Постанова

від 14.02.2008 по справі 07/92-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/92-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30  січня 2008 року                                                               справа №07/92-07

Колегія суддів у складі:                           головуючого судді О.В.Шевель,

                                                                                              судді А.І.Бухана,

                                                                                              судді В.О.Демченка

при секретарі Парасочці Н.В.,

за участю представників:

позивача                    -          Портика В.О.

відповідача                 -          Овчіннікова О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 5 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ВАТ "Харківський завод "Гідропривід" (вхідний № 3813Х/3-9)  на рішення господарського суду Харківської  області  від 27 листопада 2007 року у справі № 07/92-07

за позовом Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Управління механізації робіт "ДП ВАТ УМР "Добро-Буд", м. Харків

до  Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Гідропривід", м. Харків

про стягнення 67948,10 грн.

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Гідропривід", м. Харків

до Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Управління механізації робіт "Добро-Буд", м. Харків

про визнання договору підряду № 142 від 27.04.04 р. та актів форми КБ-2в, КБ-3 недійсними.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 листопада 2007 року у справі №07/92-07 (суддя Інте Т.В.) в зв'язку зі зміною назви відповідача, замінено ВАТ "Гідропривід" його правонаступником - відкритим акціонерним товариством "Харківський завод "Гідропривід". Позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Гідропривід" на користь дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства "Управління механізації робіт "ДП ВАТ УМР "Добро-Буд" 59179,78 грн. основного боргу, 5044,06 грн. пені, 3% річних в сумі 1629,46 грн., 5681,25 грн. інфляційних нарахувань, 715,35 грн. державного мита та 116,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог щодо стягнення 799,33 грн. пені відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Гідропривід" до ДП ВАТ "УМР "ДП ВАТ УМР "Добро-Буд" про визнання договору підряду № 142 від 27.04.04 р. та актів форми КБ-2в, КБ-3 недійсними - відмовлено.

Відповідач за первісним позовом - ВАТ "Харківський завод "Гідропривід" -  з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27 листопада 2007 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ "ХЗ "Гідропривід", а саме: визнати договір підряду за № 142 від 27.04.2004 р. та акти форми КБ-2в, КБ-3 недійсними, стягнути з ДП ВАТ "УМР "ДП ВАТ УМР "Добро-Буд" на користь ВАТ "ХЗ "Гідропривід" судові витрати в розмірі 560,68 грн. (442,68 грн. - державне мито та 118,00 грн. інформаційно-технічне забезпечення судового процесу). Разом з тим його представник до судового засідання подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку  зі  зміною уповноваженого на ведення зазначеної справи представника ВАТ "ХЗ "Гідропривід" та відсутністю у справі письмових доказів, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач за первісним позовом - дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Управління механізації робіт "ДП ВАТ УМР "Добро-Буд" у відзиві на апеляційну скаргу просить прийняте по справі  рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, при цьому він зазначив, що господарський суд Харківської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги в нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що Відповідно до укладеного між сторонами по справі договору підряду № 142 від 27.04.04 р. ( далі –договір) (а.с.14), Замовник - ВАТ „Гідропривід” , в особі голови правління Яценко С.М., що діяв на підставі Статуту, доручив, а Генпідрядник (Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства „Управління механізації робіт "ДП ОАО УМР „Добро-Буд”) в особі директора Желтобрюх А.А. прийняв на себе зобов'язання по виконанню будівельно-монтажних та ремонтних робіт по об'єктам Замовника. Строк виконання робіт було встановлено до 31.12.05 р. (п.2.3 договору). Розділ 1У договору під назвою „Вартість договору” ціни договору не містить. Умови платежу, а саме, п.5.4 договору передбачає оплату виконаних робіт до 20 числа місяця, що слідує за звітним. Додатковою угодою від 01.01.06 р. до договору, сторони дійшли згоди про продовження строку договору (закінчення робіт) до 31.12.06 р. Однак, додаткова угода була укладена від імені Замовника - ВАТ "Харківський завод Гідропривід" (код за ЄДРПОУ 00223214), яке, відповідно до статуту ВАТ "Харківський завод Гідропривід", створене перейменуванням з ВАТ „Гідропривід” (код за ЄДРПОУ 00223214, згідно протоколу №5 від 23.06.05р.). На підставі вищевказаного суд першої інстанції змінив ВАТ „Гідропривід” його правонаступником -  ВАТ "Харківський завод Гідропривід", відповідно до ст. 25 ГПК України.

Виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань щодо будівельно-монтажних та ремонтних робіт підтверджено двосторонніми довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3 та актами  приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за період з червня 2004 р. по жовтень 2006 р. Згідно наданих позивачем за первісним позовом документів, останнім було виконано роботи на суму 500745,60 грн., які відповідачем були частково оплачені в сумі 441565,82 грн., в підтвердження чого надані належно завірені копії банківських виписок про перерахування  відповідачем на рахунок позивача грошових сум за будівельні роботи, виконані за договором № 142 від 27.04.04 р.  

