Рішення

від 12.02.2008 по справі 11/271-07-8379

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/271-07-8379

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2008 р.Справа  № 11/271-07-8379

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин”;

про стягнення  99975,67 грн.

Суддя              Власова С.Г.

Представники:

від позивача:  Багатченко Ю.В., Мельниченко О.В., Грищенко О.М. (за довіреністю);від відповідача: Шевченко Д.П., Тимченко М.М. (за довіреністю);

В засіданні приймали участь:

від позивача:  Грищенко О.М. (за довіреністю);від відповідача: Тимченко М.М. (за довіреністю);  

СУТЬ СПОРУ: 29.10.2007 р. за вх. № 10778 Товариство з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” (далі –Відповідач) про стягнення 52371,92 грн. пені, штрафу у розмірі 9586,98 грн. та встановленого індексу інфляції у розмірі 38016, 77 грн., а всього 99975,67 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 28.01.2008 р. за вх. № 1581 надав заперечення на відзив Відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позов від 26.12.2007 р. за вх. № 29319.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

15.03.2007 р. Господарським судом Одеської області було прийнято рішення у справі № 6/32-07-469 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин”, яким позовні вимоги ТОВ „Тридента Агро” задоволено частково та стягнуто з ТОВ „Бізнес Вин” на користь ТОВ „Тридента Агро” 529 082,60 грн. основної заборгованості, 32 774,11 грн. пені, 5783,66 грн. - 3% річних, 10 650,04 грн. інфляційних витрат, 37 035,78 грн. штрафу, 6153,26 грн. держмита та 112,57 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі № 6/32-07-469 від 17.04.2007 р., рішення Господарського суду Одеської області по справі №6/32-07-469 від 15.03.2007 р. скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2007 р., касаційну скаргу ТОВ „Тридента Агро” задоволено, Постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі № 6/32-07-469 від 17.04.2007 р. скасовано, а рішення Господарського суду Одеської області по справі №6/32-07-469 від 15.03.2007 р. залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 13.09.2007 р. у порушенні касаційного провадження на підставі поданої ТОВ „Бізнес Вин” касаційної скарги –відмовлено.

Позивач вказує, що ТОВ  „Бізнес Вин” протягом тривалого періоду, ухилялось від виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №250-04-2006 від 19.04.2006 р., а саме Відповідач не оплатив поставлений за вищезазначеним Договором Товар в сумі 529 082,60 грн.

Посилаючись на те, що, що відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, Позивач стверджує, що нарахування штрафних санкцій згідно Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 250-04-2006 від 19.04.2006 р., здійснюється, починаючи із наступного дня після винесення рішення Господарським судом Одеської області, враховуючи та посилаючись на ті обставини, що були дослідженні та доведені судом в процесі розгляду спору.

Позивач також зазначає, що в порушення ст.525 ЦК України та абз.1 ч.1 ст.193 ГК України Відповідач  не виконав належним чином зобов'язання відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно п. 8.3. Договору, сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Посилаючись на те, що на із норм ч.6 ст.232 ГК України вбачається , що строк нарахування штрафних санкцій може бути продовжено у письмовому договорі між сторонами, Позивач та Відповідач підпунктом  2 п.8.3. Договору встановили, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Виходячи з вищевикладеного Позивач вважає, що штрафні санкції у вигляді пені за Договором нараховуються з 16.03.2007 р. (наступного дня після прийняття рішення) до 22.10.2007 р., тобто до моменту звернення із позовною заявою до суду.

Крім того Позивач зазначив ,що відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупець сплачує на користь ПРОДАВЦЯ пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Виходячи із положень ч.4 ст.231 ГК України, Позивач дійшов висновку, що законом може бути обмежено розмір штрафних санкцій. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. за №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.Разом із тим ст.3 зазначеного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач вказує на те, що приймаючи до уваги той факт, що розмір пені передбачений Договором, у розмірі 0,08% від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, Позивач нарахував Відповідачу пеню виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, яка склала  52 371,92 грн.

