Постанова

від 04.03.2008 по справі 44/293-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/293-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2008 р.                                                           Справа № 44/293-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Лащенко Л.Д., суддя Погребняк В.Я.

при секретарі  Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

1-го позивача –не з'явився,

2-го позивача –Сливко О.В., довіреність № 27/29 від 09.01.2008 р., Лукіріна С.С., довіреність № 78/29 від 11.01.2008 р., Лисенко Л.Б., довіреність № 400/29 від 22.02.2008 р.,  Василенко С.Л., довіреність № 401/29 від 22.02.2008 р.,

3-ї особи –Русанова З.І., довіреність № 09 від 18.01.2008 р.,

відповідача –Артюх Ю.В., довіреність № б/н від 01.06.2006 р.,

за участю прокурора – Скорик Л.М., посвідчення № 206 від 28.09.2007 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу 2-го позивача (вх. № 3564 Х/2-6 від 30.11.2007 р.), Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків та апеляційне подання (вх. № 3632 Х/2-6 від 06.12.2007 р.) Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2007 р. по справі № 44/293-07

за позовом – Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі,

1-го позивача: Харківське обласне виробниче управління меліорації і водного господарства, м. Харків,

2-го позивача: Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків,

3-я особа на боці позивачів без самостійних вимог на предмет спору: Харківське регіональне управління водних ресурсів Державного комітету водного господарства України, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»с. Подвірки Дергачівського району Харківської області

про спонукання до укладення договору,  

встановила:

13.07.2007р. Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства та в особі Комунального підприємства «Виробничо –технологічне підприємство «Вода»звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою  про спонукання Відкритого акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»укласти договір щодо компенсації витрат, пов*язаних з перекиданням водних ресурсів в маловодний регіон Харківської області. В позовній заяві прокурор просив винести рішення, яким зобов*язати ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»укласти з КП «Виробничо –технологічне підприємство «Вода»договір про компенсацію витрат, пов*язаних з відтворенням, між басейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів у Харківській області .

12.11.2007 р. Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор подав уточнення до позовної заяви, в якому просив суд винести рішення, яким зобов*язати ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»укласти з КП «Виробничо –технологічне підприємство «Вода»договір про компенсацію витрат, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів у Харківській області в редакції, поданій в проекті договору, доданому до позовної заяви.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2007 р.  (колегія суддів у складі : головуючого судді Ільїна О.В., суддів - Білоусової Я.О., Тихого П.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2-ий позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2007 року по справі № 44/293-07 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням діючих норм матеріального та процесуального права, та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує наступним. Основним спірним питанням даної справи є питання щодо обов*язковості укладання з відповідачем договору на компенсацію витрат. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно –правовими актами щодо окремих видів договорів. Статтею 14 Водного кодексу України встановлено компетенцію Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів. Зокрема, це реалізація державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, забезпечення розробки державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони порядку діяльності органів державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координацію їх діяльності тощо.

Оскільки Харківська область є маловодною, тому на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів»від 30.05.1997 року за № 524 ( із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року за № 708) здійснюється перекидання води з інших регіонів.

Саме Постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.1999 року № 1723 «Про компенсацію витрат на відтворення, перекидання та регулювання водних ресурсів у Харківській області»( із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року за № 708) регулює на державному рівні перекидання води у маловодний регіон Харківської області. Вказаним актом  цивільного законодавства передбачено, що зазначені витрати підлягають компенсації підприємствами та організаціями м. Харкова і Харківської області усіх форм власності, що здійснюють забір поверхневих вод у басейні р. Сіверський Донець, за винятком зрошувальних систем та підприємств водопровідно –каналізаційного господарства.

Відповідач використовує безоплатно воду, але відмовляється від здійснення компенсації витрат на її перекидання до Харківської області.

Порядок компенсації витрат, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів, що споживаються підприємствами та організаціями всіх форм власності, затверджений розпорядженням Харківської облдержадміністрації від 09.03.2000 року № 215 ( із змінами), визначає механізм компенсації витрат та являється обов*язковим для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Отже, з посиланням на викладене, апелянт вважає, що вищевказані правовстановлюючі акти являються обов*язковими для виконання усіма суб*єктами компенсації витрат, а порядок укладання спірного договору встановлений згідно  вимог статті 181 Господарського кодексу України, а не частини 1 статті 187 Господарського кодексу України.

