Постанова

від 08.02.2011 по справі 2а-17941/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-17941/10/2670

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 08 лютого 2011 року           14:15           № 2а-17941/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача:                     Мельничука А.В.;

відповідача:                     Лозової І.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Фоззі-В”

доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 грудня 2010 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) Закрите акціонерне товариство “Фоззі-В” (далі по тексту –позивач, ЗАТ “Фоззі-В”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 17 листопада 2010 року №0003542301/0 та №0003552301/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-17941/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 січня 2011 року.

В судовому засіданні 19 січня 2011 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів, оголошено перерву до 08 лютого 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 17 листопада 2010 року №0003542301/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ЗАТ “Фоззі-В” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 204 173,00 грн., в тому числі за основним платежем –2 104 349,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –2 099 824,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 17 листопада 2010 року №0003552301/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ЗАТ “Фоззі-В” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 525 219,00 грн., в тому числі за основним платежем –1 683 479,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –841 740,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 05 листопада 2010 року №7073/23-5/31610376 “Про результати планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства “Фоззі-В” (код ЄДРПОУ 31610376) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010” (далі по тексту –Акт перевірки).

Як свідчить Акт перевірки, у періоді, що перевірявся ЗАТ “Фоззі-В” укладено з контрагентами ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ “ВКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл” договори про надання послуг мерчандайзингу, про надання клінінгових послуг та надання навантажувально-розвантажувальних робіт.

В Акті перевірки встановлено, що контрагенти позивача ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ “ВКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл” не мали на балансі необхідної кількості основних засобів та достатньої кількості працівників для надання зазначених послуг; зазначені підприємства фактично розташовувалися за юридичними адресами в місті Дніпропетровську, що унеможливлює надання ними послуг мерчандайзингу, клінінгу та виконання навантажувально-розвантажувальних робіт для ЗАТ “Фоззі-В” протягом всього місяця у місті Києві. Тому, на думку відповідача, зазначені підприємства не мали можливості виконати умови договорів перед замовником –ЗАТ “Фоззі-В”, що призвело до ненастання правових наслідків, які обумовлені договорами; виходячи з викладеного, позивач здійснив сумнівні фінансово-господарські операції, тобто здійснило нікчемний правочин; акти виконаних робіт, отримані від ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ “ВКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл”, виписані з метою штучного формування валових витрат ЗАТ “Фоззі-В” та не можуть вважатися належним доказом підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат в сумі 8 417 396,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ “ВКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл”. ЗАТ “Фоззі-В” згідно виданих векселів та банківських виписок здійснило витрати в сумі 10 100 875,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість –1 683 479,00 грн.). Крім того, відсутні первинні документи, які б давали право віднести зазначені витрати до складу валових витрат, отже зазначені витрати в сумі 10 100 875,00 грн. не пов'язані з веденням господарської діяльності.

На підставі викладеного відповідач зробив висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме віднесення до складу валових витрат витрат, які не пов'язані з веденням господарської діяльності та не підтверджені відповідними первинними документами всього в сумі 8 417 396,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 104 349,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2009 року –681 813,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року –695 457,00 грн., за IV квартал 2009 року –727 079,00 грн.

Зазначене вище порушення з приводу формування валових витрат, на думку відповідача, призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме в Акті перевірки зазначено: податкові накладні, отримані від ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ “ВКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл”, виписані з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість ЗАТ “Фоззі-В” та не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1 683 479,00 грн.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ЗАТ “Фоззі-В” підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 683 479,00 грн., в тому числі за квітень 2009 року –182 126,0 грн., за травень 2009 року –182 994,00 грн., за червень 2009 року –180 330,00 грн., за липень 2009 року –177 003,00 грн., за серпень 2009 року –193 313,00 грн., за вересень 2009 року –186 050,00 грн., за жовтень 2009 року –273 773,00 грн., за листопад 2009 року – 307 890,00 грн.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, обґрунтовуючи позов наступним: ЗАТ “Фоззі-В” не включало до складу валових витрат витрати понесені по договорах з ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ “ВКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл”, що підтверджується розшифровкою валових витрат та реєстром кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та валових витрат; послуги мерчандайзингу, клінінгові послуги та навантажувально-розвантажувальні роботи безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені актами виконаних робіт та податковими накладними; укладені договори  повністю відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, належним чином виконані, а отримані послуги є оплаченими; суми податку на додану вартість, які віднесено до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними; в Акті перевірки не обґрунтовано неможливість надання зазначеними контрагентами замовлених послуг.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу сум податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать, що ЗАТ “Фоззі-В” (замовник) уклало з ТОВ “Алмар-Гео” (виконавець) договір про надання мерчандайзингу від 31 березня 2009 року №24/03, за умовами якого виконавець надає послуги по передпродажній підготовці товарів і мерчандайзингу (сукупність послуг по розміщенню продукції на полицях, стендах безпосередньо в торгових залах в торговій сітці, місцях продажу з метою збільшення об'ємів продажу такої продукції).

