції з векселями, зокрема, в фінансовому обліку ВАТ „АБ „Морський” відображені операції врахування векселів.

В акті перевірки відповідачем зроблений висновок про те, що кредитні операції врахування векселів ВАТ „АБ „Морський” необґрунтовано відображав у окремому обліку операцій з купівлі-продажу цінних паперів за ціною придбання та продажу векселів.

Висновок відповідача, що операції з врахування векселів, за якими ВАТ „АБ „Морський”   здійснює врахування векселів та відображає в бухгалтерському обліку тільки у кредитному портфелі, є звичайними кредитними операціями по видачі коштів у борг і доходи від таких операцій врахування векселів повинні відображатись відповідно підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994.

Всі враховані векселі були продані в періоді, який перевірявся відповідачем, третім особам, що підтверджується договорами купівлі-продажу векселів №6/Т від 30.03.2005, № 2/Т від 22.06.2004, №63/1707/-1Т від 17.06.2006, №ТОЗ від 06.04.2004, №6/Т; Т24 від 05.10.2004.

Позивач визначив, що при виконанні договорів врахування векселів та їх подальшого продажу третім особам ВАТ „АБ „Морський” здійснював операції з цінними паперами, а не кредитування векселедержателів із наступним поверненням позик, як помилково вважає відповідач.

Доходи по договорам купівлі-продажу цінних паперів, у силу прямого припису закону ВАТ „АБ „Морський” був зобов'язаний відображати в окремому податковому обліку, як це передбачено спеціальними правилами підпункту 7.6.1 пункту 7.6 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994.

Позивач не згоден з висновками відповідача, що  ВАТ „АБ „Морський” порушені  норми підпунктів 12.2.1, 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 у частині безпідставного віднесення на валові витрати сум амортизованого дисконту (як складової страхового резерву, створеного для відшкодування можливих втрат по основному боргу за врахованим векселям), з тих підстав, що  нараховуючи страховий резерв за врахованими векселями виходячи з врахованої вартості векселя та амортизації дисконту ВАТ „АБ „Морський” діяв у строгій відповідності з нормами підпункту 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 та методикою, яка встановлена Національним банком України.

Позивач вважає дії відповідача, які установлюють за обов'язок ВАТ „АБ „Морський” відобразити у своєму податковому обліку за 2006 рік зменшення збитків у сумі 6142987,53 грн. по анульованим акціям підприємств-банкрутів протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 27.03.2007 в порядку статей 107, 110 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито провадження по адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду (т.1 арк.с.1-2).

Відповідач у відзиві (вх.№11929), запереченнях (вх.№11929) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що позивач завищив збитки банку від операцій з акціями та іншими корпоративними правами в 2005 році, першому кварталі 2006 року та першому півріччі 2006 року, занизив банківський валовий дохід від здійснення банківських операцій в 2004 та 2005 роках, що призвело до заниження податку на прибуток.

Відповідач вважає посилання позивача на окремі норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, постанови Правління Національного Банку України від 16.12.2002 № 508 та постанови Правління Національного Банку України від 06.007.2000 № 279, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.08.2000  за № 474/4695, та висновок позивача про те, що операції врахування векселів визначаються законодавством як операції з цінними паперами та за своєю суттю не є кредитними, віднесення до складу валових витрат сум амортизованого дисконту, як складової страхового резерву, сформованого для відшкодування можливих витрат по основному боргу за врахованими векселями, такими, що не засновані на нормах закону та спростовуються фактичними обставинами справи; зазначив, що діючі норми податкового законодавства не містять обов'язку суб'єктів господарювання щодо корегування їх валових витрат за придбаними цінними паперами у зв'язку з ліквідацією емітентів таких цінних паперів, якщо акціонер не приймав участь в процедурі банкрутства; відповідно до п.1 договорів врахування векселів ВАТ „.АБ „Морський” здійснює кредитування векселедержателів шляхом врахування векселя зі здійсненням проводки Дт 2020 „Кредити, які надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання” Кт 3541; фактично враховані векселі обліковуються у кредитному портфелі банку; у податковому обліку на суму заборгованості за врахованими векселями КП „Агроремтехустройство” та ВАТ „Тиврівське районне підприємство „Агромаш” ВАТ „АБ „Морський” формує страховий резерв для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями (з віднесенням суми страхового резерву до складу валових витрат), при цьому в портфелі цінних паперів на продаж зазначені враховані векселя не обліковуються; у фінансовому обліку операції з врахування векселів ВАТ „АБ „Морський” визнає як кредитні, відображаючи їх виключно у кредитному портфелі з нарахуванням страхового резерву під нестандартну заборгованість на підставі Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків; доходи від операцій з врахування векселів повинні відображатись відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якому валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами; віднесення до складу валових витрат номінальної вартості врахованих векселів при одночасному віднесенні до валових витрат сум сформованого страхового резерву під нестандартну заборгованість по операціям врахування зазначених цінних паперів є подвоєнням суми валових витрат банку від здійснення фактично одної операції, що суперечить вимогам діючого податкового законодавства; до заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, згідно з п.1.4 цього Положення належать, зокрема, кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, та сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2020, 2026 КА, 2027, 2092); договорами врахування векселів передбачено, що ВАТ „АБ „Морський” здійснює кредитування векселедержателя шляхом врахування векселя; сумою врахування у договорах визначена сума придбання векселя банком; сумою наданого кредиту векселедержателю (основним боргом) за договорами врахування векселів є сума, фактично сплачена ВАТ „АБ „Морський” векселедержателю; ризик неповернення основного боргу банк несе лише в розмірі фактичної суми придбання векселя (за фактично наданими векселедержателю коштами); номінальна вартість за врахованими векселями у відповідності до п.п.7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.1.2 Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України не може визначатися основним боргом за операцією врахування векселю, у зв'язку з чим у цьому випадку віднесення до валових витрат сформованого страхового резерву на суму, яка перевищує суму придбання векселя (суму фактично наданого кредиту), не відповідає вимогам податкового законодавства; доводи  позивача про відсутність в законодавстві норм щодо встановлення обов'язку суб'єктів  господарювання в проведенні корегування валових витрат за придбаними та не реалізованими акціями у зв'язку з ліквідацією їх емітента суперечать вимогам п.5.1, п.5.10 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та приписам Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій; вважає, що підстави для застосування ВАТ „АБ „Морський” положень п.п.7.8.9 п.7.8 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відсутні, оскільки позивачем при перевірці документально не був підтверджений факт його участі у розподілі майна ВАТ „Металургійний комбінат „Укрспецсталь” та ВАТ „Нафтооргсінтез”, які були ліквідовані ще у 2005 році; просить в задоволенні позову відмовити (т.2 арк.с.1-4, 108-113).

