Постанова

від 21.02.2008 по справі 13/71-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/71-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2008 р.                                                           Справа № 13/71-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу              

за позовом Державного підприємства дослідного  господарства "Каховське"

до Каховської  об'єднаної  державної  податкової  інспекції,  

про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2007 р. № 0002601800/0,

за участю представників сторін:

позивача –Гедзик Л.А.,

відповідача –Кубатко Ю.В.,  

                                               в с т а н о в и в:

5 липня 2007 року посадовими особами Каховської об'єднаної державної податкової інспекції складено акт про проведення невиїзної документальної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання державним підприємством дослідним господарством „Каховське” (а.с. 7).

За результатами перевірки податковою інспекцією встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачені податкові зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку за період з 31 грудня 2004 року по 22 березня 2007 року в сумі 17537,80 грн, що є підставою для застосування штрафних санкцій в розмірі 8768,91 грн на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Так, згідно до акту перевірки позивачем нараховані: 1326,78 грн за поданим розрахунком про сплату податку від 29.01.2004 р. № 287 за період з 31.12.2004 р. по 20.12.2006 р.; 2425,99 грн –за період з 31.12.2004 р. по 22.01.2007 р.; 805,10 грн –за період з 31.12.2004 р. по 21.02.2007 р.; 274,85 грн –за період з 31.12.2004 р. по 28.02.2007 р.; 803,19 грн –за період з 31.12.2004 р. по 19.03.2007 р.; 3133 грн –за період з 31.12.2004 р. по 22.03.2007 р.

На підставі  акту перевірки податковою інспекцією 19 липня 2007 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002601800/0, яким  до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 8768,91 грн, що складає 50 % від суми несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку (а.с. 8).

При цьому з даного рішення слідує, що воно прийняте на підставі акту перевірки № 0002601800 від 19.07.2007 р., хоча за текстом самого акту перевірки його номер вказано –3616/10/15-3. За поясненнями відповідача оспорюване рішення прийняте на підставі саме цього акту перевірки, хоча між його номерами і є розбіжності, у зв'язку з чим суд розцінює цей акт як акт перевірки, на підставі якого і прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002601800/0 від 19.07.2007 р.

Не погоджуючись з висновками податкової інспекції позивач стверджує, що:

1) на підставі статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” податкові органи не мають прав щодо здійснення документальних невиїзних перевірок по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку. На його думку, за статтею 11-1 того ж Закону перевірки можуть бути лише плановими та позаплановими, до яких здійснена відповідачем перевірка не відноситься;

2) поряд з цим, позивач вважає, що податковою інспекцією порушено наказ ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., яким затверджено „Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, в частині складення акту перевірки із зазначенням його номеру, який не співпадає з номером акту перевірки, зазначеному в спірному рішенні;

3) на думку позивача, Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не встановлює граничні строки сплати узгодженого податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 5 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”, відповідно до якої платники податку подають розрахунок податку органам податкової служби до 1 лютого поточного року, а безпосередньо сплата проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного місяця у розмірі третини суми податку, визначеної за кожний квартал від річної суми податку у розмірах по 10% за І та ІІ  квартали, 50% - за ІІІ  й  30% - за ІV квартал.

В свою чергу, відповідачем твердження позивача, висловлені в позовній заяві та під час судового розгляду справи, не визнаються з посиланням на наступні обставини та положення правових норм.

Зокрема:

1) відповідач вважає, що відповідно до підпункту 2.1.4. пункту 2.1. статті 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові органи є контролюючими органами стосовно сплати податків, які справляються до бюджетів, крім податків, що контролюються іншими органами. За підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. статті 2 того ж Закону контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, які відносяться до їх компетенції, що з урахуванням положень статей 14 Закону України „Про систему оподаткування”, за якою до податків віднесено й фіксований сільськогосподарський податок, надає право на здійснення перевірок по сплаті такого податку;

2) відносно тверджень позивача щодо допущених порушень наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. в частині складення акту перевірки із зазначенням його номеру, який не співпадає з номером акту перевірки, зазначеному в спірному рішенні, відповідачем зазначається, що така невідповідність не впливає на саме порушення та застосування штрафних санкцій;

