Ухвала

від 26.02.2008 по справі 15/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

УХВАЛА

26.02.08                                                                                 Справа № 15/17.

Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпринт», м. Луганськ

до 1. Головного управління державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ

      2. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська, м. Луганськ

     про відшкодування податку на додану вартість в сумі 32340 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

від позивача –Цукер І.Б., представник по довіреності від 31.08.2007р.;

від відповідача 1 –не прибув;

від відповідача 2 –Церетелі Л.А., представник по довіреності № 20643/10 від 04.07.07;

прокурора - Ногіна О.М.;встановив наступне.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлена вимога  про стягнення з державного бюджету через Головне управління державного казначейства України в Луганській області на користь позивача 32 340 грн. як бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації за квітень 2007 р.

Про участь у даній справі відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України заявив прокурор.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю.

Перший відповідач не забезпечив участь свого представника в судовому засіданні. Відзивом на позовну заяву просить у задоволенні вимог до Головного управління ДКУ відмовити та залучити його як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання про залучення першого відповідача третьою особою судом відхилено за необґрунтованістю. Позов пред'явлено позивачем саме до Головного управління державного казначейства України в Луганській області. Господарське процесуальне законодавство не передбачає можливості заміни статусу особи з відповідача на третю особу. Також, після порушення провадження у справі не передбачено право суду виключити особу з числа відповідачів як неналежного відповідача, можливо лише залучити іншого відповідача або допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем (ст. 24 ГПК України), а також здійснити заміну сторони її правонаступником (ст. 25 ГПК України). Крім того, позиція першого відповідача за відзивом, згідно якої він одночасно просить відмовити у задоволенні позовних вимог до нього та залучити його як третю особу, є юридично не зрозумілою. Суд може відмовити у задоволенні позову до відповідача при вирішенні спору по суті, про що виноситься рішення, після чого залучення такого відповідача як третьої особи є неможливим. Якщо ж до прийняття рішення у справі здійснена заміна первісного відповідача належним відповідачем, а особу, яка була первісним відповідачем залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, то рішення приймається судом відносно відповідача (нового) і рішення про відмову у позові відносно третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не приймається, оскільки така третя особа за своїм правовим статусом не є відповідачем і не може відповідати за позовом.

Представником другого відповідача та прокурором заявлені усні клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №9/512н-ад. Проте, доказів відкриття Вищим адміністративним судом України касаційного провадження у вказаній справі суду та зупинення при цьому виконання постанови суду першої інстанції у справі №9/512н-ад не надано. Тому, виходячи з того, що обставини на яких ґрунтується клопотання не підтверджені допустимими засобами доказування, у даному судовому засіданні усне клопотання визнається необґрунтованим та відхилено судом. Дане клопотання може бути заявлено в подальшому з наданням відповідних доказів при розглядові даного спору по суті адміністративним судом.

Також, представником другого відповідача заявлено клопотання про припинення провадження у даній справі за п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор висловив свою позицію, за якою вважає клопотання обґрунтованим.

Представник позивача заперечив проти клопотання та вважає, що спір у даній справі підлягає розглядові за правилами господарського судочинства.

Позов заявлено на підставі положень Господарського процесуального кодексу України. Тому, відповідно провадження у справі порушено теж за правилами Господарського процесуального кодексу України, про що винесено ухвалу.

Проте, спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах за правилами Господарського процесуального кодексу України та підлягає розгляду адміністративним судом в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Тому, клопотання другого відповідача про припинення провадження у справі за п. 1 ст. 80 ГПК України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції регламентована статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень даної статті господарським судам підвідомчі:               1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин.

Виходячи з положень частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій України», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимог статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір може бути підвідомчий господарському суду, зокрема, за одночасної наявності таких умов:

а) участь у спорі суб'єкта господарювання;

б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

До податкових відносин, у тому числі щодо відшкодування податку на додану вартість, про що заявлено позов у даній справі, акти цивільного та господарського законодавства не застосовуються, що слідує з норм ст. 1 Цивільного кодексу України та ст. 3 Господарського кодексу України.

