Постанова

від 10.03.2011 по справі 8/74-10-4838

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/74-10-4838

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" березня 2011 р. Справа № 8/74-10-4838

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Разюк Г.П., Михайлова М.В.    

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 09.03.2011р. №186 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Гордієнко М.В., довіреність від 04.01.2011р. №31

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо”

на рішення господарського суду Одеської області від 12 січня 2011 року

у справі №8/74-10-4838

за позовом Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо”

до відповідачів: 1. Державного підприємства „Одеська залізниця”

                             2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Востокресурс”

про стягнення 11541,90 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Востокресурс” 11541,90 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 січня 2011 року у справі №8/74-10-4838 (суддя Лічман Л.В.) позов ВАТ „Західенерго” задоволено частково. З ТОВ „Востокресурс” на користь позивача стягнуто 5770,95 грн. вартості недостачі вантажу, 57,71 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ВАТ „Західенерго” з огляду на те, що матеріалами справи, а саме: актом про технічний стан вагону від 12.07.2010р. №398 та комерційним актом від 12.07.2010р. АА №055036/581/5 встановлена технічна несправність вагону №66897505, яку ТОВ „Востокресурс” могло побачити, проте з невідомих причин будь-яких заходів по усуненню дефектів не вжило, в зв'язку з чим має нести відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення. Разом з тим, комерційний акт від 12.07.2010р. серії АА №055036/581/5 з даними відносно поглиблень на поверхні вугілля свідчить також про те, що недостача у вагоні №66897505 є результатом втрати вантажу під час перевезення, а отже відповідальність за недостачу вантажу слід покласти також на перевізника (ДП „Одеська залізниця”). Між тим, притягнення до відповідальності перевізника на думку суду першої інстанції унеможливлюється змістом ч.1 ст.115 Статуту залізниць України (вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу), відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 07.07.2010р. №52258601 у вагоні №66897505. Таким чином, приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця”.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач (ПАТ „Вінницяоблпаливо”), в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ „Вінницяоблпаливо”, з посиланням при цьому на невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга ПАТ „Вінницяоблпаливо” прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Гладишева Т.Я., Михайлов М.В., про що 07.02.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 09.03.2011р. №186 справа №8/74-10-4838 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Разюк Г.П., Михайлов М.В.

Представник відповідача-1 (Одеської залізниці) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач-1 не погоджується з апеляційною скаргою ПАТ „Вінницяоблпаливо”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позивач (ПАТ „Вінницяоблпаливо”) та відповідач-2 (ТОВ „Востокресурс”) в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 07.02.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ „Вінницяоблпаливо” за відсутністю представників позивача та відповідача-2 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача-1, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ „Вінницяоблпаливо”, з огляду на таке.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 07.07.2010р. зі станції відправлення Торез Донецької залізниці ТОВ „Востокресурс” (відправник) на станцію призначення Вапнярка Одеської залізниці для Томашпільського районного паливного складу ВАТ „Вінницяоблпаливо” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон №66897505 з антрацитом масою 68900 кг, що підтверджується залізничною накладною №52258601 (а.с. 12-13).

Відмітки у накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагони засобами відправника навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3-5 п.3,4,7,8 р.2 гл.1 дод.14 до УМВС. Вугілля марковано вапном.

Після надходження вагону №66897505 на станцію Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці, вказаний вагон був відчеплений за технічною несправністю та 10.07.2010р. був довідправлений на станцію призначення за накладною (досилка)  №52240727 (а.с. 14).

12.07.2010р. на ст. Знам'янка Одеської залізниці складено акт про технічний стан вагону (контейнеру) №398 (а.с. 52), згідно з яким за результатами огляду вагону №66897505 встановлено, що: деформовані кришки 6 люка справа та 5 люка зліва; між кришками 6 люка справа та 5 люка зліва і поперечними балками маються зазори шириною 30 мм, довжиною 1000 мм.

