Постанова

від 29.05.2008 по справі 24/450-6/241

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/450-6/241

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 травня 2008 р.                                                                                    № 24/450-6/241  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючий суддяПершиков Є.В.

суддівМуравйов О.В.

Ходаківська І.П.

розглянувши

касаційну скаргу    Всеукраїнського благодійного фонду "Щасливе дитинство"

напостанову  від 04.02.2008р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№  24/450-6/241 Господарського суду  міста Києва  

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Брокерської фірми "Діаманд"

до    

третя особа 1)          Всеукраїнського благодійного фонду "Щасливе дитинство"2)          Згурівської  допоміжної школи-інтернату 3)          Великополовецької допоміжної школи-інтернату 4)          Мостищенської допоміжної школи інтернату 5)          Таращанської допоміжної школи інтернату

Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

про визнання договору недійсним

За участю представників сторін:

від позивача – Уланов-Єгоров А.О., за довіреністю;

                          Гуль Г.П., за довіреністю;

від відповідача – Кривошия О.В., за довіреністю;

                 Сальнова Т.В., за довіреністю;

                              Іванова О.І., за довіреністю;

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю Брокерська фірма (далі –ТОВ) "Діамант" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнського благодійного фонду "Щасливе дитинство", Згурівської допоміжної школи-інтернату, Великополовецької допоміжної школи-інтернату, Мостищенської допоміжної школи-інтернату, Таращанської допоміжної школи-інтернату, за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунального підприємства "Київське міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", про визнання недійсним договору № 102/7 від 16.06.1994 р. про співробітництво.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2007 р. в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним з підстав невідповідності вимогам закону договору № 102/7 про співпрацю, укладеного 16.06.1994 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Брокерською фірмою "Діамант", Згурівською допоміжною школою-інтернатом, Таращанською допоміжною школою-інтернатом, Вишівською допоміжною школою-інтернатом, Великополовецькою допоміжною школою-інтернатом, Мостищенською допоміжною школою-інтернатом,  відмовлено.

В задоволенні позовних вимог про відновлення права власності, що існувало до укладенні договору № 102/7 від 16.06.1994 р. про співробітництво та підписання акту прийому-передачі на праві власності частини нежитлових приміщень в будинку № 18/24 в м. Києві, по вул. Дмитрівській (Менжинського) в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку, шляхом зобов'язання комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити реєстрацію права власності частини нежитлових приміщень в будинку № 18/24 в м. Києві, по вул. Дмитрівській (Менжинського) в розмірі 488 кв.м. на десятому поверсі цього будинку відмовлено.

Провадження з позовних вимог про визнання недійсним з підстав підписання неуповноваженою особою договору № 102/7 про співпрацю, укладеного 16.06.1994 між товариством з обмеженою відповідальністю Брокерською фірмою "Діамант", Згурівською допоміжною школою-інтернатом, Таращанською допоміжною школою-інтернатом, Вишівською допоміжною школою-інтернатом, Великополовецькою допоміжною школою-інтернатом, Мостищенською допоміжною школою-інтернатом,  припинено.

Провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним акту прийому-передачі від 10.11.1994 р. припинено.  

Постановою від 04.02.2008 р. Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська фірма “Діаманд” на рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2007 р. у справі № 24/450-6/241 задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2007 р. змінено. У позові відмовлено повністю.

Всеукраїнський благодійний фонд „Щасливе дитинство” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить  скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2008р., а рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 р.  залишити без змін.

Одночасно з касаційною скаргою скаржником було подано клопотання про відновлення строку для подання касаційної скарги, яке враховуючи приписи ст.53 ГПК України підлягає задоволенню.  

Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду України від 28.05.2008 р. у зв'язку з  відпусткою судді Данилової Т.Б.  для перегляду справи в касаційному порядку утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія судів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.1994 р. між позивачем, відповідачами 2-5 та Бишівською допоміжною школою-інтернатом було укладено договір про співробітництво № 102/7 (далі –Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору його предметом були наміри шкіл створити за допомогою позивача Державно-громадський Благодійний фонд для надання допомоги дітям з порушенням розумового розвитку.

