Постанова

від 17.12.2010 по справі 11/33

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 р. № 11/33

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької Л.Рогач

за участю представників:

прокурораСахно Н.В. -старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України

позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Закарпатського обласного художнього музею ім. Й.Бокшая; 2. Першого заступника прокурора Закарпатської області на постановувід 11.10.2010 р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 11/33 господарського суду Закарпатської області

за позовомПрокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й.Бокшая

до - Ужгородської міської ради - Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 - Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради

проскасування рішення міськради та визнання недійсним договору оренди

В С Т А Н О В И В :

Прокурор м. Ужгорода в інтересах держави в особі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й.Бокшая звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради про скасування рішення Ужгородської міської ради від 05.02.2010 р. "Про перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році шляхом викупу" в частині приватизації підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення № 792/0 від 14.02.2006 р., укладеного між управлінням майнової політики Ужгородської міської ради та гр. ОСОБА_5 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог том 1 а.с. 66).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 1/2 частина спірного будинку перебувала з 1979 по 1989 роки на балансі Ужгородської міської ради народних депутатів, при цьому будучи власністю держави, в подальшому у 1989 році була передана на баланс державному Краєзнавчому музею, а відповідно до наведеної постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 та рішення Закарпатської обласної ради передана у комунальну власність області, тобто на думку позивача, Ужгородська міська рада приймаючи оскаржуване рішення розпорядилась майном, що не було її власністю, у зв'язку з чим і договір, укладений з ОСОБА_5 на підставі такого рішення є недійсним.

Крім того, посилаючись на приписи Закону України "Про охорону культурної спадщини" прокурор зазначав, що дозволу на відчуження частини приміщення на базі якого був створений меморіального будинку - музею ОСОБА_6 - надано не було.

У відзиві на позовну заяву Ужгородська міська рада просила відмовити у її задоволенні посилаючись, на те, що зі змісту листа № 57 від 08.04.2005 р. вбачається, що органом охорони культурної спадщини - Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації було надало погодження, зокрема, на оренду та приватизацію підвального приміщення АДРЕСА_1, що є об'єктом спору по даній справі.

Ухвалами господарського суду Закарпатської області від 18.06.2010 р. та 05.07.2010 р. залучено до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_5 та Департамент міського господарства Ужгородської міської ради.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.08.2010 р. (суддя Якимчук Л.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано незаконним та скасовано рішення 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 05.02.2010 р. "Про перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році шляхом викупу" в частині затвердження підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення № 792/0 від 14.02.2006, укладений між управлінням майнової політики Ужгородської міської ради та ОСОБА_5

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, зокрема, дійшов висновку, що Ужгородська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, та Управління майнової політики Ужгородської міської ради, укладаючи з гр. ОСОБА_5 договір оренди спірних приміщень, розпорядились майном, не будучи його власниками.

За апеляційною скаргою Ужгородської міської ради Львівський апеляційний господарський суд (судді: Якімець Г.Г., Мурська Х.В., Юрченко Я.О.) переглянувши рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 11.10.2010 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив, дійшовши висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Закарпатський обласний художній музей ім. Й.Бокшая подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перший заступник прокурора Закарпатської області також подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 р. скасувати, а рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2010 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Прокурор, зокрема, зазначив, що Ужгородською міською радою ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій, не підтверджено її право власності на спірний будинок. Такого доказу не встановлено судом першої інстанції й при вивченні матеріалів інвентарної справи.

Меморіальний будинок-музей ОСОБА_6, перебуваючи на балансі Державного Краєзнавчого музею, не виходив із власності держави, а з грудня 1992 року, в передбаченому законом порядку, перейшов у комунальну власність області і з неї не вибував до цього часу.

Таким чином, як зазначає прокурор, Ужгородська міська рада, приймаючи оспорюване рішення від 05.02.2010 "Про перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році шляхом викупу" щодо приватизації підвальних приміщень спірного будинку та укладаючи з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договору оренди цих приміщень, розпорядилась майном, не будучи його власником.