Ухвалою суду від 21.05.2007 по справі призначалась судова бухгалтерсько-економічна експертиза, проведення якої доручено Науково-дослідному Експертно-криміналістичному центру при ГУ УМВД (т.2 арк.с.201-206).

02.10.2007 (вх.№43431) справа № 20-7/113 повернулась на адресу господарського суду м. Севастополя з висновком № 53 судово-економічної експертизи від 20.09.2007.

03.10.2007 повістками (вих.№№ 11928/п, 11929/п) сторони викликались для вирішення питання в порядку  частини п'ятої статті 156 КАСУ про поновлення провадження по справі (т.3 арк.с.50, 51).

23.10.2007 усною ухвалою провадження по справі поновлено, про що зроблено запис в протоколі судового засідання від 23.10.2007 (т.4 арк.с.64-66).

Ухвалою суду від 23.10.2007 провадження у адміністративній справі № 20-7/113 зупинено до 06.11.2007 до 09 год. 00 хв. згідно пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю сформувати питання для проведення додаткової експертизи, так як висновок судово-економічної експертизи № 53 від 20.09.2007 не містить відповіді на всі питання, поставлені в ухвалі суду від 21.05.2007, частина висновків суперечлива за клопотанням позивача (т.4 арк.с.67-68).

Від позивача надійшло клопотання (вх.№49488) про призначення додаткової експертизи, так як вважає висновок Науково-дослідного Експертно-криміналістичного центру при ГУ УМВД № 53 від 20.09.2007 не містить відповідей щодо всіх поставлених питань та є неповним, з наданням переліку питань,  відповідно до п.п. 127-131 „Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз”, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (в редакції Наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5), які уточнюють питання, поставлені ухвалою господарського суду м. Севастополя від 21.05.2007 по справі № 20-7/113 (т.4 арк.с.73-74).

Представник відповідача надав клопотання (вх.№ 49831) про постановлення питань на вирішення додаткової  експертизи (т.4 арк.с.75).

Згідно зі статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд забезпечує докази, зокрема, призначенням експертизи.

Статтею 81 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Частиною першою статті 85 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Згідно з положеннями пункту 3 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі призначення судом експертизи - до одержання її результатів.

Ухвалою суду від 06.11.2007 по справі призначалась додаткова судова бухгалтерсько-економічна експертиза з метою перевірки доводів позивача, які оспорюються відповідачем, оскільки для вирішення цього питання необхідні спеціальні знання, виклавши частину запитань в іншій формі з урахуванням „Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз”, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (в редакції Наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5), проведення якої доручено Науково-дослідному Експертно-криміналістичному центру при ГУ УМВД, зупинено провадження у справі (т.4 арк.с.73-84).

В порядку статей 150, 156 в судовому засіданні оголошувалась перерва, провадження по справі зупинялось та поновлювалось.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

З'ясовані наступні обставини:

03.11.2006 за результатами перевірки позивача в період з 18.09.2006 по 27.10.2006 за період з 01.04.2004 по 30.06.2006 складено Акт № 1870(10)22-009/20748013 з Додатками, який підписано з запереченнями (т.1 арк.с.37-151).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення порядку ведення податкового обліку:

- П.п. 4.1.2   п. 4.1. ст. 4     Закону України № 334/94-ВР від 28.12.94 «Про оподаткування прибутку   підприємств»  із   змінами   та   доповненнями      в   частині   невключення  ВАТ АБ «Морський»до складу валового доходу суми отриманого дисконту від кредитних операцій з врахування векселів;

- п.п. 12.2.1. п.п. 12.2.2 ст. 12 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.94 „Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями у частині формування ВАТ АБ «Морський»страхового резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банка, під нестандартну заборгованість за врахованими векселями, яка складається з суми придбання векселю (наданого кредиту) та суми амортизованого дисконту;

- пп. 12.2.1. 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями у частині формування страхового резерву у податковому обліку АБ «Морський»під аваль векселя;

- п.п.7.6.1.,  п.п.7.6.2. п.7.6. ст.7 Закону України від 28.12.1994. №334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) в частині завищення ВАТ АБ "Морський" збитків від операцій з акціями та іншими корпоративними правами, а саме включення до складу від'ємного фінансового результату попереднього звітного року вартості придбаних акцій в минулих періодах та які не приймають участі у визначенні фінансового результату у майбутніх звітних періодах по ліквідованим емітентам реєстрація акцій яких скасована Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

- п.п.7.6.1., п.п.7.6.2., п.п.7.6.3., п.п.7.6.4. п.7.6. ст.7 Закону України від 28.12.1994. №334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) в частині включення до складу окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами сум кредитів, які оподатковуються відповідно до п.п.7.9.1. п.п.7.9.2 Закону України від 28.12.1994. №334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями);

Перевіркою встановлено, що кредитні операції з врахування векселів ВАТ АБ «Морський»відображав у окремому обліку операцій з купівлі-продажу цінних паперів (додаток К2 Декларації), за ціною придбання та продажу векселів.

П.п.6.1 ст. 6  Положення   НБУ №  508  від   16.12.02  «Про  порядок здійснення  банками операцій з векселями в національній валюті на території України»визначено, що урахування векселів є  формою  кредитування  банком  юридичної або фізичної особи  шляхом  придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі.

П.п. 1.4 Постанови Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 встановлено, що до кредитних операцій банку належать кредити, що надані за врахованими векселями.

П.3 Положення   про  облікову  політику  ВАТ АБ   «Морський»,  затвердженого  протоколом Спостережної ради ВАТ АБ «Морський»№ 136 від 25.12.2003 та № 202 від 11.03.2005 облік врахованих векселів віднесено до кредитних операцій банку.

Договорами врахування векселів передбачено, що ВАТ АБ «Морський»здійснює кредитування Векселедержателя шляхом врахування векселю.

