Постанова

від 15.02.2011 по справі 2а-9400/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-9400/10/2670

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 15 лютого 2011 року           16:11           № 2а-9400/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Пісоцької О.В., Савченко А.І., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача:                     Шабанова С.В.;

відповідача:                     Туман Н.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И:

18 червня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Відкрите акціонерне товариство комерційного банку “Надра” (далі по тексту –позивач, ВАТ КБ “Надра”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту – відповідач, СДПІ), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2009 року №0001054310/0, від 22 січня 2010 року №0001054310/1, від 12 квітня 2010 року №0001054310/2, віднести на рахунок відповідача судовий збір.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-9400/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 серпня 2010 року.

25 червня 2010 року позивач подав доповнення до позовної заяви, згідно з яким позовні вимоги викладені наступним чином: визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ від 12 листопада 2009 року №0001054310/0, від 22 січня 2010 року №0001054310/1, від 12 квітня 2010 року №0001054310/2, від 21 червня 2010 року №0001054310/3 та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні 10 серпня 2010 року представник відповідача заявив клопотання про колегіальний розгляд справи; суд задовольнив зазначене клопотання та оголосив про відкладення розгляду справи на 13 жовтня 2010 року.

Розпорядженням виконуючого обов'язки Голови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2010 року №2а-9400/10/2670 для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: Кузьменко В.А. –головуючий суддя, судді Савченко А.І., Пісоцька О.В.

13 жовтня 2010 року судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з хворобою судді, яка входить до складу колегії. Наступне судове засідання призначено на 03 листопада 2010 року. В судовому засіданні 03 листопада 2010 року з метою отримання додаткових доказів оголошено перерву до 30 листопада 2010 року. 30 листопада 2010 року в судове засідання не з'явився представник відповідача, в зв'язку з чим оголошено про відкладення розгляду справи на 16 грудня 2010 року. В судовому засіданні 16 грудня 2010 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, оголошено про відкладення розгляду справи на 24 січня 2011 року. 24 січня 2011 року судове засідання не відбулося у зв'язку з хворобою судді, яка входить до складу колегії. Наступне судове засідання призначено на 15 лютого 2011 року.

В  судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ від 12 листопада 2009 року №0001054310/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ВАТ КБ “Надра” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 46 429 740,09 грн. в тому числі основний платіж –24 436 705,31 грн., штрафні (фінансові) санкції –21 993 034,78 грн.

За результатами адміністративного оскарження до СДПІ, Державної податкової адміністрації у місті Києві та Державної податкової адміністрації України зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2010 року №0001054310/1 від 12 квітня 2010 року №0001054310/2 від 21 червня 2010 року №0001054310/3 аналогічного змісту.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта від 30 жовтня 2009 року №480/43-10/20025456 “Про результати виїзної позапланової перевірки Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” код за ЄДРПОУ 20025456, МФО 320003, з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні операцій ВАТ КБ “Надра” з ТОВ “Леге Лата” (код ЄДРПОУ 34819438) та ВАТ КБ “Надра” з ТОВ “Реф`юдж” (код ЄДРПОУ 34820820) за період з 01.07.2007 по 30.06.2009 року” (далі по тексту –Акт перевірки).

Акт перевірки свідчить, що в ході перевірки правильності формування та віднесення до складу валових витрат сум сформованого страхового резерву Головним банком встановлено формування страхового резерву під кредитні кошти, які спрямовані на погашення заборгованості по акредитивам, а саме:

1) ВАТ КБ “Надра” укладено з ТОВ “Леге Лата” договір про відкриття акредитивної лінії і обслуговування документарних акредитивів від 17 травня 2007 року, відповідно до якого банк відкриває ТОВ “Леге Лата” мультивалютну акредитивну лінію з лімітом у сумі 30 000 000,00 доларів США строком до 17 травня 2011 року (відповідно до додаткової угоди від 06 листопада 2007 року №6 встановлено ліміт у сумі 64 000 000,00 доларів США). Відкриття банком кожного акредитиву здійснювалося після надання ТОВ “Леге Лата” наступних документів: заяви про відкриття документарного акредитиву, відповідної додаткової угоди по контракту, підписання відповідної додаткової угоди до договору.

Протягом дії договору про відкриття акредитиву між банком та ТОВ “Леге Лата” укладено 18 додаткових угод та відкрито 18 документарних акредитивів.

Банком проведено оплату відповідно до термінів, зазначених в додаткових угодах, проте ТОВ “Леге Лата” не погасило свою заборгованість.

Відповідно до рішення Правління ВАТ КБ “Надра” вирішено відкрити мультивалютну кредитну лінію ТОВ “Леге Лата” для фінансування оплати по акредитивам.