Посилання позивача за зустрічним позовом на перевищення головою правління ВАТ „Гідропривід”, при укладанні договору, повноважень, наданих йому Статутом,  а саме, п.2 ст.50 та п.3 ст.43, згідно яких ціна договорів, які має право укладати голова правління обмежена 200 тис. грн., судом не приймаються, так як, договір було укладено без визначення ціни, в зв'язку з тим, що він укладався на довгий час з зазначенням в п. 4.2 про те, що договірна ціна є динамічною і може корегуватися  в залежності від зміни цін, об'ємів робіт,  інфляційних факторів та законодавства, діючих на час виконання робіт.

Крім того, часткова оплата позивачем за зустрічним позовом  робіт за договором, з посиланням в платіжних документах на реквізити договору, свідчить про схвалення договору ВАТ „Гідропривід”, головою правління якого було укладено спірний правочин.

Суд першої інстанції дійшов даного висновку, керуючись ст. 241 ЦК України, згідно якої, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення право чину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення право чину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього право чину. Дана  норма  застосована судом по аналогії права до особи, яка не є представником у розумінні  ст. 237 ЦК України так як голова правління, укладаючи договори,  діє від власного імені. Зазначене вище  свідчить про відсутність правових підстав для визнання договору підряду № 142 від 27.04.04 р., довідок вартості виконаних підрядних робіт та актів приймання виконаних робіт, складених  у виконання даного договору, недійсними, в зв'язку з чим, суд вважає необхідним у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проводилась оплата виконаних позивачем робіт саме за договором № 142 від 27.04.04 р., п.5.4 якого передбачена оплата робіт до 20 числа місяця, наступного за звітним. Але останній акт від 18.10.06 р., складений на підставі виконаних робіт в жовтні 2006 р. на суму 68919,60 грн. відповідачем був оплачений не в повному обсязі, в зв'язку з чим, у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 59179,78 грн., так як строк оплати даного акту до 20.11.06 р. В зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань на умовах договору, позивачем на його адресу була направлена претензія № 94 від 22.05.07 р. з вимогою сплатити суму боргу 59617,54 грн., пеню, річні та інфляційні нарахування, яка була залишена без виконання. Порушення відповідачем  умов договору свідчить про недодержання ним вимог закону, а саме ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, відповідно до яких, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання законом не допускається. Статтею 879 ЦК України зобов'язання по оплаті робіт після їх прийняття покладається на замовника. З огляду на викладене, суд першої інстанції визнав відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 20.11.06 р., відповідно до ст. 610 ЦК України, згідно якої, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачене настання правових наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, згідно з законом або договором, неустойкою, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання. Суд першої інстанції визнав  вимоги по її стягненню в сумі 5843,39 грн. підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з того, що позивачем, згідно розрахунку,  пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахована за період з 01.12.06 р. по 01.07.07 р. –за 212 днів, що є порушенням ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, строк нарахування пені повинен встановлюватись з 20.11.06 р. до 20.05.07 р. і сума пені повинна становити 5044,06 грн. Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь  час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.  Позивач правомірно  визнав відповідача таким, що прострочив з грудня 2006 р. по червень 2007 р. Перевіривши порядок здійснених позивачем інфляційних та річних нарахувань,  суд першої інстанції визнав їх виконаними з додержанням правил, що до них ставляться та вирішив заявлені вимоги про стягнення 5681,25 грн. інфляційних втрат та 1629,46 –3% річних задовольнити. В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, сплачені позивачем судові витрати судом першої інстанції стягнені з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, через що відсутні  підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської  області  забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно   дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.

Наведені  відповідачем за первісним позовом у обґрунтування  своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені матеріалами справи. Заперечуючи проти стягнення   відповідних  частини грошових коштів  на оплату  виконаних позивачем робіт ( що підтверджується  належним чином оформленими  документами з боку обох сторін договору)  з посиланням на перевищення  керівником відповідача своїх службових повноважень, відповідач не обґрунтував  відсутність права свого керівника на   укладання  договору генерального підряду та інших  документів, пов'язаних із його виконанням. Системний аналіз матеріалів справи свідчить про те, що  між сторонами у справі   відповідно до умов  укладеного між ними договору  існували відповідні правовідносини,  повне виконання якого відповідач  не забезпечив. Приймаючи та оплачуючи вартість виконаних позивачем робіт, відповідач фактично підтвердив дійсність даного договору, через що  в силу чинного цивільного  та господарського законодавства України підстав для  визнання його недійсним немає. Крім того, відповідач не підтвердив факту перевищення головою  свого правління передбачених внутрішніми документами  повноважень, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що  це питання  одержало відповідну оцінку  іншими керівними органами  відповідача ( загальними зборами акціонерів або спостережною радою).Твердження відповідача про те, що позивач  повинен був знати про обсяги повноважень  голови правління  не  можуть бути прийнятими до уваги, оскільки вони  не відповідають  законодавству України з питань регулювання організації, діяльності  юридичної особи –суб'єкта підприємницької діяльності.

Розглянувши  заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду  справи та витребування зазначених у клопотанні  документів, колегія суддів визнає його  документально необґрунтованим, та такими, що не підлягає задоволенню. Відповідач не   обґрунтував неможливість  подання ним цих документів у ході вирішення спору господарським судом області

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Рішення господарського суду  Харківської області від 27 листопада 2007 року по справі № 07/92-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                  

О.В.Шевель

суддя                     

А.І.Бухан

суддя                    

В.О. Демченко