Постанова

від 04.02.2008 по справі 24/450-6/241

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/450-6/241

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.02.2008                                                                                           № 24/450-6/241

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Уланов – Єгоров А. О. – представник за довіреністю від18.09.07 р.

                              Гуль Г. П. – представник за довіреністю від 20.11.2006 р.

 від відповідача 1:          не з'явилися

від відповідача 2:          не з'явилися

відвідповідача 3:          не з'явилися

від відповідача 4:          не з'явилися

від відповідача 5:          не з'явилися

від третьої особи:          не з'явилися

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Брокерськаа фірма "Діамант"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2007

 у справі № 24/450-6/241  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерськаа фірма "Діамант"

 до                                                   1. Всеукраїнського благодійного фонду "Щасливе дитинство"

                                                  2. Згурівської спеціальної загальноосвітньої школа-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

                                                  3. Великополовецької спеціальної загальноосвітньої школи – інтернату І–ІІ ступенів

                                                  4. Мостищенської спеціальної загальноосвітньої школи – інтернату І–ІІступенів

                                                  5. Таращанської спеціальної загальноосвітньої школи – інтернату І–ІІ ступенів

 третя особа відповідача           Київське міське бюро технічної інвертаризації та реєстрації властності на об"єкти нерухомого майна

 про                                                  визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації права властності

ВСТАНОВИВ:

 21.07.2006 р. позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом:

про визнання недійсним Договору № 102/7 від 16.06.1994 р. про співробітництво, укладеного між позивачем і відповідачами 2-5, з моменту його укладення з тих підстав, що при укладенні цього договору було порушено Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку (п. 57), затверджене наказом № 136 від 13.05.93 р. Міністерства освіти України, яким директорам таких шкіл-інтернатів як відповідачі 2-5 не надано повноважень створювати юридичні особи, в той час як у договорі позивач і відповідачі 2-5 прийняли рішення про створення юридичної особи;

про визнання недійсним Акту прийому-передачі на праві власності частини нежилих приміщень в будинку № 18/24 в м. Києві по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку, що належить відповідачу 1 на праві власності, від 10.11.1994 р. з моменту його підписання у зв'язку з визнанням недійсним договору № 102/7 від 16.06.1994 р. про співробітництво;

про відновлення позивачу права власності (становища), що існувало до укладення договору № 102/7 від 16.06.1994 р. про співробітництво та підписання Акту прийому-передачі на праві власності частини нежилих приміщень в будинку № 18/24 в м. Києві по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку, що належить відповідачу 1 на праві власності, шляхом покладання обов'язку на третю особу на стороні відповідачів здійснити реєстрацію права власності частини нежитлових приміщень в будинку № 18/24 в м. Києві по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку.

В подальшому, для зручності викладення в тексті цієї постанови судом застосовуватимуться такі скорочення:

Договір № 102/7 від 16.06.1994 р. про співробітництво – Договір № 102/7,

Акт прийому-передачі на праві власності нежилих приміщень в будинку по вулиці Менжинського (нині Дмитрівська), 18/24 від 10.11.1994 р. – Акт від 10.11.1994 р.

Відповідач 1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що Договір № 102/7 є договором про співробітництво, які середні загальноосвітні навчально-виховані заклади (школи) мають право укладати у відповідності до постанови КМУ від 19.08.1993 р. № 660 „Про затвердження Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад” (п. 53) та наказу Міносвіти України № 136 від 13.05.1993 р. Про затвердження Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку (п. 70); що укладення Договору № 102/7 та його виконання мали місце у 1994 році, коли діяв Цивільний кодекс Української РСР, в той час як позивач щодо відносин, які виникли у 1994 році і по яких минув строк позовної давності, посилається на положення Цивільного кодексу України, що введений в дію з 01.01.2004 р