Таким чином, операції з врахування векселів належать до кредитних операцій та доходи банку за операціями  врахування  векселів  повинні  включатися до  складу  валового доходу у відповідності до вимог п.п. 4.1.2   п. 4.1. ст. 4 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994.

Дисконтні доходи згідно п.п. 4.1.2  п. 4.1. ст. 4   Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994  за даними  векселями у   податковому  обліку ВАТ АБ  «Морський”  не відображались.

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.6.1, п.п.7.6.2 п.7.6. ст.7 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 в частині завищення ВАТ „АБ „Морський” збитків від операцій з акціями та іншими корпоративними правами, а саме включення до складу від'ємного фінансового результату попереднього звітного року витрат на придбання акцій в минулих періодах та які не приймають участі у визначенні фінансового результату у майбутніх звітній періодах по ліквідованим емітентам реєстрація акцій яких скасована Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, в результаті чого ВАТ „АБ „Морський” завищені збитки від операцій з акціями та іншими корпоративними правами за 2005 рік в сумі 6142987,53 грн., за І квартал 2006 року в сумі 6142987,53 грн., за півріччя 2006 року в сумі 6142987,53 грн.

ВАТ „АБ „Морський”, відповідно до угод купівлі-продажу цінних паперів, здійснено придбання акцій простих іменних наступних емітентів:

- ВАТ „Металургійний комбінат „Укрспецсталь” (у 2-му та 3-му кварталі 2004 року) у кількості 12782584 шт., загальною  курсовою вартістю 3201820,94 грн.;

- ВАТ „Нафтооргсинтез” (у 4-му кварталі 2004 року) у кількості 12962854 шт., загальною  курсовою вартістю 3240713,50 грн.

Акції ВАТ „МК „Укрспецсталь” в перевіряємому періоді були частково реалізовані у 3-му кварталі 2004 року в сумі 219546,91 грн., за даними податкового обліку (220000,00 грн. за даними договору та акту виконаних робіт) та у 3-му кварталі 2005 року в сумі 80000,00 грн. за даними податкового обліку. Разом за даними податкового обліку в сумі 299546,91 грн.

Від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року за операціями по вищезазначеним емітентам, за даними податкового обліку ВАТ „АБ „Морський” склав 6142987,53 грн.

Згідно з листом Головного управління статистики у м. Києві від 19.09.2006 № 13-3643 ВАТ „Металургійний комбінат „Укрспецсталь” ліквідовано за рішенням арбітражного суду (дата запису 29.08.2005 № 10681170002001761), ВАТ „Нафтооргсинтез” ліквідовано за рішенням арбітражного суду (дата запису 29.08.2005 № 10681170002001766).

За даними зберігача цінник паперів ВАТ АБ "Морський", здійснено списання цінних паперів від 21.12.2005 в зв'язку з Розпорядженням ДКЦПФР про анулювання випуску акцій, а саме:

- ВАТ "Металургійний комбінат "Укрспецсталь" в кількості 11590510шт. (0,25грн.);

- ВАТ "Нафтооргсинтез" в кількості 12962854шт. (0,25грн.).

Відповідно до розпоряджень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку:

- №41-КИ-С  від 28.11.2005 скасована реєстрація випуску акцій  ВАТ  "Металургійний комбінат   "Укрспецсталь";   свідоцтво   про   реєстрацію   випуску  акцій   №112/1/04   від 02.03.04, видане ДКЦПФР, втратило чинність,

- №40-КИ-С від 28.11.2005 скасована реєстрація випуску акцій ВАТ "Нафтооргсинтез"; свідоцтво про реєстрацію випуску акцій №1 11/1/04 від 02.03.04., видане ДКЦПФР втратило чинність.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що ВАТ АБ "Морський" здійснює подвійне відображення витрат в податковому обліку.

Документи, що свідчать про участь ВАТ АБ "Морський" в ліквідаційному процесі вищезазначених емітентів до перевірки не надавались.

Перевіркою встановлено порушення п.п.  12.2.1, п.п.  12.2.2    ст.12 Закону України „Про оподаткування   прибутку   підприємств" № 334-ВР від 28.12.94   у   частині   формування ВАТ  АБ „Морський” страхового резерву для відшкодування   можливих втрат за кредитними операціями під  нестандартну  заборгованість  за   врахованими   векселями,   яка  складається  з  суми придбання векселю та суми амортизованого дисконту, в результаті чого завищено суму валових витрат у півріччі 2004 року - на 447 343,52 грн., за 3 квартали 2004 року на 561611,83 грн., за 2004 /675880,07 грн.. за 1 квартал 2006 року - 85315,07. за півріччя 2006 року - 92794,53 грн. та занижено суму валових витрат у 1 кварталі 2005 року - 572400.64 грн..  у півріччі 2005 року - на 5.09 грн., за 3 квартали 2005 року на 439249,92 грн. за 2005 рік на 361332,11 грн.

16.11.2006 на підставі зазначеного Акту, згідно його висновку встановлені порушення та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000222200/0 на суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 806059,40 грн. в тому числі 537059,45 грн. основного платежу і 268999,95 грн. штрафних фінансових санкцій (т.1 арк.с.180).

24.11.2006 позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 16.11.2006 в апеляційному порядку (т.1 арк.с.164-179), яке залишено без змін у зв'язку з чим видано нове повідомлення-рішення від 18.01.2007 на аналогічну суму податкового зобов'язання № 0000222200/1, яке є предметом оскарження (т.1 арк.с.152).

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0000222200/1 від 18.01.2007 відповідач нарахував позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 537059,45 грн. та застосував штрафні санкції з податку на прибуток підприємств у сумі 268999,95 грн. на підставі п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ зі змінами та доповненнями.

Відповідач нарахував суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з тим, що відповідач за результатами проведення перевірки встановив з боку позивача порушення п.п.4.1.2. п.4.1. ст.4, п.п.5.2.4. п.5.2. ст.5, п.п.7.6.1., 7.6.2., 7.6.3., 7.6.4. п.7.6. ст.7, п.п.8.2.2. п. 8.2., п.п.8.6.1. п.8.6., п.8.7.1. п.8.7. ст.8, п.п.12.2.1., 12.2.2. п.12.2. ст.12 Закону України «Про оподаткування підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 зі змінами та доповненнями.

