Рішення

від 27.02.2008 по справі 17/186-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/186-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.02.08                                                                                          Справа №  17/186-07

За позовом  Державного підприємства “Київський деревообробний завод”   

                     Міністерства оборони України

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні будівні                        

                      інвестиції”

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

        1. Міністерства оборони України

        2. Закритого акціонерного товариства “Управління капітального будівництва”

про   витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя  В.Г. Суховий

Представники: згідно протоколу судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Державне підприємство “Київський деревообробний завод” Міністерства оборони України                    (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні будівні інвестиції” (далі –Відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме витребування від ТОВ “Регіональні будівні інвестиції” майнові активи, які розташовані за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське,                                вул. Пономарьова, 26 (огорожа з/б 790 м/п вартість 45 530,00 грн, мережі електропостачання (9 з/б опор, 361 м/п кабелю, 380 м/п повітряних мереж, вартістю 22 732,00 грн), убиральня вартістю 1 820,00 грн, сарай 3 101,00 грн).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги укладеним між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу нерухомості, до якого не було включене зазначене в позові майно, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 321 та ст. 387 Цивільного кодексу України звернувся з вимогою про його повернення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 10/08-08 від 10.08.2007р. не погоджується з позовними вимогами позивача, посилаючись на те, спірне майно знаходиться на земельній ділянці, якою користується відповідач відповідно до Договору оренди та Державного акту, проте власник спірного майна відповідачу невідомий. Крім того, відповідач не заперечує проти укладання мирової угоди, за якою відповідач набуде право власності на спірне майно за плату.

Ухвалою суду від 25.06.2007р. залучено до участі у справі третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Міністерство оборони України та Закрите акціонерне товариство “Управління капітального будівництва”.

Представником ЗАТ “Управління капітального будівництва” подано заяву від 16.08.2007р., в якій повідомляє, що третя особа самостійних вимог на предмет спору не висуває, власник оспорюваного майна їй не відомий, та просить суд здійснювати подальший розгляд справи без участі представника ЗАТ “Управління капітального будівництва”.

Представником Міністерства оборони України подані пояснення, відповідно до яких спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем не зачіпають законних інтересів Міністерства оборони України. Також Міністерство оборони України на даний час не є користувачем зазначеної земельної ділянки, а спірне майно не є військовим майном.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, можливим укладанням сторонами мирової угоди та клопотаннями сторін про відкладення розгляду справи, розгляд справи неодноразово відкладався. В судових засіданнях оголошувалися перерви.

27.02.2008р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги  підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.  Представником позивача подано клопотання  в якому просить суд прийняти відмову від мирової угоди і вважати її неподаною.                 Суд задовольняє подане клопотання.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов.

Представники третіх осіб - Міністерства оборони України та ЗАТ “Управління капітального будівництва” в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, суд  в с т а н о в и в:

Відповідно до Наказів Міністерства оборони України від 27.06.2003р. № 32 та від 27.06.2003р. № 33 (копії в матеріалах справи а.с. 82, 83) на баланс Державного підприємства “Київський деревообробний завод” Міністерства оборони України було передано та закріплено за останнім на праві повного господарського відання майно (нежитлові будівлі та споруди), згідно з  відомостями визначення залишкової вартості будівель (а.с. 140, 141). Передача нерухомого майна підтверджується Актом прийому (передачі) будівель, споруд і території військового містечка від 12.08.2003р. (а.с. 85).

18 березня 2006 року між Державним підприємством “Київський деревообробний завод” Міністерства оборони України та Закритим акціонерним товариством “Управління капітального будівництва” було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлові будівлі та споруди загальною площею                  2 338,1 кв.м.), розташовані за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26 (належним чином завірена копія договору в матеріалах справи, а.с. 8-9).