Того ж дня на ст. Знам'янка Одеської залізниці складено комерційний акт АА №055036/581/5 (а.с. 15), яким встановлено, що у вагоні №66897505 за документом значиться вантаж - антрацит, завантажений навалом, розмір навантаження відносно висоти бортів не зазначено, вага: брутто 90900 кг, тара 22000 кг, нетто 68900 кг.; фактично виявлено навантаження нижче бортів 700 мм; на поверхні вантажу маються воронкоподібні заглиблення: зліва за ходом під 4-5 люками довжиною 3000 мм, шириною 2000 мм, глибиною 1500 мм, справа під 5-6 люками довжиною 2000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 1500 мм; просипання вантажу відсутнє; маються старі сліди просипання вантажу; щілини: 6 люка справа, 5 люка зліва за ходом між кришками люків і поперечними балками шириною 30 мм, довжиною 1000 мм, закладені дошками і паклею; у вагоні глухі торцеві стінки, інші люки щільно закриті; об'єм кузова на вагоні не вказаний; на поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, в місцях заглиблень маркування відсутнє; каток не застосовувався; зважування вагону здійснене 12.07.2010 р. на 150-тонних вагових вагах ст. Знам'янка Одеської залізниці (держповірка вагів 05.03.2010р.); при зважуванні виявилось брутто 75600 кг, тара з бруса 22000 кг, нетто 53600 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 15300 кг; недостача у вагоні вміститися могла.

Після складання комерційного акту вантаж доставлено до місця призначення та 15.07.2010р. видано одержувачу, що вбачається з відмітки про видачу вантажу на накладній (досилка) від 10.07.2010р. №52240727.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченої під час перевезення продукції у розмірі 11541,90 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 14610 кг; вартість вантажу 790 грн. з ПДВ за 1 тону встановлена по рахунку-фактури ТОВ „Вугільна компанія „Антей” (Постачальник) від 07.07.2010р. №СФ-0000121).

В силу вимог ч.3 ст. 909 ЦК України, ч.2 ст. 307 ГК України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ „Востокресурс” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Вінницяоблпаливо”.

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон №66897505 здійснювалося відправником (відповідачем-2), а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування містяться і у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.    

При цьому, місцевим господарський суд правильно встановлено, що однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його  перевезення є також технічна справність вагону, а в силу вимог ст. 31 Статуту залізниць України подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери зобов'язана залізниця. Водночас у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від його використання. Аналогічна позиція міститься і у п.3.9 Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснень президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Із наявної у матеріалах справи залізничної накладної вбачається, що розміщення і закріплення вантажу здійснено вантажовідправником згідно з параграфами 3-5 п.3,4,7,8 р.2 гл.1 дод.14 до УМВС правильно, але під час перевезення вантажу виявлено технічну несправність вагону №66897505, про що свідчить відповідний акт про технічний стан вагону від 12.07.2010р. №398. Разом з тим, матеріалами справи встановлені також обставини щодо недостачі вантажу у вказаному вагоні в кількості 15300 кг та обставини щодо наявності ознак втрати вантажу під час його перевезення, а саме, наявність воронкоподібних поглиблень на поверхні вантажу, про що свідчить відповідний комерційний акт.  

З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу у вагоні виникла саме внаслідок його технічної несправності, а тому й відповідальність за цю недостачу слід покласти як на перевізника - за подачу під завантаження вантажу технічно несправного вагону, так і на вантажовідправника - за відсутність відмови від використання технічно несправного вагону у рівних частинах по 50% від загальної вартості недостачі  вантажу з кожного.  

При цьому місцевим господарським судом правильно встановлено, що в п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007р. №01-8/917 закріплено, що вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому ст.ст. 115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст. 22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Виходячи з наведеного тлумачення норм чинного законодавства, місцевий господарський суд правомірно вказав, що завдані неправомірними діями відправника вантажу збитки, фактичне понесення яких підтверджується платіжними дорученнями від 07.07.2010р. №6435 та від 08.07.2010р. №6449, правильно розраховано в т.ч. з використанням рахунку-фактури від 07.07.2010р. №СФ-0000121 постачальника вугілля, а, отже, з ТОВ „Востокресурс” слід стягнути 5770,95 грн. вартості недостачі товару.

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється змістом ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України (вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу) відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 07.07.2010р. №52258601 у вагоні №66897505. Вказані документи місцевий господарський суд зобов'язував надати до суду як позивача, так і відповідача-2 (вантажовідправника), про що виніс відповідні ухвали.

Між тим, ані позивач, ані відповідач-2 (вантажовідправник) витребуваних судом документів не надали, а за відсутністю вищевказаних документів, задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізник) є неможливим, адже існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, а тому у задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” слід відмовити.

За таких обставин апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в сумі 5770,95 шляхом стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 50% від загальної вартості недостачі вантажу (5770,95 грн.) лише з вантажовідправника (відповідача-2) та відмову у задоволенні позову про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника (відповідача-1).

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ „Вінницяоблпаливо” - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 12 січня 2011 року у справі №8/74-10-4838 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 14 березня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

Г.П. Разюк

М.В. Михайлов