Згідно додатків до договору та актів приймання-передачі виконаних робіт виконавцем надано послуги в магазинах замовника, які знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Драйзера, 8, вул. Драйзера, 21, пер. Карельський, 3, Харківське шосе, 144-б всього на суму 848 000,00 грн., ТОВ “Алмар-Гео” виписало позивачу податкові накладні на суму 848 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 141 333,33 грн.

31 березня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ “Алмар-Гео” (виконавець) укладено договір про надання клінінгових послуг №25/03, відповідно до якого замовник дає завдання виконавцю по виконанню клінінгових робіт по об'єктам, визначених в додатку до договору.

Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт виконавцем надано послуги в магазинах замовника (миття вікон, стін, дверей, вологе прибирання) всього на суму 361 416,25 грн. ТОВ “Алмар-Гео” виписало позивачу податкові накладні на суму 361 416,25 грн., в тому числі податок на додану вартість 60 236,04 грн.

31 березня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ “Алмар-Гео” (виконавець) укладено договір на навантажувально-розвантажувальні роботи №27/03, відповідно до якого виконавець на вимогу замовника виконує навантажувально-розвантажувальні роботи на території замовника.

Згідно додатків до договору та актів приймання-передачі виконаних робіт виконавцем виконано навантажувально-розвантажувальні роботи в магазинах замовника всього на суму 431 324 грн. ТОВ “Алмар-Гео” виписало позивачу податкові накладні на суму 431 324,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 71 887,33 грн.

Оплата за отримані послуги здійснювалася у формі вексельних розрахунків, на підтвердження чого в матеріалах справи знаходяться копії простих векселів та актів приймання-передачі векселів.

30 квітня 2009 року між ЗАТ “Фоззі-В” (замовник) та ТОВ “Вітеко-Гео” (виконавець) укладено аналогічні договори про надання мерчандайзингу, про надання клінінгових послуг та про навантажувально-розвантажувальні роботи.

Згідно додатків до договору та актів приймання приймання-передачі виконаних робіт ТОВ “Вітеко-Гео” надало послуги з мерчандайзингу на суму 683 000,00 грн., та виписано відповідно податкову накладну на суму 683 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –113 833,33 грн.; надало клінінгові послуги на суму 365 878,75 грн. та виписало податкові накладні на суму 365 878,75 грн., в тому числі податок на додану вартість –60 979,80 грн.; виконано навантажувально-розвантажувальні роботи на суму 431 103,00 грн. виписало податкові накладні на суму 431 103,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –71 850,50 грн.

Оплата за отримані послуги здійснювалася у формі вексельних розрахунків, на підтвердження чого в матеріалах справи знаходяться копії простих векселів та актів приймання-передачі векселів.

31 липня 2009 року між ЗАТ “Фоззі-В” (замовник) та ТОВ ПФК “Промтехресурс” (виконавець) укладено аналогічні договори про надання клінінгових послуг та про навантажувально-розвантажувальні роботи.

Згідно додатків до договору та актів приймання приймання-передачі виконаних робіт ТОВ ПФК “Промтехресурс” надало позивачу клінігові послуги на суму 643 716,25 грн. та виписало податкові накладні на суму 643 716,25 грн., в тому числі податок на додану вартість –107 286,00 грн.; виконало навантажувально-розвантажувальні роботи на суму 431 103,00 грн. виписало податкові накладні на суму 1 233 197,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –205 532,84 грн.

Оплата за отримані послуги здійснювалася у формі вексельних розрахунків, на підтвердження чого в матеріалах справи знаходяться копії простих векселів.

01 червня 2009 року, 01 липня 2009 року, 31 липня 2009 року між ЗАТ “Фоззі-В” (замовник) та ТОВ “Сістайл” (виконавець) укладено аналогічні зазначеним вище договорам договори про надання мерчандайзингу.

Згідно додатків до договорів та актів приймання приймання-передачі виконаних робіт ТОВ “Сістайл” надало позивачу послуги з мерчандайзингу на загальну суму 4 915 000,00 грн., та виписало податкові накладні на загальну суму 4 915 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –819 166,66 грн.

31 серпня 2009 року між ЗАТ “Фоззі-В” (замовник) та ТОВ “Сістайл” (виконавець) укладено аналогічний зазначеним вище договорам договір про надання клінінгових послуг.

Згідно додатків до договору та актів приймання приймання-передачі виконаних робіт ТОВ “Сістайл” надало клінігові послуги на суму 188 240,00 грн. та виписало податкову накладну на суму 188 240,00 грн., в тому числі податок на додану вартість –31 373,34 грн.

Оплата за отримані послуги здійснювалася шляхом перерахування частини коштів на рахунок виконавця та частково у формі вексельних розрахунків, на підтвердження чого в матеріалах справи знаходяться копії виписок банку, простих векселів, актів приймання-передачі векселів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.  

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

На думку суду, витрати позивача на послуги, отриманих від ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ ПКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл”, пов'язані з веденням господарської діяльності, виходячи з наступного.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності є роздрібна торгівля продуктами в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Аналіз зазначених вище договорів свідчить, що придбані позивачем послуги з мерчандайзингу, клінінгові послуги та навантажувально-розвантажувальні роботи пов'язані з господарською діяльністю ЗАТ “Фоззі-В”, а саме: як встановлено вище мерчандайзинг –це сукупність послуг по розміщенню продукції на полицях, стендах безпосередньо в торгових залах в місцях продажу з метою збільшення об'ємів продажу такої продукції, загальновідомим є той факт, що розміщення продукції в магазині чи іншій торговій точці в певному порядку мотивує покупців на здійснення тієї чи іншої покупки та, відповідно, сприяє збільшенню об'ємів продажу; клінінгові послуги є незамінними для підтримання чистоти торгових площ та фасадів будівлі та дозволяють створювати позитивне візуальне враження від місця продажу товарів; навантажувально-розвантажувальні роботи є необхідними при значному товарообороті. Таким чином, цілком логічним є висновок про пов'язаність витрат на придбання зазначених послуг з господарською діяльністю позивача.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наданих позивачем документів, судом встановлено, що вони повністю відповідають вимогам зазначеної статті Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та підтверджують здійснення господарських операцій, в свою чергу відповідачем не визначено, які саме додаткові первинні документи, окрім наявних в матеріалах справи, мають підтвердити надання придбаних позивачем послуг.

Також відповідачем не надано доказів на підтвердження інформації Акта перевірки про неможливість надання позивачу послуг мерчандайзингу, клінінгу та виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з боку ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ ПКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл”.

На переконання суду, розташування підприємств-виконавців робіт в місті Дніпропетровську не позбавляє можливості надання зазначеними підприємствами тих чи інших послуг в будь-якому іншому місці, оскільки діяльність підприємства не є обмеженою в географічному плані.

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача-виконавці робіт були зареєстровані в установленому порядку як юридичні особи та мали необхідний обсяг діє/правоздатності, що підтверджується відповідними довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обставини відсутності підприємств-контрагентів за місцезнаходженням, визнання їх банкрутами та неможливість проведення зустрічних перевірок, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва не є підставою для висновку про порушення позивачем порядку формування валових витрат.

Крім того, позивач зазначив, що вартість послуг, отриманих ним від ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ ПКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл”, до складу валових витрат за перевірений період не включалася, на підтвердження чого надав розшифровку розрахунків з вітчизняними виробниками за інші послуги за період з 01 квітня 2009 року по 30 грудня 2009 року та реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року.

В свою чергу відповідач не надав суду доказів того, що ЗАТ “Фоззі-В” включало до складу валових витрат за перевірений період вартість послуг, отриманих від ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ ПКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл”.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що висновок ДПІ у Деснянському районі м. Києва про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток нормативно та документально не підтверджується, тому сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 104 349,00 грн. визначена позивачу протиправно.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з боку ЗАТ “Фоззі-В” та протиправність визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, застосування штрафних санкцій відповідно до підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 2 099 824,00 грн. є також протиправним.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2010 року №0003542301/0 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як встановлено вище, висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” базується на тому, що придбані ним у ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ ПКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл” послуги мерчандайзингу, послуги клінінгу та навантажувально-розвантажувальні роботи фактично не надавалися та не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що придбані позивачем у ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ ПКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл” послуги мерчандайзингу, послуги клінінгу та навантажувально-розвантажувальні роботи пов'язані з його господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум  податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ “Алмар-Гео”, ТОВ “Вітеко-Гео”, ТОВ ПКФ “Промтехресурс” та ТОВ “Сістайл” були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ЗАТ “Фоззі-В” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за квітень-листопад 2009 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 683 479,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 841 740,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі  м. Києва від 17 листопада 2010 року №0003552301/0 обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Деснянському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ЗАТ “Фоззі-В” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства “Фоззі-В” задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 17 листопада 2010 року №0003542301/0 та №0003552301/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Фоззі-В” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 11 лютого 2011 року.