На думку апелянта, укладання попереднього договору або угоди в розумінні статті 187 Господарського кодексу України неможливо, оскільки відповідач на пропозицію КП «Виробниче –технологічне підприємство «Вода»щодо укладання договору на компенсацію витрат № 01-19/2553 від 09.12.2005 р. висловив відмову  від укладання спірного договору, а не стосовно окремих умов договору.

Харківський міжрайонний  природоохоронний прокурор в порядку представництва інтересів держави  подав на рішення господарського суду  апеляційне подання, в  якому просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2007 р. по справі № 44/293-07 та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги прокурор обгрунтовує наступним. Відповідач здійснює забір поверхневих вод з басейну ріки Сіверський Донець, що підтверджується звітом про використання води в 2006 році, які останній надає щоквартально до Харківського регіонального управління водних ресурсів.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами між басейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів»від 30.05.1997 року за № 524 ( із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року за № 708), у зв*язку з тим, що Харківська область є маловодною, здійснюється перекидання води  у Харківську область з інших регіонів. Відповідач використовує безоплатно воду, яка перекинута в Харківську область за рахунок інших суб*єктів господарювання, при цьому не відмовляючись від використання водних ресурсів, ВАТ «Харківська ТЕЦ -5»відмовляється від здійснення компенсації витрат на її перекидання до Харківської області.

Відповідно до вимог статті 13 Конституції України та статті 13 Водного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України додержання норм законодавства з питання розпорядження водами є обов*язковим.

В Постанові Кабінету Міністрів України «Про компенсацію витрат на відтворення, перекидання та регулювання водних ресурсів у Харківській області»від 17.09.1999 року за № 1723 ( із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року за № 708) та в «Порядку компенсації витрат, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів у Харківській області, що споживаються підприємствами та організаціями усіх форм власності, а також установами з басейну р. Сіверський Донець», затвердженому розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 28.09.2005 року за № 483, передбачено, що зазначені витрати підлягають компенсації підприємствами та організаціями м. Харкова і Харківської області усіх форм власності, що здійснюють забір поверхневих вод у басейні р. Сіверський Донець, за винятком зрошувальних систем та підприємств водопровідно –каналізаційного господарства.   Крім того, в зазначеному  Порядку вказано, що взаємні зобов*язання водогосподарських організацій та водокористувачів регулюються шляхом укладання господарських угод, що за дорученням водогосподарських організацій ці угоди з використувачами укладає КП «Виробниче - технологічне підприємство «Вода».

Оскільки відповідач відмовився укласти договір, укладення якого є обов*язковим відповідно до вищевказаних Постанов Кабінету Міністрів України, статті 13  Водного кодексу України, статті 13 Конституції України, то згідно статті 187 Господарського суду України спори при укладанні таких договорів розглядаються судами.

Отже, на думку прокурора, вищевказані порушення судом норм матеріального та процесуального права призвели до прийняття неправильного судового рішення.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу 2-го позивача та на апеляційне подання прокурора, в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2007 року по даній справі без змін, а апеляційну скаргу та апеляційне подання без задоволення. При цьому відповідач вважає, що Водний кодекс України не регулює відносини щодо обов*язку здійснювати компенсацію витрат, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів у Харківській області. Завдання водного законодавства реалізовується шляхом сплати збору за спеціальне водокористування і має іншу правову природу ніж компенсація витрат, що здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсацію витрат на відтворення, перекидання та регулювання водних ресурсів»від 17.09.1999 року № 1723.

Не погоджується відповідач і з твердженням апелянтів стосовно обов*язковості укладання договору на компенсацію витрат з посиланням останніх на пункт 6 Порядку  компенсації витрат, пов*язаних з  відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів у Харківській області, оскільки за наявності прямої вказівки в розпорядженні голови Харківської облдержадміністрації на необхідність укладання спірного договору, така вказівка не була би обов*зковою для відповідача, тому що розпорядження в цьому випадку прямо би протирічило Господарському кодексу України.