Крім того, відповідач 1 посилався на те, що рішенням арбітражного суду Київської обл. від 14.10.1997 р. у справі № 152/3-97 позивачу відмовлено у задоволенні позову до тих самих відповідачів про визнання недійсним договору № 102/7 від 16.06.1994 р. за пропуском строку позовної давності та недоведеністю позовних вимог, а також, що рішенням арбітражного суду м. Києва від 25.11.1997 р. з урахуванням змін, внесених постановою арбітражного суду м Києва про перевірку рішення в порядку нагляду від 23.02.1998 р. у справі № 14/316 за позовом позивача до цих же відповідачів про визнання недійсним договору № 102/7 та Акту від 10.11.1994 р. провадження у справі в частині визнання недійсним договору № 102/7 припинено, у задоволенні вимог про визнання недійсним Акту від 10.11.1994 р. відмовлено. Постановою Вищого арбітражного суду України від 10.06.1998 р. постанову арбітражного суду м Києва від 23.02.1998 р. у справі № 14/316 залишено без змін, ухвалою Верховного Суду України від 03.04.2003 р. в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого арбітражного суду України від 10.06.1998 р. відмовлено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2006 р. у справі № 24/450 позов задоволено частково, визнано недійсним Договір № 102/7, укладений між позивачем і відповідачами 2-5, з моменту його укладення;  в частині позовних вимог про визнання недійсним Акту від 10.11.1994 р. з моменту його підписання у зв'язку з визнанням недійсним договору № 102/7 від 16.06.1994 р. про співробітництво провадження у справі припинено;  в частині позовних вимог про відновлення позивачу права власності (становища), що існувало до укладення Договору № 102/7 та підписання Акту від 10.11.1994 р., шляхом покладання обов'язку на третю особу на стороні відповідачів здійснити реєстрацію права власності частини нежитлових приміщень в будинку № 18/24 в м. Києві по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку позовні вимоги залишені без розгляду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Договір № 102/7 має бути визнаний недійсним з моменту його укладення, оскільки як вбачається з предмету договору, позивач та відповідачі прийняли рішення про створення юридичної особи – Державно-громадського благодійного фонду „Щасливе дитинство” Асоціації допоміжних шкіл-інтернатів, чим порушили норми Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку; що недійсні угоди не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійними таких угод строки позовної давності не застосовуються; що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним Акту від 10.11.1994 р. з моменту його підписання слід припинити, оскільки щодо цих вимог спір був вирішений відповідно до постанови першого заступника голови арбітражного суду м. Києва від 23 лютого 1998 року у справі № 14/316, якою було скасоване рішення арбітражного суду м. Києва від 25 листопада 1997 року і у позові позивачу щодо визнання цього акту недійсним відмовлено; що позовні вимоги в частині відновлення позивачу права власності (становища), що існувало до укладення Договору № 102/7 та підписання Акту від 10.11.1994 р. слід залишити без розгляду в зв'язку з тим, що на момент слухання справи право власності на ці приміщення зареєстроване за відповідачем - Всеукраїнським благодійним фондом „Щасливе дитинство”.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Всеукраїнський благодійний фонд „Щасливе дитинство” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суд міста Києва від 28.07.2006 р. у справі № 24/450 та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на те, що Договір № 102/7 є договором про співробітництво, на укладення яких відповідачі мали право згідно ч. 1 п. 70 Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку, затвердженого наказом № 136 від 13.05.93 р. Міністерства освіти України; що за умовами договору сторони не приймали рішення створити юридичну особу, оскільки його предметом є намір створити благодійний фонд, а тому договір не може вважатися установчим (засновницьким), що підтверджується також рішенням арбітражного суду Київської області від 14.10.97 р. у справі № 102/3-97, в якому встановлено, що за своєю правовою природою укладений договір про співробітництво не являється установчим, оскільки сторони висловили лише намір створити нову юридичну особу; що суд неправомірно не застосував до вимог про визнання договору недійсним строку позовної давності.

Постановою від 20.12.2006 р. Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2006 р. у справі № 24/450 скасоване; у задоволенні вимог про визнання недійсним Договору № 102/7, укладеного між позивачем та відповідачами 2-5, та про відновлення права власності, що існувало до укладення Договору № 102/7 і підписання Акту від 10.11.1994 р., шляхом покладання обов'язку на третю особу здійснити реєстрацію права власності вказаної частини нежитлових приміщень відмовлено; в частині позовних вимог про визнання недійсним Акту від 10.11.1994 р. провадження у справі припинено.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний договір укладений відповідачами 2-5 правомірно, в межах наданих повноважень, оскільки між сторонами укладений договір про співробітництво, предметом якого був лише намір в майбутньому створити благодійний фонд, а норми Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку, затвердженого наказом № 136 від 13.05.93 р. Міністерства освіти України, прямо передбачають право відповідачів 2-5 на укладення таких угод; що у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про визнання спірного договору недійсним, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про відновлення права власності на спірне приміщення; що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним Акту від 10.11.1994 р. з моменту його підписання підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки щодо цих вимог спір був вирішений постановою першого заступника голови арбітражного суду м. Києва від 23.02.98 р. у справі № 14/316, якою у задоволенні зазначених вимог позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Брокерська фірма „Діаманд” 29.12.2006 р. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. у справі № 24/450 з підстав порушення норм процесуального права і залишити рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2006 р. у цій справі без змін.