У зв`язку з цим відповідачі 2-5 згідно з п. 2.1., 2.2. Договору прийняли на себе зобов`язання провести підготовчу роботу по створенню Благодійного фонду (проведення зборів, підготовка необхідних документів) та зареєструвати його в управлінні юстиції Київської області.

Згідно із п. 3.1, 3.2 Договору позивач прийняв на себе зобов'язання в якості благодійного внеску передати безоплатно на баланс Благодійного фонду нежитлове  приміщення для реєстрації Благодійного фонду площею 488 кв. м по вул. Менжинського, 18/24 в м. Києві.  

          12.10.1994 р. на виконання прийнятих на себе зобов'язань та з метою реалізації передбаченого умовами Договору наміру створити Державно-громадський Благодійний фонд для надання допомоги дітям з порушенням розумового розвитку відповідачі 2-5 в особах директорів провели установчі збори, на яких вирішили створити Державно-громадський Благодійний фонд Асоціація допоміжних шкіл-інтернатів (для дітей з вадами розумового розвитку) „Щасливе дитинство” та затвердити Статут Благодійного фонду, затвердили Наглядову Раду Благодійного фонду, обрали Голову Благодійного Фонду, затвердили заступника Голови Благодійного фонду та виконавчого директора Благодійного фонду, визначили в якості особи, якій доручено підготувати та подати на реєстрацію Установчі документи Благодійного фонду і яка має право вносити зміни, поправки та доповнення редакційного характеру до Статутного фонду Уланову-Єгорову В.А.

          31.10.1994 р. управлінням юстиції державної адміністрації у Київській області було зареєстровано Державно-громадський Благодійний фонд Асоціація допоміжних шкіл-інтернатів (для дітей з вадами розумового розвитку) „Щасливе дитинство”, правонаступником якого є відповідач 1, та видано Свідоцтво про реєстрацію за адресою: м. Київ, вул. Менжинського, 18/24.

10.11.1994 р. між позивачем та Державно-громадським Благодійним фондом Асоціації допоміжних шкіл-інтернатів (для дітей з вадами розумового розвитку) „Щасливе дитинство” на виконання Договору був підписаний Акт приймання-передачі на праві власності частини нежитлових приміщень в будинку по вул. Дмитрівській (Менжинського) № 18/24 загальною площею 488 кв. м  у м. Києві.

          На підставі Акта  від 10.11.1994 р. Київське міське бюро технічної інвентаризації зареєструвало за Благодійним фондом на праві власності частину нежитлових приміщень в будинку по вул. Дмитрівській (Менжинського) № 18/24 загальною площею 488 кв. м  у м. Києві.

          Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку,  що Договір не є підставою для реєстрації Благодійного фонду, тобто він не є установчим договором у розумінні чинного на час його укладення законодавства України, а регулює співробітництво сторін щодо майбутніх намірів створення Благодійного фонду.

          Вчинення вказаних дій не суперечило законодавству України, що діяло станом на 16.06.1994 р., оскільки п. 70 Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 136 від 13.05.1993р. передбачено, що школа має право укладати угоди і договори про співробітництво, встановлювати прямі зв`язки з навчальними закладами, науковими установами, підприємствами, організаціями, відомствами, фондами, товариствами, окремими громадянами як на території України, так і за її межами.

Згідно з висновками апеляційної інстанції на дату підписання Договору жодний із відповідачів 2-5 не мав необхідної для укладання будь-якого договору обсягу правоздатності, оскільки з точки зору закону на той момент відповідачі не були юридичними особами.

Касаційна інстанція не може погодися з цими висновками апеляційної інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на момент укладання Договору,  юридичними  особами  визнавалися  організації, які мали відокремлене майно, могли від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути  позивачами  і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді. У відповідності із ст. 25 Цивільного кодексу Української РСР, юридична особа діяла на підставі статуту (положення).  Установи та  інші  державні  організації,  що  перебували на державному бюджеті, а у випадках, передбачених  законодавством  Союзу  РСР  і Української РСР, також і інші організації могли  діяти на підставі загального положення про організації даного виду.