26.01.2007 податкове повідомлення рішення від 18.01.2007 оскаржене в Державну податкову адміністрацію м. Севастополя, відповідь на скаргу не отримана.

Заперечення по акту перевірки від 08.11.2006 вих.№1722/05 мотивовані тим, що в ньому містяться чисельні помилки і неточності відносно фактів та обставин, тому висновки невірно встановлюють податкові зобов'язання банку та тягнуть застосування до нього незаконних фінансових санкцій (т.1 арк.с.153-162).

Банк уклав наступні договори врахування векселя:

- 28.05.2003 № 06/2003 на вартість придбання 4400000,00 грн.,

- 29.05.2003 № 07/2003  на вартість придбання 1811780,82 грн.,

- 29.05.2003 № 08/2003  на вартість придбання 1811780,82 грн.,

- 07.10.2003 № 09/2003 на вартість придбання 1564326,15 грн.,

- 30.10.2003 № 11/2003 векселя на вартість придбання 2230810,96 грн. (т.1 арк.с.209, 213,  218, 223-224, 233-234).

Згідно пунктів 1, 2, 4 Договорів врахування векселів, Банк здійснює кредитування Векселедержателів шляхом врахування векселів згідно реєстру, що є Додатком № 1 до Договорів; оплата договірної вартості векселю здійснюється Банком на розрахунковий рахунок Векселедержателя протягом трьох днів з моменту передачі векселів Векселедержателем Банку; Векселедержатель зобов'язаний передати Банку векселі, що є предметом цих Договорів в день їх укладення по іменному індосаменту.

Всі враховані векселі по зазначеним вище Договорам продані третім особам, а не погашені векселедержателями та векселедавцами:

- 22.06.2004 № 2/Т купівлі-продажу цінних паперів на суму 1877369,86 грн.,

- 30.03.2005 № 6/Т купівлі-продажу цінних паперів на суму 5861416,51 грн.,

- 17.06.2006 № 63/1707/-1Т купівлі-продажу цінних паперів на суму 1000000,00 грн.,

- 05.10.2004 № 6/Т; Т24 купівлі-продажу цінних паперів на суму 2295273,95 грн.,

- 06.04.2004 № Т03 купівлі-продажу цінних паперів на суму 1756576,19 грн. (т.1 арк.с. 211, 215-216, 220-221, 230-232, 239-241),

- 06.04.2004 № К 03 комісії на продаж цінних паперів на суму 1756576,19 грн. (т.1 арк.с. 225-227).

Таким чином, погашення векселів здійснено третіми особами шляхом продажу векселів.

Позивач має Ліцензію на Професійну діяльність на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів, видану Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 21.05.2004 на підставі рішення № 416 Серія АА № 770161, з терміном дії з 24.05.2004 –24.05.2007 (т.1 арк.с.163).

Розпорядженням № 40-КИ-С від 28.11.2005 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ „Нафтооргсінтез” у зв'язку з його ліквідацією (т.2 арк.с.58).

Розпорядженням № 41-КИ-С від 28.11.2005 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ „Металургійний комбінат „Укрспецсталь” у зв'язку з його ліквідацією (т.2 арк.с.59).

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 93 від 20.12.2007 за період з 01.04.2004 по 30.06.2006 недонарахування податку на прибуток в ВАТ „АБ „Морський” склало 36472, 26 грн, в тому числі: за 2005 рік –35,05 тис. Грн., за І півріччя 2006 року в сумі 1416,25 грн. Розбіжності з Актом Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя, викладені в Акті перевірки № 870/10/22-009/20748213 від 03.11.2006 в бік зменшення склали 500,59 (537,06-36,47) тис. грн. абр 500587 грн., які описані в дослідницькій частині висновку; Вказане в акті Державною податковою інспекцією в Нахімовському районі м. Севастополя № 1870/10/22-009/20748213 від 03.11.2006 і податковому повідомленні-рішенні № 0000222200/1 від 18.01.2007 податкове зобов'язання ВАТ „АБ „Морський” по податку на  прибуток  за  період   з   01.04.2004   по 30.06.2006, документально обґрунтовано в сумі б1448,82грн. у тому числі: основний платіж   -36472,26 грн., фінансові санкції - 24976,56 грн.

Вимогам чинного податкового законодавства, визначена податковим повідомленням-рішенням № 0000222200/1 від 18.01.2007 сума податкового зобов'язання по податку на прибуток, відповідає висновкам акту перевірки ВАТ „АБ „Морський” №  1870/10/22-009/20748213  від 03.11.2006 в сумі 61448,82 грн. у тому числі: основний платіж -36472,26 грн., фінансові санкції -24976,56 грн.

Відповідно до п.7.6.1, 7.6.2, 7.6.3, 7.6.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997 зі змінами і доповненнями, витрати на придбання акцій ВАТ „Металургійний комбінат „Укрспецсталь” і ВАТ „Нефтеоргсинтез”, були обґрунтовано включені ВАТ „АБ „Морський” в 2004 році до складу витрат в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами, які виключені Державною податковою інспекцією в Нахімовському районі м. Севастополя зі складу витрат, але оскаржено ВАТ „АБ „Морський”.

Відображення витрат, понесених ВАТ „АБ „Морське” у зв'язку з придбанням акцій ВАТ „Металургійний комбінат „Укрспецсталь” і ВАТ „Нафтаоргсинтез”, реєстрація випуску яких скасована (після такого скасування) в додатку К2 до декларації про прибуток банку за 2005 рік у складі «негативного фінансового результату попереднього звітного року»(рядок 1.3) по операціях з акціями, не суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а саме п.п.7.6.1, 7.6.2, 7.6.3, 7.6.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 зі змінами і доповненнями, оскільки вищезгаданим Законом не передбачено корегування витрат по придбанню цінних паперів у зв'язку з ліквідацією емітента.

Включення до складу валових витрат згідно пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97)" №334/94-ВР від 28.12.1994 сум сформованого резерву страховки по врахованих векселях ВАТ „Тиврівськє районне підприємство „Агромаш", КП „Агроремтехпрілад", Погосян Д.О., Метенко В.Г. і включення витрат на придбання цих векселів до складу витрат в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами ВАТ „АБ „Морський згідно п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97)" №334/94-ВР від 28.12.1994 не суперечить вимогам чинного податкового законодавства.