13.02.2007 р. позивач звернувся до суду з Доповненнями до касаційної скарги, в яких як на підставу для скасування постанови посилається на те, що суд безпідставно прийняв за факти, встановлені в судовому засіданні, судові справи № 102/3-97 та № 24/450, вказавши, що рішеннями по цим справам були досліджені одні й ті ж предмети спору, оскільки підставами визнання недійсним договору у цих справах було перевищення повноважень тільки посадових осіб позивача, натомість, підставами визнання договору недійсним у цій справі є перевищення повноважень посадовими особами відповідачів, які не мають повноважень як керівники державної установи створювати юридичні особи; що відповідачі 2-5 мали намір саме створити окрему юридичну особу, а не просто підписати угоду про наміри зробити благодійний внесок, що підтверджується рішенням арбітражного суду Київської області у справі № 102/3-97 від 14.10.97 р., де суд встановив, що згідно умов договору сторони виявили намір по створенню фонду – відповідача 1; що ч. 2 ст. 70 Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку, затвердженого наказом № 136 від 13.05.93 р. Міністерства освіти України, вказує, що школи-інтернати мають право створювати лише спільні заходи (конференції, олімпіади тощо) та вступати до міжнародних організацій у відповідності до чинного законодавства України; що у п. 57 цього Положення викладений вичерпний перелік повноважень директорів шкіл-інтернатів, серед яких відсутні повноваження для керівника державної установи створювати юридичні особи; що відповідачі 2-5 ще у 1997 році повинні були припинити діяльність відповідача-1 і повернути все отримане всім учасникам створення цього Фонду, оскільки 16 вересня 1997 року був прийнятий Закон України „Про благодійництво і благодійні організації”, ст. 5 якого прямо забороняється державним установам виступати засновниками таких фондів.

Постановою від 15.03.2007 р. у справі № 24/450 Вищий господарський суд України постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. та рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2006 р. у справі № 24/450 скасував, справу передав на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважив на тому, що при вирішенні спору щодо наявності повноважень у відповідачів 2-5 по створенню юридичної особи-благодійного фонду за Договором № 102/7 необхідно було витребувати відомості щодо засновників фонду та з'ясування того, чи виступали відповідачі фактично засновниками фонду у порядку, встановленому законодавством, чи лише здійснювали співробітництво в процесі реєстрації фонду на умовах спірного договору, що судами не було здійснено, а також на тому, що судовими інстанціями не надано належної оцінки доводам відповідача-1 щодо закінчення строку позовної давності.

Ухвалою від 04.04.2007 р. господарського суду міста Києва справі № 24/450 присвоєно № 24/450-6/241.

13.09.2007 р. позивач звернувся до господарського суду міста Києва з Уточненнями позовних вимог, згідно яких позов заявлено про визнання недійсним Договору № 102/7, укладеного між позивачем та відповідачами 2-5, з моменту його укладення з тих підстав, що Уланов-Єгоров А.О., який від імені позивача підписав Договір № 102/7 на дату його підписання не обіймав посаду генерального директора позивача, а печатка, відбиток якої міститься на зазначеному договорі, є підробленою, та про скасування державної реєстрації права власності на частину нежилих приміщень в будинку № 18/24 по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в м. Києві в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку, що належить відповідачу 1 на праві власності відповідно до Акту від 10.11.1994 р.

Враховуючи, що від попередньо заявлених вимог позивач при цьому не відмовився, на розгляд суду передані наступні вимоги:

про визнання недійсним Договору № 102/7, укладеного між позивачем і відповідачами 2-5, з моменту його укладення з підстав відсутності в директорів відповідачів 2-5 повноважень створювати юридичні особи, в той час як у договорі позивач і відповідачі 2-5 прийняли рішення про створення юридичної особи;

про визнання недійсним Договору № 102/7, укладеного між позивачем та відповідачами 2-5, з моменту його укладення з тих підстав, що Уланов-Єгоров А.О., який від імені позивача підписав договір № 102/7, на дату його підписання не обіймав посаду генерального директора позивача, а печатка, відбиток якої міститься на зазначеному договорі та інших документах, є підробленою;

про визнання недійсним Акту від 10.11.1994 р. з моменту його підписання у зв'язку з визнанням недійсним Договору № 102/7;

про відновлення позивачу права власності (становища), що існувало до укладення Договору № 102/7 та підписання Акту від 10.11.1994 р., шляхом покладання обов'язку на третю особу на стороні відповідачів здійснити реєстрацію права власності частини нежитлових приміщень в будинку № 18/24 в м. Києві, по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку.

