Рішення

від 01.02.2008 по справі 5/333-07-8309

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/333-07-8309

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2008 р.Справа  № 5/333-07-8309

          За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", в особі Ізмаїльських електричних мереж, Одеська область, м. Ізмаїл.  

          до відповідача: Виробничого управління житлово –комунального господарства, Одеська область, смт. Березівка.   

          про стягнення 47 716, 83  грн.

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Дубей Є. В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Виробничого управління житлово –комунального господарства за неналежне виконання грошових зобов'язань індексу інфляції –38 693, 52 грн. та 3%  річних у сумі 9 023, 31 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав не довів до суду зворотне позовним вимогам позивача. Розглянув матеріали справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи позивач своєю заявою 25.12.2007 року №21а/376 уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з Виробничого управління житлово –комунального господарства за неналежне виконання грошових зобов'язань індекс інфляції у розмірі 29 786, 19 грн. та 3%  річних у сумі 8 011, 15 грн.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" та Виробничим управлінням житлово –комунального господарства 06.05.1999 року разом з додатками було укладено договір №21 на користування електричною енергією, який діяв до укладання нового договору від 25.11.2005 року №21 про постачання електричної енергії. Умовами укладених договорів, позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даними договорами умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договорами та виконувати інші зобов'язання передбачені договорами.

У відповідності з пунктом 9.4 договору від 25.11.2005 року №21 про постачання електричної енергії, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь-які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до своїх остаточних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь за неналежне виконання грошових зобов'язань індекс інфляції у розмірі 29 786, 19 грн. та 3%  річних у сумі 8 011, 15 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивачем до суду було подано договори про постачання електроенергії з додатками, обґрунтовані розрахунки суми індексу інфляції та трьох відсотків річних звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії з відповідними рахунками та відомості про оплати проведені відповідачем за спожиту електроенергію.   

Відповідач відзив на позов не надав та не довів до суду певними засобами доказування зворотне позовним вимогам позивача.   

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що остаточні позовні вимоги ВАТ „ЕК Одесаобленерго” підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами по справі разом з додатками 06.05.1999 року разом з був укладений договір №21 на користування електричною енергією, який діяв до укладання нового договору від 25.11.2005 року №21 про постачання електричної енергії. Предметом укладених договорів є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за спожиту електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем на кінець розрахункових періодів залишалась несплаченою заборгованість за спожиту електроенергію.

Згідно з пунктом 1 додатку „Порядок розрахунків” до укладеного договору сторони домовились про те, що розрахунковим періодом є період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Також у вказаному пункті зазначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними та про те, що за дату оплати приймається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу Постачальника.

Пунктом 2.2.3 укладеного договору та п. 2 додатку „Порядок розрахунків” встановлено, що оплата рахунків за активну електроенергію та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 днів з дня отримання рахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що рахунки за спожиту активну електроенергію відповідачем сплачувались частково, по мірі надходження грошових коштів, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електроенергії.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: індекс інфляції у розмірі 29 786, 19 грн. та 3%  річних у сумі 8 011, 15 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено належне виконання свої зобов'язань, або надано докази які би спростували позовні вимоги позивача.

У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, у відповідності з частинами 1, 3 ст. 179 Господарського кодексу майново –господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними  особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності суд вважає, що остаточні позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати слід віднести на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32 – 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничого управління житлово –комунального господарства, (Одеська область, смт. Сарата, вул. Чкалова, 44), р/р 26006301000340 у відділенні Ощадбанку №6782, МФО 388357, код 03350410 на користь на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, р/р 2600230103788 в Одеському обласному управлінні ВАТ „Ощадбанк”, МФО 328845, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме:

- 29 786 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 19 коп. індексу інфляції;

- 8 011 (вісім тисяч одинадцять) грн. 15 коп. трьох відсотків річних;

- 377 (триста сімдесят сім) грн. 97 коп. державного мита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Видати Відкритому акціонерному товариству “ЕК Одесаобленерго”, код 00131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) довідку на повернення зайве сплаченого державного мита у розмірі 100 (сто) грн. 03 коп. справленого за платіжним дорученням від 27 вересня 2007 року №986.

Рішення підписано 13.02.2008 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                              Могил С. К.