08.09.1970 р. постановою Ради Міністрів СРСР № 749 було схвалено Статут середньої загальноосвітньої школи. Цей Статут діяв на всій території бувшого Радянського Союзу та передбачав, що з метою забезпечення права громадян СРСР на освіту, здійснення Закону про обов`язкове восьмирічне навчання і загальну середню освіту в країні створюється необхідна мережа шкіл (середні загальноосвітні школи, школи з виробничим навчанням, ..., школи-інтернати, школи для навчання дітей з фізичними і розумовими вадами, ..., спеціальні школи) (п.4 Статуту);  порядок відкриття і закриття загальноосвітніх шкіл визначається Радою Міністрів союзної республіки. Відкриття і закриття загальноосвітніх шкіл, які безпосередньо підкоряються міністерствам і відомствам СРСР, провадиться на підставі їх рішення. (п.4 Статуту); середня загальноосвітня школа користується правами юридичної особи, має печатку зі своїм найменуванням (п. 61 Статуту).   

14.08.1979 р. Міністерство освіти Української РСР затвердило Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу) для розумового відсталих дітей (допоміжну школу). Нормами цього Положення було передбачено, що спеціальні загальноосвітні школи-інтернати (школи) для розумового відсталих дітей (допоміжні школи) в своїй діяльності керуються Статутом середньої загальноосвітньої школи і даним Положенням (п. 2 розділу I); спеціальні загальноосвітні школи-інтернати (школи) для розумового відсталих дітей (допоміжні школи) фінансуються з районних (міських) бюджетів згідно із затвердженими кошторисами (п.2 розділу VIII); спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (школа) для розумового відсталих дітей (допоміжна школа) користується правами юридичної особи, має гербову печатку і штамп зі своїм найменуванням (п.4 розділу VIII).

Таким чином, відповідачі 2-5 на момент укладання Договору мали необхідний обсяг правоздатності, тобто користувалися правами юридичних осіб, мали гербові печатки зі своїм найменуванням, у своїй діяльності керувалися Положенням про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу) для розумового відсталих дітей (допоміжну школу), затвердженим Міністерством освіти  УРСР від 14.08.1979 р. та Статутом середньої загальноосвітньої школи, схваленим постановою ради Міністрів СРСР від 08.09.1970 р. № 749. Такі висновки підтверджуються наявними доказами, які є в матеріалах справи.

З огляду на такі обставини, касаційна інстанція не погоджується і з висновками апеляційної інстанції щодо визнання Договору таким, що був неукладеним.

Згідно ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

При укладанні Договору позивачем та відповідачами 2-5 було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, зокрема був визначений предмет Договору, права та обов'язки сторін, строки виконання зобов'язань та строк дії Договору. Договір був укладений у встановлений законом для цих видів договорів формі, тобто у простій письмовій формі. Сторони, які укладали Договір, мали для цього необхідний обсяг цивільної правоздатності.

Виходячи з наведеного, Вищий господарський суд не вбачає по справі обставин, які б давали правові підстави для визнання Договору таким, що був неукладеним.

Таким чином, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин було правильно застосовано норми матеріального права.

У зв'язку з наведеним вище, постанова Київського апеляційного господарського  суду  від  04.02.2008 р.  підлягає скасуванню,  а рішення господарського  суду м.  Києва від 16.10.2007 р.  у справі № 24/450-6/241 залишенню без змін.

       Відповідно до  ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена  вступна   та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

                    П О С Т А Н О В И В:

Відновити Всеукраїнському благодійному фонду „Щасливе дитинство” строк для подання касаційної скарги.

              Касаційну скаргу Всеукраїнського благодійного фонду „Щасливе дитинство” задовольнити.

          Постанову від 04.02.2008 р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 24/450-6/241 господарського  суду  міста Києва  скасувати.

 Рішення  від 16.10.2007 р. господарського суду міста Києва у справі №24/450-6/241  залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                 Є. Першиков

Судді                                                                                             О. Муравйов    

                                                                                                      І.  Ходаківська