Постанова

від 21.02.2008 по справі 16-27-17/9-07-929

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16-27-17/9-07-929

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" лютого 2008 р. Справа № 16-27-17/9-07-929

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Л. І.Бандури

суддів: Л.В. Поліщук, Л.І. Бойко                          

при секретарі судового засідання: С.Б. Іоффе

за участю представників сторін:

від позивача –Гресь М.В.

від відповідача –Гаврилюк П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Університет-2”

на рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2007 р.

по справі № 16-27-17/9-07-929

за позовом Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Університет-2”

про виселення та стягнення 136209,88 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Університет-2”

до Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

про визнання права оренди та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями

ВСТАНОВИВ:

          Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова звернувся до господарського суду з позовом  та уточненнями до нього про усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом примусового виселення орендаря ТОВ „Університет-2” із орендованих приміщень загальною площею 731 кв. м, розташованих по вул. Щепкіна, 2, в м. Одесі та стягнення з орендаря заборгованості по орендній платі та комунальних послуг в загальній сумі 136209,88 грн.

          В обґрунтування позову позивач послався на те, що строк дії договору оренди від 28.02.1995 р. закінчився 31.01.2006 р., орендар був попереджений про припинення договору, але в порушення ч. 1 ст. 785 ЦК України не звільнив орендоване приміщення та не передав його орендодавцю. Крім того, в період дії договору орендар порушував умови договору щодо оплати орендних та комунальних платежів.

          ТОВ “Університет-2”, в свою чергу, звернулось із зустрічним позовом про визнання за ним права оренди строком до 31.01.2116 р. на нежитлові приміщення, які розташовані по: вул. Щепкіна, 2, на умовах договору оренди від 28.02.1995 р.; вул. Петра Великого, 2; вул. Щепкіна, 12; вул. Пастера, 42; вул. Довженко, 9, 9 “в”; пров. Маяковського, 7; Французький бульвар, 24/26; Шампанський провулок, 2, та про зобов'язання ОНУ ім. І.І. Мечникова не чинити йому перешкод в користуванні та обслуговуванні цими приміщеннями за вказаними адресами.

          При цьому ТОВ “Університет-2” послалось на неотримання ним повідомлення орендодавця про відмову від продовження вищезгаданого договору, як це передбачено ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р., що свідчить про пролонгацію договору від 28.02.1995 р. Крім того, зустрічний позов мотивований належним виконанням обов'язків за договором оренди від 28.02.1995 р., здійсненням в орендованих приміщеннях ремонтних робіт на 560000 грн. та використанням об'єкту оренди до теперішнього часу.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2007 р., яке оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 27.11.2007 р. (суддя                 С.П. Желєзна), первісний позов задоволено частково, виселено ТОВ “Університет-2” із нежитлових приміщень, розташованих по вул. Щепкіна, 2, в м. Одесі. У задоволенні позову про стягнення 136209,88 грн. та зустрічного позову відмовлено.

          Не погодившись з судовим рішенням, ТОВ “Університет-2” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у первісному позові та задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

          Позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

          28.02.1995 р. між Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова та ТОВ “Університет-2” укладено договір оренди на житлове приміщення, розташоване в. м. Одесі, вул. Щепкіна, 2, яке є державною власністю та належить Одеському національному університету на праві повного оперативного управління. Строк дії договору встановлений до 31.01.2006 р.

          Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково первісний позов, суд виходив з того, що строк договору оренди від 28.02.1995 р. закінчився 31.01.2006 р., орендодавець попередив орендаря про припинення договору оренди, тому з урахуванням ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України та вимогами ст. 785 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

          Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що дослідження питання щодо пролонгації договору оренди від 28.02.1995 р. є основним при вирішенні даного спору, але  погодитися з висновками суду, що договір від 28.02.1995 р. свою дію припинив з 31.01.2006 р., судова колегія не може з огляду на таке.

          Відповідно до положень ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269(в редакції від 14.03.1995 р. № 98/95-ВР) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

          Згідно ч. 2 ст. 26 цього Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

          Відповідно до п. 12 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/23 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

          Наявне в матеріалах справи повідомлення № 32-62а від 23.12.2005 р. про припинення договору оренди не може прийматися до уваги, так як матеріали справи не містять належних доказів направлення цього повідомлення відповідачу.

          Надані на вимогу апеляційної інстанції копія реєстру відправленої кореспонденції, копія квитанцій відправлення на адреси відповідача (м. Одеса, вул. Щепкіна, 2, та вул. Довженка, 9), копія наказу ОНУ ім. І.І. Мечникова від 25.11.2003 р. № 31-02 про затвердження Інструкції з діловодства в ОНУ, копія Інструкції з діловодства в ОНУ не свідчать про належне повідомлення орендаря щодо припинення договору оренди.

          Враховуючи вищевикладене, відповідач, не отримавши повідомлення про припинення договору оренди, як то передбачено відповідними правовими нормами, правомірно продовжує користуватися означеними нежитловими приміщеннями і виселення його з цих приміщень є необґрунтованим та безпідставним.

          Вирішуючи питання щодо наявності заборгованості по орендній платі, по комунальним послугам до розрахунку яких, в тому числі, входить і заборгованість по відшкодуванню земельного податку, суд правильно зазначив, що в договорі оренди питання відшкодування комунальних послуг та земельного податку сторонами не обумовлено, а відсутність в договорі чітко визначеної площі об'єкту оренди перешкоджає можливості визначитися з фактичним розміром орендної плати та сумою заборгованості, що тягне за собою неправомірність заявлених в цій частині позову вимог.

          Судова колегія погоджується із судом першої інстанції, який, відмовляючи в зустрічному позові, оцінив доводи цього зустрічного позову як безпідставні та такі, що не засновані на законі. Так, місцевий господарський суд вірно зазначив, що ТОВ “Університет-2” звернулось із зустрічним позовом про визнання за ним права оренди цілої низки приміщень, які належать позивачу на праві оперативного управління, в той час як договір оренди укладався між сторонами по справі відносно одного приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Щепкіна, 2. З цього приводу суд правильно звернув увагу  на некоректність з юридичної точки зору заявлених відповідачем зустрічних  вимог в частині визнання за ТОВ “Університет-2” права оренди на  нежитлові приміщення, розташовані за адресами: вул. Петра Великого, 2; вул. Щепкіна, 12; вул. Пастера, 42; провулок Маяковського, 7; вул. Довженка, 9; Французький бульвар, 24/26; вул. Довженка, 9; вул.. Довженка, 9-в;  Шампанський провулок, 2 –на строк з 01.03.2005 р. до 28.02.2115 р., а також  зобов'язання Одеського національного університету імені І.І. Мечникова не чинити перешкоди ТОВ “Університет-2” у користуванні та обслуговуванні буфетів, які розміщені за вищенаведеними адресами за умови відсутності між сторонами укладених договорів оренди на зазначені приміщення.

          На підставі вищевикладеного, рішення суду підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2007р. у справі № 16-27-17/9-07-929 скасувати частково, у задоволенні первісного позову в частині усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом виселення із орендованих приміщень відмовити.

          В решті рішення залишити без змін.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

          Головуючий суддя                                                            Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Л.І. Бойко