Згідно з кредитним договором про надання мульвалютної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №27/6/2008/840-К/79 від 05 грудня 2008 року банком встановлено ліміт заборгованості за кредитною лінією у сумі 38 000 000,00 доларів США.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 26 грудня 2008 року до кредитного договору банк надає 31 грудня 2008 року позичальнику кредитний транш у сумі 30 099 999,00 доларів США терміном з 31 грудня 2008 року по 04 грудня 2009 року. Кредитний транш надається в оплату заборгованості за акредитивами.

Станом на 01 квітня 2009 року банком кредитну операцію віднесено до категорії “субстандартна” та станом на 01 січня 2009 року сформовано страховий резерв на суму 10 835 999,64 доларів США (83 437 197,23 грн.).

Станом на 01 квітня 2009 року кредитну операцію віднесено до  категорії “сумнівна” та сформовано страховий резерв на суму 10 835 999,64 доларів США (83 437 197,23 грн.).

Станом на 01 липня 2009 року банком кредитну операцію віднесено до категорії “сумнівна” та сформовано страховий резерв на суму 10 835 999,64 доларів США (82 681 928,05 грн.).

Відповідно до пункту 3.1.1 кредитного договору передбачається надати позичальнику транші у безготівковій формі з рахунку №20625002571001 відкритого ВАТ КБ “Надра”, МФО 320003, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника №26005002571001 у ВАТ КБ “Надра”, МФО 320003, або інший рахунок, вказаний у письмовій заявці клієнта.

Згідно з наданими документами встановлено, що кошти банк перерахував на рахунок №28092800002501, який належить банку, без письмової заявки клієнта.

На думку відповідача, банком не дотримано умов кредитного договору, а саме: 31 грудня 2008 року перераховано 30 099 999,00 доларів США не на поточний рахунок позичальника, а на рахунок №28092800002501 в рахунок погашення заборгованості, що виникла за раніше оплаченими акредитивами; письмової заявки клієнта до перевірки не надано.

ТОВ “Леге Лата” листом від 17 квітня 2009 року №17/04-09 повідомлено, що кредитні кошти згідно з кредитним договором №27/6/2008/840-К/79 від 05 грудня 2008 року на поточний валютний рахунок №260050025714001 не надходили.

2) ВАТ КБ “Надра” укладено з ТОВ “Реф`юдж” договір про відкриття акредитивної лінії і обслуговування документарних акредитивів від 05 грудня 2007 року, відповідно до якого банк відкриває ТОВ “Леге Лата” мультивалютну акредитивну лінію з лімітом у сумі 64 000 000,00 доларів США строком до 17 травня 2011 року. Відкриття банком кожного акредитиву здійснювалося після надання ТОВ “Реф`юдж” наступних документів: заяви про відкриття документарного акредитиву, відповідної додаткової угоди по контракту, підписання відповідної додаткової угоди до договору.

Протягом дії договору про відкриття акредитиву між банком та ТОВ “Реф`юдж” укладено 8 додаткових угод та відкрито 8 документарних акредитивів.

Згідно з випискою банку акредитиви, термін оплати по яким настав, вчасно оплачені банком, але ТОВ “Реф`юдж” не перерахувало кошти в оплату своєї заборгованості.

Відповідно до рішення Правління ВАТ КБ “Надра” вирішено відкрити мультивалютну кредитну лінію ТОВ “Реф`юдж” для фінансування оплати по акредитивам.

Згідно з кредитним договором про надання мульвалютної кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №27/6/2008/840-К/78 від 05 грудня 2008 року банком встановлено ліміт заборгованості за кредитною лінією у сумі 63 000 000,00 доларів США.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 26 грудня 2008 року до кредитного договору банк надає 31 грудня 2008 року позичальнику кредитний транш у сумі 23 229 909,00 доларів США терміном з 31 грудня 2008 року по 04 грудня 2009 року. Кредитний транш надається в оплату заборгованості за акредитивами.

Станом на 01 квітня 2009 року банком кредитну операцію віднесено до категорії “під контролем” та станом на 01 січня 2009 року сформовано страховий резерв на суму 1 858 392,73 доларів США (14 309 624,02 грн.).

Станом на 01 квітня 2009 року кредитну операцію віднесено до  категорії “сумнівна” та сформовано страховий резерв на суму 1 858 392,73 доларів США (14 309 624,02 грн.).

Станом на 01 липня 2009 року банком кредитну операцію віднесено до категорії “сумнівна” та сформовано страховий резерв суму 1 858 392,73 доларів США (14 180 094,05 грн.).

Відповідно до пункту 3.1.1 кредитного договору передбачається надати позичальнику транші у безготівковій формі з рахунку №20620002554001 відкритого ВАТ КБ “Надра”, МФО 320003, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника №26000002554001 у ВАТ КБ “Надра”, МФО 320003, або інший рахунок, вказаний у письмовій заявці клієнта.