Крім того, прокурор зазначив, що судом апеляційної інстанції не вірно застосовано вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини" вказуючи на те, що меморіальний будинок-музей ОСОБА_6 був створений та оформлений як пам'ятка культурної спадщини відповідно до вимог Закону СРСР "Про охорону та використання пам'яток історії та культури".

З моменту прийняття 08.06.2000 р. Закону України "Про охорону культурної спадщини" запроваджено розробку бази даних культурної спадщини, тобто Державного реєстру, робота по формуванню якого не завершена по сьогоднішній день.

Згідно вимог частини І та частини 2 статті 14 вказаного Закону занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього провадиться відповідно до категорії пам'ятки. Об'єкт культурної спадщини, в тому числі щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону.

При цьому, не є належним доказом, на який посилається суд апеляційної інстанції, лист Закарпатського краєзнавчого музею за № 57 від 08.04.2005 р. щодо погодження надання в оренду та приватизацію спірних підвальних приміщень, оскільки таким документом, згідно вимог закону, є висновок Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації.

У відзиві на касаційну скаргу Першого заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_5 просила відмовити у її задоволенні, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 р. залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, виконавчий комітет Ужгородської міської ради, за наслідками розгляду листа члена Спілки письменників ОСОБА_7 та заяви доньки і сина народного художника УРСРОСОБА_6, прийняв рішення № 222 від 04.05.1979 "Про довідку обкому партії та облвиконкому "Про наслідки розгляду листа члена Спілки письменників тов. ОСОБА_7", яким вирішив прийняти на комунальний баланс 1/2 частини будинку /другий поверх/ по АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_8 на правах власності після смерті батька, народного художника УРСР ОСОБА_6, згідно поданої заяви та порушити клопотання перед виконкомом Закарпатської обласної ради народних депутатів прийняти рішення про створення в м. Ужгороді художньо-меморіальних квартир -музеїв народного художника УРСР ОСОБА_6 та відомого живописця ОСОБА_9.

Наказом Міністерства культури Української РСР від 06.02.1980 р. за № 126 створено в м. Ужгороді меморіальний будинок-музей ОСОБА_6, як відділ Закарпатського краєзнавчого музею, та вирішено видатки на утримання проводити за рахунок бюджету Закарпатської області.

Рішенням виконкому Ужгородської міської ради народних депутатів від 28.02.1989 № 33 "Про використання та збереження пам'яток історії та культури м.Ужгорода" з метою забезпечення постійного нагляду за пам'ятками історії та культури, додержання належного технічного стану, державний меморіальний будинок-музей ОСОБА_6 передано на баланс державному Краєзнавчому музею.

Рішенням 23 сесії п'ятого скликання Закарпатської обласної ради від 27.02.2009 № 785 "Про зміни в структурі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й.Бокшая та Закарпатського обласного краєзнавчого музею" виведено зі структури Закарпатського обласного краєзнавчого музею меморіальний будинок-музей народного художника України ОСОБА_6 та ОСОБА_10 і введено їх в структуру Закарпатського обласного художнього музею імені Й.Бокшая.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що на виконання рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів № 139 від 21.05.1985 р., будинок АДРЕСА_1, в якому жив і працював народний художник УРСР ОСОБА_6, відділом охорони пам'яток історії та культури при управлінні культури Закарпатської облдержадміністрації внесено в реєстр пам'яток історії місцевого значення під охоронним номером 642.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.02.1981 № 68, затверджено акт конкретного користування будинком АДРЕСА_1 між співвласниками, згідно якого 1/2 частина будинковолодіння АДРЕСА_1, яке прийнято виконкомом в комунальну власність та на базі якого створено меморіальний будинок-музей ОСОБА_6 включає в себе приміщення другого поверху, підвальні приміщення № 3 площею 20,3 кв.м, № 4 розміром 20,58 кв.м, № 5 розміром 20,02 кв.м.

Рішенням 11 сесії 21 скликання Закарпатської обласної ради від 23.12.1992 р. "Про комунальну власність області та програму її приватизації" у відповідності до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311, яким у комунальну власність областей із державного майна у сфері "Культура" передано "музеї", прийнято у комунальну власність області Краєзнавчий музей у структуру якого входить як відділ меморіальний будинок-музей ОСОБА_6.

Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що 14.02.2006р. між Управлінням майнової політики Ужгородської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та гр. ОСОБА_5 було укладено договір оренди нежитлового приміщення, якій на праві приватної спільної часткової власності належить інша 1/2 частина будинку АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2004, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 60,0 кв.м для використання під склад.

Рішенням 5 сесії п'ятого скликання Ужгородської міської ради від 05.02.2010 р. № 1353 "Про доповнення до рішення V сесії міської ради V скликання від 25.12.2009 р. № 1330 "Про Програму приватизації та перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році" доповнено перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році шляхом викупу, зокрема, підвальним приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (орендар ОСОБА_5, площа згідно договору оренди 60,0 кв.м, склад), про що у газеті "Ужгород" від 13.02.2010 р. розміщено відповідну інформацію.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога прокурора про скасування рішення Ужгородської міської ради від 05.02.2010 р. "Про перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2010 році шляхом викупу" в частині приватизації підвальних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення № 792/0 від 14.02.2006 р., укладеного між управлінням майнової політики Ужгородської міської ради та гр. ОСОБА_5

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 104 вказаного Кодексу передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що висновок суду апеляційної інстанції зроблений без врахування встановлених судом першої інстанції обставин, а також без надання належної оцінки тому факту, що по - перше, Наказом Міністерства культури Української РСР від 06.02.1980 р. за № 126 створено в м. Ужгороді меморіальний будинок-музей ОСОБА_6, як відділ Закарпатського краєзнавчого музею, та вирішено видатки на утримання проводити за рахунок бюджету Закарпатської області, а по-друге, рішенням 11 сесії 21 скликання Закарпатської обласної ради від 23.12.1992 р. "Про комунальну власність області та програму її приватизації" у відповідності до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311, яким у комунальну власність областей із державного майна у сфері "Культура" передано "музеї", прийнято у комунальну власність області Краєзнавчий музей у структуру якого входить як відділ меморіальний будинок-музей ОСОБА_6.

При цьому, судом першої інстанції було зазначено, що за приписами статті 327 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з постановами Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування", Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 05.11.1991. № 311 (311-91-п) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою передбачено також порядок розмежування майна між власністю областей та власністю районів, міст обласного підпорядкування тощо. Вказаною постановою затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Згідно цього переліку до власності областей передано, зокрема, музеї.

Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Рішенням 11 сесії 21 скликання Закарпатської обласної ради від 23.12.1992 р. "Про комунальну власність області та програму її приватизації" у відповідності до Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно - територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.91 № 311, яким у комунальну власність областей із державного майна у сфері "Культура" передано "музеї", прийнято у комунальну власність області Краєзнавчий музей у структуру якого входить як відділ меморіальний будинок-музей ОСОБА_6.

Статтею 6 Конституції України встановлено обов'язок органів законодавчої, виконавчої та судової влади здійснювати свої повноваження у встановлених нормами Конституції межах і відповідно до законів України.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, передбачених Конституцією і Законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятих в межах їхньої компетенції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний будинок з підвальними приміщеннями, які передані приватному підприємцю- фізичній особі ОСОБА_5 в оренду згідно спірного договору, подаровані державі дітьми художника ОСОБА_6 перебували на балансі Ужгородської міської ради з 1979 по 1989 роки, з 1989 року - на балансі Державного Краєзнавчого музею, не виходили з власності держави, а з грудня 1992 року перейшли у комунальну власність області і з неї не вибували до цього часу.

Тобто, Ужгородська міська рада, приймаючи оспорюване рішення, а Управління майнової політики Ужгородської міської ради, укладаючи з ОСОБА_5 оспорюваний договір оренди підвальних приміщень, розпорядились майном, не будучи його власником.

Проте, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що дійшовши такого висновку судом першої інстанції не було визначено власника спірного приміщення та не вирішено питання щодо залучення такої особи до участі у справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 р. у справі № 11/33 та рішення господарського суду Закарпатської області від 17.08.2010 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Касаційні скарги задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач