Постанова

від 28.09.2006 по справі 2/97/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/97/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" вересня 2006 р. Справа № 2/97/06

       На підставі Розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду В.С. Балуха №112 від 26.09.06 р. про заміну складу колегії суддів:

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :   Жукової А. М.

суддів :                          Туренко В.Б.

                                      Бойко Л.І.

при секретарі :  Храмшиній І.Г.         

за участю представників сторін:                    

від позивача –не з'явився

від відповідача –Медведєв О.В., Іщенко К.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ТОВ „Автопром” м. Миколаїв

на постанову господарського суду Миколаївської області  

від 4.07.2006р.

по справі № 2/97/06

за позовом: Прокурора Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва

до відповідача : ТОВ „Автопром” м. Миколаїв

про стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 3025,17 грн.

встановив:

  Постановою господарського суду Миколаївської області від 4.07.06 р. (суддя Моргуленко Т.Є) позов задоволено в сумі 1990 грн., 07 коп.

  ТОВ „Автопром” не погодившись із цією постановою, звернувся 13.07.06 р. із заявою про апеляційне оскарження, а 27.07.06 р. –із апеляційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати, у позові –відмовити, обґрунтовуючи свої доводи тими обставинами, що товариство є платником єдиного податку і відповідно із ЗУ „Про державний бюджет України на 2005 рік” №2505-ІV від 25.03.05 р. передбачено, що сплата та зарахування у бюджети державних фондів (у т.ч ПФУ) суб'єктами малого підприємництва єдиного та фіксованого податку здійснюється (до прийняття закону про спрощену систему оподаткування) –на умовах , які діяли на 1.01.05 р. Зазначене судом не враховано. УПФ на підставі власних розрахунків, зумовлених відомчими інструкціями, вираховує умовні борги для підприємства та виписує неузгоджені з підприємством вимоги на неіснуючий борг, що суперечить чинному законодавству.

  УПФУ в Ленінському р-ні, заперечуючи доводи скаржника у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити постанову місцевого суду без змін.

  Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією виявлено таке.

  Прокурор Ленінського р-ну м. Миколаєва звернувся з позовом в інтересах УПФУ в Ленінському р-ні м. Миколаєва до відповідача про примусове стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 3025,17 грн. за період листопад-грудень 2003 р.; травень-листопад 2004 року; січень-грудень 2005 року; січень 2006 року. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що за спірний період відповідачем визначено до сплати 8446,53 грн. страхових внесків, із яких було сплачено лише 5421,36 грн. На різницю суми узгодженого зобов'язання Управлінням ПФУ виписано вимогу №126 від 1.03.06 р. в сумі 3025,17 грн., проте сума боргу не сплачена в порушення ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

  УПФУ в Ленінському р-ні заявою від 26.04.06 р. уточнило позовні вимоги з урахуванням ЗУ „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які  застосовують особливі умови оподаткування обліку та звітності у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004-І - кв.2005 р. (ст.1) та визначило до стягнення заборгованість за період з 1.04.05 р. по 28.01.06 р. в сумі 1990,07 грн.

  ТОВ „Автопром” заперечуючи позовні вимоги, у відзиві на позов, просило припинити провадження у справі з підстав відсутності предмету спору, невідповідності нарахувань нормам матеріального права.

  Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд вмотивував постанову посиланням на ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 9.07.03 р. (ст.5 п.2; ст.106 п.3) та зазначив, що цей закон визначає коло платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахувань, обчислення та сплати страхових внесків, їх стягнення. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому закону. Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування” №746/99 від 28.06.99 р. являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові відносини і його не можна визнати в якості підстав щодо незастосування положень, передбачених ЗУ №1058-ІV від 8.07.03 р., який є вищим за юридичною силою.

  Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи із наступного.

  ТОВ „Автопром” зареєстровано Виконавчим комітетом Миколаївської області 26.05.03 р. про що йому видано свідоцтво №590593 про державну реєстрацію юридичної особи. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва видала свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва –юридичною особою ТОВ „Автопром” за ставкою 10 відсотків у 2003 році; у 2004 році; у 2005 році;у 2006 році (а.с.65-68).

  З 1 січня 2004 року набув чинності ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 9.07„Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” №21-1 від 19.12.03 р. зареєстр. МЮУ 16.01.04 р. за №64/8663.03 р., яким виключно визначено принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Статтею 11 цього закону визначено коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню страхувальниками яких, відповідно до ст.14 Закону, є, зокрема юридичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування. Страхові внески, розмір яких визначено ЗУ „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (ст.4) –є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим законом; страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування,  на ці внески не поширюється податкове законодавство.  Відповідно до Інструкції„Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” №21-1 від 19.12.03 р. зареєстр. МЮУ 16.01.04 р. за №64/8663 (п.п.2.1.1 п.2;11.11 п.11) відповідач подавав позивачеві розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.16-39), у якому самостійно визначив суму страхових внесків. Визначення відповідачем у звітності суми обов'язкових страхових внесків вважається узгодженим зобов'язанням. Із визначених у розрахунках сум страхових внесків ( 8446,53 грн.) позивач підтверджує сплату лише в сумі 5421,36 грн. Отже, сума страхових внесків несвоєчасно сплачена страхувальником у визначені законом строки вважається простроченою заборгованістю (недоїмкою), внаслідок чого ПФУ правомірно направив відповідачеві вимогу про сплату недоїмки зі страхових платежів №126 від 1.03.06 р. Відповідно до ст.106 п.3 абз.7   ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  - у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив її з ПФУ, або не оскаржив її в судовому порядку –ПФУ має право звернутися до суду за примусовим стягненням. Із матеріалів справи не вбачається факт оскарження вимоги №126 від 1.03.06. Позивачем частково списано суму недоїмки за період з 11.2003 р. по 1.04.2005 року. Отже, судом правомірно стягнуто решту суми недоїмки –1990,07 грн.Щодо доводів скаржника про незастосування судом Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та ЗУ „Про державний бюджет України на 2005 рік” слід зазначити, що Указ №746/99 від 28.06.99 р.  регулює податкові відносини, тоді як ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  є спеціальним законом у сфері відносин, що виникають між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.  Зміна умов і норм  загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Закон „Про державний бюджет України на 2005 рік” ніяких змін до Закону №1058-ІV від 9.07.03 р. не вносив. Пункт 4 Кінцевих положень Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” передбачає, що сплата та зарахування в бюджет та цільові фонди сум єдиного податку для суб'єкта малого підприємництва та фіксованого податку здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1.01.05 р. Тоб-то, станом на 1.01.05 р. платники єдиного податку здійснювали платежі як до бюджету (єдиний податок) так і до ПФУ –страхові внески .

   З огляду на викладене,

                        Керуючись ст. ст. 198,200,205,206,212,254 КАС України, суд

                                                            ухвалив:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 4.07.06 р. у справі №2/97/06 –залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

   Ухвала апеляційного господарського суду набирає чинності   моменту проголошення та може бути оскаржена у  касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                               А.М. Жукова

    Суддя                                                                                          В.Б. Туренко

      Суддя                                                                                         Л.В. Поліщук