Відповідно до Акту прийому-передачі нежилих приміщень (копія в матеріалах справи) Державне підприємство “Київський деревообробний завод” Міністерства оборони України (продавець) передав, а ЗАТ “Управління капітального будівництва” (покупець) прийняв у власність нерухоме майно, а саме, які складаються:

-          склад, цегляний, позначений на плані літерою “А”, площею 819,8 кв.м., відсоток зносу якого становить 30%;

-          склад, цегляний, позначений на плані літерою “Б”, площею 819,8 кв.м., відсоток зносу якого становить 20%;

-          склад, цегляний, позначений на плані літерою “В”, площею 556,7 кв.м., відсоток зносу якого становить 30%;

-          приміщення КПП, цегляне, позначений на плані літерою “Г”, площею 819,8 кв.м., відсоток зносу якого становить 30%;

-          рампи, бетонні, позначені на плані –І, ІІ, ІІІ, які є невід'ємною частиною об'єктів, зазначених вище.

Перехід права власності до ЗАТ “Управління капітального будівництва” на зазначені нежитлові будівлі та споруди підтверджується також витягом з Державного реєстру правочинів № 2185613.

До переліку майна, яке було продано позивачем згідно з Договором                            від 18.03.2006р. спірне майно (сарай, убиральня, огорожа з/б 790 п/м, електропостачання 9 ж/б опор 360 п/м кабель, 380 п/м повітряні лінії) не було включено.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею               № 001253 (в матеріалах справи), земельна ділянка площею 0,6801 га, на якій розташовано визначене в Договорі купівлі-продажу від 18.03.2006р. нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди), знаходилася на час укладання Договору в постійному користуванні Державного підприємства “Київський деревообробний завод” Міністерства оборони України.

6 квітня 2006 року між Закритим акціонерним товариством “Управління капітального будівництва” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Регіональні будівні інвестиції” (відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлові будівлі та споруди загальною площею 2 338,1 кв.м.), розташовані за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське,                                 вул. Пономарьова, 26 (належним чином завірена копія договору в матеріалах справи).

Власником придбаного нерухомого майна (нежитлові будівлі та споруди загальною площею 2 338,1 кв.м.) відповідно до Договору купівлі-продажу від 06.04.2006р., з урахуванням договору про внесення змін від 13.04.2006р. є Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіональні будівні інвестиції”.

31 травня 2006 року ТОВ “Регіональні будівні інвестиції” було укладено з Коцюбинською селищною радою Договір оренди землі, відповідно до якого відповідач отримав в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,6801 га для будівництва багатоповерхових житлових будинків, які знаходяться в смт. Коцюбинське,                       вул. Пономарьова, 26.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Регіональні будівні інвестиції” отримано Державний акт серія ЯБ № 515319 на право власності на земельну ділянку площею 4,4791 га, що розташована в смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26 (копія акта в матеріалах справи).

Позивачем заявлено позов на підставі ст.ст. 321, 387 ЦК України,                         про витребування від ТОВ “Регіональні будівні інвестиції” майнових активів                          (а саме огорожа з/б 790 м/п вартість 45 530,00 грн, мережі електропостачання (9 з/б опор, 361 м/п кабелю, 380 м/п повітряних мереж, вартістю 22 732,00 грн, убиральня вартістю 1 820,00 грн, сарай 3 101,00 грн), які знаходяться за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26, тобто, на земельній ділянці, яка на даний час належить відповідачу –ТОВ “Регіональні будівні інвестиції”. Зазначене майно не було включено до договору купівлі-продажу, а тому не було відчужене позивачем.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 321, 387 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Однак, поданими доказами позивач (Державне підприємство “Київський деревообробний завод” Міністерства оборони України) не довів, що саме він є власником спірного майна, оскільки відповідно до ч.3 ст. 73 Господарського кодексу України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Згідно з ч.2 ст. 74 ГК України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Будь-яких документів про те, що позивач є власником спірного майна, а тому має право на підставі ст. 387 ЦК України витребовувати своє майно, позивач суду не надав.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин позов не є обґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Судові (господарські) витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

          Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

       У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.