Постанова

від 04.06.2008 по справі 44/293-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/293-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2008 р.                                                                                    № 44/293-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,Рогач Л.І.

розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Виробничо-технологічного підприємства "Вода"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.02.2008

у справігосподарського суду Харківської області

за позовом1.Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства; 2.Комунального підприємства "Виробничо-технологічного підприємства "Вода"

доВідкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаХарківське регіональне управління водних ресурсів Державного комітету водного господарства України

проспонукання до укладення договору

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивачів:1.не з'явилися; 2.Ткаченко В.І.- дов. №78/29 від 11.01.2008

від відповідача:Артюха Ю.В.- дов.від 01.06.2006

від 3-ої особи:не з'явилися

від Генеральної прокуратури:не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 29.02.2008 Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського Харківської області суду від 13.11.2007 залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що  договір –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямоване на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь –якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В пропозиції договору про компенсацію витрат на відтворення, перекидання і регулювання водних ресурсів у Харківській області 2-го позивача до відповідача відсутня одна з істотних умов договору. Надання послуги це предмет договору щодо виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату, а також друга істотна умова договору –ціна.

Не погоджуючись з судовими рішеннями КП "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і  просить їх скасувати посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема,  ст.ст. 101,104 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 179, 187 Господарського кодексу України, ст.ст. 641, 901 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів” від 30.05.1997 за № 524 ( із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 за № 708) КП “Виробничо-технологічне підприємство “Вода” віднесено до переліку підприємств, які забезпечують перекидання води з каналу Дніпро –Донбас та з р. Сіверський Донець на місто Харків, тобто у маловодну  Харківську область.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1999 за № 1723 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.23005 за № 708) встановлено, що витрати КП “Виробничо-технологічне підприємство “Вода”  і водогосподарських організацій Комітету водного господарства (Харківський облводгосп і державне Харківське виробничо-експлуатаційне управління комплексного використання водних ресурсів), пов'язані з відтворенням, міжбасейновим і внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів у Харківській області, підлягають компенсації підприємствами та організаціями м. Харкова і Харківської області усіх форм власності, що здійснюють забір поверхневих вод у басейні р. Сіверський Донець, за винятком зрошувальних систем і підприємств водопровідно - каналізаційного господарства.

Пунктом 2 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України Харківській обласній державній адміністрації доручено розробити і затвердити в місячний термін порядок компенсації витрат, пов'язаних з відтворенням, міжбасейновим і внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів, що споживаються підприємствами та організаціями усіх форм власності, а також установами з басейну р.Сіверський Донець, встановленням відповідних тарифів на питну воду для населення та інших категорій споживачів.

На виконання вказаного пункту постанови розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 09.03.2000 за № 215 затверджений “Порядок компенсації витрат, пов'язаних з відтворенням, міжбасейновим та внутрішньобасейновим перекиданням і регулюванням водних ресурсів, що споживаються підприємствами та організаціями усіх форм власності, а також установами з басейну р. Сіверський Донець” (далі -Порядок), пунктом 6 якого передбачено, що взаємні зобов'язання водогосподарських організацій та водокористувачів регулюються шляхом укладання господарських угод. За дорученням господарських організацій ці угоди з водокористувачами укладає КП “ВТП “Вода”.

21.11.2005 КП “ВТП Вода” на виконання п.6 Порядку, направило  ВАТ “Харківська ТЕЦ-5” проект договіру № 13238/05 від 01.11.2005 про компенсацію витрат на відтворення, перекидання та регулювання водних ресурсів у Харківській області.

Відповідач листом № 01-19/2553 від 09.12.2005 повідомив 2-го позивача про неможливість підписання договору № 13238/5 від 01.11.2005 в зв'язку з тим, що надісланий договір потребує деталізації щодо тарифів та механізмів відтворення водних ресурсів та об'ємів їх перекидання в водоймищах, з яких здійснює забір води ВАТ “Харківська ТЕЦ-5”.

Господарські суди дійшли висновку, що взагалі відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача укласти такий договір, оскільки відповідно до ст. 179 та ч.1 ст. 187 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовя'зковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Суд апеляційної інстанції встановив, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який регулюється ст.901 Цивільного кодексу України.

Однак, такий висновок є помилковим, оскільки,  правова природа договору про компенсацію витрат не містить в собі ознаків договору про надання послуг, у розумінні ст. 901 Цивільного кодексу України. Споживачі поверхневої води з басейну ріки с.Донець не є замовниками послуг з відтворення, перекидання та регулювання водних ресурсів у Харківській області, тому, що діяльність щодо державного управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, згідно ст.13 Водного кодексу України, віднесена до компетенції Кабінету Міністрів України. Тому, саме постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами та водогонами міжбасейного та внутрішньобасейнового перерозділу водних ресурсів" від 30.05.1997 за №524 (із змінами), КП „ВТП „Вода" віднесено до переліку підприємств, які забезпечують перекидання води з каналу Дніпро-Донбас, та з р. с.Донець на м. Харків.

Отже, зазначена проблема маловодності Харківського регіону врегульована на державному рівні, у зв'язку з чим, на підприємство „Вода" покладено обов'язок виконувати певні дії по перекиданню та регулюванню водних ресурсів у Харківській області, мета яких забезпечення життєдіяльності населення та промислових підприємств м. Харкова та області, а обов'язковість укладення договорів передбачена вищевказаними правовими актами державної влади.

Таким чином, імперативні норми, що регулюють договірні зв'язки у даній сфері господарювання, адресовані визначеним учасникам зазначених відносин.

Відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином господарськими  судами  неповно з'ясовані обставини справи, що є  підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.3 ст. 1119  - ст.11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну  скаргу задовольнити.

Постанову від 29.02.2008 Харківського апеляційного  господарського суду та рішення від 13.11.2007 господарського суду Харківської області  зі  справи  №44/293-07 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                              В.С. Божок

Судді                                                                           Т.Ф.Костенко

                                                                                     Л.І.Рогач