Також на підставі  п.2 ст.625 Цивільного кодексу України Позивач нарахував Відповідачу 3% річних у розмірі 9586,98 грн. та 38016,77 грн. встановленого індексу інфляції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на  п.11.1. Договору, згідно якому договір діє з моменту його підписання і до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору.

Відповідач проти позовних вимог заперечує (відзив на позов від 26.12.2007 р. за вх. № 29319) та вважає невірним твердження Позивача, про можливість  нарахування штрафних санкцій згідно купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №250-04-2006 від 19 квітня 2006 року, починаючи із наступного дня після винесення рішення Господарським судом Одеської області.

Свої заперечення обґрунтовує  посилаючись на приписи  ст.ст. 85,91 ГПК України відповідно до якої у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.Сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідач вважає, що після винесення рішення Господарським судом Одеської області воно законної сили не набрало, оскільки ТОВ „Бізнес Вин” було подано апеляційну скаргу. Статтею 105 ГПК України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання), апеляційний господарський суд приймає постанову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області по справі № 6/32-07-469 від 15.03.2007 р. було скасовано. В результаті чого, рішення Господарського суду Одеської області законної сили так і не набрало.

02.08.2007 р. Вищій господарський суд України задовольнив касаційну скаргу ТОВ „Тридента Агро” і виніс постанову якою постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року по справі № 6\32-07-469 скасував, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2007 року по тій же справі залишив без змін.

Згідно ст. 111-11 ГПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) суд приймає постанову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідач вважає, що всі нарахування зроблені Позивачем помилковими, оскільки час перегляду рішення господарського суду апеляційним та касаційним судом є строком вирішення спору.

Відповідач також зазначив, що висновок Позивача про те, що ТОВ „Бізнес Вин” протягом тривалого періоду ухиляється від виконання покладених та взятих на себе зобов'язань відповідно до умов Договору, є безпідставним.

Крім того Відповідач вважає, що ТОВ „Триденна Агро” поставило неякісний товар, в результаті чого ним і було подало зустрічну позовну заяву у справі № 6/32-07-469.

Позивач на позовних вимогах наполягає, у запереченнях на відзив Відповідача (вх. 1581 від 28.01.2008 р.) зазначає, що судові інстанції, що розглядали спір по справі №6/32-07-469 встановили, що Відповідач порушив договірні зобов'язання й визнали правомірним стягнення з Відповідача суми заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №250-04-2006 від 19.04.2006 р., а отже на момент звернення із позовом про стягнення штрафних санкцій по справі №11/271-07-8379, рішення по справі №6/32-07-469 вступило в законну силу й виконано не було, і саме ці два факти є підставою для звернення із позовом про стягнення штрафних санкцій по встановленому господарськими судами факту порушення Відповідачем господарського зобов'язання.

Позивач зазначає, що нарахування штрафних санкцій згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №250-04-2006 від 19.04.2006 р., здійснюється за період із 16 березня 2007 року (наступного дня після подання позову до суду, згідно якого було прийнято рішення у справі №6/32-07-469) по 23.10.2007 р., дня звернення до суду із позовною заявою.

Позивач стверджує, що на момент подання позову до господарського суду (справа № 11/271-07-8379), Відповідач рішення Господарського суду Одеської області у справі №6/32-07-469 від 15.03.2007 р. не виконав.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

15.03.2007 р. Господарським судом Одеської області було прийнято рішення у справі № 6/32-07-469 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин”, яким позовні вимоги ТОВ „Тридента Агро” задоволено частково та стягнуто з ТОВ „Бізнес Вин” на користь ТОВ „Тридента Агро” 529 082,60 грн. основної заборгованості, 32 774,11 грн. пені, 5783,66 грн. - 3% річних, 10 650,04 грн. інфляційних витрат, 37 035,78 грн. штрафу, 6153,26 грн. держмита та 112,57 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі № 6/32-07-469 від 17.04.2007 р., рішення Господарського суду Одеської області по справі №6/32-07-469 від 15.03.2007 р. скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2007 р., касаційну скаргу ТОВ „Тридента Агро” задоволено, Постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі № 6/32-07-469 від 17.04.2007 р. скасовано, а рішення Господарського суду Одеської області по справі №6/32-07-469 від 15.03.2007 р залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 13.09.2007 р. у порушенні касаційного провадження на підставі поданої ТОВ „Бізнес Вин” касаційної скарги –відмовлено.

