Постанова

від 25.02.2008 по справі 14/59-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/59-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  21 лютого 2008 року                                               Справа № 14/59-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Токар М.В., суддя Івакіна В.О.,суддя Фоміна В.О.

при секретарі Рильовій В.В.

за участю представників:

прокурора: Мірошниченко М.Л., посвідчення № 149 від 29.10.01р.;

позивача: не з”явився;

відповідача: Клещенко О.М., довіреність № 30 від 24.01.08р.;

третьої особи: не з”явився;

розглянувши апеляційну скаргу відповідача вх. № 55С/1-13 на рішення господарського суду Сумської області від 24.12.07 по справі № 14/59-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія", м. Шостка

до  Державного підприємства "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області", м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне казначейство в м. Шостка Сумської області

за участю прокуратури Харківської області, м. Харків

про стягнення 37947,22 грн.

встановила:

Позивач - ТОВ "Конвалія", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області" про стягнення 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 7259,56 грн. та 30687,66 грн. інфляційних, а всього 37947,22 грн.

22.03.2007 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з уточненням позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути  з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 6847,08 грн. а також інфляційні збитки у розмірі 27354,65 грн. Дані уточнення позовних вимог  прийняті судом.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.12.2007 року (суддя Лиховид Б.І.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27354,65 грн. інфляційних збитків, 6847,08 грн.  - 3% річних; 379,47 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

         Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення  судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

         Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, посилаючись на обгрунтованість оскаржуваного відповідачем рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення від 24.12.07р. –без змін.

        19.02.2008 року від позивача через канцелярію суду надійшла  телеграма, в якій директор ТОВ “Конвалія” просив суд розглядати справу без участі його представника в судовому засіданні 21.02.08р.

        20.02.2008 року  на адресу суду від прокуратури Харківської області надійшло письмове повідомлення  про вступ  прокурора в розгляд даної справи з метою захисту інтересів  держави в особі ДП “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області”.  

       Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

        Як вбачається з матеріалів справи  27.09.2002 року між ТОВ “Конвалія” та ДП “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області” було укладено договір купівлі-продажу ,  за умовами якого  відповідач зобов”язався продати позивачу 26 одиниць залізничного транспорту, а позивач –сплатити їх вартість у сумі 252920,90 грн., яка  була перерахована позивачем державному підприємству “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області” в день  підписання зазначеного договору.

В порушення умов вказаного договору від 27.09.2002р. державне підприємство “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області” свої зобов'язання виконало не в повному обсязі, поставивши позивачу лише 21 одиницю залізничного транспорту на суму 142620 грн. 90 коп., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 110300 грн. 00 коп.

        Рішенням господарського суду Сумської області від 25.08.2004 року у справі №8/39 за позовом  ТОВ “Конвалія” до 1) ДП “Управління по експлуатації адміністративних будівель державної податкової адміністрації України в Сумській області”, 2) ВАТ “Акціонерна компанія “Свема”, 3) Шосткинської об”єднаної державної податкової інспекції, 4) Шосткинського відділення Державного казначейства Сумської області про стягнення 110300,00 грн. було стягнуто з Державного підприємства “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області” на користь ТОВ “Конвалія” суму у розмірі 110300,00 грн. за недоотримані позивачем цистерни.  

        Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.04р. у справі № 8/39 рішення господарського суду Сумської області від 25.08.04р. у даній справі залишено без змін.

      Позивач, обгрунтовуючи вимоги своєї позовної заяви, посилається на те, що з часу прийняття рішення минуло більше двох років, а  відповідч - ДП “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області”  досі його не виконав. А тому, позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, вважає, що відповідач має сплатити йому  3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 6847,08 грн., а також інфляційні збитки у розмірі 27354,65 грн.

Колегія суддів  вважає таке посилання та обгрунтування позовних вимог хибним з огляду на наступне.

     Як встановлено колегією суддів, рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2004 року у справі № 8/39, яким з ДП “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області” на користь ТОВ “Конвалія” стягнуто суму вартості  недопоставлених цистерн за договором  купівлі-продажу від 27.09.02р., з 25.11.04р. ( тобто і на  момент звернення позивача з даним позовом до суду) набрало законної сили.

    Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, що набрало законної сили, є обов”язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому  Законом України “Про виконавче провадження”.

З 25.11.2004 року, у відповідача (як і у позивача)  виникло зобов”язання по виконанню рішення суду від 25.08.2004 року у справі №8/39, а не зобов'язання відповідача перед позивачем щодо  сплати боргу в сумі 110 300,00 грн., як на то посилається ТОВ “Конвалія” в позовній заяві та господарський суд Сумської області в оскаржуваному рішенні.

Невиконання ДП “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області” рішення господарський суд Сумської області від 25.08.2004 року у справі №8/39 неможна вважати простроченням виконання грошового зобов”язання, оскільки у відповідності до умов договору купівлі-продажу  від 27.09.2002 року відповідач взяв на себе обов”язок продати позивачу 26 одиниць залізничного транспорту, а не сплатити суму недопоставленого товару, як то вказано в рішенні від 25.08.2004 року у справі №8/39.  

Глава 51 Цивільного кодексу України , до якої зокрема, і відноситься стаття 625, передбачає правові наслідки порушення зобов”язання та відповідальність за порушення зобов”язання. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання  (неналежне виконання).

Стаття 625 Цивільного кодексу України стосується  відповідальності боржника за порушення грошового зобов”язання . Грошовим зобов”язанням  є зобов”язання, за яким боржник зобов”язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Грошовими, зокрема, є зобов”язання за договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи за рішенням господарського суду від 25.08.04р. у справі № 8/39 з ДП “Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Сумської області” на користь ТОВ “Конвалія” стягнуто суму вартості недопоставлених вагонів, а не заборгованість за невиконання грошових зобов”язань, оскільки у відповідача не виникло перед позивачем обов”язку по виконанню грошових зобов”язань.

А тому,  на підставі вказаного колегія суддів дійшла висновку, що до відповідача неможна застосувати положення  статті 625 ЦК України, оскільки  з часу набрання рішення господарського суду Сумської області (25.11.2004 року) має місце саме невиконання відповідачем рішення суду, а не прострочення виконання грошового зобов"язання.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо пред”явлення наказу по справі № 8/39 до виконання.

З огляду на викладене, апеляційний суд  вважає позовні вимоги ТОВ “Конвалія” необгрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції таким, що прийнято при невірному застосуванні норм матеріального права, на підставі чого  апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення –скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

        Керуючись статтями 33, 36, 43, 99, 101, 102, 103-105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

        Апеляційну скаргу  відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від  24.12.2007 року у справі № 14/59-07  скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 22.02.2008 року.

                 Головуючий суддя                                                       М.В.Токар

       Суддя                                                       В.О.Івакіна

                                        Суддя                                                       В.О. Фоміна