Постанова

від 07.02.2011 по справі 2а-14536/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-14536/10/2670

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 07 лютого 2011 року           16:35           № 2а-14536/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача:                     Воскобойника М.Т.;

відповідача:                     Лозової І.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Кабельтех-Сервіс”

доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 жовтня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Кабельтех-Сервіс” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Кабельтех-Сервіс”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва), в якому просить визнати скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 29 вересня 2010 року №0002862301/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2010 року позовну заяву ТОВ “Кабельтех-Сервіс” залишено без руху в зв'язку з не доданням доказів процесуальної дієздатності особи, яка підписала позовну заяву, та встановлено строк для усунення недоліків до 29 жовтня 2010 року.

27 жовтня 2010 року позивач усунув встановлені недоліки шляхом подання суду копій необхідних документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14536/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23 листопада 2010 року.

В судове засідання 23 листопада 2010 року не з'явився представник позивача у зв'язку з чим оголошено про відкладення розгляду справи на 20 грудня 2010 року.

20 грудня 2010 року не прибув представник відповідача в наслідок чого судом оголошено про відкладення розгляду справи на 24 січня 2011 року.

В судовому засіданні 24 січня 2011 року у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів оголошено перерву до 31 січня 2011 року.

31 січня 2011 року у зв'язку необхідністю витребування додаткових доказів судом оголошено перерву до 07 лютого2011 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 29 вересня 2010 року №0002862301/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Кабельтех-Сервіс” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 878 773,00 грн., в тому числі за основним платежем –2 585 849,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –1 292 924,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 16 вересня 2010 року №5863/23-5/35618520 “Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельтех-Сервіс”, код за ЄДРПОУ 35618520, з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2009 року та лютий 2010 року” (далі по тексту –Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що ТОВ “Кабельтех-Сервіс” задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість всього в сумі 2 585 849,00 грн., в тому числі за березень 2009 року –1 321 296,00 грн., за лютий 2010 року - 1 264 553,00 грн., згідно поданих до ДПІ у Деснянському районі м. Києва податкових декларацій з податку на додану вартість. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення в сумі 2 585 849,00 грн., в тому числі за березень 2009 року –1 321 296,00 грн., за лютий 2010 року - 1 264 553,00 грн.

Як зазначається в Акті перевірки, позивачу направлено запити від 09 квітня 2010 року №2151/10/23-214 та від 17 травня 2010 року №3228/10/23-204 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження; відповіді на запити та підтверджуючі документи не надані.

Далі по тексту Акта перевірки відповідач зазначає, що ТОВ “Кабельтех-Сервіс” не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту, а саме: головні книги, журнали-ордери, картки рахунків та первинні документи до них, вантажні митні декларації, податкові накладні на придбання, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні тощо.

З огляду на ненадання позивачем вказаних документів, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ “Кабельтех-Сервіс” підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 585 849,00 грн., в тому числі за березень 2009 року –1 321 296,00 грн., за лютий 2010 року –1 264 553,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, виходячи з того, що ТОВ “Кабельтех-Сервіс” надало відповідь на запит відповідача листом від 30 липня 2010 року №30/07/10-01, в якому викладені необхідні пояснення з їх документальним підтвердженням.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

За визначенням пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Виходячи з викладеного, Закон встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Деснянському районі проведено саме документальну невиїзну перевірку ТОВ “Кабельтех-Сервіс”, а тому, така перевірка мала проводитися в приміщенні податкового органу та на підставі поданих позивачем податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі; в свою чергу на ТОВ “Кабельтех-Сервіс” не покладено обов'язку надавати будь-які додаткові документи, зокрема, ті, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, в межах здійснення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Оскільки Законом України “Про державну податкову службу в Україні” не передбачено для здійснення документальної невиїзної перевірки надання платником податків будь-яких пояснень чи додаткових документів, інших ніж ним було попередньо подано до податкового органу, тому висновок Акта перевірки про ненадання позивачем первинних документів, які підтверджують придбання товарів (робіт, послуг), та застосування відповідачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є протиправним.

Крім того, позивач надав ДПІ у Деснянському районі м. Києва запитувану інформацію разом з її документальним підтвердженням листом від 30 липня 2010 року №30/07/10-01, про що свідчить штамп ДПІ у Деснянському районі м. Києва “Отримано” на вказаному листі.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ “Кабельтех-Сервіс” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2009 року та лютий 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, які були сплачені ним у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), зокрема у зв'язку з придбанням проводу та кабелю.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що контрагенти позивача на момент складання податкових накладних не були зареєстровані як платники податку на додану вартість; в свою чергу суд встановив, що податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Реальність здійснених господарських операцій та використання придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується.

Разом з тим, суд на підставі копій документів, наданих позивачем, встановив, що частини придбаного позивачем кабелю та проводу в подальшому була ним реалізована іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Кабельтех-Сервіс” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2009 року та лютий 2010 року, тому висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковим, а визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 585 849 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 1 292 924 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 29 вересня року №0002862301/0 2 є протиправним та має бути скасоване.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Деснянському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Кабельтех-Сервіс” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельтех-Сервіс” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 29 вересня 2010 року №0002862301/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабельтех-Сервіс” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 09 лютого 2011 року.