В ході розгляду справи № 6/32-07-469 судом було встановлено, що Відповідач (ТОВ „Бізнес Вин”) порушив договірні зобов'язання за Договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №250-04-2006 від 19.04.2006 р. та визнали правомірним стягнення з Відповідача суми заборгованості та штрафних санкцій за зазначеним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На момент звернення із позовом про стягнення штрафних санкцій (вих. № 717 від 22.10.2007 р., справа №11/271-07-8379) рішення по справі № 6/32-07-469, набрало законної сили  і як свідчать наявні матеріали справи, Відповідачем добровільно виконано не було, що є підставою та правом Позивача для звернення із позовом про стягнення штрафних санкцій по встановленому судом факту порушення Відповідачем господарського зобов'язання за Договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №250-04-2006 від 19.04.2006 р.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.11.1. Договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №250-04-2006 від 19.04.2006 р. (далі –Договір), договір діє з моменту його підписання і до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно п. 8.3. Договору, сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Крім цього, сторони відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України домовились про те,  що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Згідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 259 Цивільного Кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сторони у Договорі встановили інший термін нарахування штрафних санкцій, а саме те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, за даним Договором, здійснюється без обмеження строку, а також збільшено строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

Також відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2  встановлено, що за прострочення виконання зобов'язання Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі 0,08% від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. за №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що на день подачі позову Відповідач не виконав зобов'язання за Договором, Позивач обґрунтовано нарахував Відповідачу пеню у розмірі 52 371,92 грн. за період простроченого платежу з 16.03.2007 р. по 22.10.2007 р. застосувавши при розрахунку подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що відповідає ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Наданий позивачем розрахунок пені суд вважає обґрунтованим та здійсненим згідно вимог діючого законодавства.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

Згідно до ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу 3% річних у розмірі 9586,98 грн. та 38016,77 грн. встановленого індексу інфляції. Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановленого індексу інфляції суд вважає обґрунтованим та здійсненим згідно вимог діючого законодавства.

Заперечення Відповідача стосовно оплати заборгованості судом до уваги не приймаються з огляду на те, що  розрахунок нарахування штрафних санкцій за Договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 250-04-2006 від 19.04.2006 р. здійснено Позивачем в період з 16.03.2007 р.  по 22.10.2007 р., а з наданої Відповідачем  платіжної вимоги №149 від 30.10.2007 р. (а.с.84) вбачається , що заборгованість оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” на рахунок  ВДВС Б-Дністровського  міськрайонного  управління юстиції тільки 30.10.2007 р. після порушення провадження  у справі 11/271-07-8379 та прийняття  позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” Господарським судом Одеської області.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” про стягнення пені у розмірі 52371,92 грн., 3 % річних у розмірі 9586,98 грн., а також встановленого індексу інфляції в сумі 38016,77 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані,  підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на Відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

                    Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Вин” (67751, Одеська область, Бєлгород-Дністровський район, с. Молога, вул. Комсомольська, 260, код 33080423, п/р 26005301511165 в філії „відділення Промінвестбанку” в м. Бєлгород-Дністровський, МФО 328458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, факт. адреса: 03049, м. Київ, вул. Шовкуненка, 6, код 25591321, п/р 26009100280101 в ЗАТ „ТАС-Інвестбанк” в м. Києві, МФО 320650) –пеню у розмірі 52371,92 грн., 3 % річних у розмірі 9586,98 грн., встановлений індекс інфляції в сумі 38016,77 грн., 999,76 грн. держмита; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 22.02.2008 р. в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.