про скасування державної реєстрації права власності на частину нежилих приміщень в будинку № 18/24 по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в м. Києві в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку, що належить відповідачу 1 на праві власності відповідно до акту від 10.11.1994 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007 р. у справі № 24/450-6/241 в задоволення позовних вимог про визнання недійсним з підстав невідповідності вимогам закону Договору № 102/7 відмовлено; в задоволенні позовних вимог про відновлення права власності, що існувало до укладення Договору № 102/7 та підписання Акту від 10.11.1994 р., шляхом зобов'язання комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна” здійснити реєстрацію права власності частини нежитлових приміщень в будинку № 18/24 в м. Києві по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку відмовлено; провадження з позовних вимог про визнання недійсним з підстав підписання не уповноваженою особою Договору № 102/7 та про визнання недійсним акту прийому-передачі від 10.11.1994 р. припинено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Брокерська фірма “Діаманд” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 24/450–6/241 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування заявник посилається на те, що судом не взято до уваги, що печатка позивача на Договорі № 102/7 та на Акті від 10.11.1994 р. є підробленою, і що директорам таких шкіл-інтернатів як відповідачі 2-5 не надано повноважень створювати юридичні особи, а також що судом не взято до уваги зауваження Вищого господарського суду України у постанові від 15.03.2007 р. і не з'ясовано, чи виступали відповідачі фактично засновниками фонду у порядку, встановленому законодавством, чи лише здійснювали співробітництво в процесі реєстрації фонду на умовах спірного договору.

Ухвалою від 30.11.2007 р. колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Смірнова Л.Г. прийняла апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська фірма “Діаманд” до свого провадження та призначила її розгляд на 19.12.2007 р.

17.12.2007 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду від Всеукраїнського благодійного фонду “Щасливе дитинство” надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач 1 проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечує, вважає рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим, посилаючись на те, що повноваження шкіл-інтернатів на підписання Договору № 102/7 підтверджувались діючим на той час законодавством (п.п. 5, 70, 72 Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку, затвердженого наказом № 136 від 13.05.93 р. Міністерства освіти України (спеціальна школа визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту, школа має право укладати угоди і договори про співробітництво, спеціальна школа є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банів, гербову печатку, штамп)” ст. 23 Цивільного кодексу УРСР (юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або третейському суді), тому твердження позивача про належність спірного договору до засновницького та про перевищення директорами шкіл-інтернатів своїх повноважень спростовані матеріалами справи; що згідно ст. 44 ЦК УРСР на час укладення спірного договору печатка не була обов'язковим реквізитом письмового договору, тому її наявність чи відсутність не впливає на дійсність договору; що згідно із ст.ст. 71, 76 ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/4 від 11.12.2007 р. справу № 24/450–6/241 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н.В., суддів Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.

В судове засідання 19.12.2007 р. не з'явилися представники відповідачів 2–5 та третьої особи. Розгляд справи за згодою учасників судового засідання розпочато без участі представників відповідачів 2 – 5 та третьої особи.

Представники позивача у судовому засіданні 19.12.2007 р. надали пояснення, в яких просили Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 24/450–6/241 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, представник відповідача 1 надавав пояснення по суті спору, в яких повністю підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, і просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Ухвалою від 19.12.2007 р. для вивчення обставин справи, про які було заявлено в судовому засіданні представниками сторін, та дослідження матеріалів справи розгляд апеляційної скарги відкладений на 14.01.2008 р.

Ухвалою від 14.01.2008 р. для витребування додаткових доказів по суті спору розгляд справи відкладений на 04.02.2008 р., учасників зобов'язано:

- третю особу на стороні відповідача - надати інформацію щодо реєстрації прав власності (володіння, користування, розпорядження) на частину нежитлових приміщень площею 488 кв.м. на десятому поверсі будинку № 18/24 по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в м. Києві, які належали Брокерській фірмі „Діаманд” на праві власності згідно рішення арбітражного суду м. Києва від 13.05.1994 р. № 1/29.

- відповідачів 2 – 5 - оригінали (для огляду) та належні копії для долучення до матеріалів справи їхніх статутів зі всіма відмітками про будь-які зміни або доповнення, що до них вносилися, починаючи з дати реєстрації;

- відповідача 1 - оригінали для огляду та копії для доручення до матеріалів справи Статуту у повному обсязі державно-громадського благодійного фонду Асоціація допоміжних шкіл-інтернатів (для дітей з вадами розумового розвитку) „Щасливе дитинство”, Статуту у повному обсязі Всеукраїнського благодійного фонду „Щасливе дитинство” Протоколу № 1 від 31.01.1995 р у повному обсязі Установчої Конференції Всеукраїнського благодійного фонду допоміжних шкіл-інтернатів для дітей з вадами розумового розвитку і сиріт „Щасливе дитинство”, Протоколу П'ятої Конференції зі змінами і доповненнями 09.06.1998 р. Протокол № 1 повному обсязі, Протоколу позачергових Загальних Зборів засновників і членів Фонду зі змінами 08.02.1999 р. Протокол № 1 (щодо внесення змін до Статуту).

Одночасно судова колегія направила відповідні судові запити, з урахуванням відповідей на які, згідно ст. 75 ГПК України вирішує спір по суті, оскільки а ні відповідачі 1-5 а ні третя особа вимог ухвали суду не виконали, витребувану інформацію не надали.

