Рішення

від 26.02.2008 по справі 15/458-пд-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/458-ПД-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

26.02.2008                                                          Справа №  15/458-ПД-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Клепай З.В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонбудтранс", м.Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс", м.Херсон  

про  визнання договору купівлі-продажу недійсним

за участю представників сторін:

від  позивача:  Дунаєв М.І. - представник, довір.від 25.08.2008р.;

від  відповідача: Ігнатов Д.І., - представник, дов. № ВС/Н-В/, Митя В.В. - директор, протокол зборів від 28.09.2006р.

          Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати договір купівлі-продажу від 15.09.05р., укладений між позивачем та відповідачем недійсним в частині продажу частини мостіння площею 2900кв.м. в м.Херсоні по Миколаївському шосе, 4 км.

          Свої вимоги мотивує тим, що при укладенні договору сторони не досягли згоди по всім суттєвим умовам договору оскільки в договорі відсутня умова щодо ціни мостіння. Ціна мостіння є суттєвою умовою договору, тому в цій частині він є неукладеним а відповідач отримав мостіння без достатніх на те підстав, тому позивач просить також зобов'язати відповідача повернути йому це мостіння.

          Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що він є добросовісним набувачем майна. Цей договір вже був предметом позову про визнання його недійсним в процесі розгляду  справи 13/15-пд-07, рішенням по якому позивачу відмовлено у задоволенні позову. Це рішення залишено без змін Постановою ЗАГС. Судами встановлено, що відповідач придбав майно правомірно та є законним власником майна. Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні  інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

          Оскільки відповідач посилається на те, що вже є рішення господарського суду по справі про визнання оскаржуваного договору недійсним, господарським судом досліджуються підстави, за якими позивачу відмовлено у визнанні договору недійсним по справі 13/15-пд-07. Із мотивувальної частини рішення вбачається, що по цій справі заявлені  вимоги ґрунтуються на недійсності спірного договору з підстав: 1) невідповідності його нормам статей 92 та 658 ЦК України та пункту 2 Статуту товариства, оскільки, на думку позивача, він укладений не уповноваженою на те особою –головою правління, в той час як за Статутом цим правом наділене лише правління товариства; 2) при укладенні договору позивач вважає, що була значно занижена ціна предмету купівлі-продажу.

Таким чином предметом цього рішення було визнання договору купівлі-продажу від 15.09.05р., укладений між позивачем та відповідачем недійсним у повному обсязі, але підстави визнання цього договору недійсним були інші і такі підстави, як вимоги щодо визнання договору недійсним у зв'язку з тим,  що при укладенні договору сторони не досягли згоди по всім суттєвим  умовам договору оскільки в договорі відсутня умова щодо ціни мостіння предметом розгляду по цій справі не були, тому справа розглядається по суті.

Відповідно до ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.          

          Пунктом 8 цієї статті передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії  щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15). Однак заявлена позивачем  вимога про визнання договору  неукладеним, не відповідає способам захисту прав суб'єктів господарювання. Вимога про встановлення факту не укладення договору не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є  елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, та відповідно ця вимога не може бути підставою для визнання договору недійсним. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст.203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

          Згідно п.1ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Ця стаття також передбачає, що особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          В силу ч.1 чт.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 ЦК України, є підставою для недійсності правочину.

          Звертаючись з позовом про визнання спірного договору недійсним позивач не вказав на недодержання сторонами хоча б однієї із умов, передбачених цими статтями. Він посилається в обгрунтування своїх позовних вимог на відсутність у договорі суттєвих умов.

          Згідно ч.ч.1,2,3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять мови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Із змісту договору  купівлі-продажу від 15.09.05р., вбачається, що він  укладений між позивачем та відповідачем недійсним і відповідно до п.1 цього договору сторони домовились, що продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити частину будівлі літ."О" площею 1190 кв.м., частину мостіння №1 площею 2900кв.м. Таким чином сторонами чітко визначений предмет договору і обов'язок позивача оплатити об'єкти нерухомості, які він отримує від позивача за цим договором. Із п.4. договору вбачається, що в ньому не обумовлюється окремо ціна будівлі та ціна мостіння. Згідно п.4 (з доповненнями), - "Цей продаж вчинено за 265000грн.", які покупець перераховує сплачує протягом одного року включно по 14000тис. грн. Перший внесок покупець здійснює в розмірі 97000грн. Продаж нерухомого майна за суму зазначену в п.4 цього договору вчинено з урахуванням ПДВ. Тобто  цим пунктом визначена ціна усього предмету купівлі-продажу в цілому, а не окремо будівлі, тому твердження позивача, що сторони не досягли згоди по всім суттєвим умовам договору, не відповідає дійсності. Сторони при укладенні договору досягли згоди по всім суттєвим умовам договору і він, відповідно до норм чинного законодавства, є укладеним, та відповідач правомірно отримав у власність будівлю та мостіння та користується ним на законних підставах.

          За таких умов підстав для задоволення позову не вбачається.

          Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.В задоволені позову відмовити.

2.Рішення направити сторонам по справі.

Суддя                                                                                      З.В. Клепай

Дата підписання рішення 29.02.2008р.

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України