Включення до складу валових витрат (в рядок 04.3 «сума збільшення резерву»страховки декларації по податку на прибуток банківської установи) за 2004 рік витрат по резерву, сформованому під враховані векселі ВАТ „Агромаш" (в 2004 році) і ВАТ „Агроремтехгрілад” в сумі 3781770,48 грн., за 2005 рік в сумі 983808,22 грн. і за півріччя 2006 року в сумі 998684,94 грн., не суперечить пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97)" №334/94-ВР від 28.12.1994г..

Одночасним включенням до складу негативного фінансового результату попереднього звітного року від операцій з векселями вартості вказаних векселів за договорами обліку в сумі 4261416,51 грн. (по ВАТ „Агромаш") і в сумі 1811780,82 грн. (ВАТ „Агроремтехпрілад") не суперечить вимогам п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 вищезазначеного Закону, оскільки в податковому обліку операції по обліку векселів не відносяться до кредитних операцій, а є операціями з цінними паперами і регулюються нормами ст. 7 «Оподаткування операцій особливого вигляду»Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97)" №334/94-ВР від 28.12.1994г.

Витрати по придбанню векселів за договорами обліку в сумі 4261416,51 грн. (по ВАТ „Агромаш") і в сумі 1811780,82 грн. (ВАТ „Агроремтехпрілад") до складу валових витрат по основній декларації по податку на прибуток банку позивачем не включалися, що є обґрунтованими.

Включення до складу валових витрат згідно пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97)»№334/94-ВР від 28.12.1994 сумі сформованого резерву страховки по врахованих векселях ВАТ „Тиврівськє районне підприємство „Агромаш", КП „Агроремтехпрілад", Погосян Д.О., Метенко В.Г., яка визначена ВАТУ „АБ „Морський" виходячи з номінальною вартістю цих векселів, як суми боргових вимог банку по врахованих векселям не суперечить вимогам п. 12.2.1 Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97)»№334/94-ВР від 28.12.1994.

Включення в податковому обліку резерву страховки по врахованих векселях суми амортизованого дисконту (винагороди) проводилося позивачем відповідно до абзацу четвертого пункту 6.3 розділу 6 Ухвали Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 (із змінами і доповненнями) «Про затвердження Положення про порядок формування і використовування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», з якої витікає, що:

«Під час визначення розміру резерву по врахованих векселях сума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з врахованої вартості векселя і амортизації дисконту»;

Досліджувані банківські операції по обліку векселів, не є кредитом з погляду Закону про оподаткування прибутку, а є продажем товару (цінного паперу) по п. 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 2183/97-ВР від 22.05.97 р., які слід відображати в податковому обліку по податку на прибуток за правилами п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 2183/97-ВР від 22.05.97 р., а саме в додатку К2 до декларації про прибуток.

В податковому обліку суми дисконту у вартість придбання цінного паперу позивачем не включалися відповідно до п п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97)" №334/94-ВР від 28.12.1994 із змінами і доповненням  (т.4 арк.с.87-128).

Позивач не погодився з висновками відповідача про заниження податку на прибуток та нарахованими сумами з цього податку, не згоден з штрафними санкціями з податку на прибуток, які застосовано щодо позивача на підставі п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ зі змінами та доповненнями, оскаржує їх та вважає податкове повідомлення-рішення № 0000222200/1 від 18.01.2007 нечинним та таким, що не відповідає діючому законодавству з питань оподаткування в Україні.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач операції з врахування векселів відображав двічі в податковому обліку:

-          як кредитну операцію в кредитному портфелі, нараховуючи на номінальну суму векселів страховий резерв і відносячи його на валові витрати з урахуванням сум амортизації дисконту, як складової страхового резерву;

-          в окремому обліку операцій купівлі-продажу цінних паперів за ціною придбання та продажу векселів, у зв'язку з переходом права власності на врахований вексель.

При податковому обліку позивач застосував п.п.7.6.1. п. 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 зі змінами та доповненнями, а податкова інспекція –п.п.4.1.2 п.4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 зі змінами та доповненнями.

В фінансовому обліку операція врахування векселів відображалась тільки в кредитному портфелі. Операції купівлі акцій, які в майбутньому у зв'язку з банкрутством емітентів були анульовані, віднесені позивачем в збитки без дотримання умов  його участі в процедурі банкрутства, що є, на думку відповідача, порушенням законодавства і виключає віднесення цих збитків в Декларацію.

Відповідач вважає, що при відображенні цих операцій відсутні порушення з його боку податкового законодавства, так як це відображення не співпадає в часі, а відповідач  ототожнює бухгалтерський облік з податковим обліком, які різняться.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Севастополя шляхом порівняльного аналізу нормативно-правових актів, які визначають правове поле обігу векселів в Україні, прийшла до висновку, що операції врахування векселів є кредитною операцією. Таким чином, відсотки, нараховані на номінальну суму векселя, повинні обліковуватись і, відповідно, включатися до складу валового доходу на підставі пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України № 334/94-ВР та в порядку, передбаченому пп.11.3.6. п.11.3. статті 11 цього Закону.

Правовідносини сторін регулюються статтею 19 Конституції України, статтями 4, 5, 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статтями 1, 4, 5, 6, 7, 12, 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 зі змінами та доповненнями (далі –Закон України № 334/94-ВР), статтею 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні”, статтею 11 Закону України „Про систему оподаткування”, статтями 4, 21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 №1201-ХІІ  зі змінами та доповненнями в редакції, що діяла до 23.02.2006 (далі – Закон України № 1201-ХІІ), Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006. №3480-ІV (далі –Закон України № №3480-ІV), Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, статтею 56 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, запровадженим Конвенцією від 07.06.1930, до якої Україна приєдналась 06.07.1999 та яка набрала чинності 06.01.2000 (далі –Уніфікований закон), Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженим Постановою правління Національного Банку України від 16.12.2002 № 508 (далі –Положення № 508), Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2001 № 368 (далі –Інструкція № 368), Положенням  про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим Постановою правління Національного Банку України від 06.07.2000 № 279 (далі –Положення № 279), Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 17.06.2004 № 280, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 919/9518 (далі –Інструкція № 280), Положенням про операції банків з векселями, затверджений постановою Правління Національного Банку України від 28.05.99 N 258 (далі –Положення № 258).

