Постанова

від 26.02.2008 по справі 17/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/56

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "26" лютого 2008 р.                                                  Справа № 17/56

м. Чернігів                                                                                         «26 »лютого 2008 року                                                       

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.

Представника позивача: Асаулко О.О. –начальник відділу, довіреність №03-03/07 від 08.01.2008р.;

Представників  відповідача: Гайдай О.Ю. –представник. Дов.№18 від 20.02.08р.

    Бочкарьова Т.Л. –директор (паспорт), наказ №26/2  НК від 15.08.01р.

                                               Бельман С.Г. –представник, довіреність б/н від 12.02.2008р.

матеріали справи №17/56

За ПОЗОВОМ: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

  14017, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

До ВІДПОВІДАЧА: Приватного навчально-виховного комплексу "Дошкільний заклад - спеціалізована школа I-III ступенів "Ор Авнер" Хабад Любавич

  14021, Чернігів, вул. Крупської, 48

Про стягнення 8754,62 грн. адміністративно-господарських санкцій                                                                          

СУТЬ СПОРУ :

          Відділенням Фонду соцзахисту інвалідів у Чернігівській області заявлено позов до Приватного навчально-виховного комплексу "Дошкільний заклад –спеціалізована школа I-III ступенів "Ор Авнер" Хабад Любавич про стягнення адміністративного-господарських санкцій в сумі 8183,78 грн. та 570,84 грн. пені за недотримання у 2006 році передбаченого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач відзив на позовну заяву або письмові пояснення суду не надав, проте в судовому засіданні представники проти позовних вимог заперечили в повному обсязі, посилаючись на те, що Приватний навчально-виховний комплекс "Дошкільний заклад - спеціалізована школа I-III ступенів "Ор Авнер" Хабад Любавич є навчальним закладом, неприбутковою організацією, Відповідача про необхідність створення робочих місць для інвалідів ніхто не інформував, перевірка Фондом, за результатами якої не зараховано працю Семирозум В.О. та Стручков В.І., була проведена лише в кінці 2007 року.

Заслухавши представників сторін та дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

Згідно ч.ч.1-3, 5 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. (далі –Закон №875):

«Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих  місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць  у  кількості,  визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.»

Згідно ч.ч.1,3 ст.18 Закону №875:

«Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості  інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування  інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

З аналізу викладених норм слідує, що до направлення органами державної служби зайнятості, або іншими уповноваженими органами, інвалідів на підприємство для працевлаштування, підприємство зобов'язане:

1.          Створити робочі місця для працевлаштування інвалідів.

2.          Проінформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про створені місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно форми №10-ПІ державно-статистичної звітності “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2006 рік середньо облікова чисельність штатних працівників у Відповідача становить 51 штатних працівників.

14.03.07р. Позивачем було направлено Відповідачу претензію за №03-463/935  про сплату 901,96 грн. адміністративно-господарський санкцій.

22.03.07р. до Відділення надійшов лист Відповідача про відкликання санкцій, оскільки у Відповідача з 2000 року працює 2 інваліди: Семирозум В.О. та Стручков В.І.

25.12.2007р. Відповідачем був поданий уточнюючий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006рік, згідно якого середньо облікова чисельність штатних працівників у Відповідача становить 37 штатних працівників.

4% норматив становить 1 робоче місце.

Згідно акту перевірки від 25.12.2007р. середньо облікова чисельність штатних працівників у Відповідача становить 37 штатних працівників, а праця інвалідів Семирозум В.О. та Стручкова В.І. Позивачем не зарахована, оскільки перший працює за сумісництвом, а другий не є інвалідом, а є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до листа Чернігівського міського центру зайнятості від 12.02.08р. за №08/726, протягом 2006 року Відповідач звітів форми 3-ПН не надавав, про наявність вакансій для працевлаштування  інвалідів не інформувала, проте у 2006 році на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості перебувало 148 інвалідів, які виявили бажання працевлаштуватися за сприянням державної служби зайнятості.

Витребувані судом документи, які могли б підтвердити, створення Відповідачем в належній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про них державної служби зайнятості, Відповідач не надав.

З пояснень представників Відповідача вбачається, що останній є приватним закладом, та не є таким, що утримується за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону №875:

«Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).»

Разом з тим, згідно ч.5 ст.20 Закону №875:

«У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.»

З викладеного вбачається, що зазначені норми не ставлять в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку та від наявності такої мети отримання прибутку у підприємства, установи та організації, а вказують лише на порядок їх сплати.

Посилання Відповідача, що його пізно повідомлено про не зарахування праці Семирозум В.О. та Стручков В.І., суд вважає безпідставними, оскільки саме на Відповідача покладено обов`язок по працевлаштуванню саме інвалідів, та саме таких, для яких це місце роботи є основним, а отже саме Відповідач мав перевіряти наявність у вищевказаних осіб статусу інваліда та наявність чи відсутність факту сумісництва.  

З урахуванням викладеного, суд не приймає заперечення представників Відповідача, що останній є навчальним закладом, неприбутковою організацією, Відповідача про необхідність створення робочих місць для інвалідів ніхто не інформував, перевірка Фондом, за результатами якої не зараховано працю Семирозум В.О. та Стручков В.І., була проведена лише в кінці 2007 року, оскільки ст.ст.18-20 Закону №875 не визначають такі обставини в якості підстав для звільнення підприємств, установ та організацій від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій передбачене лише для  підприємств, установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що Відповідачем не виконано його обов'язок, передбачений ст.19 Закону №875, створити робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про них державну службу зайнятості.

Таким чином, невиконання нормативу становить 1 робоче місце.

Відповідно до ч.1,2,4,9,10 ст.20 Закону №875:

«Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських  організацій  інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій  інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві,  організації  громадських  організацій  інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю  утримуються  за  рахунок  коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України,  що діяла на момент сплати,  нарахованої  на  повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів,  фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій,  передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.»

Середньорічна заробітна плата штатного працівника Відповідача обчислена шляхом ділення фонду оплати праці на середньооблікову чисельність штатних працівників, становить 302800 грн., таким чином сума штрафних санкцій, яку має сплатити Відповідач, становить 8183,78 грн.

Дані вимоги Відповідач не виконав та штрафні санкції в установлений строк не сплатив.

Враховуючи вищевикладене, Позивачем була нарахована Відповідачу відповідна пеня.

Розмір пені на день подання позовної заяви становить:

8 х120 /100/365 - 0,026 % х 8183,78 грн. = 2,13 грн. - розмір пені за один день.

Кількість днів прострочення на день подання позовної заяви - 268.

Розмір пені становить –2,13 грн. х  268 дні = 570,84 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

          Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:        

          “У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”

          Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.

          На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного навчально-виховного комплексу "Дошкільний заклад - спеціалізована школа I-III ступенів "Ор Авнер" Хабад Любавич (14000, м. Чернігів, вул.Крупської, 48, р/р260011276 ЧОД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348, код 25901460) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м.Чернігова, банк отримувача: УДК у Чернігівській області, рахунок: 31211230700002, МФО 853592, код 22825965) 8183 грн. 78 коп. адміністративно - господарських санкцій та 570 грн. 84 коп. пені.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                          І.В. Кушнір