Розпорядженням Голови суду № 01 –23/1/2 від 01.02.2008 р. справу № 24/450 – 6/241 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н. В., суддів Калатай Н. Ф., Коротун О. М.

01.02.2008 р. до суду надійшло клопотання від відповідача 1 про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю представників відповідача 1 бути присутніми в судовому засіданні.

В судовому засіданні 04.02.2008 р. представники позивача заперечили проти відкладення розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, порадившись на місці, дослідивши матеріали справи, враховуючи наявний в матеріалах справи письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача 1, який у судовому засіданні 19.12.2007 р. був повністю підтриманий у виступі представника відповідача 1, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання відповідача 1 та продовжити розгляд справи без участі представників відповідача 1.

Відповідачі та третя особа представників в судове засідання 04.02.2008 р. не направили, вимог ухвали суду від 14.01.2008 р. не виконали, про причини невиконання вимог ухвали суду та неявки представників не повідомили.

Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судових засідань з розгляду апеляційної скарги, з огляду на встановлені для вирішення спору процесуальні строки та неодноразове відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає правових перешкод у розгляді апеляційної скарги у відсутності представників відповідачів та третьої особи за наявними матеріалами у справі.

Представники позивача надали пояснення, в яких просили Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 24/450–6/241 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали позовної заяви, з урахуванням норм ст.ст. 99, 101 ГПК України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, користуючись при цьому правами, наданими суду першої інстанції, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Позивачу, згідно рішення арбітражного суду м. Києва від 13.05.1994 р. у справі № 1/29, порушеній за позовом Брокерської фірми „Діаманд” до Державної комунальної комерційно-побутової фірми „Мета” про зобов'язання передачі нежилих приміщень, на праві власності належать нежитлові приміщення загальною площею 488,0 кв.м. на 10 поверсі 12 поверхового корпусу по вул. Менжинського, 18/24 в м. Києві

16.06.1994 р. генеральний директор Брокерської фірми „Діаманд” (Фірма за умовами договору) та директора Згурівської, Великополовецької, Бишевської, Мостищенської і Таращанської допоміжних шкіл-інтернатів (Школи за умовами договору) підписали договір № 102/7 про співробітництво (Договір № 102/7).

Предметом Договору згідно розділу 1 є намір Згурівської, Великополовецької, Бишевської, Мостищенської і Таращанської допоміжних шкіл-інтернатів  створити за сприянням Брокерської фірми „Діаманд” (далі позивач) державно-громадський Благодійний Фонд для надання допомоги дітям з вадами розумового розвитку (Фонд). При цьому, роботи зі створення та реєстрації даного Фонду виконують Школи на виконання доручення позивача.

З рішення арбітражного суду Київської області від 14.10.97 р. у справі № 102/3-97 (.с. 49 т. 1) вбачається, що одного з учасників Договору № 102/7, Бишевську допоміжну школу-інтернат, ліквідовано, внаслідок чого учасниками спору, що вирішується у цій справі, є чотири із п'яти допоміжних шкіл-інтернатів, директори яких підписали Договір (далі Школи, відповідачі 2-5).

Згідно розділу 2 „Зобов'язання Шкіл” Договору № 102/7 Школи прийняли на себе зобов'язання до 01.10.94 р. провести підготовчу роботу зі створення Фонду (проведення зборів, підготовка необхідних документів), зареєструвати Фонд в Управлінні юстиції Київської області.

Крім того, розділ 2 „Зобов'язання Шкіл” містить умову, згідно якій після створення і реєстрації Фонд сприяє позивачу шляхом випуску реклами, сприяння в укладенні угод з вітчизняними та закордонними фірмами і клієнтами тощо.

Згідно розділу 3 „Зобов'язання Фірми” Договору № 102/7 позивач прийняв на себе зобов'язання виділити приміщення для реєстрації Фонду з 17.06.94, передати протягом 10 днів з дати реєстрації Фонду на його баланс 488 кв.м. нежилого приміщення в м. Києві по вул. Менжинського, 18/24 десятий поверх і вважати це приміщення благодійним внеском „Фірми”.

Отже, за умовами Договору його сторони прийняли на себе зобов'язання: Школи – до 01.10.94 р. провести збори, підготовити необхідні документи та зареєструвати Фонд в Управлінні юстиції Київської області, позивач - виділити приміщення для реєстрації Фонду з 17.06.94, протягом 10 днів з дати реєстрації Фонду передати на його баланс 488 кв.м. нежилого приміщення в м. Києві по вул. Менжинського, 18/24 десятий поверх та вважати це приміщення благодійним внеском „Фірми”.