Згідно з наданими документами встановлено, що кошти банк перерахував на рахунок №28092800002501, який належить банку, без письмової заявки клієнта.

ТОВ “Реф`юдж” листом від 17 квітня 2009 року №17/04-09 повідомлено, що кредитні кошти згідно з кредитним договором №27/6/2008/840-К/78 від 05 грудня 2008 року на поточний валютний рахунок №26000002554001 не надходили.

На думку відповідача, банком не дотримано умов кредитного договору, а саме: 31 грудня 2008 року перераховано 23 229 909,17 доларів США не на поточний рахунок позичальника, а на рахунок №28092800002501 в рахунок погашення заборгованості, що виникла за раніше оплаченими акредитивами; письмової заявки клієнта до перевірки не надано.

Таким чином, перевіркою встановлено, що фактично перерахунку коштів по вищезазначеним кредитним договорам на розрахункові рахунки клієнтів, а саме на рахунки ТОВ “Реф`юдж” та ТОВ “Леге Лата”, здійснено не було.

Зазначені в Акті перевірки обставини позивачем не заперечуються.

На підставі наведеного в Акті перевірки також зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених ВАТ КБ “Надра” з ТОВ “Леге Лата” та ТОВ “Реф`юдж”.

Відповідач вважає, що формування страхового резерву за рахунок валових витрат відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” можливе виключно у разі наявності ризику неповернення фактично наданих коштів.

За результатами перевірки встановлено порушення ВАТ КБ “Надра” підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 12.2.1 та 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, завищено (з урахуванням заниження) суму валових витрат в частині неправомірного формування страхового резерву під відсутню заборгованість на загальну суму 96 862 022,10 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2008 рік  на суму 24 436 705,31 грн. та занижено валові витрати за  І півріччя 2009 року на суму 884 799,15 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та мотивує позовні вимоги наступним: формування резервів є не правом, а обов'язком банківської установи; факт наявності заборгованості ТОВ “Реф`юдж” та ТОВ “Леге Лата” перед ВАТ КБ “Надра” підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2009 року у справі №33/375 та від 09 вересня 2009 року у справі №34/426, відповідно; враховуючи обов'язок банку створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу, передбачений підпунктом 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ВАТ КБ “Надра” правомірно сформував страховий резерв по кредитним операціям з ТОВ “Реф`юдж” та ТОВ “Леге Лата” на загальну суму 98 862 022,10 грн. Крім того, позивач зазначає, що прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не відповідає нормам законодавства, а спеціалізована державна податкова інспекція відсутня в системі органів державної податкової служби.

Доводи відповідача стосовно встановлених порушень, викладені в письмовому запереченні проти позову, співпадають з висновками Акта перевірки. Крім того, відповідач зазначає, що нараховані штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ВАТ КБ “Надра” та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами встановлені у пункті 12.2 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, підпунктом 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (тут і далі в редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів та інших активних банківських операцій, які відносяться до господарської діяльності згідно з законодавством.

Згідно з підпунктом 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” створення страхового резерву здійснюється банками самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами іншими видами заборгованості визнаними нестандартними за методикою, встановленою Національним банком України, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Аналіз вищеназваних правових норм, дає підстави для висновку, що правовою підставою створення страхового резерву є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами, та реальна можливість втрати по основному боргу, тобто наявність ризику, який і зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих втрат. У випадку відсутності ризику при здійсненні кредитної операції віднесення банком до валових витрат сум страхового резерву за цією операцією буде неправомірним.

Як свідчать матеріали справи свідчать (виписки по рахунку ТОВ “Леге Лата” та ТОВ “Реф`юдж”) та не заперечується сторонами, що фактично кредитні кошти за кредитними договорами на рахунки ТОВ “Леге Лата” та ТОВ “Реф`юдж” не надходили, тобто не надавалися позичальнику, а відразу перераховувалися на рахунок банку, що, на думку суду, виключає можливість втрат по основному боргу та свідчить про відсутність ризику неповернення основного боргу.

Таким чином, віднесення позивачем до валових витрат сум страхового резерву, сформованого під кредитні договори, укладені ТОВ “Леге Лата” та ТОВ “Реф`юдж”  у сумі 96 862 022,10 грн., які не були фактично надані таким позичальникам, є порушенням вимог пункту 12.2 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, тобто неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2008 року №08/113 та Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 06 березня 2007 року у справі № К-9562/06.