3) крім того, на думку відповідача, позивачем невірно тлумачаться норми діючого законодавства в частині визначення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по фіксованому сільськогосподарському податку з наступних підстав. Так, за твердженнями відповідача, статтею 5 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок визначено, що сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у І кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків. В разі порушення платником правил оподаткування, визначених відповідними законами до платника податків застосовується штрафна санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій). У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф на підставі пункту 17.1.7 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. При цьому слід відповідач вважає, що на підставі статті 5.1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Що стосується граничних строків сплати, то для платників фіксованого сільськогосподарського податку вони визначаються відповідним законом –Законом України „Про фіксований сільськогосподарський податок”. Проте, як зазначено у преамбулі Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Цим Законом запроваджено нові механізми процедури адміністрування податків, зокрема передбачено право платників податків самостійно визначати суму податкових зобов'язань та узгоджувати таку суму податкових зобов'язань шляхом подання податкової декларації (пункт 5.1 статті 5). Під останньою, як передбачено пунктом 1.11. статті 1 вказаного Закону, розуміється як власне сама податкова декларація, так і розрахунок суми податку (збору), який подає платник податку до податкового органу в передбаченому законодавством порядку та за встановленою формою. В свою чергу, Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, запровадивши поняття „самостійне узгодження податкового зобов'язання”, встановив, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює: календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним (абзац перший підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4). Відповідно до абзацу другого підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону, під терміном „базовий податковий період” слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування. Приписами статті 5 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року. Таким чином, відповідач вважає, що законодавець визначив, що базовим податковим (звітним) періодом для сплати вказаного податку є календарний рік, а тому згідно до абзацу першого підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Під останньою, як передбачено пунктом 1.11 статті 11 вказаного Закону, розуміється як власне податкова декларація, так і розрахунок суми податку (збору). Тобто, штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовуються і до платників фіксованого сільськогосподарського податку.

За таких обставин, фактично, між сторонами виник спір щодо правильного застосування одних і тих же положень діючого законодавства щодо сплати фіксованого сільськогосподарського податку, у зв'язку з чим судом констатується наступне.

Основні засади функціонування та діяльності державної податкової служби в Україні визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні” (надалі Закон № 509-ХІІ).

Зокрема, статтею 1 названого Закону встановлено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують серед інших функцій здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Поряд з цим, згідно до підпункту 2.1.4. пункту 2.1. статті 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі Закон № 2181) податкові органи є контролюючими органами стосовно сплати податків, які справляються до бюджетів, крім податків, що контролюються іншими органами.

За підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. статті 2 того ж Закону контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, які відносяться до їх компетенції, що з урахуванням положень статей 14 Закону України „Про систему оподаткування”, за якою до податків віднесено й фіксований сільськогосподарський податок, надає право контролюючим органам на здійснення перевірок по сплаті такого податку.

Механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі визначено положеннями Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”.

За статтею 5 цього Закону платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у І кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених названим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф на підставі пункту 17.1.7.  статті 17 Закону України № 2181, у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків не погашеної суми податкового боргу. Поряд з цим, на підставі пункту 5.1. статті 5 Закону України № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Що стосується граничних строків сплати, то для платників фіксованого сільськогосподарського податку вони визначаються відповідним законом - Законом України „Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Так, контроль за справлянням платежів до бюджетів усіх рівнів здійснюється органами державної податкової служби України згідно Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджетів, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 р. № 276. Згідно пункту 1.6. розділу Інструкції використання автоматизованої інформаційної системи спеціального кодування всіх операцій щодо обліку платежів, що надходять до бюджету, забезпечує на робочому місці працівників підрозділу адміністрування облікових показників та звітності автоматизоване ведення особових рахунків платників податків та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи, яка дає змогу формувати довідкову інформацію, звітність тощо. Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Як зазначено у преамбулі Закону України № 2181, він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цим Законом запроваджено механізми процедури адміністрування податків, зокрема, передбачено право платників податків самостійно визначати суму податкових зобов'язань та узгоджувати таку суму податкових зобов'язань шляхом подання податкової декларації (пункт 5.1 статті 5). Під останньою, як передбачено пунктом 1.11. статті 1 вказаного Закону, розуміється як власне сама податкова декларація, так і розрахунок суми податку (збору), який подає платник податку до податкового органу в передбаченому законодавством порядку та за встановленою формою. Запровадивши поняття „самостійне узгодження податкового зобов'язання”, цей Закон встановив, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює: календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним (абзац перший підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4).

Відповідно до абзацу другого підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181 під терміном „базовий податковий період” слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Приписами статті 5 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Таким чином, законодавець визначив, що базовим податковим (звітним) періодом для сплати вказаного податку є календарний рік.

Абзацом першим підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Під останньою, як передбачено пунктом 1.11 статті 11 вказаного Закону, розуміється як власне податкова декларація, так і розрахунок суми податку (збору).

Тобто, штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 статті 17 Закону України № 2181 застосовуються і до платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Що стосується законності проведення самої перевірки та оформлення її актом від 05.07.2007 р. судом зазначається, згідно до статті 11 Закону № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право серед інших прав здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

В свою чергу, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) встановлено положеннями статті 11-1 Закону № 509-ХІІ, за якою  плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.  Забороняється проведенная плановых виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.  Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Отже, як видно з викладеного, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати фіксованого сільськогосподарського податку у відповідності до положень діючого законодавства.

На підставі зазначеного суд доходить висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, спірне рішення відповідає діючому законодавству, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим сплачений позивачем судовий збір відноситься на нього.

На підставі  зазначених правових норм й керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

                                                               п о с т а н о в и в :    

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                  Дата підпису постанови –26 лютого 2008 року

                                 Суддя                                                                  М.К. Закурін