Постанова

від 26.01.2011 по справі 2а-14740/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-14740/10/2670

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 26 січня 2011 року           16:48           № 2а-14740/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача:                     Боднарчука А.Я.;

відповідача:                     Замковенка О.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Аймоушн Груп Україна”

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 жовтня 2010 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю “Аймоушн Груп Україна” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Аймоушн Груп Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 вересня 2010 року №0007002308/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14740/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16 листопада 2010 року.

В судовому засіданні 16 листопада 2010 року оголошено перерву до 07 грудня 2010 року. 07 грудня 2010 року оголошено перерву до 17 січня 2011 року. В судовому засіданні 17 січня 2011 року оголошено перерву до 26 січня 2011 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16 вересня 2010 року №0007002308/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Аймоушн Груп Україна” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 301 377,00 грн., в тому числі за основним платежем –200 918,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –100 459,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 02 вересня 2010 року №2304/23-08/35649695 “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “Аймоушн Груп Україна” (код за ЄДРПОУ 35649695) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ “Серія Проект” (код за ЄДРПОУ 36509782) за період жовтень, листопад, грудень 2009 року” (далі по тексту –Акт перевірки).

Як свідчить Акт перевірки, в результаті співставлення поданої податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року ТОВ “Аймоушн Груп Україна” встановлено взаємовідносини з ТОВ “Серія Проект” на загальну суму податку на додану вартість 200 918,00 грн., а саме: за жовтень 2009 року –36 505,00 грн., за листопад 2009 року –83 357,00 грн., за грудень 2009 року –81 056,00 грн.

В Акті перевірки зазначено, що “…ТОВ “Серія Проект” (код за ЄДРПОУ 36509782) знаходиться на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, відносно керівника порушено кримінальну справу №51-3099 від 07.07.2010р. за ознаками злочину передбаченого ст. 205 КПК України”.

Враховуючи зазначену обставину, відповідач прийшов до висновку, що угода, укладена ТОВ “Аймоушн Груп Україна” з ТОВ “Серія Проект” була спрямована не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже діяла з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування. Оскільки, на думку суду, така мета суперечить одному з принципів існуючого суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави та суспільства та підлягає визнанню недійсною із застосуванням, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

Відповідач вважає, що наведена інформація свідчить про відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ “Серія Проект” та підтверджує неможливість її фактичного отримання ТОВ “Аймоушн Груп Україна”.

Далі по тексту Акта перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Бюджетного кодексу України та Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановив нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ “Серія Проект”, та неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі такого нікчемного правочину.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 200 918,00 грн., а саме по періодах: за жовтень 2009 року –36 505,00 грн., за листопад 2009 року –83 357,00 грн. та за грудень 2009 року –81 056,00 грн.

Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням, вважає, що зазначені в Акті перевірки порушення ним не вчинялися, та обґрунтовує позов наступним: використання при проведенні документальної невиїзної перевірки інформації з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем суперечить Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, а єдиним документом, на підставі якого проводиться така перевірка, є податкова декларація; порушення кримінальної справи відносно керівника його контрагента не є підставою для не включення суми податку на додану вартість, сплаченого за товари (роботи, послуги), придбані у такого контрагента, до складу податкового кредиту; ТОВ “Серія Проект” за даними сайту ДПА України є діючою юридичною особою та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 01 вересня 2009 року між ТОВ “Аймоушн Груп Україна” (замовник) та ТОВ “Серія Проект” (виконавець) укладено договір №IGU-СП-01 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, вказані в додатках до цього договору; договір укладається стосовно надання таких послуг: з організації, запровадження та проведення проектів з мерчандайзингу; з розробки  та проведення рекламних акцій та акцій зі стимулювання збуту; організації, проведення та супроводження спеціальних рекламних та маркетингових  заходів з метою просування  продукції ринку та формування лояльності до продукції клієнтів замовника серед існуючих та потенційних споживачів, персоналу тощо; проведення досліджень ринку роздрібної торгівлі; підбір збутового, логістичного та іншого персоналу; послуги з розробки, створення, виробництв, закупівлі рекламних та маркетингових матеріалів, подарункового та призового фондів; організації логістики подарунків та призів переможцям тощо.

