Рішення

від 15.03.2011 по справі 5023/621/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/621/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/621/11

вх. № 621/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Цибульник О.С., Наконечна М.Л.        відповідача - Мирошниченко Ю.Ю.     

розглянувши справу за позовом ПП "Оілтранс", м. Сватове, Луганська область  

до  ЗАТ "Лозівський молочний завод" м. Лозова, Харківська область  

про стягнення коштів за перевезення вантажів на суму 130720,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство "Оілтранс" у січні 2011 року звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Закритого акціонерного товариства  "Лозівський молочний завод", суми боргу у розмірі 130720,50 грн. за надані послуги з перевезення вантажів. Позивач також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представники позивача у судовому засіданні 15 жовтня 2010 року підтримують заявлені позовні вимоги та просять суд задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову. Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні додаткові документи, необхідні для вирішення спору, суд вважає за необхідне в судовому засіданні оголосити перерву до 9:30 год. 22.02.2011 року. Про дату, час та місце наступного засідання суду представники позивача і відповідача були повідомлені належним чином, про що свідчать їх підписи у повідомленні від 15.10.2011 року.

В судове засідання 22 лютого 2011 року представники позивача через канцелярію суду надали клопотання, в якому звернули увагу суду на те, що в підтвердження факту існування договірних зобов'язань між ними та відповідачем до позовної заяви був доданий договір № 310 від 01.09.2010 року. Проте, вказаний договір на момент підписання позивачем і при направленні його відповідачу був зареєстрований у журналі реєстрацій за № 10, а коли вищезгаданий договір був підписаний відповідачем і направлений позивачу мав вже № 310. Враховуючи те, що відповідач надав другий екземпляр договору зі зміненим № 10 на № 310 у наданому  клопотанні представники позивача просять суд вважати доданий до позовної заяви договір про перевезення вантажів № 310 від 01.09.2010р., як договір про перевезення вантажів № 10 від 01.09.2010р. Дане клопотання було прийняте судом та долучено до матеріалів справи.

 Відповідач в судове засідання 22 лютого 2011р., не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з тим, що розрахунок позовних вимог, наданий позивачем не містить вартості 1 км пробігу, кількості вантажу перевезеного позивачем згідно ТТН, номерів та дат актів виконаних робіт, номерів, дат та сум рахунків за кожне перевезення, загальної суми заборгованості, ухвалою господарського суду від 22 лютого 2011р. розгляд справи відкладено на 15 березня 2011 р. на 10:00 год.  та зобов'язано позивача надати обгрунтований розрахунок позовних вимог.

В судовому засіданні 15.03.2011р. через канцелярію господарського суду представники позивача надали витребувані документи, які були  прийняті судом та залучені до матеріалів справи. Відповідач відзиву на позов не надав, в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

З наданих 22 лютого 2011 р. позивачем клопотань, судом з'ясовано, що для підтвердження факту існування договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем, до позовної заяви був доданий договір № 310 від 01.09.2010 року. Втім, вказаний договір на момент підписання позивачем і при направленні його відповідачу був зареєстрований в журналі реєстрацій за № 10 (що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією журналу реєстрацій позивача), а коли договір був підписаний відповідачем і направлений позивачу вже мав № 310. В судовому засіданні сторони підтвердили, що інший договір між ними не укладався. Враховуючи те, що інших договорів між ПП "Оілтранс" і ЗАТ "Лозівський молочний завод" не укладалось і всі документи надані суду на підтвердження виконання договірних зобов'язань складені позивачем та підписані відповідачем як до договору № 10, суд дійшов висновку, що відповідач надав другий екземпляр договору зі зміненим № 10 на № 310. У відповідності до вищевикладеного, суд приймає договір про перевезення вантажів № 310 від 01.09.2010р. як договір про перевезення вантажів № 10 від 01.09.2010р.

Так, 01.09.2010 року між приватним підприємством "Оілтранс" (пере візник) і закритим акціонерним товариством "Лозівський молочний завод" (замовник) був укладений договір № 10 про перевезення вантажів, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення і видати його замовнику (чи зазначеному замовником "вантажоотримувачу"), а замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену за договором ціну.

Відповідно до п.2.1. договору перевезення вантажів здійснюється на підставі письмових заявок на перевезення, узгоджених сторонами договору. Згода виконати перевезення на погоджених умовах підтверджується "перевізником" підписом уповноваженої  особи, завіряється печаткою підприємства у відповідній графі заявки.