Відповідно до  п.1.6  ст.1   Закону  України   від  28.12.1994  №334/94   "Про  оподаткування прибутку підприємств"  (із змінами та доповненнями) товари  -  матеріальні  та  нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно п.п.7.6.1   п.7.6 ст.7 Закону України від 28.12.1994. №334/94, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами.

Відповідно до фінансового та податкового обліку ВАТ АБ "Морський" на рахунках 2020 обліковуються кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004. N280 та зареєстрованої в Міністерстві. юстиції України 26.07.2004 за N919/9518. рахунок 2020 призначений для обліку кредитів, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання до настання строку їх платежу. Векселі, придбані з метою подальшого продаж), обліковуються за рахунками з обліку цінних паперів у портфелі банку на продаж. У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами.

П.п. 12.2.1   ст.12 Закону України ..Про оподаткування прибутку підприємств" № 334-ВР 28.12.1994 передбачено, що будь-який банк   зобов'язаний створювати страховий резерв для кодування можливих втрат   по основному боргу (без процентів та комісії) за всіма видами кредитів.

Відповідно до вимог пп.4.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

П.п. 4.1.2., 4.1.3 п. 4.1. ст.4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валовий доход включає:

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

- доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Згідно з положеннями вищевказаного Закону під терміном “торгівля цінними паперами” слід розуміти, зокрема будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів торгівцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок, а також будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торгівців цінними паперами (пункт 7.6.2).

Відповідно до п.п.5.2.4. п.5.2. ст.5 Закону України  № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.6.1., 7.6.2., 7.6.3., 7.6.4. п.7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 зі змінами та доповненнями платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом. Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

П.п.7.8.9 п.7.8 ст. 7 Закону України №334/94  встановлений порядок оподаткування у власників і корпоративних прав підприємств що ліквідуються, а саме: у разі коли під час розподілу ліквідаційною комісією коштів чи майна платника податку, що ліквідується, власник корпоративних прав отримує кошти або майно, сума (для майна - звичайна вартість) яких, відрізняється від суми витрат, понесених таким платником на придбання таких корпоративних прав, то сума такого перевищення включається до складу валових доходів такого платника; податку, а від'ємна сума включається до складу його валових витрат.

Згідно п.п.12.2.1., 12.2.2. п.12.2. ст.12 Закону України № 334/94-ВР будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

З урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Згідно зі статтею 4 глави 2 Закону України №1201-ХІІ, акція - цінний папір без установленого строку обігу,  що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у  вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі  майна при ліквідації акціонерного товариства.

Згідно з п. 1 ст. 6 Закону України №3480-ІV, акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини (прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та закону, що регулюють питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Положенням № 508, зокрема, встановлено:

вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю);

врахування векселя - придбання банком векселя до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом;

придбання векселя - одержання векселя у власність через купівлю, врахування, заставу (заклад), видачу або дарування, спадщину або іншу угоду, результат якої - майнове право на вексель;

врахування векселя безоборотне - різновид врахування, за якого пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом вчинення пред'явником у тексті індосаменту безоборотного застереження (здійснення безоборотного індосаменту) або шляхом передавання банку векселя пред'явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника;

дисконт - винагорода, що беруть банки під час врахування векселів та купівлі векселів у векселедержателів до закінчення терміну їх сплати (пункт 1.2).

Банк може здійснювати такі операції з векселями: кредитні, торговельні, гарантійні, розрахункові, комісійні. Під час проведення операцій з векселями банк бере на себе такі види ризиків: кредитний, ліквідності, процентний, операційний (пункт 3.1).

Банк самостійно приймає рішення про організаційне проведення операцій з векселями (пункт 3.2).

Незалежно від того, чи переходить право власності на векселі до банку, приймання та передавання векселів здійснюються банком на підставі відповідних первинних документів, що мають містити реєстр (опис) векселів (пункт 3.7).

Вексель приймається до врахування або в заставу тільки при певних умовах (пункт 5.1).

Урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Урахування векселів є кредитною операцією. Ураховуючи вексель банк надає векселедержателю-пред'явнику строковий кредит (пункт 6.1).

Векселедержатель, який має бажання пред'явити векселі до врахування, подає в банк заяву за встановленим банком зразком. До такої заяви на вимогу банку можуть додаватися інші документи, що, зокрема, характеризують фінансове становище векселедержателя, його кредитоспроможність, а також угоди, на підставі яких придбавалися векселі, тощо. Рішення про можливість прийняття векселів до врахування (відмову у врахуванні) приймається уповноваженим органом банку або уповноваженою на це банком особою (пункт 6.2).

Урахування векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про їх урахування. Договір може укладатися на певний термін (генеральна угода про врахування векселів) та/або врахування визначених векселів (окремий договір про врахування векселів) (пункт 6.3).

Після прийняття банком позитивного рішення про врахування всіх або окремих векселів установлюється сума дисконту та інших утримань з клієнта за кожним векселем, а з клієнтом укладається договір про врахування векселів (пункт 6.6).

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом перерахування на поточний рахунок пред'явника у строк, установлений у договорі про врахування, суми, що належить до сплати пред'явнику векселя (пункт 6.8).

До різновидів врахування належать безоборотне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності векселедержателя-пред'явника (пункт 6.9).

Купівля та продаж векселів здійснюються банком відповідно до законодавства України та на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору (пункт 12.1).

Перевіркою встановлено, що банк не придбав і не обліковував векселі для торгівлі і продажу.

Операція придбання векселя і врахування векселя не є тотожними.

Положенням № 279 передбачено:

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України (далі - Національний банк) установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Бухгалтерський облік формування та використання резервів здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 N 435, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.10.2004 за N 1302/9901. Податковий облік регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами) (пункт 1.1).

З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать:

- кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2020, 2026 КА, 2027, 2092);

- кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними (балансові рахунки 2220, 2226 КА, 2227, 2292) (пункт 1.3).

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення3). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум заборгованості за кредитними операціями (у тому числі наданих зобов'язань з кредитування) за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання оборотно-сальдового балансу (щомісяця).

Положення № 279 містить визначення кредитної операції (кредит) –це вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".

Під час класифікації операцій за врахованими векселями, крім оцінки фінансового стану визначеної банком зобов'язаної за векселем особи, також ураховується строк погашення заборгованості.

