Постанова

від 27.03.2008 по справі 5/333-07-8309

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/333-07-8309

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" березня 2008 р. Справа № 5/333-07-8309

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача - Дубея Є.В. довіреність  №59 від 03.01.2008р.,   

від відповідача - Гусєвої Н.Д. довіреність б/н від 20.02.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничого управління житлового комунального господарства смт. Сарата

на рішення господарського суду Одеської області від 01 лютого 2008р.

по справі № 5/333-07-8309

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі структурного підрозділу Ізмаїльських електричних мереж

до скаржника

про стягнення 47 716,83 грн.

встановила:

У листопаді 2007р. відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі структурного підрозділу Ізмаїльських електричних мереж /далі –ВАТ „Одесаобленерго”/ звернулось до господарського суду Одеської області з позовом /з урахуванням уточнень до нього - а.с. 133/ до Виробничого управління житлового комунального господарства смт. Сарата /далі –ВУЖКГ смт. Сарата / про стягнення на підставі ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України з останнього збитків від інфляції у розмірі 29 786,19 грн. та 3% річних у сумі 8 011,15 грн., що утворилися внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами на користування електричною енергією №21 від 06.05.1999р. та 25.11.2005 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.02.2008р. (суддя Могил С.К.) позов задоволено повністю з підстав обґрунтованості уточнених позовних вимог, які підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ВУЖКГ смт. Сарата звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 01.02.2008р. та прийняти нове про відмову у позові.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, не взяв до уваги скрутне майнове та фінансове становище відповідача, у зв'язку з яким ВУЖКГ смт. Сарата не змогло вчасно розраховуватись з позивачем за відпущену електроенергію. Крім того, скаржник стверджує, що позивачем було розраховано пеню з порушенням ч.2 ст.258 ЦК України.

Представник скаржника у судовому засіданні надав клопотання голови Саратської районної ради та Саратського селищного голови, в яких останні просять суд апеляційної інстанції не стягувати з відповідача індекс інфляції та 3% річних. Вказані клопотання судовою колегією відхилені як необґрунтовані, позаяк подані не учасниками спору та не містять законодавчого обґрунтування, на підставі якого суд мав би їх задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „Одесаобленерго” спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 06.05.1999р. між сторонами по справі був укладений договір №21 на користування електричною енергією разом з додатками, який діяв до укладання нового договору від 25.11.2005 року №21 про постачання електричної енергії. Предметом укладених договорів є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.

Згідно з пунктом 1 додатку „Порядок розрахунків”, розрахунковим періодом є період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу Постачальника.

Відповідно до п. 2.2.3 укладеного договору та п. 2 додатку „Порядок розрахунків”, оплата рахунків за активну електроенергію та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 днів з дня отримання рахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що рахунки за спожиту активну електроенергію відповідачем сплачувались частково, по мірі надходження грошових коштів.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та вимоги цивільного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електроенергії й підставно задовольнив позовні вимоги ВАТ „Одесаобленерго”.

Посилання апелянта на скрутне майнове та фінансове становище відповідача не звільняє його від належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за спожиту електроенергію, відтак зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного рішення. Означена обставина може вплинути лише на порядок та спосіб виконання рішення суду, про зміну яких відповідач вправі просити місцевий господарський суд.

Твердження скаржника про нарахування позивачем пені з порушенням ч.2ст.258 ЦК України, колегія до уваги не приймає, як таке, що не має відношення до справи, оскільки пеня до стягнення позивачем взагалі не заявлялась.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 01.02.2008 р. –законне та обґрунтоване.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.02.2008р. по справі №5/333-07-8309 залишити без змін, а апеляційну скаргу Виробничого управління житлового комунального господарства смт. Сарата –без задоволення.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                    С.І.Колоколов

       Суддя                                                                                    М.С. Петров