12.10.94 р. на виконання прийнятих на себе зобов'язань та з метою реалізації передбаченого умовами Договору „наміру створити за сприянням Фірми державно-громадський Благодійний Фонд для надання допомоги дітям з вадами розумового розвитку” Школи в особах директорів, які від їх імені підписали Договір №102/7, провели установчі збори державно-громадського благодійного Фонду Асоціація допоміжних шкіл-інтернатів (для дітей з вадами розумового розвитку) „Щасливе дитинство” (копія протоколу залучена до матеріалів справи, а.с. 47 т. 3), на яких вирішили створити державно-громадський благодійний Фонд Асоціація допоміжних шкіл-інтернатів (для дітей з вадами розумового розвитку) „Щасливе дитинство” та затвердити Статут Фонду, затвердили Наглядову Раду Фонду, обрали Голову Фонду, затвердили заступника Голови Фонду та Виконавчого директора Фонду, визначили в якості особи, якій доручено підготувати та подати на реєстрацію Установчі документи Фонду, і яка має право вносити зміни, поправки та доповнення редакційного характеру до Статутного Фонду, економіста підприємства у формі ТзОВ „Кронос” Уланову-Єгорову В.А.

Зазначена фізична особа нарівні з директорами Шкіл брала участь в установчих зборах Фонду.

31.10.94 р. управлінням юстиції державної адміністрації у Київській області видано Свідоцтво за № 3 (а.с. 34 т. 1) про реєстрацію Асоціації допоміжних шкіл-інтернатів (для дітей з вадами розумового розвитку) „Щасливе дитинство”, правонаступником якого є відповідач 1 (далі Фонд, відповідач 1), за адресою м. Київ, вул. Менжинського, 18/24.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, Асоціацією допоміжних шкіл – інтернатів (для дітей з вадами розумового розвитку „Щасливе дитинство” було перереєстровано спочатку під назвою Всеукраїнський Благодійний фонд допоміжних шкіл – інтернатів для дітей тз вадами розумового розвитку і сиріт „Щасливе дитинство” (Довідка головного обчислювального центру Міністерства освіти України від 23.02.1995 року –  а. с. 32 т. 1), потім – під назвою Всеукраїнський благодійний фонд „Щасливе дитинство” (Свідоцтво про державну ореєстрацію благодійної організації від 03.08.1998 року № 0016 – а. с. 33 т. 1), під якою бере участь у цій справі.

10.11.94 р. позивач передав, а Фонд прийняв у відповідності до п. 3.2 Договору на праві власності нежилі приміщення загальною площею 488 кв.м. по вул. Менжинського,18/24, на 10-му поверсі, 12-ти поверхового корпусу, про що було складено Акт приймання-передачі на праві власності нежилих приміщень в будинку по вул. Менжинського, 18/24.

На підставі Акта від 10.11.1994 р. Бюро технічної інвентаризації міста Києва зареєструвало за Фондом на праві власності спірне приміщення, що вбачається з рішення арбітражного суду міста Києва від 24.02.98 р. у справі № 7/292 за позовом ТОВ брокерська фірма „Діаманд” до БТІ м. Києва та Державного громадського фонду „Щасливе дитинство” про визнання недійсною реєстрації права власності на нежитлове приміщення з Благодійним фондом „Щасливе дитинство” та витребування цього приміщення із чужого незаконного володіння (а. с. 33-35 т. 3).

Починаючи з 1997 року, спори сторін з правовідносин, що виникли з Договору № 102/7 та Акту від 10.11.1994 р., неодноразово були предметом розгляду різних судів.

Так, рішенням арбітражного суду Київської області від 14.10.97 р. у справі № 102/3-7 позивачу, ТОВ Брокерська Фіма „Діаманд”, відмовлено у задоволенні вимог про визнання Договору № 102/7 недійсним, заявлених до Згурівської, Великополовецької, Бишевської, Мостищенської і Таращанської допоміжних шкіл-інтернатів.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 25.11.97 р. у справі № 14/316, з урахуванням змін внесених постановою про перевірку рішення в порядку нагляду від 23.02.1998 р., позивачу, ТОВ Брокерська Фіма „Діаманд”, відмовлено у задоволенні вимог, заявлених до Згурівської, Великополовецької, Бишевської, Мостищенської і Таращанської допоміжних шкіл-інтернатів та Державно-громадського благодійного фонду „Щасливе дитинство”, про визнання Акту від 10.11.1997 р. недійсними, провадження по відношенню до Бишевської школи-інтернату припинено, провадження у справі в частині визнання недійсним Договору № 102/7 припинено.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від 24.02.98 р. у справі № 7/292, про яке вже йшлося вище, позивачу, ТОВ брокерська фірма „Діаманд”, відмовлено у вимогах до БТІ м. Києва та Державного громадського фонду „Щасливе дитинство” про визнання недійсною реєстрації права власності на нежитлове приміщення з Благодійним фондом „Щасливе дитинство” та витребування цього приміщення із чужого незаконного володіння.