Крім того, відповідач вважає, що діючим в Україні законодавством не надано право КП «Виробниче –технологічне підприємство «Вода»самостійно встановлювати ціну на компенсацію витрат з відтворення, перекидання і регулювання водних ресурсів у розмірі 0,30 грн. за 1 куб м. Згідно норм Закону України «Про ціни і ціноутворення»в Україні застосовуються вільні тарифи, державні фіксовані та державні регульовані тарифи. Отже, тарифи можуть бути встановлені повноважним державним органом або узгоджені сторонами.  В даний момент відсутнє спеціальне законодавство про ціноутворення, що визначає правову природу «витрат водогосподарських організацій, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим і внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів», порядок, підстави і суб*єкти встановлення відповідних тарифів. Відсутнє і рішення повноважного державного органу про встановлення ціни ( тарифу) на компенсацію витрат з відтворення, перекидання і регулювання водних ресурсів у Харківській області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 року прийнято до апеляційного провадження апеляційну скаргу 2–го відповідача та призначено розгляд апеляційної скарги на 21 січня 2008 року.

      Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2007 року  прийнято до апеляційного провадження апеляційне подання Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора та призначено розгляд апеляційного подання на 21 січня 2008 року.

    Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2008 р. розгляд справи відкладено на 25 лютого 2008 року у зв*язку з необхідністю надання апеляційному суду додаткових доказів та пояснень. При цьому 1-го позивача зобов*язано надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу 2-го позивача та на апеляційне подання прокурора, в якому відобразити які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені діями ( бездіяльністю) відповідача, чи несе він витрати, пов*язані з відтворенням, міжбасейновим  і внутрішньобасейновим перекиданням та регулюванням водних ресурсів у Харківській області у 2006-2007 р.р., і якщо так, то який механізм компенсації цих витрат для нього. 2-го позивача зобов*язано надати апеляційному суду пояснення щодо того, на який період він пропонував відповідачу укласти спірний договір; механізм визначення кількості води, забір якої відповідач здійснює з поверхневих вод; механізм та правові підстави встановлення тарифу та компенсаційних витрат; докази віднесення території, з якої відповідач здійснює водозабір до басейну р. Сіверський Донець; копії усіх дозволів на спеціальне водокористання (та ліцензії), які надають 2-ому позивачу право здійснення статутної діяльності, пов*язаної з відтворенням, перекиданням, регулюванням водних ресурсів; які витрати несе 2-й позивач, що безпосередньо пов*язані з відтворенням, перекиданням і регулюванням водних ресурсів у Харківській області, як відображаються ці витрати в бухгалтерському обліку; дані про те, які гідротехнічні споруди знаходяться на балансі 2-го позивача; надати оригінал проекту договору. Відповідача зобов*язано надати інформацію про те чи має він дозволи на спеціальне водовикористання (ліцензії) з додаванням належним чином засвідчених копій; яким чином здійснюється забір води і як ця вода технологічно використовується; які водозабірні  (гідротехнічні) споруди є на балансі відповідача; чи є відповідач первинним водокористувачем .

        У судовому засіданні 25 лютого 2008 року  оголошено перерву до 29 лютого 2008 року до 10-00 години.

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства «Виробничо –технологічне підприємство «Вода»та апеляційного подання Харківського міжрайонного правоохоронного прокурора, виходячи із наступного.

      Предметом спору даної справи є обов*язковість укладення між Комунальним підприємством «Виробничо –технологічне підприємство «Вода»і Відкритим акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5»договору про компенсацію витрат на відтворення, перекидання і регулювання водних ресурсів у Харківській області.

    У відповідності до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно –правовими актами щодо окремих видів договорів.

    Відповідно до вимог статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об*єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

  Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів»від 30.05.1997 року за № 524 ( із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року за № 708) комунальне підприємство «Виробничо –технологічне підприємство «Вода»віднесено до переліку підприємств, які забезпечують перекидання води з каналу Дніпро –Донбас та з р. Сіверський Донець на місто Харків, тобто у маловодну  Харківську область ( а.с.13-14 т.1).

      Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1999 року за № 1723 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.23005 року за № 708) встановлено, що витрати Комунального підприємства  «Виробничо –технологічне підприємство «Вода»і водогосподарських організацій Комітету водного господарства ( Харківський облводгосп і державне Харківське виробничо –експлуатаційне управління комплексного використання водних ресурсів), пов*язані з відтворенням, міжбасейновим і внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів у Харківській області, підлягають компенсації підприємствами та організаціями м. Харкова і Харківської області усіх форм власності, що здійснюють забір поверхневих вод у басейні р. Сіверський Донець, за винятком зрошувальних систем і підприємств водопровідно –каналізаційного господарства ( а.с.15-16 т.1).