Під час визначення розміру резерву за врахованими векселями сума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з урахованої вартості векселя та амортизації дисконту.

Кредитні операції у вигляді врахування векселів, за якими кошти надаються одній особі, а погашення заборгованості здійснюється іншою, аналітичний облік таких операцій ведеться щодо тієї особи, яка відповідно до умов угоди має здійснювати погашення кредитної заборгованості (пункт 6.3).

Критерії, що використовуються банками при аналізі кредитного портфеля, а також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву під кредитні ризики, мають відображатися у відповідних документах банку, що визначають його кредитну політику.

Банки зобов'язані зберігати протоколи засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п'яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит (пункт 9.1).

Звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання, що складається за формами N 302 "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності", N 604 "Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", подається банками - юридичними особами (зведені дані - з урахуванням філій, що розташовані в Україні та за її межами) територіальним управлінням Національного банку України (пункт 9.2).

Для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх якості. Результати аналізу якості кредитного портфеля мають фіксуватися документально за встановленою банком формою (рекомендована форма в додатку 2). Ця форма має вестися і в електронному вигляді. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми за станом на перше число кожного місяця  (пункт 9.3).

У разі порушення банком порядку створення і використання резерву під кредитні ризики до нього застосовуються заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування заходів впливу  (пункт 9.6).

Формування резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи банки здійснюють щомісяця в розмірі фактичної заборгованості за простроченими понад 31 день і сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Контроль за повнотою сформованого резерву здійснюється за даними місячного балансу (пункт 10.3).

Банки зобов'язані щомісяця здійснювати інвентаризацію прострочених і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів та в разі погашення позичальником (контрагентом) заборгованості за нарахованими доходами коригувати суму резерву відповідно до загальної суми прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів, що обліковуються за балансовими рахунками класів 1, 2, 3 (пункт 10.4).

Нараховані доходи, що визнані згідно з чинним законодавством безнадійними щодо отримання, списуються за рішенням правління банку за рахунок резерву (пункт 10.5).

Відповідно до Положення № 258, врахування векселя - є формою кредитування банком суб'єкта господарської діяльності шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі, а придбання векселя - це одержання векселя у власність через купівлю, врахування, заставу (заклад), видачу або повторну видачу, дарування, спадщину або ж іншу добровільну угоду, яка породжує майнове право на вексель.

Пунктом 1.31 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Таким чином, операція по врахуванню векселя за своїм змістом з метою оподаткування має всі ознаки кредитної операції.

Відповідно до норм Закону України № 334/94-ВР з метою оподаткування ведеться окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами, які обліковуються в фінансовому обліку в портфелі цінних паперів.

При віднесенні векселя в фінансовий облік в кредитний портфель банку відсутні підстави в податковому обліку включати цю операцію в портфель цінних паперів.

Згідно Інструкції № 280, План рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - План рахунків) - містить перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

План рахунків розроблено відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і міжнародних стандартів та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та є обов'язковим для використання банками України.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - Інструкція) встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, визначає характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями.

За рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті.

Балансові рахунки в Плані рахунків класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем ліквідності активів і зобов'язань.

У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов'язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків: Клас 2. Операції з клієнтами; Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання; Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами.

За класом 3 Плану рахунків відображаються операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, та інвестицій в асоційовані та дочірні компанії), обліковуються запаси товарно-матеріальних цінностей, сформовані банківські резерви, субординований борг, розрахунки між філіями одного банку, позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами тощо (пункти 1, 2, 3, 5, 9, 11, 12).

Позивач обліковував враховані векселі в Класі 2 Плану рахунків згідно пункту 202 Інструкції № 280:

2020 А - Кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання

Призначення рахунку: облік кредитів, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання до настання строку їх платежу. Векселі, придбані з метою подальшого продажу, обліковуються за рахунками з обліку цінних паперів у портфелі банку на продаж.

За дебетом рахунку проводяться суми номінальної вартості врахованих векселів.

За кредитом рахунку проводяться суми, що надійшли під час настання строку платежу за векселем; суми заборгованості, що перераховані на відповідні рахунки простроченої та сумнівної заборгованості.

2026 КА - Неамортизований дисконт за врахованими векселями суб'єктів господарювання

Призначення рахунку: облік неамортизованого дисконту за врахованими векселями суб'єктів господарювання, що придбані з дисконтом.

За кредитом рахунку проводяться суми дисконту під час придбання векселів.

За дебетом рахунку проводяться суми амортизації дисконту під час нарахування доходів за звітний період.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не дає визначення терміну "погашення цінного паперу". Таке визначення вміщено у пункті 3.4 Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.98 N 61, за яким погашення цінного паперу є сукупність дій емітента щодо припинення обігу цінних паперів та їх анулювання відповідно до умов випуску.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до вимог Положення Національного Банку України про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 06.07.2000 № 279, формував страховий резерв по врахованим векселям і відносив його до валових витрат банку.

Суд вважає, що позивач діяв відповідно до вимог приписів Положення № 279.

Вказані операції позивач не облікував в портфелі цінних паперів на продаж.

Норми статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 зі змінами та доповненнями вимагають від банку формування страхових резервів за всіма видами кредитів.

Інструкцією № 368 передбачено, що порядок класифікації активних операцій банків і визнання їх нестандартними, формування та використання резервів під ці операції, мінімальний розмір резервів під активні операції банків установлюється відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо)

Відповідно до статті 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні”, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.  Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

При відображенні цих операцій в окремому податковому обліку фінансових результатів позивач керувався статтею 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що є неправомірним, так як по фінансовому обліку і політики банку операції врахування векселів віднесені до кредитних.

Згідно зі статтею 11 Закону України „Про систему оподаткування”, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України. Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

Всі вищенаведені операції, які здійснював позивач відносяться до активних банківських операцій та до інших видів заборгованості, а методика формування резервів під нестандартну заборгованість за вищезазначеними операціями, яка використовувалась позивачем, визначена Національним Банком України, створення позивачем страхових резервів за рахунок валових витрат під вищенаведену нестандартну заборгованість є правомірним.

Дослідивши матеріали справи (договори врахування векселів та договорів купівлі-продажу векселів, укладених банком), суд вважає, що відображення прибутку від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами здійснено позивачем без дотримання вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 зі змінами та доповненнями.