У відповідності до п. 3.1.4. договору замовник зобов'язаний сплачувати рахунки перевізника за надані послуги, враховуючи пробіг транспорту перевізника до місця його завантаження та подачі.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору в період з 20.09.2010 р. по 23.11.2010 р. ПП "Оілтранс" виконало для відповідача обумовлені договором транспортні послуги з перевозки вантажів на загальну суму 264508,20 грн.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив надані послуги в сумі 133787,70 грн., несплаченою залишилась сума в розмірі 130720,50 грн.

Факти виконання транспортних послуг з перевезення вантажу та їх вартість на загальну суму 264508,20 грн. підтверджуються підписаними ПП "Оілтранс" та ЗАТ "Лозівський молочний завод" актами виконаних робіт, копії яких надані до матеріалів справи. В розрахунку позовних вимог позивач зазначає, що згідно з заявкою від 12.11.2010 р. № 73 та ТТН № 136 ПП "Оілтранс" виконало перевезення вантажу за маршрутом Лозова - Балаклія - Гадяч, про що було складено акт виконаних робіт № 260 від 14.11.2010 р. Проте, у відповідних графах акту виконаних робіт № 260 від 14.11.2010 р. та ТТН № 136 немає підписів уповноваженої особи та відбитків печатки відповідача. Також в матеріалах справи відсутня копія рахунку № 270 від 14.11.2010 р. позивача (перевізника) на суму 2767,60 грн.

Згідно п.5.2. договору підставою для розрахунків за договором є: рахунок перевізника з додатком про розрахунок вартості перевезення, акт виконаних робіт, оригінали товарно-транспортних накладних з відмітками вантажовідправника, вантажоодержувача, водія перевізника. Згідно п.5.3. договору замовник (відповідач) повинен підписати акт виконаних робіт або надати мотивовану письмову відмову щодо підписання акту в строк не пізніше одного робочого дня з моменту отримання акту від перевізника (позивача).    

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за договором здійснюються сторонами в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування замовником (відповідачем) грошових коштів на рахунок перевізника (позивача) в термін трьох банківських днів з моменту отримання документів згідно пункту 5.2 за умови підписання Замовником акту виконаних робіт згідно пункту 5.3. договору.

Враховуючи, що відповідно до актів виконаних робіт останній раз послуги з перевезення були надані 23.11.2011р., отже відповідно до умов договору строк оплати послуг для відповідача настав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона спирається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується    доставити   ввірений    їй    другою    стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в  установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій  на одержання  вантажу  особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3. договору замовник (відповідач) дані акти виконаних послуг підписав і не оспорював, таким чином визнав суми які підлягають сплаті.

Відповідачу в порядку ст. 530 ЦК України та відповідно до ст.6 ГПК України п.8.2. договору 08.12.2010 року була надіслана претензія, згідно якої позивач вимагав сплатити суму заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу, проте відповідач відповідь на претензію не надав, суму боргу добровільно не сплатив.  

Крім того, позивач надав докази направлення актів виконаних робіт, ТТН у відповідності до пункту 5.2. договору, що є підставою вимагати оплату вартості послуг.     

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк та керуючись ст. ст. 525, 526, 610 ЦК України суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі  127952,90 грн. В частині суми 2767,60 грн. - відмовити.

Частиною 1 статті 530 Цивільного  кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України , у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційна - технічне  забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених вимог. Тому суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита в розмірі 1279,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 231,00 грн. покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі ст.1, 12, 22, 33,43, 44-49, 82-85 ГПК України, ст. 525,526, 530, 610 ЦК України, суд  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 127952,90 грн.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" (юридична адреса: 64600, вул. Червоногвардійська, 45–а, м. Лозова, Харківська область, р/р 26006818792270 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 00447310) на користь приватного підприємства "Оілтранс" (юридична адреса: 92600, вул. Челюскінців, 3а, м. Сватове, Луганська область, р/р 26007161768 в ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 36415925) - суму заборгованості 127952,90 грн., державне мито в сумі 1279,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 231 грн.  

В задоволенні позовних вимог в сумі 2767,60 грн.- відмовити.

Наказ видати після набранням рішення законної сили.  

Суддя                                                                                 Лаврова Л.С.

.