        Відповідно до пункту 2 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України Харківській обласній державній адміністрації постановлено розробити і затвердити в місячний термін порядок компенсації витрат, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим і внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів, що споживаються підприємствами та організаціями усіх форм власності, а також установами з басейну р. Сіверський Донець, встановленням відповідних тарифів на питну воду для населення та інших категорій споживачів.

   На виконання вказаного пункту Постанови розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 09.03.2000 року за № 215 був затверджений «Порядок компенсації витрат, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів, що споживаються підприємствами та організаціями усіх форм власності, а також установами з басейну р. Сіверський Донець»( далі –Порядок) ( а.с. 17 т.1).

   Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку взаємні зобов*язання водогосподарських організацій та водокористувачів регулюються шляхом укладання господарських угод. За дорученням господарських організацій ці угоди з водокористувачами укладає КП «ВТП «Вода».

      Отже, Харківська обласна державна адміністрація в межах повноважень, наданих їй Постановою  Кабінету Міністрів України від 17.09.1999 р. за № 1723, в якості обов*язкової умови компенсації витрат, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів (далі –витрати), що споживаються підприємствами та організаціями усіх форм власності, а також установами з басейну р. Сіверський Донець, встановила наявність відповідного господарського договору.       

Відтак, з урахуванням наведених положень нормативних актів, підставою виникнення цивільних прав і обов*язків щодо компенсації витрат між  Комунальним підприємством «Виробничо –технологічне підприємство «Вода»і ВАТ «Харківська ТЕЦ -5»відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України є договір.

 Договір –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямоване на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов*язків.

Супровідним листом від 21.11.2005 року за вих. № 51/23-2 Комунальне підприємство «Виробничо –технологічне підприємство «Вода»на виконання пункту 6 Порядку компенсації витрат, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів, що споживаються підприємствами та організаціями усіх форм власності, а також установами з басейну р. Сіверський Донець, направив до ВАТ «Харківська ТЕЦ -5»договір № 13238/05 від 01.11.2005 р. про компенсацію витрат на відтворення, перекидання та регулювання водних ресурсів у Харківській області ( а.с. 21 т.1).

Відповідач листом № 01-19/2553 від 09.12.2005 року повідомив 2-го позивача про неможливість підписання договору № 13238/5 від 01.11.2005 року в зв*язку з тим, що надісланий договір потребує деталізації щодо тарифів та механізмів відтворення водних ресурсів та об*ємів їх перекидання в водоймищах, з яких здійснює забір води ВАТ «Харківська ТЕЦ-5», тобто вказаний договір потребує уточнення  щодо умов та ціни договору, а також щодо співвідношення договору з наявністю збору за спеціальне використання  (а.с. 23 т.1).

Отже, як вбачається з відповіді відповідача 2-му позивачу листом № 01-19/2553 від 09.12.2005р., останній висловив свою незгоду не стосовно окремих умов договору на компенсацію витрат, а щодо необхідності його укладення для відповідача взагалі.  

Листом № 21/23-2 від 19.03.2007 р. 2-ий позивач знову звертається до відповідача з проханням уважно віднестись до своєчасного укладання договору з компенсації витрат, посилаючись на рішення Уряду України та Харківської Облдержадміністрації ( а.с. 26 т.1).

Подальших дій щодо врегулювання розбіжностей при укладанні договору на компенсацію витрат між сторонами вчинено не було.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов*язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов*язком для суб*єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов*язковості укладення договору для певних категорій суб*єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов*язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов*язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Частиною 5 статті 181 Господарського кодексу України встановлений порядок передачі на розгляд суду розбіжностей, які виникли під час укладання договору.

Відповідно до частини 2 статті  638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ( оферти) і прийняття пропозиції ( акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 641 Цивільного Кодексу України пропозицію укласти договір ( оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов*язаною у разі її прийняття.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 638 Цивільного Кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов*язані у будь –якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з суті позовних вимог та доданого до позовної заяви договору на компенсацію витрат, останній є договором про надання послуг з відтворення, перекидання і регулювання водних ресурсів у Харківській області.