Суд враховує наявність в матеріалах справи рішень Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року у справі №33/375 за позовом ВАТ КБ “Надра” до ТОВ “Леге Лата” про стягнення 288 948 058,52 грн. та від 09 вересня 2009 року у справі №34/426 за позовом ВАТ КБ “Надра” до ТОВ “Реф`юдж” про стягнення 478 406 572,41 грн., разом з тим, звертає увагу на те, що встановлення факту заборгованості в судових рішеннях не є достатньою підставою для формування страхового резерву банку, при цьому визначальним є фактичне надання коштів позичальнику та можливість втрати по основному боргу, тобто наявність ризику. Для цілей оподаткування заборгованість ТОВ “Леге Лата” та ТОВ “Реф`юдж” перед позивачем не передбачає формування банком страхового резерву відшкодування можливих втрат по основному боргу, оскільки не будь-яка заборгованість є підставою для віднесення до складу валових витрат сформованого на неї страхового резерву.

Крім того, позивачем не надано суду жодних документів, на підставі яких ним сформовано страховий резерв по операціям з ТОВ “Леге Лата” та ТОВ “Реф`юдж”, зокрема, договори, додаткові угоди до них, виписки банку тощо.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення ВАТ КБ “Надра” підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 12.2.1 та 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є обґрунтованими, а визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24 436 705,31 грн. є правомірним.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, копія якого міститься в матеріалах справи, на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 9 774 682,12 грн.

У відповідності до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Згідно з підпунктом 6.1.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року №110, у разі, якщо платник податків декларує переоцінені (завищені) або недооцінені (занижені) об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) у великих розмірах, до такого платника додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладання, застосовуються штрафні санкції у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума у такий спосіб донарахованого податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо визначені великі розміри.

Оскільки сума донарахованого позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток перевищує законодавчо визначені великі розміри, на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 12 218 352,66 грн.

Судом встановлено, що суми штрафних (фінансових) санкцій розраховані відповідачем правомірно, а тому накладення на ВАТ КБ “Надра” штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 21 993 034,78 грн. є правомірним.

Також суд не погоджується з доводами позивача про неможливість прийняття податкових повідомлень-рішень в період дії мораторію та зазначає про наступне.

Відповідно до статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Національний банк України розміщує в день прийняття рішення про введення мораторію інформацію про це на своєму офіційному веб-сайті та протягом трьох днів у газеті “Урядовий кур'єр” або “Голос України”. Протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Штрафні санкції на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, застосовані до позивача внаслідок донарахування йому суми податкового зобов'язання, тобто не пов'язані з невиконанням зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

На нарахування, здійснені спірними податковими повідомленнями-рішеннями, встановлені Законом України “Про банки і банківську діяльність” обмеження не поширюються. Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які виникли до, а виявлені після введення мораторію платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Поряд з цим суд не погоджується з висновками відповідач про нікчемність правочинів, укладених ВАТ КБ “Надра” з ТОВ “Леге Лата” та ТОВ “Реф`юдж”, з наступних підстав.

Як свідчить зміст Акта перевірки та письмових заперечень проти позову, позивач порушив статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок. Підставою для висновку про нікчемність вказаних правочинів відповідач визначив невиконання підпункту 3.1.1 пункту 3 статті 3 кредитних договорів, укладених ВАТ КБ “Надра” з ТОВ “Леге Лата” та ТОВ “Реф`юдж”.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини другої статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з і статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, згідно зі статтею 228 вказаного Кодексу, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ВАТ КБ “Надра” з ТОВ “Леге Лата” та ТОВ “Реф`юдж”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, був вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; на переконання суду, порушення умов договору або їх невиконання не є підставою для висновку про нікчемність укладеного договору.

Стосовно доводів позивача про те, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків відсутня в системі органів державної податкової служби, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 червня 2008 року №412, державна податкова інспекція в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонна, об'єднана державна податкова інспекція, інша спеціалізована державна податкова інспекція (далі - ДПІ) є органом державної податкової служби (далі - ДПС) у системі органів виконавчої влади, яка підпорядковується відповідній державній податковій адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональна ДПА) і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також державної політики в сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Пункт 1.2 вказаного Положення встановлює, що ДПІ є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в органах Державного казначейства України.

Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 25 червня 2008 року №412, є чинним та не визнаний незаконним.

Таким чином, спеціалізована державна податкова інспекція, в тому числі відповідач є органом державної податкової служби, на якого розповсюджується дія Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що СПДІ у м. Києві по роботі з ВПП доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2009 року №0001054310/0; від 22 січня 2010 року №0001054310/1; від 12 квітня 2010 року №0001054310/2; від 21 червня 2010 року №0001054310/3 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ВАТ КБ “Надра” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Відкритому акціонерному товариству комерційному банку “Надра” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                                В.А. Кузьменко

Судді                                                                                                     О.В. Пісоцька

А.І. Савченко