Обґрунтовуючи свої правові позиції у цих спорах, їх учасники виходили з того, що Договір № 102/7 був ними укладений і з його умов у них, відповідно, виникли цивільні права і обов'язки, з чим колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідно ст. 25 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на дату укладення Договору № 102/7 (ЦК УРСР), юридична особа діє на підставі статуту (положення). Установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, також і інші організації можуть діяти на підставі загального положення про організації даного виду.

Згідно ст. 26 ЦК УРСР юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

За нормами ст. 9 ЦК УРСР цивільною правоздатністю є здатність особи мати цивільні права і обов'язки.

Згідно ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Отже, згідно законодавства, що діяло на дату підписання сторонами Договору № 102/7, укладати угоди можуть, юридичні особи, які зареєстрованіі у встановленому законом порядку, діють на підставі статуту або положення і мають необхідний обсяг цивільної правоздатності для набуття прав і здійснення обов'язків.

Згідно ст. 8 ЦК УРСР при укладенні угод правоздатність і дієздатність визначаються за законом місця укладення угоди.

Згідно ст. 16 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки „Про освіту” від 23.05.91 р. в редакції на дату укладення Договору № 102/7 державні навчально-виховні заклади діють на підставі власних статутів, що затверджуються радами навчально-виховних закладів і реєструються відповідно міністерствами та відомствами Української РСР, які мають такі заклади, виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів. Вони визнаються юридичною особою з моменту реєстрації їх статутів.

Згідно ст. 6 Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1993 р. N 660, статут середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу розробляється на основі чинного законодавства і цього Положення, затверджується його радою і реєструється місцевим органом державної виконавчої влади. Навчально-виховний заклад визнається юридичною особою з моменту реєстрації його статуту.

Згідно п. 5 Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 13 травня 1993 р. N 136 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 вересня 1993 р. за N 120), спеціальна школа у своїй діяльності керується Законом України про освіту, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Міністерства освіти України, Положенням про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, цим Положенням та власним статутом.

Статут спеціальної школи розробляється на основі чинного законодавства і вищезазначених Положень. Статути затверджуються радою спеціальної школи і реєструються місцевими органами державної виконавчої влади, відповідними центральними органами державної виконавчої влади. Спеціальна школа визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту.

Саме на положення нормативно-правових актів, про які йдеться у 3-х попередніх абзацах, посилається відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшла до суду 17.12.2007 р., обґрунтовуючи наявність у відповідачів 2-5 повноважень на підписання Договору № 102/7, проте колегія суддів звертає увагу відповідача 1 на те, що згідно зазначених актів спеціальні загальноосвітні школи-інтернати мають такі повноваження, але лише ті з них, які мають статут, затверджений у встановленому законом порядку, і на дату укладення договору є юридичними особами, тобто мають необхідний обсяг цивільної правоздатності для набуття прав і здійснення обов'язків.

Сторонами у Договорі № 102/7 є, в тому числі, відповідачі 2-5 - Згурівська, Великополовецька, Мостищенська і Таращанська допоміжні школи-інтернати.

Для з'ясування обставин щодо реєстрації зазначених осіб судом було направлено відповідні судові запити до реєструючих органів та до Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві, і одержані відповіді, в тому числі, Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 24.01.2007 р. № 12/1-7/106, Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 22.01.2008 р. № 6-28-63/90 та від 29.01.2008 р. № 6-28-125/122, Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 23.01.2008 р. № 06-43-164, Таращанської  районної державної адміністрації Київської області від 22.01.2008 р. № 06-21/90, Макрівської районної державної адміністрації Київської області від 22.01.2008 р. № 26, Головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 01.02.2008 р. № 12-01-10-272.

Крім того, матеріали справи містять Витяг з ЄДРПОУ станом на 15.09.20078 р. щодо Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від 27.09.2007 р. № 21-10/5689-1, Витяг з ЄДРПОУ станом на 15.09.20078 р. щодо Великополовецької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів від 27.09.2007 р. № 21-10/5689-2, Витяг з ЄДРПОУ станом на 15.09.20078 р. щодо Мостищинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів від 27.09.2007 р. № 21-10/5689-3, Витяг з ЄДРПОУ станом на 15.09.20078 р. щодо Таращанської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів від 27.09.2007 р. № 21-10/5689-4,

На підставі зазначених документальних доказів судом встановлено:

- 24.10.1994 р. Згурівською районною державною адміністрацією Київської області зареєстровано Згурівську допоміжну школу-інтернат, 10.07.1997 р. - статут цього навчального закладу;

- 22.06.1995 р. Сквирською районною державною адміністрацією Київської області зареєстровано Великополовецьку допоміжну школу-інтернат;

- 25.10.1994 р. Мостищенською сільською радою Макарівського району Київської області зареєстровано Мостищенську допоміжну школу-інтернат;

- 14.07.1997 р. Таращанською районною державною адміністрацією Київської області зареєстровано Таращанську допоміжну школу-інтернат, 15.09.2003 р. - статут цього навчального закладу.