Відповідно до статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов*язується за завданням другої сторони  (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов*язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з договору б/н без дати ( а.с. 35 т.1 ), який додано позивачем до позовної заяви, та з копії договору № 13238/05 від 01.11.2005 р., який надано апеляційному суду на виконання його вимоги, в бланку договору не вказано, що  одна сторона  Комунальне підприємство «Виробничо –технологічне підприєммство «Вода»виражає намір вважати себе зв*язаною цим договором і запропонованими умовами договору у разі їх прийняття другою стороною. Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозиція про укладення договору повинна бути спрямованою до конкретної особи. Така особа в бланку договору не вказана.

Крім того, в пропозиції договору про компенсацію витрат на відтворення, перекидання і регулювання водних ресурсів у Харківській області 2-го позивача до відповідача відсутня одна з істотних умов договору. Надання послуги це предмет договору щодо виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

Щодо другої істотної умови договору –ціни - колегія суддів вважає викласти наступне.

Як встановлено пунктом 5 Порядку компенсації витрат, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів у Харківській області, платежі по компенсації витрат здійснюються первинними водокористувачами за фактичні об*єми забраної води в кубічних метрах за тарифами ( за 1 м куб. ), встановленими відповідно до чинного законодавства. Оскільки відсутнє спеціальне законодавство про ціноутворення, що визначає правову природу «витрат водогосподарських організацій, пов*язаних з відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів», порядок, підстави і суб*єкти встановлення відповідних тарифів, тому слід керуватися статтями 6-9 Закону України «Про ціни і ціноутворення», відповідно до яких в України застосовуються вільні тарифи, державні фіксовані і державні регульовані тарифи.

Вільні тарифи є договірними і підлягають узгодженню (встановленню) сторонами за правилами статті 638 Цивільного кодексу України.

Державні тарифи відповідно до статті 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»підлягають встановленню державними органами України.

Відповідно до пункту 3 Положення «Про державне регулювання цін  (тарифів)на продукцію виробничо –технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995р. № 135, державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень, вибір методів та встановлення термінів регулювання на загальнодержавних ринках здійснюється Мінекономіки, на регіональних –Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Відповідно до пункту 4 зазначеного положення встановлюються методи державного регулювання цін, серед яких : встановлення фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницько –збутових націнок, граничних нормативів рентабельності, або шляхом запровадження обов*язкового декларування зміни цін.

За таких обставин, діючим в Україні законодавством не надано право Комунальному підприємству «Виробничо – технологічне підприємство «Вода»самостійно встановлювати ціну на компенсацію витрат з відтворення, перекидання і регулювання водних ресурсів. Зазначена ціна ( тариф) може бути встановлена повноважним державним органом або узгоджена сторонами.

У запропонованому 2-м відповідачем позивачу договорі КП «ВТП «Вода»встановлює тариф на компенсацію витрат з відтворення, перекидання і регулювання водних ресурсів в розмірі 0,30 грн. за 1 куб м. В якості обґрунтування зазначеного тарифу позивачем наводиться наказ генерального директора КП «ВТП «Вода»від 13.10.2006 року № 163-а, який, з врахуванням вищевикладеного, є незаконним, оскільки виходить за рамки повноважень, наданих КП «ВТП «Вода».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що пропозиція 2-го позивача до відповідача укласти договір про компенсацію витрат на відтворення, перекидання і регулювання водних ресурсів у Харківській області не містить істотних умов договору і не виражає намір Комунального підприємства «Виробничо –технологічне підприємство «Вода»вважати себе зобов*язаною у разі  прийняття її пропозиції, оскільки з бланку договору неможливо встановити кому саме була направлена пропозиція укласти договір та у відповідності з якими умовами, через що суд першої інстанції правомірно відмовив у позові Харківському міжрайонному природоохоронному прокурору, який діяв в інтересах держави в особі  Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства і Комунального підприємства «Виробного –технологічне підприємство»Вода».  

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване 2-м позивачем та Харківським міжрайонним природоохоронним прокурором рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2007 р. прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, тому рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга 2-го позивача та апеляційне подання Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора –залишенню без задоволення

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу 2-го позивача - Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків та апеляційне подання Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2007 р. по справі № 44/293-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                            О.А. Істоміна.

                              суддя                                                                      Л.Д. Лащенко.

                              суддя                                                                      В.Я. Погребняк.