Позивач не включив до складу валових доходів фінансові результати кредитних операцій з врахування векселів.

Позивач у період з 01.01.2005 по 30.06.2006 здійснював активні операції з врахування векселів і відображав їх в кредитному портфелі банку, а не портфелі цінних паперів.

Згідно п.1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку  підприємств», кредит –це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Суд вважає, що відповідач вірно визначив економічну суть операції банку по врахуванню векселів, як кредитну операцію  згідно фінансового обліку банку. Банком не здійснювався перевід і придбання векселів для продажу і не вівся їх облік в портфелі цінних паперів, а облік вівся в кредитному портфелі банку.

Оскільки при здійсненні операцій по врахуванню векселів банк не придбавав векселі як товар для продажу і не обліковував їх в портфелі цінних паперів, тому незалежно від того, що він становив власником цих векселів, то ця операція з метою оподаткування не повинна відноситись до операцій з торгівлі цінними паперами.

Таким чином, операція по врахуванню векселів за своїм змістом з метою оподаткування має ті ознаки конкретної операції: кредитної чи торгівлі цінними паперами в залежності від бухгалтерського і фінансового обліку банку, з якою метою він придбавався, та фінансової політики банку, яка відображена в його внутрішніх документах.

З метою оподаткування податком на прибуток операції по врахуванню векселя не повинна розглядатись як операції по торгівлі цінними паперами і не застосовуються норми щодо їх оподаткування, які визначено статтею 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.97 (із внесеними змінами та доповненнями). Не можуть, при викладених обставинах, в окремому податковому обліку рахуватись враховані векселі, що призводить до збільшення валових витрат та зменшенню прибутку на суму отриманого дисконту по погашеним векселям.

Суд вважає, що відповідач дійшов вірного висновку стосовно того, що позивач необґрунтовано відніс дисконтні суми до складу доходів окремого обліку з торгівлі цінними паперами.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалось представником позивача, що банк прийняв самостійно рішення про здійснення кредитної операції з векселями: врахування векселів і в фінансовому обліку облікував згідно Плану рахунків в другому класі рахунків, в третій клас їх не переводив і не обліковував, тому в нього не було підстав для їх відображення  в окремому податковому обліку та застосування п.7.6 статті 7 Закону України № 334/94-ВР.

Висновки експертів є суперечливими і оцінюються судом критично нарівні з іншими доказами в справі. Для формування резерву і включення цих сум в валові витрати експерт відносить операції по врахуванню векселів як кредитної операції, для обґрунтування віднесення  цих операцій в окремому податковому обліку операцій з цінними паперами  відносить ці операції до операцій з цінними паперами.

На думку суду, це віднесення повинно базуватись на бухгалтерському фінансовому обліку цих операцій в банку: або в кредитному портфелі, або в портфелі цінних паперів, а облік цих операцій в фінансовому обліку в кредитному портфелі і тільки, а в податковому обліку два рази: і  як кредитну операцію і як операцію з цінними паперами приводить до заниження валових доходів та відповідно заниження податку на  прибуток підприємства, завищення валових витрат в окремих періодах.

Заперечення відповідача в частині того, що не можна відносити на збитки операції з акціями, так як позивач не приймав участі в процедурі банкрутства емітентів, суд не приймає до уваги, так як згідно діючого Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», акціонер не може бути ні ініціюючим кредитором в справі про банкрутство, ні конкурсним, ні поточним кредитором. Акціонер може отримати частку майна при ліквідації емітента після того, як будуть погашені згідно Реєстру кредиторів вимоги конкурсних та поточних кредиторів, тому вимоги відповідача в цій частині необґрунтовані і незаконні.

Матеріали справи дають підстави для висновку, що після ліквідації акціонерних товариств, акції яких придбані банком, майна банкрутів банком, як акціонером не отримано, тому банк правомірно відніс суми витрат на збитки в декларації за 2006 рік.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекцію у Нахімовському районі м.Севастополя щодо встановлення обов'язку Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний Банк „Морський” зменшити у 2006 році збитки в сумі 6142987,53 грн. від операцій придбання акцій Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Укрспецсталь” і Відкритого акціонерного товариства „Нефтеоргсинтез”.

Підстави для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекцію у Нахімовському районі м.Севастополя № 0000222200/1 від 18.01.2007 по податку на прибуток в сумі 806059,40 грн., у тому числі: 537059,45 грн. –основного платежу та 268999,95 грн. –фінансових санкцій відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 4, 5, 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статтями 1, 5, 6, 7, 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, статтею 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні”, статтею 11 Закону України „Про систему оподаткування”, статтею 21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” (який діяв до 23.02.2006), Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”, Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, статтею 56 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, запровадженим Конвенцією від 07.06.1930, до якої Україна приєдналась 06.07.1999 та яка набрала чинності 06.01.2000, Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженим Постановою правління Національного Банку України від 16.12.2002 № 508, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2001 № 368, Положенням  про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим Постановою правління Національного Банку України від 06.07.2000 № 279, Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 17.06.2004 № 280, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 919/9518, статтями 70, 71, 72, 81-82, 92, 94, 150, 156, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов  задовольнити частково.

2.          Визнати протиправними дії Державної податкової інспекцію у Нахімовському районі м.Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 74, ідентифікаційний код 24692463, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) щодо встановлення обов'язку Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний Банк „Морський” (99001, м.Севастополь, вул. Брестська, 18-А, ідентифікаційний код 20748213, п/р № 73929310001, МФО 324742) зменшити у 2006 році збитки в сумі 6142987,53 грн. від операцій придбання акцій Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Укрспецсталь” і Відкритого акціонерного товариства „Нефтеоргсинтез”.

3.          В задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекцію у Нахімовському районі м.Севастополя № 0000222200/1 від 18.01.2007 по податку на прибуток в сумі 806059,40 грн., у тому числі: 537059,45 грн. –основного платежу та 268999,95 грн. –фінансових санкцій, відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (п/р № 31112105700006 в УДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035612) на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний Банк „Морський” (99001, м.Севастополь, вул. Брестська, 18-А, ідентифікаційний код 20748213, п/р № 73929310001, МФО 324742) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                            Г.П. Ілюхіна

Постанова складена та підписана

в порядку частини третьої статті 160 КАС України

26.02.2008 о 16 год. 30 хв.