15 вересня 2009 року між ТОВ “Аймоушн Груп Україна” (замовник) та ТОВ “Серія Проект” (виконавець) укладено договір про надання послуг №IGU-СП-02, відповідно до якого виконавець надає послуги з організації та контролю умов виконання акції –організація і виконання програми розвитку дистрибуції в категорії макарони, кетчуп, майонез ТМ “Чумак”.

В жовтні, листопаді та грудні 2009 року згідно додатків до договору, актів приймання-передачі послуг, податкових накладних ТОВ “Серія Проект” надавало позивачу послуги визначені умовами договорів, зокрема, послуги з організації і проведення акції зі стимулювання збуту продукції ТМ “ІвСенЛоран”, ТМ “Ланком”, ТМ “Кашарель”, ТМ “Біотерм”, ТМ “Хелена Рубінштейн”; послуги з мерчандайзингу продукції ТМ “Сармат” ТМ “Козел”, ТМ “Міллер”, перепакування продукції ТМ “Данон”.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ “Аймоушн Груп Україна” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Серія Проект”, та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум  податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “Серія Проект” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ “Серія Проект” станом на 11 січня 2011 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою  їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11 січня 2011 року ТОВ “Аймоушн Груп Україна” здійснює наступні види діяльності: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, підбір та забезпечення персоналом; консультування з питань комерційної діяльності та управління, надання інших комерційних послуг; рекламна діяльність.

Матеріали справи свідчать, що послуги, надані ТОВ “Серія-Проект”, фактично замовлялися позивачем з метою виконання ним договорів про надання послуг від 01 лютого 2008 року №DA-IGU-1, укладеного з ТОВ “Данон”, від 01 лютого 2008 року №165, укладеного з ТОВ “Лореаль Україна”, від 01 вересня 2009 року №01/010909, укладеного з ЗАТ “Сармат”, від 15 серпня 2009 року №01/150909, укладеного з ЗАТ “Чумак”, в яких позивач виступав виконавцем відповідних послуг.

Враховуючи вказані договори про надання послуг та вид діяльності позивача, з огляду на характер наданих ТОВ “Серія-Проект” послуг та надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ “Серія Проект” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище послуги ТОВ “Аймоушн Груп Україна” були використанні у власній господарській діяльності.  

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ “Серія-Проект”, оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно керівника  юридичної особи-контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ “Серія Проект” суд дійшов висновку, що зміст зазначеної угоди не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, суд звертає увагу про неможливість порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що регулює питання складання податкової накладної, оскільки в межах спірних правовідносин позивач податкових накладних не складав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Аймоушн Груп Україна” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за періоди жовтень-грудень 2009 року, а висновки Акта перевірки про порушення пози підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 200 918,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 100 459,00 грн. є також протиправним.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами позивача про те, що використання відповідачем інформації з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем “Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” суперечить положенням Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як видно зі змісту Акта перевірки, відповідачем проводилася саме документальна невиїзна перевірка позивача. Тобто така перевірка мала проводитися в приміщенні ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та лише на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Крім того, закони України з питань оподаткування, зокрема, Закони України “Про державну податкову службу в Україні”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок на додану вартість” не містять посилань на комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, на підставі інформації з яких податковий орган може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків.

Посилання відповідача на наказ Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року №266 “Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів” не приймається судом до уваги, оскільки зазначений документ не є нормативно-правовим актом і носить інформативний характер.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі  м. Києва від 16 вересня 2010 року №0007002308/0 є протиправним та має бути скасоване.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов  ТОВ “Аймоушн Груп Україна” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аймоушн Груп Україна” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 16 вересня 2010 року №0007002308/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аймоушн Груп Україна” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 31 січня 2011 року.