В подальшому зазначені навчальні заклади були у встановленому законом порядку перереєстровані за іншими назвами, з якими беруть участь у цій справі.

Отже, на дату підписання Договору № 102/7, 16.06.1994 р., жодний з відповідачів 2-5 – а ні Згурівська, а ні Великополовецька, а ні Мостищенська, а ні Таращанська допоміжні школи-інтернати не мали необхідного для укладення будь-якого договору обсягу правоздатності, оскільки з точки зору закону на той момент не були юридичними особами і не мали затверджених у встановленому законом порядку статутів.

З огляду на такі обставини, судом не приймається за належний документальний доказ по справі, як такий що спростовується іншими документальними доказами у справі, лист начальника управління освіти Київської обласної державної адміністрації Лікарчука І.Л. від 15.11.1997 р. № 1201/2.1-08, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 154 т. 1) і в якому йдеться про те, що станом на 16 червня 1994 р. Згурівська, Великополовецька, Мостищенська і Таращанська допоміжні школи-інтернати мали статус юридичної особи з правом укладання цивільно-правових угод.

Відповідно до норм статей 4, 151 Цивільного кодексу Української РСР одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є договір.

Згідно статті 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Договір, в якому між сторонами у потрібній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов, є неукладеним.

Виходячи з зазначених правових норм, договір може вважатися укладеним, тобто таким, за умовами якого у його сторін виникли цивільні права або обов'язки, за умови, по-перше, що він укладений особами, які мають для цього необхідний обсяг цивільної правоздатності, по-друге, що він укладений у встановленій законом для цих видів договорів формі, і по-третє, що сторонами за договором досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Недодержання хоча б одної з зазначених умов не дає підстав вважати договір укладеним.

Згідно ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що Договір № 102/7 підписаний директорами Згурівської, Великополовецької, Мостищенської і Таращанської допоміжних шкіл-інтернатів, які на дату його підписання не мали права на дії, з яких можуть виникати цивільні права і обов'язки, колегія суддів дійшла висновку, що Договір № 102/7 від 10.11.1994 р. не може бути визнаний як такий, що укладений.

За таких обставин, враховуючи, що недійсним може бути визнаний лише укладений договір, вимоги позивача про визнання недійсним Договору № 102/7 про співробітництво від 10.11.1994 р., укладеного між позивачем і відповідачами 2-5, з моменту його укладення, незалежно від обставин, що на них послається позивач як на підставу для визнання цього договору недійсним, задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах матеріального права і матеріалах справи.

Відповідно, не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним Акту від 10.11.1994 р. з моменту його підписання, оскільки задоволення цієї вимоги позивач поставив у залежність від задоволення вимог про визнання недійсним Договору № 102/7, чого в даному випадку не відбулося.

Враховуючи, що з неукладеними угодами закон не пов'язує настання цивільно – правових наслідків, вимоги про відновлення позивачу права власності (становища), що існувало до укладення Договору № 102/7 та підписання Акту від 10.11.1994 р., шляхом покладання обов'язку на третю особу на стороні відповідачів здійснити реєстрацію права власності частини нежитлових приміщень в будинку № 18/24 в м. Києві, по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку задоволенню не підлягають, оскільки встановлення судом факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, адже ці права таким договором не порушувались.

Вимоги про скасування державної реєстрації права власності на частину нежилих приміщень в будинку № 18/24 по вулиці Дмитрівській (Менжинського) в м. Києві в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку, що належить відповідачу 1 на праві власності відповідно до акту від 10.11.1994 р., також задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах матеріального права і матеріалах справи, оскільки мають розглядатися не як наслідок визнання Договору № 102/7 або Акту від 10.11.1994 р. недійсними, а на підставі, зокрема, законодавства, яким регулюються недоговірні відносини, у спосіб, встановлений законом для захисту цивільних прав та інтересів, а також в іншому суб'єктному складі.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовляється по суті спору, судом не застосовується як підстава для відмови у позові пропуск позивачем строку позовної давності, на чому наполягає відповідач 1, оскільки ця обставина є окремою самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва  від 16.10.2007 р. у даній справі підлягає зміні.

Судові витрати по справі покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Брокерська фірма “Діаманд”.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська фірма “Діаманд” на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2007 р. у справі № 24/450-6/241 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2007 року у справі № 24/450-6/241 змінити.

3. У позові відмовити повністю.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 24/450-6/241.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.02.08 (відправлено)