Постанова

від 27.02.2008 по справі 20-5/424

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/424

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

26 лютого 2008 року   Справа № 20-5/424

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Ткаченка М.І.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

позивача: Бетін О. А., дов. №  14 від 26.02.2008 р. (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ");

відповідача: не з'явився (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради);

третьої особи: Березовський С. В., дов. №  б/н   від 10.01.2008 р. (Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації);

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 04 грудня 2007 року у справі № 20-5/424

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ" (вул. Гоголя, 8,Севастополь,99011)

до           Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

третя особа: Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Радянська, 9,Севастополь,99011)

про спонукання виконати певні дії

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 4 грудня 2007 року у справі № 20-5/424 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ” (далі - ТОВ „Юг”) до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі - ФКМ СМР), третя особа Відділ державної служби охорони культурної спадщини Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації (далі - ВДС охорони культурної спадщини Управління культури і туризму СМДА) про спонукання виконати певні дії, задоволено.

                  Зобов'язано ФКМ СМР включити до переліку об'єктів, які підлягають приватизації вбудоване нежитлове приміщення цокольного поверху, розташоване за адресою: місто Севастополь, вулиця Гоголя,8.

                  Не погодившись з вказаним судовим актом, ФКМ СМР звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволені позовних вимог.

                  Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення господарським судом міста Севастополя норм матеріального права та процесуально права, а саме статей 318, 321 Цивільного кодексу України та статей 26, 60 „Про місцеве самоврядування в Україні”. Детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

                  В судове засідання представник відповідача не з'явився. До початку судового засідання від представника ФКМ СМР  надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з відрядженням до якого не були додані документі підтверджуючи знаходження останнього у відрядженні.

                  Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників відповідача, оскільки  він не надав судовій колегії  доказів про наявність поважних причин неявки у судове засідання, а крім того його явку не визнано обов'язковою.  

                  Повторно розглянувши справу по порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          14 вересня 2005 року між Управлінням майном комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого відповідно до рішення Севастопольської міської Ради став ФКМ СМР та ТОВ „ЮГ” був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 340-05, відповідно до умов якого ТОВ „ЮГ” передано в оренду вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 165,50 кв.м., розташовані за адресою: місто Севастополь, вулиця Гоголя, 8.

                  Вказаний договір є новою редакцією договору оренди № 360-99 від 29.07.1999.

                  На момент укладення договору вартість об'єкту оренди складає 177251,00 грн.

                  29 травня, 9 липня 2007 року позивач  звертався до відповідача із заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу вбудованих нежитлових приміщень цокольного поверху, загальною площею 165,50 кв.м., розташованих за адресою: місто Севастополь, вулиця Гоголя, 8.

       14 червня, 20 липня 2007 року ФКМ СМР листами за вихідними  № 1839 та № 2361 повідомив позивача, що будинок по вулиці Гоголя, 8 включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по місту Севастополю, у зв'язку з чим питання про включення вказаного об'єкту до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, буде розглядатися Севастопольською міською Радою після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від 1 лютого 2005 року також відповідачем було вказано те, що  рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 359 від 11 грудня 2002 року „Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається”, а також рішенням  Севастопольської міської Ради № 1926 від 15 травня 2007 „Про внесення доповнень та змін до рішення Севастопольської міської Ради № 359 від 11 грудня 2002 року „Про затвердження Переліку об'єктів культурної спадщини, соціально значущих для міста (у тому числі не житлових приміщень, займаних ними), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається” Севастопольська міська Раді признала спірний об'єкт, таким, що не підлягає приватизації.

                  Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.

                  Відповідно до положень статті 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 4 березня 1992 року (з подальшими змінами і доповненнями) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в АР Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

                  Згідно зі статтею 1 Закону України „Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна –це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

                  Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

                  Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та  підконтрольними.

                  Рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12 листопада 2002 року затверджено Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, пунктами 6.19, 6.20 якого передбачено, що ФКМ СМР організує програму приватизації, є органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням ради, укладає договори купівлі-продажу, здійснює контроль їх виконання.

                  Як свідчать матеріали справи, позивачу на підставі договору оренди надано у строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху, загальною площею 165,50 кв.м., розташовані за адресою: місто Севастополь, вулиця Гоголя, 8, від викупу цього приміщення позивач не відмовлявся.

                  Відповідно до статті 4 Закону України „Про приватизацію державного майна” державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України.

                  Згідно з пунктом 49 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженою Законом України „Про Державну програму приватизації” покупець,  який став власником об'єкта приватизації групи А  і  не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим  (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною  місцевою  радою  (щодо об'єктів права комунальної власності).

                  Суд встановив, що позивач з дотриманням наведених норм чинного законодавства звернувся до Фонду комунального майна із заявами про включення спірного об'єкту  до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, що підтверджується відсутністю зауважень з боку Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

                  Але Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради у строки (місяць, два місяця), передбачений  положеннями Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не повідомив позивача про підготовку об'єкта малої приватизації до продажу, не прийнявши рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

                  Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” зазначено, що положення частин першої, третьої статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу.

                  17 липня 1990 року виконуючий комітет Севастопольської міської Ради народних депутатів, розглянув перелік пам'ятників архітектури та градобудівництва місцевого значення міста Севастополя, складений Управлінням архітектури та градобудівництва станом на 1 червня 1990 року та керуючись положеннями Закону України „Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, що діяв на той момент, прийнято рішення № 11/915 „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя”.

                  Пунктом 1 рішення виконуючого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 11/915 від 17 липня 1990 року затверджений Перелік пам'ятників архітектури і градобудівництва місцевого значення, згідно до якого житловий будинок № 8 по вулиці Гоголя віднесений до вищезазначеного переліку пам'ятників архітектури.

                  Статтею 13 Закону України „Про охорону культурної спадщини” передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом  занесення  до  Державного  реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється  Кабінетом  Міністрів  України.  Із  занесенням  до Реєстру  на  об'єкт культурної  спадщини,  на  всі  його складові елементи  поширюється  правовий  статус  пам'ятки.

                  Згідно зі статтею 14 Закону України „Про охорону культурної спадщини” занесення   об'єкта  культурної  спадщини  до  Реєстру  та внесення змін до  нього (вилучення  з Реєстру,  зміна  категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: а) пам'ятки національного значення -  постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини  за  поданням відповідних  органів  охорони  культурної спадщини або за поданням Українського товариства  охорони  пам'яток  історії  та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. Центральний орган виконавчої  влади у сфері охорони культурної спадщини надає органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних   адміністрацій, органам охорони культурної спадщини місцевого самоврядування  витяги  з  Реєстру  щодо  пам'яток,  які розташовані на їхніх територіях.

                  Крім того, статтею 17 Закону України „Про охорону культурної спадщини” передбачено, що пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній,  комунальній або приватній  власності. Суб'єкти  права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.

Статтею 1 Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” встановлена заборона приватизації пам'яток  культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

                  Одночасно пунктом 2 статті 2 Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” доручено Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін  з  дня набрання  чинності  цим  Законом  подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

                  Невиконання норми Закону  вищим органом виконавчої влади не може бути підставою для обмеження прав господарюючих суб'єктів.

                  Крім того, Наказом ФКМ СМР від 25 травня 2007 року № 459 позивачу був наданий дозвіл на проведення невідокремлених поліпшень нерухомого майна, розташованого за адресою: місто. Севастополь, вулиця Гоголя, 8, були узгоджені роботи на суму 127038,00 грн.

        Позивач здійснив поліпшення орендованого майна більш ніж на 25%, тобто придбав право на приватизацію шляхом викупу.

      Таким чином, суд дійшов висновку про те, що таки дії ФКМ СМР порушують права позивача, а також вимоги діючого законодавства України.

        Відповідно до статті 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”  об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

        Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

    Відповідно до пункту 5 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не підлягають приватизації визначені в установленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством.

        Згідно зі статтею 6 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені за рахунок коштів державних підприємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації або певні професійні (виробничі) колективи можуть бути у встановленому порядку виключені з переліку об'єктів малої приватизації за рішенням Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв у районах та містах, Фонду майна АР Крим та його представництв, а також за рішенням Верховної Ради АР Крим, місцевих Рад відповідного рівня.

     Відповідно до пункту 2 статті 5 закону України, приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

                  Загальнодержавне значення мають:

        а) об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:

        майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, правоохоронних і митних органів;

        надра, корисні копалини загальнодержавного значення, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу;

        майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва, їх підрозділи;

        сортовипробувальні станції, дільниці, інші організації з експертизи сортів рослин;

        золотий і валютний фонди та запаси, державні матеріальні резерви;

        емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;

        радіотелевізійні передавальні центри, а також об'єкти, що забезпечують зв'язком органи законодавчої та виконавчої влади; 

        державні радіоканали та телевізійні канали;

        засоби урядового, фельд'єгерського та спеціального зв'язку;

        інші об'єкти права державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій;

б) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема:

об'єкти Національного космічного агентства України при Кабінеті Міністрів України;

архіви;

майнові комплекси установ Національної академії наук України з основних напрямів досліджень;

об'єкти культури, мистецтва, архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення;

об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету;

в) об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема:

майнові комплекси підприємств по виготовленню та ремонту всіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних Сил України, Служби безпеки України;

майнові комплекси підприємств по випуску наркотичних, бактеріологічних, біологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів (крім аптек);

майнові комплекси підприємств, що забезпечують діяльність у сфері обігу зброї та радіоактивних речовин;

захисні споруди цивільної оборони;

полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники;

г) об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема:

структурні підрозділи майнових комплексів, що забезпечують постійне розміщення і зберігання державних резервів і мобілізаційних запасів;

пенітенціарні заклади;

майнові комплекси підприємств геологічної, картографічної, гідрометеорологічної служб, служби контролю за станом навколишнього природного середовища;

об'єкти державних систем стандартизації, метрології та сертифікації продукції;

майнові комплекси підприємств авіаційної промисловості;

автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств;

майнові комплекси підприємств, які здійснюють виробництво основної залізничної техніки (електровози, тепловози, дизель-поїзди, вагони);

майнові комплекси підприємств залізничного транспорту з їх інфраструктурою;

метрополітен, міський електротранспорт;

майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;

атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт, теплоелектроцентралі;

магістральні нафто - і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища;

транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійних лих;

об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод;

майнові комплекси структурних підрозділів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують розміщення і зберігання мобілізаційних запасів та майно хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що входить до статутного капіталу Державної акціонерної компанії "Хліб України";

майнові комплекси підприємств соляної промисловості;

акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій;

водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди;

майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані вироби;

крематорії, кладовища.

          Таким чином, з матеріалів справи  вбачається, що на той момент, коли орган приватизації відповідно до закону повинен був вирішити питання про приватизацію орендованого об'єкту, ніяких обмежень щодо приватизації таких об'єктів не існувало, позивач мав право на приватизацію шляхом викупу приміщень, які знаходились у нього в оренді.

                  За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд міста Севастополя дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ” щодо зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності у перелік об'єктів, що підлягають приватизації.          

                  Враховуючи те, що судове рішення у справі прийнято із встановленням всіх істотних обставин справи, встановлення яких потребує діюче законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.

                  Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 4 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                  1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

                  2.  Рішення господарського суду міста Севастополя від 4 грудня 2007 року у справі № 20-5/424 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  М.І. Ткаченко

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                О.Л. Котлярова