Відтак, спір у даній справі не є господарським.

Справа за позовом платника податків до податкового органу та органу державного казначейства про стягнення коштів як бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є справою адміністративної юрисдикції.

Під справою адміністративної юрисдикції відповідно до ст. 3 КАС України розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п. 7 ст. 3 КАС  України, визнається орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При подачі позову про відшкодування ПДВ, фактично оскаржується бездіяльність податкового органу та органу державного казначейства по виплаті сум на відшкодування податку. Виходячи з системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд має повноваження з прийняття постанови у спорі про відшкодування сум податку на додану вартість.

Відповідно  до  підпункту 7.7.4.  статі 7  платник податку, який   має   право  на  одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення  повної суми  бюджетного  відшкодування,  подає  відповідному  податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення  такої  повної суми  бюджетного  відшкодування,  яка  відображається у податковій декларації.  

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Пунктом 7.7.5. статті  7 Закону про ПДВ  встановлено,  протягом  30  днів,  наступних за днем отримання податкової  декларації,  податковий  орган проводить документальну невиїзну  перевірку  (камеральну)  заявлених  у  ній   даних.   За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування  було  зроблено  з   порушенням   норм   податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення    достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий  орган зобов'язаний у  п'ятиденний  термін після закінчення перевірки   надати органу  державного  казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п. 7.7.6.  Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного  казначейства  надає  платнику податку  зазначену  у  ній  суму  бюджетного  відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний  банківський рахунок  платника  податку  в  обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відтак, отримання підприємством сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість ставиться у пряму залежність від здійснення органами податкової служби та державного казначейства своїх владних управлінських функцій на основі законодавства.

Таким чином, органи податкової служби та державного казначейства - відповідачі у справі є суб'єктами владних повноважень стосовно спірних відносин по відшкодуванню ПДВ, а спір у даній справі є публічно-правовим, що підлягає розглядові у межах справи адміністративної юрисдикції адміністративним судом.

За чинної в Україні практикою спори про відшкодування ПДВ вирішуються виключно в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 7 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень»Кодексу адміністративного судочинства України після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом (частина 7 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України»).

Отже, право розгляду позовних заяв, поданих за правилами Господарського процесуального кодексу України та відповідно господарських справ, за правилами КАС України було надано господарським судам лише по справах, що були порушені, але не розглянуті на момент набрання чинності КАС України.

Згідно повідомлення Державної судової адміністрації України в офіційному виданні - газеті центральних органів виконавчої влади "Урядовий кур'єр" від 08.09.07. № 164 (3577) з 10.09.2007р. почав свою діяльність Луганський окружний адміністративний суд. Позовна заява у даній справі подана до Господарського суду Луганської області після початку діяльності Луганського окружного адміністративного суду.

З урахуванням наведеного спір у даній справі підлягає розглядові Луганським окружним адміністративним судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного  судочинства України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, спір у даній справі не підлягає розглядові в господарському суді за правилами Господарського процесуального кодексу України та відповідно провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим суд роз'яснює, що позивач має право на звернення з даними позовними вимогами за адміністративним позовом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України до Луганського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. № 7-93 “Про державне мито” державне мито в сумі 323 грн. 40коп., яке перераховано за платіжним дорученням від 11.10.2007р. №30, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., перераховані за меморіальним ордером від 19.10.2007р. №1513 підлягають поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 47, п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, п. п. 6, 7 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень»Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження у справі припинити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпринт», м. Луганськ, вул. Фрунзе, б. 119, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32648290: державне мито в сумі 323 грн. 40коп., яке перераховано за платіжним дорученням від 11.10.2007р. №30; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., перераховані за меморіальним ордером від 19.10.2007р. №1513. Підставою для повернення вказаних сум є дана ухвала, засвідчена печаткою суду.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко