Постанова

від 14.03.2011 по справі 1/399

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.03.2011                                                                                           № 1/399

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Рудченка  С.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 14.03.2011

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенар"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2011 (підписане 20.01.2011),

 у справі № 1/399 ( .....)

 за позовом                               Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенар"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 130512,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар» про стягнення 130 512, 48 грн.

В порядку ст. 22 ГПК України позивачем до суду була подана заява № 712/ут. від 10.12.2010, в якій він просив стягнути з відповідача 95 134, 93 грн. боргу, а саме: 77 650, 32 грн. – основного боргу, 4418, 21 грн. – інфляційних втрат, 13 066, 40 грн. – коштів за неправомірне користування грошовими коштами, також просив суд покласти на відповідача судові витрати (а.с. 41-43).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2011 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар» на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 74 650, 32 грн. основної заборгованості, 4 418, 21 грн. інфляційних втрат, 13 066, 40 грн. коштів за неправомірне користування грошовими коштами, 951. 35 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 000, 00 грн. провадження припинено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н від 27.01.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 21.02.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.02.2011 розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі  XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенар» (покупець) був укладений договір № 769 від 23.01.2007, відповідно умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов’язаний прийняти цей товар, оплатити його вартість та повертати тару у відповідності умовами даного договору (а.с. 46).

Згідно з п. 2.2. договору вид, асортимент, ціна і загальна вартість товару визначається по накладним, що є невід’ємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 3.7 договору товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем в момент підписання видаткової накладної.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний оплатити придбаний товар протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 17 295, 84 грн., згідно накладних ПКВ-277320 від 10.12.2008, № ПКВ-291671 від 25.12.2008, № ПКВ-295979 від 30.12.2008 (а.с. 21-24). За отриманий товар відповідач не розрахувався.

В січні – квітні 2009 року відповідачу поза договором було поставлено товар на загальну суму 58 186, 79 грн., що підтверджується накладними № ПКВ-375570 від 27.03.2009, № ПКВ-371074 від 24.03.2009, № ПКВ-369131 від 21.03.2009, № ПКВ-396190 від 17.04.2009, № ПКВ-316304 від 28.01.2009, № ПКВ-319816 від 31.01.2009 (а.с. 10-20).

В подальшому між позивачем та відповідачем був укладений договір № 172 від 16.02.2010, відповідно умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов’язаний прийняти цей товар, оплатити його вартість та повертати тару у відповідності умовами даного договору (а.с. 47).

У відповідності до п.3.7 договору товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем в момент підписання видаткової накладної.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний оплатити придбаний товар протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

В березні 2010 року на підставі укладеного договору № 172 від 16.02.2010 відповідачу було поставлено товар на загальну суму 2 167, 69 грн., згідно накладних № ПКВ-781500 від 02.03.2010, № ПКВ-781501 від 02.03.2010, № ПКВ-781502 від 02.03.2010 (а.с. 48-50).

23.10.2009 між сторонами був складений акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 74 837, 31 грн. (а.с. 26).

Крім того, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 712/в від 10.12.2010 про сплату заборгованості на загальну суму 77 650, 32 грн., яка була залишена останнім без відповіді.

Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем свого зобов’язання, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар» 77 650, 32 грн. заборгованості.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сенар» розрахувалося частково за отриманий товар у розмірі 3 000, 00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 3219 від 11.01.2010 (а.с. 67).

Оскільки дана сплата відбулася до подання позивачем позовної заяви, у стягненні 3 000, 00 грн. необхідно було відмовити, а не припиняти провадження, як це зробив суд першої інстанції.

Претензій щодо якості та кількості поставленого товару з боку відповідача на адресу позивача не надходило, отриманий товар не був повернутий.

Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем з урахуванням часткової сплати станом на день розгляду справи судом першої інстанції становить 74 650, 32 грн.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення 74 650, 32 грн. основного боргу.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті отриманого товару за договором поставки позивачем були нараховані 4 418, 21 грн. інфляційних втрат та 13 066, 40 грн. 0,1 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами, встановлений п. 5.2.2. договорів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку апеляційного суду, здійсненого за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН», загальна сума інфляційних втрат за період з 05.01.2009 по 20.12.2010 за договором № 769 від 23.01.2007 на суму 17 295, 84 грн. та з 10.03.2010 по 20.12.2010 за договором № 172 від 16.02.2010 на суму 2 167, 69 грн. становить 4 004, 00 грн.

Згідно п. 5.2.2 договорів визначено, що у випаду затримки платежів за прийнятий товар більш ніж на 10 днів, відповідач додатково до суми боргу виплачує позивачу відсотки по невиконаним грошовим обов’язкам у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами продавця.

Також, судовою колегією за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН» був здійснений розрахунок 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами за період з 05.01.2009 по 20.12.2010 за договором № 769 від 23.01.2007 на суму 17 295, 84 грн. та з 10.03.2010 по 20.12.2010 за договором № 172 від 16.02.2010 на суму 2 167, 69 грн., який становить 12 809, 00 грн.

Отже, враховуючи помилкове нарахування судом першої інстанції розміру індексу інфляції та 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами, до стягнення підлягають 4 004, 00 грн. індексу інфляції та 12 809, 00 грн. 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами.

Посилання відповідача на недоведеність факту поставки позивачем товару за договорами № 769 від 23.01.2007 та № 172 від 16.02.2010 у зв’язку з відсутністю в товарно-транспортних накладних посилання на номер та дату договору, колегією апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки на час поставки товару між сторонами не існувало інших договірних правовідносин, а відтак є всі підстави вважати, що поставка товару за накладними ПКВ-277320 від 10.12.2008, № ПКВ-291671 від 25.12.2008, № ПКВ-295979 від 30.12.2008, № ПКВ-781500 від 02.03.2010, № ПКВ-781501 від 02.03.2010, № ПКВ-781502 від 02.03.2010 відбулась на виконання саме цих договорів.

Крім того, посилання відповідача на відсутність факту порушення права позивача вимагати оплати поставленого товару судовою колегією також відхиляються, оскільки строк виконання зобов’язання встановлений як умовами договорів, зокрема п. 4.1., так і вимогою № 712/в від 10.12.2010 направленої позивачем відповідно до ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар» на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 у справі № 1/399 частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар» на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 у справі № 1/399 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського міста Києва від 17.01.2011 у справі № 1/399 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар» (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська 12, код ЄДРПОУ 22939108) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (95034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 74 650, 32 грн. – основної заборгованості, 4 004, 00 грн. – інфляційних втрат, 12 809, 00 грн. 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами, 914, 63 грн. – державного мита, 227, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

4). Повернути з державного бюджету України на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (95034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 353, 77 грн. – надлишково сплаченого державного мита.

3.        В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення

4.      Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар» (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська 12, код ЄДРПОУ 22939108) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (95034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 457, 00 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5.        Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6.        Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7.        Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 17.03.11 (відправлено)